Як гірко пахло листя в нашім жовтні! І вранці у росі здавалось цвітом. Там де палали скрізь жоржини жовті, Метеликом літало запізніле літо. Ховалось сонце за осінню браму, Поміж дерев струнких і крон крислатих, І над осіннім жовтим океаном, Жураликом літав вже лист крилатий. І напливали пахощі дурманом, А ми ступали по вогненних квітах, В казковому примарному тумані Йшли берегами бабиного літа.

[Приєднана картинка] З Новим 2009 роком та Різдвом Христовим! 07.01.09 13:10 Вітаю всіх з Новим 2009 роком та Різдвом Христовим! Щастя ,здоров'я та виконання бажань в Новому році. Любові ,миру Вам і Вашим сім'ям! Процвітання нашій рідній Україні, а нам сили духу і любові! З найкращими вітаннями МЛ.

Вітаю всіх з Новим 2009 роком та Різдвом Христовим! Щастя ,здоров'я та виконання бажань в Новому році. Любові ,миру Вам і Вашим сім'ям! Процвітання нашій рідній Україні, а нам сили духу і любові! З найкращими вітаннями МЛ.

За обрій впало сонце й запалало, Над ставом вдалині багряним світлом, Травинкою сухою на вогні, Згоріло в льоті днів коротке літо. Надвечір я зайду в осінній сад, Де роси в листі,як намисто, Та яблуні задумливі стоять, Під ноги сиплять жовте листя. Червоних ягід на калині, Торкнусь теплом своїх долонь, Посеред листя загубилось, Волося біле з моїх скронь. У вишневій кроні десь вгорі, Вже не ховається гніздечко, У вирій ,вранці,на зорі, Птахи полетіли далеко. Осінь!Осінь!В ...

Читати далі...

Як тільки смутку птах торкнеться, Твого чола крилом своїм. Із півночі зима вернеться, Впаде на листя білий сніг. Загубиться в дівочих мріях, У дивних та химерних снах, В хмарах білих безнадії, Замерзає дівчина-весна. Білий сніг лежить в долоні, І чомусь не тане на вустах, Гулко стукають у скронях, Про любов не сказані слова. Та як тільки сонце засміється, У твоїх очах веселим світлом, Зима струмками розіллється Водою,ще недавно білим снігом.

Замерзле від зими віконце, Зігріє теплим поглядом весна, Заграє промінцями сонця, Краплина на щоці –сльоза… Промінь легко твоїх вік торкнеться, Заграє вогниками у глибині очей, Поцілує у вуста, - ти засмієшся, Спогадами пристрасних ночей. Слова розтануть вранішнім туманом, Торкнуться вух, як легкий подих вітру, Закутані в мереживо обману, Полинуть в нікуди з ранковим світлом. Мине цей ранок без суму ,без жалю, Та знаю, - не забуду я ніколи...

Читати далі...

Скінчилося літо,-прийшла зима… Я став шукати тебе-нема, Лиш вітер кидає листям у вікно, А серце стукоче,-тобі все одно… В душі тривога,- очі мовчать, Гвоздики кохання,-під снігом лежать, На листі багрянім застигла печаль, як жаль мені Вас,як жаль… Знайду я гвоздики серед снігів, Візьму у долоні,-диханням зігрію. Розтануть сніжинки,-оживуть пелюстки, Коли доторкнуться рука до руки... В очах твоїх радість з’явиться знов, В душі після зими-заграє любов, Снігом весною розтане...

Читати далі...

Злющий осінній вітер, Завивав в обіймах плюща, Зриваючи листя сердито, Зі старого чіпкого куща. Ти дивилась покірно і тихо, У заплакане ,мокре вікно, Де хитався,боровся із вітром, На плющеві останній листок. І воском стікала надія, По тонесенькій свічці життя, Твоїх картин -недописана мрія, Манила тебе в небуття. Та не...

Читати далі...

Срібні прикраси королева-зима, Загубила у жовтому листі, В невідомі краї полетіла вона, А в траві лиш уламки намиста. Павутиння зморщок забула вуаль, У розбитих калюжних лекалах,. Та побачила старість свою близьку вона, В блискучих озерних дзеркалах. А може колись налякали її, Двох закоханих сяючі очі, Що спалили дотла у палкому вогні, У коханні довгії ночі.

Романс співає вітер десь далеко, Фальшивлять струни та зрива слова, На серці стало чомусь сумно й легко, Злетів би в небо та нема крила. Залишиться лиш стукотом у скронях, Шум поїзда ,який тебе повіз, Перекидає вітер на пероні , Пусті сніжинки-забутий твій каприз. Сніжинкою розтане на долоні, Іскорка надії на любов, Та серце- у твоїм полоні, Стукоче все сильніше знов і знов.