« ...З тим поспішає до Заздрості, що й не змиває вже з себе
чорного гною. Житло її нице – в похмурій долині, десь аж на самому дні, де ні
сонця, ні вітру немає; темний, погибельний кут, переповнений холодом млявим, де
не буває вогню, зате пітьми не бракне ніколи.
...В неї обличчя бліде, в неї тіло – сама тільки худість,
косить очима весь час, почорніли зіпсовані зуби, в грудях жовч клекотить, а
язик – у зеленій отруті. Сміху не знає, хіба що над болем чужим засміється. Не
покріплюється ...
Читати далі...