легка ностальгія за втраченим життям /чи то було насправді?/
потім ще трохи алкоголю в кров і мокрі очі
і дуже голосна фонограма дуже важливої колись пісні як знак, що наживо вже не жити... принаймні не сьогодні
дивне літо... дуже боюся осені
я вже хочу закохатись, а в макітрі лише бажання осіннього сєкасу
шолє вітамінів попити
d’oh!
Вирішили подрузі на день народження, що вже завтра, зробити квест з пошуку подарунку.
Тре зробити 7 завдань, поки ще є лише 4.
Може в кого є які ідеї, поділіться плз!!! 
з мене велика та смачна цукерка ;)
пи.си. святкувати будемо на дачі
воздух зажатый в кулаке
и мелкие, но очень частые шаги
я несу его тебе
я спешу
и все же опаздываю
кто-то уже рядом с тобой
и у этого человека
воздуха целая банка
:’(
бля
а потім весняний ранок /хоча насправді ще зима/ і навкруги багато сонця
в мене на руках червона фарба, поруч лежить ніж в тій самій рідині
інсценування
таке собі маленьке самогубство, поховання непотрібних почуттів
через декілька хвилин фарба змиється і тіло буде ціле і неушкоджене
буду вважати це реінкарнацією в більш розумну істоту
я стала старше на жизнь
(с)
от тільки...
/я помилилась в тобі... чи в собі?
досі не збагну/
я умер…
мама, я умер!!!
розмова з самим собою... і кожне слово ніби вигадане, проте так боляче /навіть коли вона казала ,ета самає, даваі астанємся друзьямі’, не було так боляче як зараз/
а потім ти відкриваєш очі в лікарняній палаті. і ще не зовсім отямився, проте розумієш, що це вже більше не ти, а незрозумілий кусок м*яса... а над тобою стоять батьки і плачуть. і ти крізь сльози благаєш ,будь-ласка, вбийте мене! краще смерть, ніж таке існування...’
раптом знайомий звук /ніби то твої бєрци впали/... мамка втратила свідомість
весняне поле... купа квітів довкола, кожна квітка дарує свій аромат лише тобі. ти один... лежиш на спині і граєшся білими пухнастими хмарками. все так, ніби весь цей світ належить лише тобі...
а чому ні?!
нет, я все еще живой!!!
все еще…
йа живьот в малінькам сєрам домікє...
в ньом толька 2 акошка /па аднаму на глазік/
в ньом 2 двєркі для каждаї ножкі,
многа падушек, штоб ні больна попкє,
і агромний чорний падвал для сєрдца
ано бьйоцца тіха-тіха... нікто ні услишит
і дабрацца ні сумєєт...
с каждим дньом всьо тіше...тіше...
соплі, бухикання, хворе горло, паскудна температура біля червоної межі №37... увесь букет
і ще дуже-дуже сильно болить макітра... так, як ще ніколи в житті не хворіла (зазвичай я того просто не помічаю)
ще трохи і мона буде зараховувати до епідємікаф. мамка так і каже – ГРІПП!!!
от срака, скільки вже раз ті грипозні епідемії були, ніколи не боліла... навіть шмарклі жодної з кирпи не витекло
а тут натє! і все це дякувати моєму хворому татусеві, що ледь не ночує в мене в кімнаті біля кампутіра і распрастраняїт сваі бацили 
(скажим дружна „пасіба за наше счастліває деццтва!”)
карочі, засада із серії „і ти, Брут?!”
а тьотя лікар каже, шо тре багато пити гарячого (йопт, як то мене бісить!) та їсти вітамінафф...
а я за вчорашній день з*їла лише 2 варені іічкі та 4 грібучіх шматочки сиру „тату, а інопланетяни існують?”
і нічо... поки ще не вмерла =)
сіла духа прісуцтвуєт, а інше відвоюємо 
пи.си. будьте обережні з моїм тілом. воно може вас вбити 
палки и камни могут и покалечить, а слова по лбу не бьют
-------------------------------
палки и камни могут покалечить, и поосторожнее со словами
-------------------------------
палки и камни могут покалечить, а слова могут и вовсе убить
(с)Чак Паланик «Колыбельная»
а мовчання зводить з розуму, відбирає бажання жити, висмоктує з тебе останні сили
певно воно ще гірше, ніж слова, що завдають болю
мовчання залишає жити без життя
как страшно, когда молчит человек, который все знает
(с)
коротко о погоде: бррр!
хоча нє, насправді вона незрозуміла... спочатку тепло, потім різко холодно, знову тепло+дощ
і, як правило, це все закінчується хворим горлом, купою шмарклів, що постійно течуть з носа, і м/б кашлем та високою температурою (то як пощастить)
і всі довкола в один голос – ти повинна лежати в ліжку і пити якомога більше рідини (бажано гарячої)... а ти мало того що не хочеш ані пити, ані лежати, а ще й швидко (поки ніхто не помітив) одягаєшся і стрімголов на вулицю до друзів... аби піти в улюблений паб і пити там підігріте для тебе в мікрохвильовці пиво... ямі)))
як не дивно, хвороба не може витримати ту кількість пива, яку ти випила гг
а на ранок тебе очікує жахливий пивний присмак у роті, від якого ніяк не позбавитись, і цілком здорове горло =)
