Угруповання сил АТО наприкінці серпня 2014 року не здійснювало прорив з оточення під Іловайськом, а виходило під гарантії військових ЗС РФ, які на той момент вторглися в Україну. Однак, ці гарантії були порушенні російськими військовими, які впритул розстрілювали наші колони, що є нічим іншим, як військовим злочином.

Про це йдеться в документі, підготовленому Генштабом Збройних Сил України спільно з Центральним науково-дослідним інститутом ЗСУ, щодо аналізу ведення АТО та наслідків вторгнення підрозділів РФ в Україну у серпні-вересні 2014 року.

"Генеральний штаб ЗСУ наголошує, що це не був прорив із оточення. Інакше українські війська не йшли б колонами, а проривалися б найбільш безпечними напрямками та здійснювали його вночі кількома маршрутами у відповідному бойовому порядку на широкому фронті. На практиці цього не було, оскільки це був вихід під гарантії російської сторони. Таким чином, ці дії військових РФ повинні кваліфікуватися як військовий злочин", - йдеться у документі.

Згідно з ним, враховуючи, що обстріли з боку бойовиків та підрозділів ЗС РФ не припинялися, у підрозділів сил АТО в Іловайську закінчувалися боєприпаси, а командири добровольчих підрозділів, "не бажаючи тримати оборону в місті, в ультимативній формі вимагали негайного відходу", штаб АТО розробив замисел з деблокування цього угруповання.

"На той момент у резерві перебувало до півтора аеромобільного батальйону (близько 800 осіб)... Передбачалося залучити для деблокування угруповання в районі Іловайська 79-у та 95-у аеромобільні бригади з додатковою чисельністю близько 2 тисяч осіб, завдати уражень угрупованню військ ЗС РФ та закінчити виконання спеціальних дій у районі Іловайська. Але, у зв'язку з тим, що підрозділи (3-я батальйонна тактична група 72-ї механізованої бригади), які прибули на посилення сектору Б, не виконали завдання з захоплення і утримання визначеного рубежу та затримкою підходів резерву 79-ї аеромобільної бригади, було прийнято рішення провести цю операцію 1-2 вересня 2014 року", - повідомили в Генштабі.

Водночас затримка проведення операції з деблокування була пов'язана з різким загостренням обстановки у районі Луганська, де внаслідок вторгнення 4 батальйонних тактичних груп ЗС РФ була реальна загроза блокування наших військ в районі населених пунктів Лутугине та Георгіївка з подальшим виходом в тил нашому угрупованню в районі міста Дебальцеве.

"Активна фаза бойових дій між нашими військами та підрозділами ЗС РФ і підтримуваними ними бойовиками відбулася 25-26 серпня. Враховуючи завдані їм втрати, було зроблено висновок, що вони будуть уникати втягування у затяжні бої. З одного боку, це пояснювалося загрозою збільшення втрат, які важко було б приховати від суспільства, а з іншого - могло бути розцінено міжнародною спільнотою як акт агресії проти України та використано для застосування санкцій", - зазначається у документі.

Саме тому, переконані у Генштабі ЗСУ, Російською Федерацією були застосовані дипломатичні шляхи для припинення бойових дій та ведення вогню: "Не припиняючи обстрілювати українські війська в районі Іловайська, російська сторона запропонувала їм припинити опір, скласти зброю, здати військову техніку і вийти з оточення. Такі умови були відхилені".

В подальшому, була досягнута домовленість керівництва сектору Б з представниками ЗСУ РФ про вихід з технікою та зброєю. Згідно з домовленістю, на світанку 29 серпня 2014 року після прибуття 2 БТРів зі складу ЗС РФ (один в Многопілля, другий - в Агрономічне) передбачалося здійснити супровід за двома маршрутами двох колон українських підрозділів до рубежу Старобешеве - Новокатеринівка.

Близько шостої ранку 29 серпня в район Многопілля прибув БТР зі складу ЗС РФ, де російським офіцером було повідомлено начальнику розвідки оперативного командування "Південь", що умови виходу змінено і вони дозволять вихід українських підрозділів за одним маршрутом, який вони вкажуть, та без зброї, боєприпасів, бойової та іншої техніки. На запитання українського офіцера: "В чому причина зміни домовленості?", російський офіцер телефонував невстановленому абоненту та кілька разів відтягував час по півгодини.

Читайте також: Щоб назвати винних в Іловайській трагедії слідству треба ще часу

Зрештою, було підтверджено дозвіл на вихід сил АТО з зачохленим озброєнням. "За цей час підрозділи ЗС РФ  зайняли вигідні позиції, та під час виходу впритул розстріляли колони українських військ, які виходили з Іловайська", - наголошується у документі.

Незважаючи на критичні обставини, багато українських бійців прийняли цей нерівний бій і знищили значні сили ЗС РФ. Одночасно керівництвом АТО було задіяно літаки для ураження супротивника. В ході завдання ударів один літак був уражений, льотчик катапультувався. Завдяки героїчним діям українських льотчиків було надано приблизні координати розташування російських військ і по ним було нанесено удари артилерією сил АТО.

При цьому протягом 2-5 вересня 2014 року резерв, який готувався для деблокування Іловайська, здійснив рейдові дії в районі населених пунктів Комсомольске - Тельманове - Новоазовськ - Староласпа для зупинення подальшого наступу противника на Маріуполь. Активні бойові дії велися до 5 вересня 2014 року включно. Тоді ж відбулися переговори на рівні керівництва держав, які завершилися оголошенням режиму припинення вогню та встановлення лінії розмежування сторін задля пошуку дипломатичного рішення. На керівництво РФ за збройну агресію проти України були накладені міжнародні санкції.

• 
  Владимир Спиваковский

  Президент Международной корпорации "Гранд"

  Все статьи автора

Русские вдруг поняли, что натолкнулись на антивирус, как на противоядие своей подлой гибридной войне.

Они думали, что только они будут играть в зеленых человечков, путая следы и выдавая тяжёлое за длинное. Но не тут-то было.

Антивирус заключается в том, чтобы (применяя дзэн) развернуть их странные зелёные неопознанные войска (человеческие и лжеинформационные) – против них же. И поломать им мозг. Да так, чтобы они свихнулись. И, как видим, антивирус действует.

Способ простой: тянуть резину до предела, демонстративно идя на все их ультимативные причуды, мирясь с внутренними саботажами олигархов, с пятыми колоннами оборотней, и изощрённым воровством откровенных изменников.

Просто все они могли легко опрокинуть нашу страну навзничь, парализовав банки, уголь, газ, тепло, порты и таможни.

Стало ясно, что Минские переговоры как раз и были придуманы для будущей тягомотины. Особенно учитывая страннейший состав обеих делегаций. Так и предполагалось, что будет некое соревнование, кто "церемонней" не будет выполнять невыгодных никому условий, а лишь ловить рыбку в мутной воде.

Европи’н антивирус заключается в том, что она сознательно тягомотно маневрирует, как тот старик мотылял рыбу у Хэмингуэя ("Старик и море"), пока от рыбы не останутся одни только кости.

Американский антивирус это – веселое поигрывание санкциями и нефтью, будто акупунктурой, лихо продолжая занимать ключевые позиции в мире: и географические, и экономические. А также заботливо разруливать Иран, Сирию, Бразилию, Китай, да и все остальные страны и континенты, обессиливая главного глиняного колосса.

Даже голландцы не рассекречивают детали с Боингом и, угрожая Трибуналом, сеют смятение в путинском мозге. Всё это вынуждает русских панически совершать всё больше непростительных ошибок.

У них просто сдают нервы, и они теряют над собой контроль. Ведь никто не заставлял чуркина говорить на Совбезе о том, что преступники останутся "безнаказанными". Никто не заставлял лаврова произносить перед камерами абсолютную для них катастрофу, что Саудовские принцы дебилы.

Да и putin, уничтожающий продукты питания, – это карикатура для всего мира. Только представить, что человек, претендующий на должность императора и  Властелина мира, в порыве агонии давит сыр и хэм.  

Так вот! Разве не писали мы все о том, что до тех пор, пока ватники не ощутят стихийное бедствие в своём х о л о д и л ь н и к е, никакие санкции их не проймут!?

И вот, этот момент наступил! Putin посягнул на самое святое: на продукты питания!

И напрягшиеся вдруг ватники ощутили, как на их спине проступает холодный пот – от неизбежной расплаты за всё то, что они бесовски натворили в своём безбашенном крымнашевом шабаше.

До них дошло, что скоро нечего будет кушать. Наиболее смекалистые россияне уже бросают свою менеджерскую бесперспективщину и учатся на колоде разделывать говядину и свинину. Потому что уже очень скоро главными людьми там станут завскладом и завбазой. 

Антивирус оказался, что надо.

В шахматах есть два способа выиграть партию: а) комбинационный путь с жертвами фигур, и б) позиционный, с медленным давлением и захватом важных полей и диагоналей для будущего мата противнику. Мы выбрали второй путь.

Кто помнит, Каспаров катастрофически проигрывал Карпову 0:5, и уже не было никаких шансов (игра была до 6 побед)…, когда Ботвинник неожиданно посоветовал ему дикий план: ты, говорит, даже если будешь иметь выигрышную позицию, тяни время (!), своди все партии побыстрей к ничьей, так, чтобы никто ничего не понял. И сделай 10-20-30 ничьих. Этим ты обескуражишь соперника, а потом возьмешь его голыми руками. Так тогда и вышло.

Тягомотина в том матче длилась несколько месяцев, все устали, и готовы были уже хоть на что. Каспаров довел счет до 3:5, а потом матч вообще отменили, а в следующем Каспаров выиграл.

Конечно, я понимаю, что война – не чепуха. Но главное всё же – манёвры.

Поэтому это только так кажется, что у нас всё идет медленно. На самом деле, всё идёт быстро.

И додавить супостата у нас сил, времени, антивирусных инъекций и куража xvatit.

Якщо не станеться наступу російсько-терористичних військ до осені 2015-го року, то в Україні буде реалізована модель "війни на розрив". Ця модель є однією з трьох, які були означені в моїй статті "Прогнози на осінь": "війна на винищення", "війна на виснаження", "війна на розрив". Причому вибір однієї з трьох моделей прогнозувався для української революційної влади і для російського тоталітарно-мілітаристичної влади до осені 2015-го року.

В останній час українська влада та українське суспільство все більше схиляється до вибору моделі "війна на розрив". Модель "війни на розрив", як зазначалось в згадуваній статті, означає "встановлення лінії розмежування між Україною та ДНР-ЛНР, оголошення території окупованою та її жорстку ізоляцію і блокаду."

Робота ОБСЄ на модель "війна на розрив"

Модель "війна на розрив" потребує зовнішніх спостерігачів. Такими зовнішніми спостерігачами є Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ (СММ ОБСЄ), яка щоденно викладає свої звіти по ситуації на окупованій території Сходу України.

На самому початку роботи цієї Місії було багато нарікань на її необ'єктивну позицію. Також фіксувалися факти явної роботи Місії на Росію, коли військова інформація щодо позицій та дій ЗСУ потрапляла до рук супротивника.

Останнім часом Місія надає більш виважену і об'єктивну інформацію. Така інформація не подобається Росії в особі керівництва ДНР та ЛНР, оскільки вона підриває стратегічну мету Росії – вести приховану війну проти України і публічно відмовлятися від наступних фактів: 1) постачання зброї з Росії на територію ДНР і ЛНР; 2) присутності російських військових комбатантів та спеціалістів на території ДНР і ЛНР; 3) управління і фінансування цієї війни з боку Росії.

Якщо уважно проаналізувати, наприклад, останні три формальні звіти про військові дії на території ДНР і ЛНР, особливо так звані "annexed table", посилання на які можна знайти в самому кінці кожного звіту, – за 10, 11 та 12 серпня 2015 року – то можна зробити декілька важливих висновків.

1) Ініціатором обстрілів і посилення їх активності є бойовики ДНР і ЛНР; 2) Обстріли ЗСУ завжди ідуть у відповідь на ініційовані обстріли ДНР і ЛНР; 3) Навіть коли представники СММ ОБСЄ не можуть встановити ініціатора обстрілів ("N/K" в "annexed table"), то їх походження дуже часто можна виявити як обстріли з боку ДНР і ЛНР, оскільки після них по часу ідуть обстріли ЗСУ у відповідь; 4) абсолютна більшість визначених СММ ОБСЄ обстрілів мають походження ДНР і ЛНР.

У таблиці СММ ОБСЄ, яка перебуває на території ДНР і ЛНР, місця та час моніторингу завжди спеціально зазначається, вогонь з боку ДНР і ЛНР називається як "вихідний" вогонь ("outgoing" в "annexed table"), а обстріли ЗСУ називаються як "вхідний" вогонь ("incoming" в "annexed table").

Водночас СММ ОБСЄ у своїх брифінгах та оперативних звітах не дають політичних оцінок. Саме це, з одного боку, дає привід для критики української громади роботи представників СММ ОБСЄ, але, з іншого боку, допомагає їм продовжувати свою роботу в ДНР і ЛНР, звідки походить не просто критика, а протидія і загроза їх життю.

Отже СММ ОБСЄ, виставляючи мету "розвести сторони конфлікту і припинити збройних конфлікт між ними", фактично працює на модель "війни на розрив". СММ ОБСЄ боронить "лінію розмежування" між Україною та ДНР-ЛНР і таким чином сприяє розриву України.

Останні місяці дали можливість Україні зрозуміти, що принаймні Європа готова пожертвувати окупованою частиною території України в обмін на так званий мир на Сході України у вигляді замороженого конфлікту. СММ ОБСЄ просто виконує настанови ЄС щодо замороження конфлікту на Сході України.

Французькі депутати вже відвідали Крим. Те ж саме обговорюють в Німеччині і Польщі. Тобто війну на Сході України ще не закінчено, а Європа вже намагається вибудовувати структуру європейської безпеки, де Крим та окупована частина Донбасу не буде належати Україні.

Вибір українською громадою моделі "війна на розрив"

Більшість української громади потроху призвичаюється до ситуації розриву з Донбасом. Ця призвичаюваність не полягає в тому, що відбуваються якісь демонстрації чи акції на підтримку відділення Донбасу, хоча за допомогою Росії вони і можуть бути організовані. Причому знайдеться багато охочих українців взяти в них участь.

Раз більшість української громади за мир, то вона готова принести жертву у вигляді зречення від окупованих територій на користь Росії сукупно з примарним сподіванням на повернення цих територій до складу України колись у майбутньому.

Що значитиме уникнення моделі "війна на розрив"? Це означатиме продовження або "війни на винищення", або "війни на виснаження".

Безліч українських патріотів упевнені, що ми винищимо більше, ніж росіяни. Це не так. У країнах громадянства ціна людей більша, ніж у країнах підданства. Та й у абсолютній величині росіян просто більше, ніж українців. Стратегія винищення це глухий кут, бо вона не дає перемоги – обидві сторони програють. Причому програш України буде більший, бо територія буде зруйнована, а людські втрати будуть дуже великі.

Безліч українських патріотів також упевнені, що Росія першою виснажиться, а Захід буде і далі підтримувати Україну. Потрібно сказати жорстко – не можна будувати стратегію на сподіваннях щодо дії інших (Росії та Заходу), бо така стратегія ненадійна. Стратегію потрібно будувати на власних діях. Україна наодинці не здатна ефективно впровадити стратегію "війни на виснаження".

Мир у війні на Сході України в розумінні української еліти є "війна на розрив" Водночас одна частина української еліта виступає за збереженням непевного статусу, який можна буде змінити в майбутньому на свою користь, а інша частина виступає за чіткий статус окупованої території з чітким розривом щодо неї.

У політичних лідерів не вистачає духу, щоб публічно і прямо сказати, що такий непевний статус окупованої частини Сходу України це також можливість для Росії зробити процес окупації невідворотним.

Непевний і нечіткий статус окупованої території Сходу України це не тільки не вирішення проблеми, це не просто відкладення проблеми, це пряме делегування вирішення проблеми Росії, бо Україна ВЖЕ не контролює окуповану територію.

Саме в такій ситуації замовчування перспектив квазістутсу на Сході України з'явилася ідея переписати Конституцію України під війну. Сьогодні політична еліта намагається переписати Конституцію України під ситуацію війни без підтримки української громади, задіюючи механізм тиску на лідерів думок, маніпуляцій суспільною свідомості і навіть явних підлогів законів на рівні голови Парламенту.

Ніяк не можна пояснити ті недолугі правки в Конституцію, в яких децентралізація постає як ще більша централізація, реальних повноважень громади так і не отримують, а натомість окупована частина території України отримує квазістатус, правове розуміння якого відсутнє в Україні, в Росії і в ОБСЄ. Пропоновані правки створюють не просто сумну Конституцію, вони створюють нерішучу Конституцію, яка діятиме контрпродуктивно.

Виходячи саме з цих обставин, ряд українських громадських діячів виступили з ініціативоюввести мораторій на зміни до Конституції, допоки продовжується війна. Не можна робити Конституцію інструментом протистояння, бо саме цього прагне ворог. Конституції не переписуються під час війни, бо розплата за це буде набагато більша, ніж втрата території. Окрім того, це зумовить політичну кризу, особливо на рівні місцевих влад в регіонах, і знищить самоповагу українців.

Отже стратегія моменту – Україні потрібна справжня децентралізація, Україні потрібні чіткі статуси всіх частин її території. Україні потрібна Конституція хоча б на десятиліття, якщо не на століття, а зовсім не на 5 років.

Ще більш масштабний погляд на згадану ініціативу дозволяє зробити висновок про те, що значна частина українських громадських діячів усвідомлює глухий кут мирного процесу в "нормандському форматі" та недієвість "мінських угод"