Профіль

Мольфар

Мольфар

Ангуїлья, Сомбреро

Рейтинг в розділі:

Це для тих, хто має мізки!

Альтернативный взгляд на 9 мая и маленький пример, который ПЕРЕВЕРНУЛ во мне ВСЁ!

Скоро начнется — флаги, «деды воевали», полки и ленты.

Дело ваше. Ваша страна, ваши понятия, ваша категорическое незнание истории.

Начнем с того, что, подняв на параде портрет Сталина, вы наср***ли на могилы десятков миллионов погибших. Это факт. И с этим не спорят. Решив, что победили только Русские — вы сделали это снова, в этот раз, попачкав память миллионов тех, кто умирал и даже не знал русского языка.

А теперь вот что. Маленький пример.

11 числа Израиль будет поминать погибших. Всех.

Это называется Йом ХаЗикарон.

День памяти.

Не будет парадов. Не будет праздника.

Не было наград и 30 летние ветераны, прошедшие через пару войн, не обвешаны бирюльками.

Не будет встреч с народом. Они и есть народ.

Потому что у вас праздник. А у них — скорбь.

Не «помню и горжусь», а «помню и скорблю».

Никто не будет бухать за победу, орать песни и ненавидеть весь мир.

Никто в этот день не будет вспоминать врагов.

Вся страна будет вспоминать своих, а не чужих.

Не будут танков на улицах, гостей из Мозамбика и ненормальной толпы.

Будет тишина…

На 2 минуты вся страна… вся.

Все автобусы, машины на трассах, заводы, люди на работах и в парках.

Молодежь в кафешках.

Все.

Все миллионы израильтян застынут в минуте молчания, склонив головы и поминая погибших.

Всех и везде.

И не будет «ветеранов отдельных войск».

Не будет камер и агитаторов.

Вся страна застынет в минуте молчания и печали.

Потому что они все знают — это не праздник.

Побед не бывает. Бывают только жертвы.

Они все воевали и официантка, подавшая вам кофе в кафе, тоже, возможно, ветеран.

И парнишка на мойке моющий вашу машину тоже наверняка воевал.

Они все воюют 70 лет без перерыва. И побеждают всегда, но никогда не празднуют победы.

Потому что после войны остаются вдовы, сироты.

Кто-то не родит. Кто-то не похоронит своих родителей.

Что праздновать?

Они выигрывают войны, хоронят друзей, возвращаются домой, и начинают снова пахать.

Что бы за 70 лет уйти далеко вперед многих «великих».

Кормить их помидорами из пустыни и читать их  в сетях.

Слушать об их величии, особенности и мировом значении.

Они просто пашут, дают технологии.

Самое современное оружие.

Самую совершенную агронауку.

Просто работают.

У них нет ничего, кроме песка, и они не умеют продавать свои ресурсы.

А потом снова война. И снова гибнут ребята.

И снова нет парадов. Просто каждый год вся страна молча скорбит.

Наверно если весь мир поймет, что в войнах нет побед.

И это не повод для радости.

Если все научатся не радоваться смерти врага, а скорбеть по своим – может, меньше крови будет.

Не знаю.

Но верю.

Автор: Nugzar Gogitidze

Симулякри і симуляти


Фото до матеріалуОчень сильно! Пост Алексея Лебединского о 9 Мая становится Хитом Сети
Очень сильно! Пост Алексея Лебединского о 9 Мая становится Хитом Сети

Мне очень больно об этом говорить, но я обязан перед всеми, кто отдал свою жизнь для того, чтобы мы жили... И тем, кто не помнит или не хочет знать и помнить, я обязан об этом напоминать каждый год.

К великому сожалению, через несколько дней, в очередной раз за последние годы, моя Россия под флагами и ленточками раздутой феерии "победобесия" опять забудет о многом важном, глобальном, правдивом.


Забудет о том, что не было никакой отдельно взятой Отечественной войны России с Германией, а была Вторая мировая война, в которой боролись с фашизмом более 40 стран, война, в которой один СССР без основных своих союзников, Великобритании и США, ни за что бы не победил. Моя Россия опять забудет о том, что это Великобритания и Франция первыми объявили войну Гитлеру в сентябре 1939го после нападения Германии на Польшу. Она забудет в очередной раз и о том, как Сталин после этого вошел в другую часть Польши, оккупировал Прибалтику и в 1940м напал на Финляндию, что параноик и тиран Джугашвили вплоть до 22го июня 41го взасос дружил с фашистами и помогал им сырьем. Россия опять не вспомнит и не задумается о том, почему мы потеряли более 25 миллионов человек в этой войне (на каждого уничтоженного нациста приходится более 7 наших погибших)... Россия опять забудет о заградотрядах и наших пацанятах, только что закончивших школу, которых гнали на передовую навстречу шквальному огню с одной винтовкой на двоих-троих, и они бежали безоружные, пока кто-то из товарищей не падал замертво, и тогда они подбирали его винтовку... Россия не вспомнит о том, как зверствовали наши войска во взятом Берлине - как насиловали, убивали и грабили простых мирных гражданских жителей (Чтобы не быть голословным. Моя тетя, Вера Лебединская, прошедшая с самого начала всю войну медсестрой с 16-летнего возраста, вытащившая сотни раненых с поля боя, дойдя до Берлина, увидела там такие зверства своих боевых товарищей, что рыдала неделю, а потом осталась на два года восстанавливать город, чтобы хоть как-то смыть этот позор...) Почему не вспомнит Россия, почему забудет? Потому что она отравлена ложью десятки лет, потому что иногда бывает не только гордо, но и часто очень стыдно за своих предков, а моя Россия и ее народ не умеют признавать ни вину, ни ошибки, мое нынешнее "правительство" не умеет извиняться даже за своих вчерашних хамов-дипломатов... Но сейчас не об этом.


Самое обидное, что моя зомбированная, но родная Россия не вспомнит 9го мая о том, что действительные ветераны, участники той страшной войны, никогда не излучали радости в этот день, они не прыгали и не смеялись - они тихо вспоминали об ужасе, страхе, боли, смерти, они вспоминали лица и последние слова своих погибших товарищей... Они не любили об этом говорить, а когда их очень просили, то очень многого не могли рассказать и тщательно выбирали моменты и слова - такие были времена, всю правду было не рассказать - почти так же, как сейчас... Я помню, как ветераны молча сидели с рюмкой водки и куском черного хлеба, погрузившись в тяжелые воспоминания, пока молодежь, не нюхавшая пороха, веселилась...
Так вот, 9е мая - не праздник для нас, это был праздник для них, воевавших, да и то горький, с настоящими слезами горя и боли на глазах... А для нас это должен быть совсем не лишний повод для праздного веселья, а наоборот. Тем более, если вы видите наплевательское отношение правительства к единицам оставшихся в живых участников той войны - стыд должен быть такой, что ни в одно живое сердце ему не поместиться, ведь они умирают в голоде, нищете и забытьи...


9е Мая - день Памяти, Скорби и Благодарности, низкий поклон всем тем, кто участвовал, кто погиб в той жуткой войне с фашизмом и нацизмом - русским, англичанам, полякам, евреям, беларусам, казахам, грузинам, армянам, татарам, американцам, австралийцам и многим другим... Христианам, буддистам, мусульманам, иудеям - всем, кто поборол Зло. И я считаю, что особым образом сейчас, в наше постыдное для России время, мы должны поклониться братьям-украинцам, ведь каждая пятая жизнь, отданная в борьбе с фашизмом - украинская. И мне, как гражданину России, бесконечно стыдно за то, что сейчас творит засевшее в кремле преступное российское правительство с теми, чьи предки бок о бок с нашими предками, в одном окопе, в одном танке, на одном поле боя отдавали свои жизни в схватке с общим Злом. 
Веселья быть не может. Может быть только Память и Скорбь. Чтобы больше такого не повторилось.


Уважать, благодарить, просить прощения и Помнить. 
Никогда не забывать. Ради детей, ради жизни, ради будущего.
Помнить. Иначе все повторится, но еще страшнее.
Помнить. Помнить. Помнить...

Алексей Лебединский

Дідусь Панас має рацію

   Син головнокомандувача української армії у футболці з написом "Росія" (2017)


Днями у британському коледжі "Concord", де навчаються молодші діти президента Порошенка, відбулася щорічна фотозйомка для випускного альбому. У мережі нелегко розшукати зображення нащадків гаранта, особливо у соцмережах, де їхні акаунти закриті. Однак кілька фото виклали однокласники Михайла, Олександри та Євгенії Порошенків.


Женя та Саша Порошенки мають закінчити навчання у "Конкорді" вже цього року, а Михайлу начебто ще рік. 


Хлопці вирішили зобразити мачо, а син Порошенка взагалі оголив прес.

У мережі виникнув скандал стосовно того, що син Порошенка позує у футболцi з надписом "RUSSIA". 


До речі, його друг Сергій з Росії, у блозі якого й стоїть це фото, також має подібну футболку, тож можливо, що саме він і позичив цю футболку синові Порошенка для фотосесії.


Підбиваємо підсумки: в британському коледжі навчаються діти українських і російських політиків та олiгархiв, дружать між собою, позичають один одному футболки, а в самій Україні, буквально щодня, прості українці ховають своїх дітей, які загинули на війні. Ось така хуйня, малята ...  

Браво, пане Аронець

site.ua
oleksandr.aronets
Олександр Аронець
 топ-автор

ЯЗИКОСРАЧ

Правда пече чорта, як свята вода.

Те саме із висловами Скрипки про ґетто для тих чиновників, які не в змозі вивчити українську мову. Вони подіяли на русскоговорящіх захисників язика подібним чином. Які лише епітети та порівняння не наводяться "посполитими".

А найтиповіший "аргумент" русскоговорящіх - мовляв, "какая разніца на каком язикє", бо ж україномовні крадуть і займаються корупцією в Україні прикриваючись мовою і вишиванкою.

Насправді дуже підло і ницо ставити в один ряд мову, вишиванку і корупцію. Бо корупція не має кордонів, не знає меж, не розуміє мов і не одягає вишиванок. 

Але, якщо вже так активно юзають тему "україномовних корупціонерів", треба російськомовним співгромадянам України нагадати, хто саме побудував в Україні олігархічний, корупційний лад.

Це були російськомовні Кучма і Янукович. Більше того, російськомовна банда яника втопила країну в крові, призвела до війни та анексії Криму. Ці ж русскоговорящі діячі 20 років створювали в країні україномовні ґетто і всіх російськомовних на той час такий стан справ задовольняв. Ніхто не ставав на захист україномовної БІЛЬШОСТІ громадян України.

Проте, як тільки україномовні громадяни вчергове вимагають поваги до себе, вимагають можливості мати доступ до інформації, послуг, телебачення УКРАЇНСЬКОЮ - це відразу різні "діячі" порівнюють з нацизмом і називають спробою "раскалоть общество".

Дуже вдале порівняння навела вчора Лариса Ніцой. Це одвічна "дискусія" ситого з голодним. Російськомовні ситі, адже мають доступ до російськомовних садків, шкіл, послуг, газет та телебачення, вони мають навіть цілу країну де ця мова захищається і плекається. Тому вони не хочуть бачити проблему і всі намагання захистити українську називають "розколом общества", чи кажуть "не на часі". А багато з них є просто не українцями, а політичними чи етнічними росіянами - солдатами та офіцерами культурно-інформаційного фронту одвічної московсько-української війни. Вони мріють запхати українську мову у західноукраїнське ґетто і зрідка їхати до Львова споглядати як же ті "мовнюки" балакають за Збручем. І якщо за часів Януковича вони могли про це говорити прямо, вустами того ж Табачника, то зараз так говорити небезпечно, тому й придумують різні хитрі конструкти для захисту російської мови в Україні.

Натомість україномовні - голодні. Вони у себе вдома, у єдиній країні у світі, де українська мова є державною, не мають доступу до україномовних садків, шкіл, університетів, не можуть отримати роботу БЕЗ ЗНАННЯ РОСІЙСЬКОЇ, не мають де купити україномовні газети, журнали, з телевізорів чують або російську, або ж шизофренічну суміш двох мов, чого не має в жодній країні світу, навіть у тих, які часто наводять у приклад русскоговоряжі - у Канаді, Бельгії чи Швейцарії. Не можуть купити хліба без того, щоб не отримати вчергове кілька духовних куль мовою окупанта у супермаркетах, не можуть поїсти в кафе, отримавши меню українською чи обслуговування офіціантом українською. Українці голодні у своєму домі.

Чи нормальний такий стан справ? Ні! Як це можна виправити? Не малюймо собі ілюзій, без державного втручання, без ефективної системи контролю, без законів та постанов захистити права пригніченої століттями української - не можливо! І це не фашизм, це не "розкол общества", це захист прав більшості. Це демократія, в кінці кінців. Не подобається демократія - для вас, російськомовні громадяни є країна, яка має інший державний устрій - російськомовна диктатура Путіна вам яв такому випадку підійде. А якщо ж ви хочете жити в Україні - то права україномовної більшості - це імператив. Тим паче в час, коли в нас війна з носіями російської мови та культури.

Пану, VChmyriov - фанату шоколадних казнокрадів

Розстрільні списки Трампа. «Вашингтон» почав зачистку команди Порошенко

Білий дім ініціював зачистку команди реформаторів Порошенко, використовуючи, напевно, останній, найбільш дієвий метод для упокорення аборигенів.

Кишенькові революціонери занадто знахабніли і привернули увагу американських спецслужб, котрі вже застосовують певні каральні заходи, повідомляє Planet today.

Арешт силовиками НАБУ голови Державної фіскальної служби України Романа Насирова – це не просто нова фаза боротьби з корупцією в Києві, а й досить прозорий натяк шоколадному олігархові, який демонструє його незавидне майбутнє.

     Дональд Трамп почав серйозну перевірку українських активів США, і результат його явно не влаштував. Насиров став лише першою ластівкою. Людина Порошенко біля керма УКРІНФОРМ легко опинилася за гратами, незважаючи на високе заступництво і «прикриті тили». Порошенко просто ткнули носом в його ж власний смітник і досить-таки жорстко закликали до підпорядкування. Таку думку в ефірі політичного ток-шоу висловив депутат Верховної Ради і колишній співробітник генеральної прокуратури Сергій Міщенко.

Національне антикорупційне бюро – американська структура, створена ще кураторами з адміністрації Обами для контролю над грошовими потоками, що направляються в Київ. Порошенко намагався і цю організацію колись підім’яти під себе, але відчутно отримав по руках. НАБУ перетворилися на таких собі колекторів західних кредиторів. Обама свого часу закривав очі на буйство своїх підопічних і дозволяв розкрадати мільйони взамін на бійню на південному сході і масштабні прецеденти. Прихід до влади Трампа і різка зміна української риторики недостатньо сильно насторожили київських маргіналів, і вони продовжували все так же активно тягти з американської кишені. Звичайно, злодійська вакханалія не могла тривати довго і реакція оновленого Вашингтона не змусила себе довго чекати.

Насирова «сковирнув» першим в якості попередження. І сталося це на наступний же день після публікації американської корпорації RAND, різко розкритикувавши плачевні підсумки надання матеріальної допомоги адміністрації Порошенко. Грубо кажучи, Петю схопили за руку і зажадали чіткого звіту про виконану роботу і витрачені гроші. Насиров – всього лише яскравий приклад демонстрації своєї влади. Якщо Порошенко не зрозуміє з першого разу, Трамп почне послідовно і дуже показово «закривати» всіх ставлеників шоколадного олігарха. Західні аудитори лише висловили деяку стурбованість і сумнів у доцільності подальшого фінансування київського зоопарку. Главу УКРІНФОРМ «згорнули» як приклад.

Протягом тижня можна буде чекати і ще один гучний арешт. Порошенко навряд чи вдасться водити вже неупереджених аудиторів за ніс, і розстрільні списки Трампа, складені ще «папередніком», дуже знадобляться для кардинальної чистки. Не дарма ж так несподівано вирішила «злитися» глава Нацбанку України. Напередодні низки скандалів, Порошенко або прибирає подалі свою важливу спільницю, або збирається зробити її козлом відпущення. Останній транш МВФ вже маячить на горизонті, але НАБУ може легко перешкодити фінальному перекладу.

Все це український гарант прекрасно розуміє. Можливо, саме тому він і влаштував доморослу блокаду Донбасу. Йому зараз вкрай необхідно якомога довше тягнути час. Гуманітарна катастрофа і енергетичний крах, на його думку, повинні подарувати йому якусь відстрочку. Але, як виявилося, «колектори» Трампа не повелися на прийом. Знаючи методи вирішення внутрішніх питань київської зграї маргіналів, можна очікувати нової ескалації конфлікту на Донбасі, а то і повномасштабного наступу. Порошенко досі вірить, що війна здатна якось відвернути увагу кредиторів. Дуже скоро НАБУ може його переконати. Зараз вже варто робити ставки на те, кого ж Трамп, а точніше нові куратори українського полігону викреслять наступним.

Цілком ймовірно, що скоро і кум Порошенко Луценко знову сяде на лаву підсудних. Йому-то не звикати. Як, втім, і сотням його колег. Зачистка тільки почалася, а київський тераріум вже кидається в паніці.

Знайомтесь.

Забужко назвала Кремль "світовим гопником"

Забужко назвала Кремль "світовим гопником"Оксана Забужко. Фото: 24tv.ua

Треба відмовитися від сталінського мема "хто залишився на окупованій території, той ворог". Ось це і є "совок". Існує тисяча причин, чому людина не може виїхати із зони військових дій і до останнього сподівається, що "якось воно буде". Про це письменниця Оксана Забужко розповіла в інтерв'ю виданню "Апостроф".

"Ви справді думаєте, що в Росії все було добре, а взимку 2013-го Путін раптово з'їхав з глузду? У сучасній війні, де 90 відсотків агресії становить саме інформаційне руйнування, "деморалізація супротивника", вже не потрібно витрачати зайві гроші на бомби. Не потрібно бомбити міста. Досить розбомбити мізки. Вам розбомблять мізки - і ви самі винесете завойовникам ключі від міста. Я від усієї душі вітаю будь-які спроби обмежити поставки в Україну токсичної зброї з опромінення мізків з країни-агресора. Не забуваймо: весь російський контент заражений. Немає нейтрального".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Парламент заборонив ввозити в Україну книги антиукраїнського змісту - Сюмар

Письменниця каже, що в Україні немає продуманої політики з приводу цієї війни.

"Немає державних стратегій. Ми тільки "відстрілюємося", а "веде" як і раніше Кремль. Добре, звичайно, що США в Сирії трошки "помахали томагавками" і тим розвіяли багаторічний путінський міф про "велику і жахливу" ядерну державу РФ, нібито здатну, варто їй тільки захотіти, перетворити весь світ у радіоактивний попіл".

Забужко порівнює роботу Кремля з поведінкою "світового гопника" у відсутності "світового поліцейського".

"Ніякі США нам рятувати наших громадян не прийдуть, це не їхня турбота. І думати про те, якими довгостроковими наслідками може загрожувати ця війна українському суспільству, – це теж наша турбота, нічия більше. А ми поки що можемо вигравати тільки на коротку дистанцію – битву, але не війну. Армію створити ефективну – ось це так, наше. Тут ми традиційно сильні і завжди у всіх арміях гарні були. Як-ніяк, "козацького роду".

Письменниця назвала путінський режим вампірським і мертвим. І додала, що російська правляча верхівка обов'язково лусне. Питання лише "коли".

"За самою логікою історії, не може не луснути – остання ресурсна імперія, усі терміни підходять... Але тут є один важливий нюанс – час. Принципове питання для долі України і світу, коли саме це станеться – через рік, через п'ять років чи, боронь Боже, через 15. Тому що цей режим – як вампір, який харчується людською кров'ю, він юзає головний ресурс на планеті – наші життя. Замість того, щоб вчити іноземні мови, подорожувати, знайомитися зі світом і найкращими досягненнями людського генія, осягати Землю, на якій живете, і думати, як зробити її краще, ви, одночасно з мільйонами наших співвітчизників, сидите в новинній стрічці і намагаєтеся обчислити – що там буде в Росії, що вони замишляють, звідки нам чекати чергової підлості... Витрачаєте свою енергію, інтелект, час свого життя на те, щоб від них "відстрілюватися". Так мертвий хапає живого. Воно мертве. Скиньте його із себе психологічно. Не інвестуйте в нього ніяких своїх емоцій і очікувань, як кажуть в інтернеті, "не годуйте троля". Це буде ваш особистий перший крок до звільнення. До "кінця окупації", до нашого загального одужання", – підсумувала Оксана Забужко.