Маріонетки.

Суспільство завжди тисне.

Ціле завжди хоче мати контроль над своїми частками.

Наш світ вбиває індивідуалізм шляхом суспільної думки, моралі, закону, реклами, «національних ідей», пропаганди певного способу життя, тощо.

Нас смикають за нитки, як маріонеток в ляльковому театрі, навіть тоді, коли ми вважаємо, що робимо щось з власної ініціативи.

Суспільству від особистості потрідно лише одне – щоб вона перестала бути особистістю. Щоб стала споживачем, працівником, платником податків, телеглядачем – ким завгодно, аби з втратою природної унікальності.

Кожна людина народжується унікальною.

І з самого початку життя потрапляє під тиск. Головна мета виховання – вбити первісний індивідуалізм, підмінивши його готовими шаблонами поведінки, що вкладаються в голови малюків родиною і суспільством.

 В більш дорослому віці система змінює механізми впливу, але мета залишається незмінною. Замість покарання батьками застосовується правоохоронна система, а замість цукерок – престижна посада, власна справа, коштовні автомобілі чи предмети розкоші – все те, за допомогою чого так легко смикати за нитки безвольних маріонеток.

І найгіршим є те, що більшість  вважає матеріальні блага найважливішою річчу в житті, стаючи, таким чином, улюбленцем системи – СПОЖИВАЧЕМ.

Споживач сам кріпить до рук нитки.

Він бажає, щоб йому показували по ТВ, що треба купувати, що є модним, престижним, «гламурним» тощо.

Він стає просто крапкою на графічному сегменті споживацьких уподобань. Одною з мільйону.

З історичної точки зору, система просто змінила засоби впливу.

Якщо раніше більшість маріонеток тремтіла перед силою зброї, то тепер -  тремтить перед стендом з новою моделлю «Nokia». Але ж про відсутність тремтіння мова ніколи не йшла.

Я в жодному разі не займаюся пропагандою аскетизму. Кожен має право на отримання задоволення від життя.

Я кажу лише про визначення пріоритетів:

Розвиток власної індивідуальності чи використання чужого шаблону?

Свобода чи маріонеточна ілюзія вибору?

Справжні людські цінності чи «синтетичні» цінності споживача?

Реальні емоції чи сміх за кадром в серіалах?

Вирішуйте самі.

Приймаючи маріонеточну роль споживача ми стаємо на шлях, деталі якого продумані за нас, чи, інакше кажучи, - пливемо за течією.

Але не треба забувати, що за течією можливо плити лише вниз…

P.S.На останок опитування.