Профіль

Ветер города

Ветер города

Україна, Київ

Рейтинг в розділі:

Добрые друзья.....

Что ж такое происходит,

Нельзя нормально посидеть?

С друзьями мирно пообщаться,

Что б и ста граммов не угреть.

Вот нет, чтоб встретится причинно,

И обсудить весь ворох тем.

Найдется ведь одна скотина,

Что предложит откушать хмель.

 

"По паре пива, хлопцы, й баста,

Ведь завтра рано всем вставать.

Орешков пару пачек с треском

Под литр "Чернигова" умять".

А как известно всем на свете,

Где литр пива - там и два.

Потом пошлём гонца за третьим,

Ну а четвёртый на коня.

 

Ещё есть истина такая,

Что пиво без водяры - вздор.

И вот летит орёл за пляхой,

Чтоб продолжался разговор.

Естественно, чтоб меньше бегать,

Берёт орел бутылки две.

В закуску полкило котлеток,

И для гурманов - чебурек.

 

И вот разлит по всем стаканам

Рождённый из пшеницы мёд.

Здоровье всем живым желаем,

А кто не снами - пусть сгниёт.

Уж подошла к концу вторая,

Бутылка белой и тогда,

Пора домой уж собираться,

Бо дома ждёт меня семья.

 

И лёжа на больничной койке

С циррозом печени родной,

Ты вспоминаешь: как же клёво,

С друзьями было нам порой...

© Ветер Города

Вот такое вот....

(с) Вдоль маленьких домиков белых

Акация душно цветет.

Хорошая девочка Лида

На улице Южной живет.

Ее золотые косицы

Затянуты, будто жгуты.

По платью, по синему ситцу,

Как в поле, мелькают цветы.

В оконном стекле отражаясь,

По миру идет не спеша

Хорошая девочка Лида... (с)

Куда же стремится она?

 

Училась она на «отлично».

В кружках выступала порой.

И все её сильно любили.

Сегодня её выпускной!

Ребята все встанут в линейку,

Раздастся последний звонок.

Цветы, школьной жизни моменты.

Учитель слезинку смахнёт.

 

А после торжественной части

Всех их ожидает концерт.

Слезинки опять, поздравленья,

А вечером в школьный буфет…

Вдоль маленьких домиков белых.

В акациях ветер кружит.

Хорошая девочка Лида

На улице Южной лежит.

 

В потрепанном платьице синем,

На грудь воробъишка насрал.

С бутылкой початой "Немиров",

С лица весь скатался тонал.

А рядышком с ней для прикола,

Иль чтоб её папа узнал.

"Да – да! Эта девочка - Лида",

Какой-то мудак написал.

© Ветер Города

Звірятко.

Котик маленький, пухнастий животик,

На підвіконня до сонечка сів.

Вушками крутить й муркоче той котик,

Від задоволення очі закрив.

 

Вранішнє сонечко гріє кицюню,

Дрімоту несе на пухнасте маля.

Ранком сметанки наївся той котик,

Тепер з задоволенням відпочива.

 

Я прив"яжу папірець до мотузки,

Забавку цю дуже любить коток.

Бігає він, його хоче схопити.

Любить по хаті ганяти клубок.

 

Гладиш його поза вушком маленьким

Муркає він, наче трактор гудить.

Але як лапкою, сука, подряпа,

Рани не гояться довго. Болить.

 

© Ветер Города

Про женську дружбу

Світлими зорями небо розсіяне,

Тихо. Ні вітру нема, ні дождя.

Разом у двох сидимо ми на лавці,

І ведемо діалог «за життя».

 

Ти розказала, як хочеш ти жити,

Що поробляти, куди хош піти.

З кім переспати, кого полюбити.

Як чоловіка свого розвести.

 

Про інтереси, життєві проблеми,

Скриті бажання і красочні сни…

Ти ніфіга не скривала від мене,

Щось посовєтувать треба тобі.

 

Знаємо ми один одного довго,

Поруч ми виросли, рядом живем.

Часто гуляємо разом. Багато

Для спілкування знаходимо тем.

 

Легко і просто нам вдвох розмовляти,

Можу я бути таким як я є.

Мачо безстрашного чи акробата,

Корчить не треба. Ти любиш мене.

 

Бувало в розмові до ранку гуляєм,

Кажеш що легко й приємно тобі,

Тільки живеш ти з другім самураєм,

А ось думки твої - тільки мені.

 

Скільки разів я заходився думкою,

Як же таке розуміти мені?

Душами схожі, приємно побачитись,

Лишень в житті у нас різні шляхи.

 

© Ветер Города

Подарунок

Я хотів би тобі дарувати,

Кожен ранок промені сонця.

Щоб прокинувшись ти відчувала

Поцілунки тепла крізь віконце.

 

Гомін лісу і буйні дубрави,

Тобі мила моя подарую.

Увійдеш в тихий шелест й одразу,

Ніжну пісню птахів ти почуєш.

 

Лиш для тебе я річку бурхливу,

Перетворю в струмки гомінливі.

І тобі подарую, кохана,

Кришталево - прозорі їх хвилі.

 

А духмяних квіток пелюстками,

Простелю лиш для тебе дороги.

І шляхи подарую безмежні,

Теплий вітер, веселку і гори.

 

Світ увесь, усі барви планети,

Лиш єдиній тобі подарую.

Що бажатимеш, буде у тебе.

Лиш для тебе життя проживу я.

 

© Ветер Города

Хто ви?

Враховуючи те, що до краси

Жіночої, я падкий до нестями,

Стає одне питання в голові,

"Вам всім потрібні олігархи з гаманцями?"

 

Чи лише тих любити ви спроможні

Хто їздить в дорогущому авто?

Хто має "Прада", "Гучі", в "Вага Бонд"і

Купує вам дизайнерське пальто.

 

Хто в день відстьогує вам сотні баксів

Для манікюрів, зачісок, речей.

Хто день проводить в офісах холодних

А вечором везе в "Палас Отель".

 

Хто в день народження вам "Мазду" подарує

І на канікули вас звозить в Амстердам?

Потрібні їм лиш ваші гарні ноги,

І ваш красивий, ніжний шарм.

 

Для того щоб в компанії банкірів

Сказати "тьолка в міня єсть,

Ана в пастєли классная такая,

Как хош, папробуй. Тєлєфончік здєсь."

 

Не буду викривлятися душею

Багато хто з них, гарний джентльмен,

Але багато й тих, хто вас як речі,

Купує на один вікенд.

 

Якщо ви всі почнете віддавати

Себе магнатам і багатіям,

Скажіть мені тоді: кого любити

Звичайним, симпатичним хлопчакам?

 

© Ветер Города

Про любов

Я тебе вже довго знаю

Зустрічаємось щодня.

Назначав тобі свідання,

Відхиляла ти міня.

 

Ось нарешті получилось,

Ти погодилась піти.

Ми в кіно с тобой сходили

Потім в парк, до темноти.

 

Сіли на красиву лавку,

Розмовляли довго вдвох.

Раптом якось ти змінилась,

Я злякався і замовк.

 

Намагався розгадати

Різні рухи твоїх рук.

Блиск очей, дихання мавки,

Я відчув любові дух.

 

Твої очі так світились,

Тихо манили міня,

А дихання й рухи тіла,

Швидко зводили з ума.

 

Я дивився в твої очі

Не в спромозі відірватись…

Просто пісять ти схотіла,

А я думав цілуватись...

 

© Ветер Города

Улыбки...

Мея хлебом не корми,

Только дай мне посмеяться.

Не над разными людьми.

Просто так, поулыбаться.

 

Встретить новую зарю,

С уголками губок к верху.

Лёгким прищуром взглянуть

На смешную белку.

 

Рассмеяться от души

Над приколом друга.

И тебе я улыбнусь,

Милая подруга.

 

Встречным людям улыбаюсь.

Но не корчу дурака!

Только многие пугаясь,

Крутят пальцем у виска.

 

Смехом вздёрну тишину

Буйной рощи, леса.

Эхо в горы запущу

Громогласным смехом.

 

Под водою улыбнусь

Рыбке одинокой.

На твоё кривое слово

Ты услышишь хохот.

 

Хватит хмуриться друзья,

Радостью светитесь.

Может жизнь то и горька,

Вы ей улыбнитесь.

 

© Ветер Города

Пиво.

Пиво пенное в кружке литровой,

И огромный поднос красных раков.

Отмечаем с друзьями субботу,

У бассейна, на вилле в Монако.

 

Холодком повевают бокалы,

Раки крупные. Специи пахнут.

Мы сидим в офигенных шезлонгах,

И хотим по сто граммов бабахнуть.

 

Солнце жарит нещадно нам головы,

А нам пофиг, оденем сомбреро.

Ящик пива холодного в погребе,

И девчонки нас ждут на Ривьере.

 

Мы неспешно ведём разговоры,

Дофига у нас денежных знаков.

Нас вообще ничего не волнует,

Кроме пива и красненьких раков.

 

Всё нормально течет своим руслом,

Капиталы растут, как заведено.

Влага вкусная льётся по горлышку,

И щас раками будет заедена.

 

Еще кружечек парочку влупим,

Поныряем в бассейн. Стало жарко.

В вертолёт. И вперёд на Ривьеру,

Надоело томиться в Монако.

 

© Ветер Города

Сложности.

Мысли отрядом, как колесницы

С жестокими воинами у руля,

Проносятся, и не спиться им,

Рваными ранами сердце скребя.

 

Проносятся не стихаючи,

Ускоряя размашисто бег.

И плевать им, что под колесами

Гибнет разумом человек.

 

Разрывая копытами душу,

Пронесутся те кони, гремя,

Те следы, что оставят - погубят.

Растоптав как букашку меня.

 

Руки тянуться к жизненным нитям,

Предлагая греховный исход,

Разум знает, что к линии смерти,

Сумрак горечи слепо ведет.

 

© Ветер Города