Мені набридло...

Мені набридло"

Мені набридло вже страждати
Всі ці думки-лиш маячня
Я дуже хочу відчувати
А поки що..одна брехня...

Да!Я брешу..собі:втішаю,
Що я живу - Гірка брехня!
Давно вже я не відчуваю
Діагноз цей..-апатія

Мені набридло вже жалітись
Та скільки можна!Все!Заткнись!
Всього лиш хочу відчувати,
А поки що..-долина сліз

Чого я плачу?Вже й не знаю,
Може..інерція проста..?
Можливо,так благаю раю?
Та ні,це знову все брехня!

Тож Вас молю,благаю,прошу!
Лиш поверніть мені любов!
Ту чисту,світлу,непорочну,
Щоб відчувати могла знов!

Мені набридло...

Мені набридло"

Мені набридло вже страждати
Всі ці думки-лиш маячня
Я дуже хочу відчувати
А поки що..одна брехня...

Да!Я брешу..собі:втішаю,
Що я живу - Гірка брехня!
Давно вже я не відчуваю
Діагноз цей..-апатія

Мені набридло вже жалітись
Та скільки можна!Все!Заткнись!
Всього лиш хочу відчувати,
А поки що..-долина сліз

Чого я плачу?Вже й не знаю,
Може..інерція проста..?
Можливо,так благаю раю?
Та ні,це знову все брехня!

Тож Вас молю,благаю,прошу!
Лиш поверніть мені любов!
Ту чисту,світлу,непорочну,
Щоб відчувати могла знов!

Мені набридло...


Мені набридло вже страждати
Всі ці думки-лиш маячня 
Я дуже хочу відчувати 
А поки що..одна брехня...

Да!Я брешу..собі:втішаю,
Що я живу - Гірка брехня! 
Давно вже я не відчуваю 
Діагноз цей..-апатія 

Мені набридло вже жалітись 
Та скільки можна!Все!Заткнись! 
Всього лиш хочу відчувати,
А поки що..-долина сліз 

Чого я плачу?Вже й не знаю,
Може..інерція проста..? 
Можливо,так благаю раю? 
Та ні,це знову все брехня! 

Тож Вас молю,благаю,прошу! 
Лиш поверніть мені любов! 
Ту чисту,світлу,непорочну,
Щоб відчувати могла знов!

Надежда..





Надеяться, верить, чего-то желать 
Нам всем это нужно , как просто дышать 
В надежду мы верим и ею живем 
Не думая, что же будет потом 

Готовы с надеждой всю жизнь мы связать 
Лишь только б с себя всю ответственность снять 
Живём в ожидании сказочной жизни 
А сделать хоть шаг мы считаем излишне.. 

А как беспощадна бывает она- 
Надежда, которая вдруг умерла 
Тогда мы страдаем, не зная как жить 
И боль эту в сердце так сложно забыть 

Но также надежда бывает другой  
С которой мы все ощущаем покой 
Тогда мы живем, принимая решенья 
Желая быть может лишь только везенья 

И каждый из нас волен сам выбирать 
Надеяться, верить или страдать…


О потеряной дружбе..

Быть может время то ушло,

Когда так искренне дружили

Ведь это было так давно

Давно всё это мы прожили

Жизнь захотела разлучить А мы?Недолго мы страдали Осталась маленькая нить И ту недолго обрывали Так больно..резко..навсегда.. Её так быстро оборвали Чтобы когда пройдут года Мы даже и не вспоминали? Но Нет,Нельзя!Нельзя!Нельзя!
Нам не забыть минуты счастья Веселья море не забыть Воспоминанья дружбы верной нам суджено всю жизнь хранить!
Сторінки:
1
2
попередня
наступна