Реальні цілі Москви у війні 2008 року і втрати російської армії

Питання Путіна грузинській делегації на чолі з Саакашвілі після
останньої зустрічі перед серпневою війною (зустріч відбулася в лютому
2008 року): «Ви довіряєте американцям і думаєте, що вони стрімголов
прибіжать вам на допомогу?.»

***

Кондоліза Райс і її європейські колеги майже протягом всього 8–9 серпня
говорили як з грузинською, так і з російською стороною і намагалися бути
посередниками з метою припинення військових операцій.
Саакашвілі був згоден на припинення вогню і повернення на позиції 6
серпня. Коли Райс говорила з Лавровим, спочатку він вітав можливість
припинення вогню і сказав Райс, що якщо грузини припинять воювати, то і
Росія зробить кроки у відповідь, проте там же додав, що не може
вирішити це один. Лавров не давав однозначної обіцянки, що росіяни
припинять вогонь.
Після цього Путін прибув до Владикавказа і особисто узяв в руки
керівництво операцією. Як то кажуть, він сказився, дізнавшись, як
спочатку росіянам було важко узяти Цхинвалі, як були знищені російські
танки, що вийшли з рокського тунеля, й інше оснащення. Особливо
розлючений, дізнавшись про напад на командувача 58-ою армією генерала
Анатолія Хрульова вранці 9 квітня, і його поранення: грузинські сили
влаштували засідку колоні Хрульова.
Перша колона (у якій знаходилися і журналісти), що прямувала до
«південного міста» Цхинвалі по дорозі Квернеті, несподівано нарвалася на
грузинське мобільне військове угрупування. Це була розвідувальна рота
другої бригади.
Російська сторона мабуть не знала про вищезазначене перегрупування
(після виведення сил МВС і 42-го батальйону вночі на лінію фронту
Хетагорове- Верхній Никозі ввели з'єднання 2-ої бригади Сенаки). Саме
тому для російського генерала, що спокійно їхав на автомашині «УАЗ»,
виявилася несподіваною поява грузинських спецчастин на турецьких
«Лендроверах».
Бій між ними зав'язався імовірно до 11:00. Це відбулося в селищі
«Шанхай», на відстані 300–500 метрів західніше від російської
миротворчої бази. Грузинська розвідувальна рота відкрила вогонь з
гранатометів і кулеметів по російській військовій колоні, яка складалася
з двох рот. Як описує кореспондент телеканалу «Росія»: «Це був контакт у
5, можливо 10 або 20 метрах.
Йшов рукопаш, який імовірно продовжувався півтори години. У машині ж був
поранений сам командувач 58-ої армії генерал Хрульов(дещо нижче спини).
У цій битві з 22 російських військових машин згоріли 5 (3 БТР і 2
танка), загинули 6 російських військовослужбовців, була велика кількість
поранених. Від несподіванки російські солдати намагалися врятуватися
втечею, яку очолив сам генерал Хрульов. Через втрати колона була
вимушена повернутися назад, до верхнього міста. Були втрати і в
грузинської сторони».
9 серпня артилерійським вогнем грузинів було знищено 4 одиниці бойової
техніки 135-го полку і 2 «ГАЗ -66» батареї гранатометників і з другої
колони Хрульова, яка наступала по дорозі Дзари до Цхинвалі.
Російський журналіст описав навіть те, як оточений трупами генерал
дряпав руками землю і кричав: хай їм грець, майже весь мій батальйон
знищили. Зрозуміло, формування такого образу Кремлю було не дуже
приємне.
Приїзд Путіна додав більше агресивності російській військовій кампанії.
Прем'єр Росії замість 58-ої армії провідну роль в операції поклав на
78-у псковську десантну дивізію і оголосив мобілізацію елітних частин
російської армії. Він також наказав підсилити повітряну кампанію проти
Грузії.
Російські літаки протягом 5 днів завдали понад 400 повітряних ударів по
36 цілях в масштабі країни, а тільки 9 серпня було здійснено 120
вильотів. Деякі цілі знаходилися на відстані 300 кілометрів від
Цхинвалі, і це ще раз вказує на реальні задуми Росії.
10 серпня Тбілісі отримав відомості розвідки, що Москва має намір
відкрити другий фронт в Абхазії, де були зосереджені значні військові
сили. Тим часом, російський морський десант був перекинутий в Очамчиру.
Нещодавно відремонтованою залізницею з Волгограду до Сухумі увійшла і
22-а мотострілецька дивізія, а частини 7-ої повітряно-десантної дивізії
висадили в аеропорту Сухумі. Росія зрештою зосередила приблизно 20
тисячі солдатів в Абхазії. 10 серпня російська бронеколона перетнула
Інгурській міст і увійшла до Західної Грузії. Грузини без бою відступили
назад. Росіяни зайняли Зугдіді, порт Поті і базу Сенаки.
Грузинська армія завдала москалям великих втрат
Крім знищення батальйону 58-ої армії, грузинські протиповітряні
підрозділи, оснащені системами типу «Рафаель Спайдер» ізраїльського
виробництва і українською SA-11, під час війни збили 17 російських
літальних апаратів: 14 винищувачів, 1 стратегічний бомбардувальник
Туполєв 22 М3 і два гвинтокрила. Але 9 серпня грузинські позиції
одночасно атакували 28 російських штурмовиків.
Москва вже застосовувала ракети SS-21 «Точка У» і SS-21 «Іскандер»
Увечері 9 серпня Міністерству оборони Грузії телефоном з Пентагону
повідомили, що в Москві піднялися в повітря 6 російських
бомбардувальників і узяли курс у напрямі Грузії. Попередили також, що ці
бомбардувальники повинні були з'явитися в повітряному просторі Грузії
через 22 хвилини. Коли грузини перевірили дані, зрозуміли, що ціллю був
Тбілісі.
Тим часом Денис Фрід отримав й останні оцінки поточних подій від посла
Америки в Грузії Джона Тефта. Вже в суботу вранці Тефт здогадався, що
ціллю Росії було не відітнути Південну Осетію і помстися за загиблих
російських миротворців. Коли Росія почала бомбити грузинські порти і
різні цілі по всій країні, Тефт зрозумів, що все це робилося з метою
повалити режим Саакашвілі. Російські сили, що увійшли через рокський
тонель і зосереджені в Абхазії, ще більш підкріплювали вірність цих
припущень. Коли посол разом з своїми співробітниками взявся за обробку
інформації, всім стало зрозуміло, що це була повноцінна війна.
Москва хотіла взагалі стерти Грузію з карти!
Тефт терміново передав повідомлення до Вашингтона у зв'язку з тим, що
якщо Захід не вживе заходів і причому негайно, все, що було на вагах у
США в Грузії, було б викинуто на вітер.
10 серпня грузинським з'єднанням було наказано відступити і закріпитися
на південних околицях Цхинвалі. І тут вони були об'єктом безперервної
атаки гвинтокрилів, винищувачів і вищезазначених балістичних ракет.
Якраз тоді стало зрозуміло для Вашингтона, що Росія прагнула не тільки
повернути Південну Осетію, але й мала намір знищити країну, повністю
зруйнувавши її інфраструктуру. Того ж ранку держсекретарю Кондолізі Райс
повідомив її помічник Брайза: російська військова атака загрожує Грузії
повним знищенням.
Скандальна розмова Райс і Лаврова, що підняла завісу над цілями Росії
Після повідомлення Брайзи Кондоліза Райс терміново зізвонилася з
міністром закордонних справ Росії, і саме ця розмова стала поворотною в
оцінках Вашингтона.
Лавров зажадав не тільки повернення в казарми грузинських збройних сил і
заяви про незастосування сили з боку Тбілісі, але і передумовою
завершення війни вперше поставив відставку Саакашвілі. Тобто, мета
Москви у зв'язку зі зміною режиму була публічно заявлена.
Райс у зв'язку з цим зафіксувала категорично негативну позицію, а коли
Лавров натякнув на конфіденційність цієї розмови, Райс відповіла: «Між
Державним секретарем США і міністром закордонних справ Росії не можуть
вестися конфіденційні розмови про повалення демократично обраної влади
якої-небудь країни. Я маю намір сказати всім, що війна, яку веде Росія,
ставить за мету повалення влади Грузії!»
Ці слова сильно зачепили Лаврова. Тим часом Райс дійсно подзвонила
декільком європейським колегам і ознайомила їх із змістом бесіди з
Лавровим. Трохи пізніше на прохання США була скликана Рада безпеки ООН,
на якій, не зважаючи на протест посла Росії, посол США в ООН Залмай
Халілзаде публічно заявив, що Російська сторона намагається змінити
режим в незалежній країні.
«Миротворці» — маски зірвані
І, нарешті, ще один доказ того, що дії Росії проти Грузії чрз загибель миротворців є безглуздою вигадкою:
8 серпня один з батальйонів 4-ої грузинської бригади отримав наказ
перекрити украй важливу об'їзну Зарську дорогу, що йде на північ від
Цхинвалі,  і не допускати входу росіян до міста. Коли велика частина сил
спеціального призначення, що знаходяться в підпорядкуванні Курашвілі,
потрапила в складне становище в Цхинвалі, на допомогу їм перекинули
декілька підрозділів 4-ої бригади. Один з них, 41-й батальйон,
повертаючись з півночі до Цхинвалі, напоровся на бронемашини російських
миротворців і піхоту. У грузинів був наказ, у жодному випадку не
відкривати вогню по миротворцях, якщо ті самі не відкриють вогню.
Командир 41-го батальйону, майор Шалва Долідзе виконав розпорядження і
віддав наказ пропустити російських миротворців. Нажаль це був його
останній наказ: наблизившись до грузинських з'єднань, росіяни раптово
відкрили вогонь, були убиті і Долідзе, і декілька офіцерів.
Разом з тим, пізніше стало відомо, що жоден російський миротворець не
загинув під час артилерійського обстрілу Цхинвалі 7 серпня, як це
поширювали росіяни. Корегування вогню з грузинських артилерійських
установок на штаб миротворчих сил не велося, тим часом, на дахах цих
штабів (як у «нижньому», так і в «верхньому містечку») артилеристи
російських миротворців корегували артилерійський вогонь по грузинських
позиціях. Перший російський миротворець загинув вранці 8 серпня, в ході
двостороннього вогню, на південь від Цхинвалі, коли з штабу миротворців
раптово відкрили вогонь по грузинських частинах МВС.

***

«Підготовлено за книгою Рональда Асмуса: «Маленька війна, яка потрясла світ», виданою presa.ge.