Я слабачка, вчора увечері все ж здалась... 

  Мова йтиме не про ті 42 відра яблук, що вчора дивовижним чином накопичились в мене за три дні, а от про що : минулого тижня обходила парком зупинку, на якій помітила чергового любителя халяви, себто мущинку, який вирішив, що являє собою неймовірно вигідний варіант для жіночки під сорок, яка добре виглядає, без дітей, і головне - вміє заробляти гроші.

  Вирішила потім в розмові посмішити іншого знайомого і розповіла про це чудо господнє, і його підкати, на що отримала дивовижне визначення даного суб'єкта. 

  Так питання - якщо жінка, що бажає собі нормального мінімум, а хорошого чи прекрасного максимум життя, і чоловіків оцінює за здатністю заробляти гроші, відразу кажучи, що сама працювати не хоче і не буде - зветься "меркантильною", то як зветься чоловік, що апріорі не збирається утримувати сім'ю, і відразу прицінюється до самостійних і самодостатніх жінок, що можуть заробляти як мінімум як він, або й краще?

   Мені сказали так - а що, хозяйственний мужчина 

  В мене вона, ця неділля, не задалась з самого ранку. Проснулась від того, що підсунула під голову праву руку і розболівся палець. Відразу згадалось, що ми вчора їздили "на спадщину", назбирали 19 відер "пепенки" і "кальвілю" і наловили собі котів, кіт молодець, відразу зрозумів, що люди це добре, хоч годуватимуть, а кішка дика страшне, й тричі прокушений палець як знак якості)). Хороша кішка, така як треба.

  При згадці про борщ, яким годували привезених кошенят, і 19 відер яблук - захотілось їсти взагалі, і шарлотку конкретно. Зробила, але оскільки це (ганьба, звичайно!)) перша шарлотка за все літо, а вже, на хвилинку, осінь!, то не розрахувала трохи з тістом, і пиріг так собі.. виліз)))

  А поки робила шарлотку, згадала про ще дещо вчорашнє - а саме сукню, яку неймовірно оперативно, за добу, мені привезла Укрпошта, чим приємно здивувала, але від чого сукня не стала ширшою, і сіла майже впритик. Бо хтось наїв кілька кіло :(, а шарлотка ну ніяк не допоможе схуднути.

  Одним словом - ранок неділі якось незадався.... 

  Але смачно... 

  Той момент, коли ти рік шукаєш блузку саме ось такого відтінку фіалкового фіолетового, і тут раптом, випадково, заходиш в магазин в кінці розпродажу і заходиш її - останній екземпляр саме того відтінку, що треба, саме твій розмір, і ще при цьому за смішну ціну 

  Мені тут нагадали про цю картину...

 

  Ну що ж, вкотре пересвідчилась, що тупість деяких жіночок непереборна, і якщо людині приємно, як її публічно тикають носом в пилюку і всі навколо з цікавістю це споглядають і підсміюються - вона й далі чіплятиметься до того, хто може це зробити.

  Тому так скажу - кожна жінка господиня своїм словам - захотіла - сказала, захотіла - забрала назад  Забираю. Вибачте всі, хто за неї переживає  

  Кінець літа завжди пахне теплим пилом і сухою травою, чимось таким теплим, медовим, майже рідним навіть тим, хто виріс в місті, і дійсно своїм для тих, хто дихає вечірнім повітрям серед полів все життя. Серпень, кінець літа. 

  Власниця золотистого телефону в чохлі "смачного" зеленого, як трохи недостигле яблуко-антонівка, кольору прочитала коментар від користувача з ніком "Бджола", засміялась, написала рядок у відповідь, закрила вкладку і забула про це. 

  - Вікторе Степановичу, така річ, тут француз один, турист, проситься тиждень попрацювати на нашій пасіці, екзотика для нього каже, то як?.

 - це з тих, що екотуризм отой?

 - так. Звуть як актора того, що в "Леоні-кілері" грав, Жан Рено, толковий ніби.

 - хай, там всерівно мед качати якраз помічника треба.

  Наступний п'ятничний випуск місцевої преси, від районки "Перемога" до "Вісника Кременчука" і "Телеграфу", на останніх сторінках був, ввиду відсутності інших новин, і загадкової привабливості цієї - всюди "прикрашений" розлогою статтею про знайдений в полях КСП ім. Шевченка мисливцями труп жіночки 38 - ми років, по-звірячому загризену бджолами.

 Поряд з тілом лежав золотавий, в чохлі кольору недостиглої антонівки, телефон, ретельно протертий від відбитків. 

 І тільки одна людина знала правду. Саме їй адресувався короткий коментар в кінці замітки, про яку вже всі забули - "замовлення виконано". Вона задоволено посміхнулась, а тоді посмутніла і подумала - ну і хай, куплю шпіца наступного року. Поклала телефон в сумочку і вийшла на вулицю, поспішаючи до метро. 

 А вечір знову чарував смородом асфальту і вихлопу автівок. Кінець літа, він такий. 

  Частина друга, реальна. 

  Замітка взагалі не повинна була бути, або могла бути лише тією "ліричною частиною", якою так

лякав смішив мене дехто, з ким мала розмову кілька днів тому, і хто єдиний, мабуть, має на мене вплив в цьому випадку. І от тільки виключно заради прохання цієї людини скажу одну річ - якщо Бджолі таки дійшло, що коли з тобою отак розмовляють, як ти собі дозволяєш розмовляти сама з іншими, і їй це не подобається настільки, що більше не буде розкривати рота на інших взагалі, і в моєму блозі конкретно - я її навіть помічати не буду, не те що тролити по-чорному, благо це легко. Буду тримати через силу  нейтралітет  Але буде щось нести й далі - продовжу, тим більше копіювати її стиль розмови надзвичайно легко, а приводів потролити вона дає достатньо, незважаючи навіть на те, що я, власне, в неї в ігнорі.

  Якось так. 

  Ну і смак літа справді найкраще чути в ці, останні, літні дні. 

  Приходжу з магазину, а мама й розповідає, що поки мене не було, їй прийшло смс, що, мовляв, ваша карта ощадбанка заблокована, на рахунку 00.00, для уточнення інформації дзвоніть на два номери. Причому ощад завжди шле смс так і підписані "ощадбанк", а це з якогось третього номера лівого. І моя мама, яка постійно дивиться про шахрайства ці з картками новини, де розповідають що і як робити і не робити в таких випадках - тадддам!! повірила і подзвонила. В там приємний голос попросив надати номер картки. Оце й допомогло - звідки мамі його знати, коли картка в старшої моєї сестри, котра постійно знімає мамі гроші. От вона їй і подзвонила, дізнатись номер картки . Тут їй популярно і пояснили, що як добре, що картку вона віддала сестрі, бо оце ті лохотронщики, про яких весь час розповідає зомбоскриня, і були.

  Мама така аж в шоці, каже мені - як тоді старенька бабулька не повірить, коли і я повелась? Розповідай, не розповідай, а на практиці все завжди інакше 

  Понесла великі, як на мій скромний бюджет, трати, які можна записати тільки в статтю "на себе, кохану", оскільки суто функціонал можна було б і за вдвічі менше, але ж ні, хочеться ще щоб і гарно!

  І задумалась - місяць жаба душила за сумму , бо це не раціонально і дорого, але ж ніби на себе..

  То як, у кожного є межа грошового виразу любові до себе? От скільки хто, вірніше скільки максимум хто може витратити на себе, щоб отримувати від цих витрат задоволення, або хоч не жалкувати про сумму?

  Думки щось не дуже точно і лаконічно пишуться, але може хтось зрозуміє, про що я і в чому, власне, суть питання, що мене так зайняло з учора 

Одним словом - де життя на сайті??

   

  Невже у всіх теж лінь і скукота, як у мене? Шановні блогери - напишіть щось епохальне, ну хоча б епохальне для цих вихідних чи тижня  бо є егоїстичне бажання розважитись, але немає натхнення навіть смугастожопу тролити, хоча там взагалі пальчик покажи - вона сама і напише, і ще раз напише, і втретє, і станцює. Вже бідолашна не знає, що написати, то один мат пішов, словниковий запас такий малий, що закінчився  одним словом - і тут скукота, щось вона мене не розважає останнім часом, дуже примітивна, хотілося б опонента з мізками, а вона навіть не знає, хто то такий..