Метт Гейг “Опівнічна бібліотека”
- 28.10.21, 20:16
Якщо ви по-справжньому шкодуєте про щось у своєму житті, тоді ця книга вас може зацікавити. Вона мене підкупила саме цим.
Головна героїня, Нора Сід, у 14 років була однією з найкращих плавчинь у Великобританії. Їй пророкували олімпійське майбутнє, але вона покинула плавання. Потім разом з братом вона грала у місцевій группі “Лабіринти”, але перед підписанням контракту з компанією Universal на запис альбому і промо-туру вона відмовилася від участі і група розпалася, а з братом вони сильно посварилися. Нора скасувала власне весілля за 2 дні церемонії, а потім відмовилися переїхати з найкращою подругою до Австралії. Зараз їй 35, вона шкодує про всі ці і багато інших подій у своєму житті. Нора у важкій депресії, і як на зло, її ще й звільняють з роботи і на дорозі помирає її молодий кіт Вольт. І от Нора зважується на самогубство...але вона не помирає, а потрапляє до “Опівнічної бібліотеки”.
Це місце між життям і смертю. Тут її зустрічає привітна і мудра бібліотекарка, місіс Елм, і пропонує прожити будь-яке з нереалізованих і таких омріяних нею життів. Вийти заміж і відкрити з чоловіком паб у сільському куточку - легко! Обрати життя, де Нора стає олімпійською чемпіонкою - є і таке. Чи може краще б вона досліджувала льодовики у Арктиці чи обрала кар’єру співачки і запалювала стадіони? Нора поринає у всі ці можливі варіації власного життя. Чи знайде вона те, де зможе бути щасливою?
Незважаючи на сумний початок (а може саме завдяки йому - на контрасті), книга надзвичайно життєствердна. Мабуть, головну ідею найкраще розкривають дві фрази, які повторюються кілька разів: “Важливо не те, на що дивишся, а те - що бачиш” (Торо) і “Не варто недооцінювати важливості дрібниць”. Особливо, коли йдеться про добре слово, теплий вчинок або вияв турботи, ніжності і підтримки.
Коментарі
НеЖриМоэСало5
128.10.21, 20:47
Нюра ніпаніла важливої фрази....коли ти дивишся долго в бездну, безна смотріт на тібя!
ПірДуші
228.10.21, 20:57Відповідь на 1 від НеЖриМоэСало5
Phaeton
328.10.21, 22:19Відповідь на 1 від НеЖриМоэСало5
вона зрозуміла це з досвідом, отриманим у "бібліотеці"
Акварель
429.10.21, 09:17
Жалкувати за чимось то взагалі як на мою думку емоція, що руйнує людину, і нормальна психіка має з віком і досвідом успішно захищатися "забуваючи" про подібне.
В моєму житті були речі які хотілося б зробити не так, але задумалась - справжнього відчуття жалю немає, от щоб дійсно, є просто раціональне розуміння , що "ось так було б краще"
Phaeton
529.10.21, 09:36Відповідь на 4 від Акварель
Проблема в тому, що ми не знаємо, як "було би краще" - в цьому і корінь усіх наших жалів. В цілому згоден з вами - ця думка є руйнівною
Акварель
629.10.21, 09:47Відповідь на 5 від Phaeton
Річ же не в тому, що так буде краще чи не буде, а в тому , що одне з двох - або дуже хотілося саме так, і не вдалося, або якраз з часом бачиш по результатах , що от якби - то було б краще, і в обох варіантах жалкуєш. Перший важчий, там емоції.
Phaeton
729.10.21, 12:25Відповідь на 6 від Акварель
Важко вести дискусію без конкретного прикладу. Наприклад, школяр закінчує 11 клас і має вибір між 2-3 вузами. Обирає один з них, а потім шкодує, що не обрав інший, бо вважає, що там було краще. На жаль, ми не знаємо, які помилки вчинили би при іншому ході подій, знаємо лише ті, які вчинили в цьому. Тому дуже легко шкодувати через ідеалізований варіант.