Віктор Франкл “Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у ко

Одна з найкращих книг з психологічним ухилом, які мені доводилося читати. Вона складається з двох частин. Перша написана автором у 1945 році, після звільнення з концтабору. Єврей за походженням, Віктор Франкл провів три роки у різних нациських концтаборах. Побував у Освенцимі і Дахау.

Описаний ним досвід дозволяє під зовсім іншим кутом подивитися на наші проблеми. 

• Сумуєте, що у вас лише три пари штанів і ви вже давно собі нічого не купували? А як вам перспектива ходити кожен день у зношеній робі, яка не захищає ні від пронизливого вітру взимку, ні від холодного дощу восени.

• Не хочеться вилазити вранці з теплого ліжка і йти на роботу? В’язнів концтабору могли побити або і відправити на смерть, якщо вони невчасно встали і вийшли на холодний двір

• Втратили смак до їжі і хочеться чогось смачненького, але не знаєте чого? Автор розкаже, як в’язні ділилися на дві категорії: одні вважали за краще з’їсти денну пайку хліба одразу, а інші - їсти по шматочку цілий день. Ввечері їх чекала лише гаряча юшка із супу. Якщо пощастить, там буде кілька горошин або шматочків картоплі.

Одним словом, автор показує нелюдські умови життя тих, кого одразу ж не відправили у газові камери. Але не опис жахливих умов є його ціллю. Насправді він показує, що і у стражданнях є сенс, що навіть в такій ситуації є моменти радості та надії. І дуже багато залежить від морального духу людини:  «Той, хто знає, навіщо жити, може витримати майже будь-яке як» (Ніцше). І саме в таких умовах проявляється вся глибина людського характеру.

Друга частина книги - це вступ у логотерапію, яку ще називають «Третьою віденською школою психотерапії» (попередницями були школи Фройда та Адлера). Назва походить від грецького слова Logos - “сенс”. Логотерапія переконана, що наше життя має сенс, а існування без сенсу є пустим і позбавленим щастя. 

Багато неврозів виникають не через дії зовнішнього середовища, а через втратою людини сенсу свого існування. І якщо глобальний сенс буття може бути нам незрозумілий, то локальний сенс власного існування ми можемо знайти. 

“Логотерапія вбачає у відповідальності саму сутність людського існування. Це підкреслення відповідальності віддзеркалене в категоричному імперативі логотерапії: «Живіть так, начебто живете вже вдруге і начебто вже помилилися так, як збираєтеся помилитися зараз!» 

Сенс життя завжди змінюється. Згідно з логотерапією, ми можемо віднайти цей сенс у житті трьома різними шляхами: 1) займаючись справою або творчістю; 2) пізнаючи щось або зустрічаючи когось (пізнання добра, істини й краси, пізнання природи й культури або пізнання іншої людської істоти в її унікальності завдяки коханню до неї) і 3) обираючи власне ставлення до неминучих страждань.”

В другій частині дуже багато думок, які мені перегукувалися з книгою “12 правил життя” Дж. Пітерсона. Основна - ми маємо протистояти нігілістичному погляду на світ. Ми відповідаємо за своє життя, ми вибираємо свій шлях і саме ми обираємо, як ставитися до подій у нашому житті. А щастя - це лише побічний продукт змістовного життя. Чим більше його прагнеш, тим далі воно від нас. Страждань не варто боятися - чим більше їх боятися, тим більше їх буде у житті.