Назвою замітки хочу сказати те, що майбутнє в держави не бачу. Мимоволі опускаються руки, серце стає битись дедалі повільніше і без наснаги, "вогонь", який би мав бути запальним і гарячим, згасає в душах більшості громадян, які щиро вірили ще може років 3-4 в те, що Україна хоч трошки дотягнеться до Європейського рівня.... ... Дотягнулись. хотів би підвести невеликий підсумок на 10 квітня, 2012 року від різдва Христового. Дотягнулись ми до Європейських...

Читати далі...

Дивлячись на старше покоління, почав задумуватись... Чому, коли я прогріваю на роботу, то на подвір"ї стандартної ще радянської багатоповерхівки подвір"я прибирає старенька бабуся років 70-ти?. Чому, коли я їду на роботу, то сніг з бордюрів і тротуарів зчищають пенсіонери, які на вигляд вже втомлені і явно з задоволенням відпочили б чи прогулялись парком з внуками? Купа питань а відповідь криється десь вище. Мені соромно... соромно, перш за все за себе. Я живу в цій країні і Я...

Читати далі...

...Обійдусь без ліричних вступів, віршів і оспівування всього хорошого і "не дуже", а перейду відразу до суті. Суть така: декілька днів тому в мене з моїм приятелем зав"язалась розмова щодо повістки в армію. Благо вік вже підживає і університет ми обоє закінчили близько двох місяців тому. І ця розмова мене наштовхнула на роздуми про те - "Куди і як я можу потратити свій час, а саме 9 місяців, якщо відкошу від армії чи може якимось чудом буду непридатним". Отже...

Читати далі...

... А надихнуло мене написати цю замітку відразу дві речі. Перша - пісні Квітки Цісик. Друге - книга "Залишенець", автор В. Шкляр. Невже, маючи таку глибоку культуру, такі глибокі і душевні пісні, таку прадавню історію, такий родючий чорнозем і таку ДЕРЖАВУ, я, ти, Ви - МИ просто щодня, перепрошую за слово, "просираєм"... ? Адже все починається з кожного з нас. Починається з мови, пісні, історії, яку ми читаєм нашим діточкам у вигляді прадавніх казочок, історії, яку мусять ...

Читати далі...

Цікава ситуація в країні. Переписують історую на свій лад ті, кому то вигідно. Підвищують пенсійний вік тільки простим "смертним" , не чипаючи держслубовців! Вибачте, мої рідні земляки! Але таке враження, що над нами знущаються, а ми терпим-терпим-терпим і мовчимо.. Як ніхто інший, наша нація найбільш підходить до порівняння з "Баранами"... Терпимо, і йдем куди нас направляють, керують... Керовніки... Оооо.. тут можна томи і томи писати. Не вистачає слів, залишились...

Читати далі...

кагда я стану прєзідєнтамі я забуду про мєтроя даработаюсь да дачіс дєсаток куплю казіно я буду єздіть на машинеі куплю строгій я прікідтогда я буду уважаємі чьоткій мєсний "нєбандіт" патом я может куплю боінга может целий вєртальот?Народ совєтуйте что лучшеато я змучивсь від думок кагда я стану прєзідєнтамто сразу виучу язикщоб люди потім не казалищо я дебелий блін мужик я говоритиму нормальноі вивчу очєнь много слівя буду грамоти вивчатибез суржика і матюків напишу стопіцот...

Читати далі...

Коли ти хочеш відчути добрий шмат свободи, то береш ключі на яких викарбувано слово Audi з круглою кнопкою всередині, одягаєшся в щось зручне, що не обтяжує і робить твою ходу вільною і легкою, наче в танці. Спускаєшся по сходах, підходиш до дверей і наживаєш кнопку. Вже звичний звук сигналки всеодно викликає щось подібне на прояв тахікардії. Відкриваєш двері, і відчуваєш ніжний запах ароматизатора солодкої дині. Ключ в замок, щеплення і тихенький, але водночас змужнілий і злегка металевий звук ...

Читати далі...

Хто не прагне кращого, той деградує - одна з улюблених цитат. Але, на мою думку, керуватись цією цитатою можна не у всіх випадках. Давайте розглянемо випадок, який напряму хочу пов"язати з назвою нотатки. Граблі!!! Граблі - найпопулярніший "інструмент" майже кожної особистості, яка хоч щось робить крім втикання в телевізор чи інтернету. Відповідно, кожен хто щось робить, інколи робить з помилками. Інколи ті помилки щосили б"ють в чоло або по іншому гордому місці. Граблі...

Читати далі...

Я народився в Україні. Байдуже, що тоді надворі був 1989 рік... Я народився в Україні. З кожним днем, ще від маленького, любив дізнаватись щось нове і вічно кудись "сунув свого носа". Роки незалежності, зміна влади - малу дитину це мало хвилювало. Виховувався я у класичній Українській сім"ї. Батьки, двоє дітей, машина, житло. Ніби необхідний мінімум завжди був. Будучи дитиною, сильно не переживав звідки беруться гроші, звідки беруться іграшки, фрукти на кожен день, новий одяг і...

Читати далі...