Зламане небо.

  В одному мальовничому краї під синім чистим небом жили собі звичайні люди. Життя їх було розміреним і спокійним. Все в їх краї було звичайним, окрім дивовижного неба. Люди  були впевнені, що небо у них не просте, що воно піклується про них. А як же інакше, якщо щоранку на небі сходило лагідне сонце і дарувало тепло їм та їхнім полям. Також, коли було потрібно, на небі збиралися дощові хмари, і благодатний дощ поливав їхні поля.

  Але в один сумний день їхнє небо зламалося. Того дня сонце зійшло не на сході, як завжди було, а зовсім в іншій стороні. І не було воно лагідним, і випалювало їхні поля, і не заходило кілька днів. А коли воно зайшло, нічне небо вкрилося зловісними хмарами. І ніч тривала довго, а з неба лилися нескінченні потоки води, перетворюючи поля на озера.

  І зібралися люди цього краю на нараду з метою знайти спосіб, як  полагодити небо. Одні казали, що це їм покарання за безтурботність. Інші були переконані, що то підступи злого чарівника. Треті казали, що треба шукати доброго чарівника, щоб він полагодив небо. А один зовсім старий чоловік розповів, що в глухому лісі мешкає древній старець. І що він насправді чарівник, який вміє лагодити небо. Ось до нього і потрібно звернутися з проханням.  

  Так і вирішили. Спорядили  усім необхідним добровольців і відправили на пошуки старця. Довго довелося посланцям блукати глухими лісами. Але на сьомий день вони вийшли на галявину, на якій стояла стара хатинка. На призьбі сидів старий і щось майстрував з дерева.

– З чим завітали до мене, що змусило вас подолати  такий довгий шлях?

– Небо у нас зламалося, а ви, кажуть, майстер в цій справі.

– Може й майстер, але справність неба більше залежить від вас самих. Ви добре за ним доглядали та захищали від злих сил?

– Так ми ж звичайні люди. Хіба залежить від нас стан неба?

– Ще й як залежить. Залежить від вашої віри у чисте небо. Від надії, що все неодмінно буде гаразд. І від ваших вчинків, у яких має бути впевненість та відданість своєму небу.

– То як же нам бути?

– Якщо ви подолали такий небезпечний шлях до мене через темний ліс, то я вам допоможу. Ідіть додому з надією на краще. І повірте, що все буде гаразд.

  Після цього старий знову зайнявся своєю справою, а посланці пішли темним лісом до себе додому. І поки вони йшли, блискавки вдаряли в дерева, і грім гримів. І було страшно у темному лісі. Але коли вони повернулися додому, небо над ними знову було синім і звичним.

  Чи старець їм допоміг, чи чари злого чарівника втратили силу, чи може їхнє прагнення жити щасливо створило диво, але життя в їхньому краї знову стало щасливим і спокійним. А над ними знову світило лагідне сонце на синьому-синьому небі.