Сталося))

... цікавий народ наші співвітчизники! Як майстерно вони здатні робити градіозними дріб"язкові речі, при цьому забиваючи болта на дійсно важливі справи.

   Тепер від загального до конкретного. Йду з роботи на обід, понеділок, вуличка із приватною забудовою... нічого не підозрюю... аж раптом дивлюсь по переду біля невеличкого генделику-шашличної стоїть великий натовп, перекриваючи тротуар. Судячи з бантиків на машинах, це було весілля. Мені хотілося пройти повз, без всілякого контакту, але вже наближаючись до натовпу, помітив, як мене з усіх боків обходять чолов"яги, і вимагають пити за молодих. 

 - Панове, ні, дякую, мені ще працювати...

- Пий! робота почекає, не втече, - сказав круглий вусати чолов"яга десь років за сорок..

   Я ще трохи опирався, але знаючи, що зайвий раз набити пику у нас на весіллях - нормальне явище, вирішив погодитись. Тим більше, хлопці що стояли обабіч мене, були чималими за комплекцією, крім того я не роздивися жодного знайомого обличчя в натовпі. "Кажи тост! Тост молодим!" - знову той же мордатий вусатий суворо заволав, коли я вже торкнувся чарки рукою. Класична гранена радянська чарка грамів на сто була вже налита майже до краєчків, і після фрази "випий п"ять капель за молодих", - дивлячись на цю чарку, у мене вирвалось "ні фіга собі у вас краплі!"

    Щоб швидше втекти від цього шабашу, я хутчіш вичавив із себе тост із банальних побажань молодятам, щось навіть стосовно майбутньго потомства, перехилив чарку, під різкий, як постріл, вигук вусатого: "закусуй!", - перехопив шматок ковбаси і маленький солоний огірочок. Тут стали пити інші, а у мене в голові була лише думка про обмежений обідній час і справи на роботі, що треба буде вирішити протягом дня. Швидко збагнувши, що робити, поки голови інших були нахилені назад для випивання, вже на ходу, вигукнув "Дякую! До побачення!" і швидко порямував далі... В догонку мені ліниво крикнули: "Куди? А на коня?"... але я вже на це не реагував, та й у тусовки здається наближалась наступна потенційна жертва. Йдучі звідти, я не концентрувався на відчутті тепла по тілу від вжитої чарки, хоча зазвичай так роблю, мозок продовжував генерувати думки про справи буденні, лише зауважив, що пішла горілка добре.

   Після обіду, сидячи в душному офісі, таки відчув дію етанолу, але всіляко намагався не "палитись", не знаю, як це зі сторони виглядало, але мозок був збитий з рівноваги. В нашій країні доводиться вміти працювати в будь-якому стані, а завдяки деякій юнацькій закалці (хоч не скажу, що це так добре) мені вдалося вистояти робочий вечір.