Блог Arccosinus

Вид:: короткий; повний

Замітки:

всі

у блог

у співтовариства

Arccosinus

Майбутня видимість нульова, йдем по приборам!!!

10.04.12, 20:45

Назвою замітки хочу сказати те, що майбутнє в держави не бачу. Мимоволі опускаються руки, серце стає битись дедалі повільніше і без наснаги, "вогонь", який би мав бути запальним і гарячим, згасає в душах більшості громадян, які щиро вірили ще може років 3-4 в те, що Україна хоч трошки дотягнеться до Європейського рівня....

... Дотягнулись.

хотів би підвести невеликий підсумок на 10 квітня, 2012 року від різдва Христового.

Дотягнулись ми до Європейських цін точно... Сьогодні заправляв машину, А-95 коштує 11.45 за літр. на "людській" заправці. При нашій то середній зарплаті в Україні. Ціни на авто...
Шановні Українські "АВТОВИРОБНИКИ", якщо Вас можна так назвати, велика просьба.. Або випускайте нормальні автомобілі, або опустіть ціну за той Ланос який клепаєте років десять... Або не лізьте в програму "захист відчизняного виробника" і дайте людям завозити з Німеччини нормальні авто за низькими цінами.... Слів нема....

Техніка це окрема тема... Не буду критикувати. Просто порівняймо ціни на телефони, телевізори, пральні машини, і всю побутову, необхідну техніку. І це при різниці зарплат в них ще й вона дешевша! Про ціни на авто я мовчу... там автомобіль 5-ти річного віку коштує в районі 1500 умовних одиниць. І це не Ланос, а форд.

Рівень життя і складається з таких маленьких дрібниць. Ну їх ще купа, але не буду зупинятись, бо так можна і ніч просидіти.

Влада. Наша Проффесура і кровосіси, керують нами вельми вдало. Вдало для якої сторін, Вам вирішувати.

Та про що я тут пишу? Коли вже Закарпаттю хотуть надати Автономію і влада мовчить? А Угорці "ЯЯЯВНО НЕ ПРОТИ"... Коли на Закарпатті мер одного мальовничого містечка слів до купи Українською зліпити не може, це взагалі абсурд. так хто нами керує? Мудрі люди?

Ми НЕ МУДРІ, що таке терпимо і таке вибрали.....

Не бачу я майбутнього в країни, де люди не шанують самі себе. Де їдуть на заробітки в інші країни, тим самим руйнуючи свої сім"ї.... Не бачу я сили в людях, бо не хочуть вони втратити те, що лишилось, бовкнувши щось прокурору чи якомусь "менту" за те, що він перевищує свої повноваження...

ліпше змовчати..

давайте мовчати... і йти сміливо вниз... в западину.. а там дефолт, рабство і ..... всьоооо.. по приборам йдем.

написав би ще купа всього, але половину вже витер через непристойності....

Коментарі: 5

Arccosinus

Торгівля собою чи своїм розвитком

21.02.12, 23:15

Дивлячись на старше покоління, почав задумуватись... Чому, коли я прогріваю на роботу, то на подвір"ї стандартної ще радянської багатоповерхівки подвір"я прибирає старенька бабуся років 70-ти?. Чому, коли я їду на роботу, то сніг з бордюрів і тротуарів зчищають пенсіонери, які на вигляд вже втомлені і явно з задоволенням відпочили б чи прогулялись парком з внуками? Купа питань а відповідь криється десь вище.

Мені соромно... соромно, перш за все за себе. Я живу в цій країні і Я повинен робити щось, щоб мені тут жилось краще. Але давайте подумаєм чому ті люди працюють важкою працею щоб заробити копійчину на хліб і ліки.
Думаю, вони не з солодкого життя займаються "невдячним" ділом (хто не погоджується, уважно вислухаю). В такому випадку навіть якби хотів, то нема до кого звернутись. Більшість інстанцій корумпована і добитись якогось результату... до біса результат. Живем в такій країні...

Кожен з нас намагаєтсья якісно або хоч якось жити. А продукт, який підтримує життєдіяльність - це гроші. В сучасному суспільстві, щоб їх заробити, потрібно мати щось, що потрібно комусь іншому і той "хтось інший" готовий заплатити за "послуги". В даному випадку я виділив два випадки: "Торгівля собою" і "Торгівля своїм розвитком". Можливо це звучить дивно, але під першим варіантом маю на увазі не проституцію, хоча теж влучно підходить.. А припустимо професію бухгалтера. Якщо є особа, яка працює бухгалтером і вона має середні або вище середньго рівня знань у своїй професійній галузі, то та особа буде виступати в ролі замінимої ланки, тобто масовка, тушка, деталь - яка зношується і замінюється. Якщо не розвиватись, то роботодавець буде платити зп за "Людино-особу", яка виконує стандартні завдання. Якщо ж та особа почне докладати зусиль для саморозвитку, то зможе продати себе і свої послуги в рази вище.

Оскільки в нашій країні є ринкова економіка, потрібно навчитись розвиватись і продавати свій розвиток а не себе. На мою думку, в такому разі підвищиться продуктивність і відповідно дохід громадян, які прагнуть мати більше, ніж життя від зарплати до зарплати. Тому, шановні, не лінуймось вчити мови, читати професійну літературу і більше приділяти часу саморозвитку в професійному напрямку ніж роботи на "олігархів". Думаю, результат Вас здивує.

Коментарі: 8

Arccosinus

Вчись поки молодий

21.02.12, 22:35

...Обійдусь без ліричних вступів, віршів і оспівування всього хорошого і "не дуже", а перейду відразу до суті.
Суть така: декілька днів тому в мене з моїм приятелем зав"язалась розмова щодо повістки в армію. Благо вік вже підживає і університет ми обоє закінчили близько двох місяців тому. І ця розмова мене наштовхнула на роздуми про те - "Куди і як я можу потратити свій час, а саме 9 місяців, якщо відкошу від армії чи може якимось чудом буду непридатним".

Отже, оскільки я працюю в ІТ-сфері, то приблизно за рік я зможу суттєво підвищити професійний рівень. Навіть більше того, зможу поглиблити свої знання з Англійської мови.

Варіант номер "2" - можу вивчити якусь іншу мову, до прикладу Італійську.. Давно хотів, та ніяк руки не доходять.. #читай - ЛІНОЩІ то ше та штука#

Варіант номер "3" - за той час в мене може народитись дитина, якщо вдало постараюсь цієї ночі. Ця подія буде мотивувати мене для підвищення професійного рівня щоб забезпечувати сім"ю і малого спиногриза. Себто виходить, що вже буде 2 пункти. Перший і третій)) Оскільки в такому випадку, часу буде обмаль то Італійська почекає)

Вельми привабливий і веселий варіант номер "4" - можна неспішучи заробляти гроші і тратити їх на всякі гулянки, подорожі, різноманітні забаганки чи навіть благодійність. Завдяки цьому буде що згадати, але може не буде що дітям розказати uhmylka

... і купа інших варіантів, кожен хай собі думає в міру своїх можливостей і глибини здорової фантазії.

А тепер трохи цифер і фактів. Припустимо, що молодий хлопець, приблизно років 22, щомісяця має дохід в 4000 грн. Нехай ця цифра не буде збільшуватись в продовж року за умови, що дохід буде стабільним. то за 12 місяців за допомогую калькулятора я порахував, що дохід складатиме 48000 грн, що в свою чергу рівне 6 тис. умовних одиниць. Це за умовою, якщо з тієї суми молодий чоловік нічого не буде витрачати.

А тепер включимо трохи уяви, і намалюєм собі терези. на одну сторону кладем 48 тис. грн. а на другу - рік служби в "доблесній" армії, після дембелю якої, молодий мужчина зможе.... не знаю що зможе, але про то трохи пізніше.

Отже терези - 48 тис грн і 12 місяців в армії.

Служба в армії - "апасна і трудна".. то якраз про нашу Українську армію. Декілька моїх знайомих, після повернення додому з лав Вояків розказували, як там морально давлять на людину. Можливо мужчина повинен відслужити Батьківщині, але не дідовщині і не генералам. Особисто я не хочу будувати дачі і копати бураки тільки через то, що якийсь начальник захотів собі зекономити на робочій силі. vkaske

В Ізраїлі відслужити в армії - це честь. Там є і відповідне ставлення. Там загартовують національних дух і прививають бажання захищати свій народ, свою родину і землю. В наших ж все навпаки. Одне одного гноблять, старші по званню до молодших ставляться як до непотрібу і таке враження що виховують не особистість а елемент стада, який має підчинятись наказам.
А якщо війна? то хто зі мною буде стояти на полі бою? той, хто перед тим мене змушував мурувати йому дачі, чи може ті, хто морально знущався?.. як мені таким людям довірити своє життя на полі бою?

Якщо мені хтось пояснить переваги армії і чому краще служити ніж "косити", то я буду вельми вдячний і намагатимусь переконувати в подібному своїх знайомих і друзів.

І на останок, хотів би повернутись до теми "терезів". Якби я мав можливість заробити за рік 6 тис. УО, (а то приблизно 1/5) квартири, я впевнено зробив би вибір в сторону "відкосу", ніж втратити даремно рік і набути безцінний досвід копання траншей і бігання на 10 км в спорядженні.

Можливо замітки вийшла не в вельми вдалому стилі, але ідея, на мою думку, передана. Дякую за увагу і потрачений час.

Коментарі: 5

Arccosinus

Вбиваєм те, що може надихати? Вбиваєм самі себе?

06.11.11, 23:30

... А надихнуло мене написати цю замітку відразу дві речі. Перша - пісні Квітки Цісик. Друге - книга "Залишенець", автор В. Шкляр.

Невже, маючи таку глибоку культуру, такі глибокі і душевні пісні, таку прадавню історію, такий родючий чорнозем і таку ДЕРЖАВУ, я, ти, Ви - МИ просто щодня, перепрошую за слово, "просираєм"... ? Адже все починається з кожного з нас. Починається з мови, пісні, історії, яку ми читаєм нашим діточкам у вигляді прадавніх казочок, історії, яку мусять знати наші діти і внуки, якою б гіркою вона не була б.

Чому я повинен читати те, що напишуть мені "згори"? Я не хочу бути рабом нащадків ОКУПАНТІВ, які прийшли на наші з Вами землі, гвалтували жінок, вбивали дідів-прадідів, які нищили нашу культуру, палили села, вбивали матерів з грудними дітками на руках. Чомусь в той час люди, які щиро любили Україну і перш за все народ Український, її мову і культуру, повинні були ховатись у лісах, і боронити все те, що ми зараз маєм в спадок....

... і не з доброї волі багато хто з них наклав в бою головою, в багатьох з них перед останнім подихом на вустах були слова "Слава Україні", або "За волю смерть нам не страшна", або "Воля України або Смерть". І мене болить за те, що їх - героїв, які стояли до останнього, які віддали свої життя за мову, пісню, культуру, - їх називали називають бандитами!!! І болить за те, що НІБИТО у вільній Україні, за яку боролись хлопці проти ОКУПАНТІВ, у цій же вільній і могучій країні, їх теперішні "керовніки" називають бандитами.

Окупанти... По-іншому їх і не назву, хоч за грати кидайте. Історію понівечили, змінили на свій лад. Країну вгробили своїми комуністичними і загарбницькими манерами, та й взагалі, ненависть до України в них в крові.

Мене болить за те, що ці кляті окупанти нав"язують тепер свою манеру мені, моїм рідним, друзям. Телебачення, на мою думку, 90% заповнене російськими фільмами чи серіалами, від який не просто деградують, а тупіють! В пресі, останнім часом, не можна прочитати нічого мудрого крім всяких "жовтих" статейок, які написані, таке враження, що на замовлення.... Щодо музики, взагалі можна тут поеми писати. Послухайте творчість Квітки Цісик.. Невже людина, яка жила за кордоном, могла співати Українською, могла опанувати мову, могла навчити своїх дітей рідної нам мови, а в нас є деякі "барани" яким важко вивчити мову країни, в якій живе.

Можливо я надто самовпевнений молодий чоловік, в якого в жилах грає дитячий максималізм, але є ще купа речей, які явно показують, що нами керують не хто інший, як ОКУПАНТИ... І "розбазарили" Україну на лахміття, на яке вже аж боляче дивитись...

УКРАЇНЦЕ, НЕВЖЕ ТЕБЕ ТРЕБА КОПНУТИ В "СРАКУ", ЩОБ ТИ ЩОСЬ ПОЧАВ РОБИТИ? Невже самому важко включати мізки і слухати те, що треба, читати те, що треба, дивитись те, що треба.. і трохи виказувати свої невдоволення тому, що нам нав"язують, буцімто тому, що то наші бажання....................................

p.s. - не розумію, як можна організовувати всякого роду "фабрики зірок", "танці на катках" і т.д..... коли в країні вмирає культура, а "вони" співають всяку російську попсу...

звертаюсь до Організаторів тої "пурги".. Ліпше зніміть якісний фільм про козаків, чи про тих, хто справді відстоював Україну в лісах, а не стриляв і гвалтував Українських жінок...

Коментарі: 5

Arccosinus

Наброски

03.10.11, 22:43

Цікава ситуація в країні. Переписують історую на свій лад ті, кому то вигідно. Підвищують пенсійний вік тільки простим "смертним" , не чипаючи держслубовців! Вибачте, мої рідні земляки! Але таке враження, що над нами знущаються, а ми терпим-терпим-терпим і мовчимо.. Як ніхто інший, наша нація найбільш підходить до порівняння з "Баранами"... Терпимо, і йдем куди нас направляють, керують...

Керовніки... Оооо.. тут можна томи і томи писати. Не вистачає слів, залишились букви, тому думаю, нема сенсу щось писати, розпинатись і доводити. Вже всі давно все побачили. Хтось захищаї "Її", "Ту, що працювала".. допрацювалась.. докралась.. посадили.. І хтось там каже що нема за що?))

Відпустити не можна посадити!! Хай кожен сам собі ставить розділові знаки.
І все ж таки! Молоді люди, шановні друзі, дорога родино! Невже не набридло терпіти? Невже хочеться піддаватись провокаціям, замилюванням мізків чи тупо обманам?.. Цирк поїхав, клоуни лишились.

Коментарі: 0

Arccosinus

Вірш про кандидата в президенти

24.07.11, 01:08

кагда я стану прєзідєнтам

і я забуду про мєтро

я даработаюсь да дачі

с дєсаток куплю казіно

я буду єздіть на машине

і куплю строгій я прікід

тогда я буду уважаєм

і чьоткій мєсний "нєбандіт"

патом я может куплю боінг

а может целий вєртальот?

Народ совєтуйте что лучше

ато я змучивсь від думок

кагда я стану прєзідєнтам

то сразу виучу язик

щоб люди потім не казали

що я дебелий блін мужик

я говоритиму нормально

і вивчу очєнь много слів

я буду грамоти вивчати

без суржика і матюків

напишу стопіцот законів

щоб люди знали що робить

найму я з декілька шпіонів

чтоб єслі что, когото вбрить

я буду чемним президентом

я слово камєнне даю

і голосуйте всі за мене!!

бо вже набридло буть биком

___________________________

не критикуйте сильно, писалось всьо на коліні і на одному подисі :)

Коментарі: 9

Arccosinus

Вільний політ на хвилинку-другу

23.07.11, 01:07

Коли ти хочеш відчути добрий шмат свободи, то береш ключі на яких викарбувано слово Audi з круглою кнопкою всередині, одягаєшся в щось зручне, що не обтяжує і робить твою ходу вільною і легкою, наче в танці. Спускаєшся по сходах, підходиш до дверей і наживаєш кнопку. Вже звичний звук сигналки всеодно викликає щось подібне на прояв тахікардії. Відкриваєш двері, і відчуваєш ніжний запах ароматизатора солодкої дині. Ключ в замок, щеплення і тихенький, але водночас змужнілий і злегка металевий звук V6. Це незрівнянний звук, який виконує "симфонічний оркестр" за участі колінчастого валу, клапанів і поршнів, і вихлопної системи. Цей звук, наче мелодія спокою і потужності, мелодія швидкості і впевненості, мелодія свободи і насолоди... Включаєш "першу" і легенько котишся в сторону виїзду з двору.

... і ось виїзд на "три полоси".. світлофор на "червоному"... легенько пригальмувавши, накидую трохи гучності.. в магнітолі крутиться ліцензійка Chris Rea і трек Sing A Song Of Love To Me. Жовте, зелене.. Покотились. Мокра дорога шумить під широкими Toyo, не даючи забувати про те, що це дорога і ти в русі. Злегка припущене вікно віддає мелодією вітру і приємного дощового бризу, який приємно відчувати на лівому плечі. Кермо зручно лягає в ліву руку, ручка КПП зливається з зап"ястком. і 6 тисяч обертів вистрелюють з-під капота, не даючи забути про 174 диких вороних коня під капотом. до 150 на одному подисі і ти вільний. Більше нема нічого крім прямої, спокійного треку, який ненавантажуючи балує слух своєю якістю, і тихенького але впевненого вурчання досконалого V6.

... і таке враження, що "біла красуня" з годрою назвою Audi як вірний кінь, має душу і ніколи не підведе, а коли треба то і вбереже від всіх негод, непогоди, і завжди зігріє і приборкає злість своєю покорою і слухняністю за будь-яких умов.

Коментарі: 7

Arccosinus

Віра, надія, звіздєц або роздуми про граблі

11.06.11, 15:15

Хто не прагне кращого, той деградує - одна з улюблених цитат. Але, на мою думку, керуватись цією цитатою можна не у всіх випадках. Давайте розглянемо випадок, який напряму хочу пов"язати з назвою нотатки. Граблі!!! Граблі - найпопулярніший "інструмент" майже кожної особистості, яка хоч щось робить крім втикання в телевізор чи інтернету. Відповідно, кожен хто щось робить, інколи робить з помилками. Інколи ті помилки щосили б"ють в чоло або по іншому гордому місці. Граблі - сцуко злосна штука. Граблі - витвір моральної інженерії. Коли раз дістав в чоло, обов"язково треба декільки разів то саме повторити щоб вже боліло. Такі ми є! :)
"Розумний вчиться на чужих помилках, дурний - на своїх" - в цьому випадку я, швидше за все, дибіл. Кожен раз мушу на своїх вчитись :) буває. діагноз.
Дуже часто граблі бувають в стосунках між людьми. А особливо там, де в стосунках є любов або її прояви. Часто думаєш. Нафіга воно мені треба, такі граблі, такі моменти. І потім знову думаєш - "А я, зараза, люблю..." і понеслось по-новій. Бігом по тих самих граблях. Думаю, що якщо вже в стосунках з"являються "граблі" то треба брати до рук лопату і вміло нею рити яму тим стосункам. Ще є прояви здорової самокритики і самооцінки, що приводить до зміни людей в кращу сторону. Але мені зустрічалось таке вкрай рідко, тому опущу будь-які розмови на цю тему:)... чому не ~~ЛЮБОВ~~ а П*ЗДЄЦ?? Старався підібрати слово.. нажаль не виходить. Тої любові є вагон варіантів. Взаємна, не взаємна, по розрахунку, взагалі буває і фальшива.)) і попробуй зрозумій що ти не "лох"))) Ррр!))) аж злість бере)) і відразу собі уявивив свої граблі!)) як сказав мій друг - " треба женитися ) .. бо інакше вся молодість піде хз на кого і без толку )) .. а на старість вже ніхто не захоче )))"
раз женишся і будеш мати офігенно здорові граблі з штампом в паспорті, або пощастить, і будеш вберігати вже своїх спиногризів від маленьких граблів :)))

присвячую цю позитивну нотатку всім тим, хто має "свої граблі" =))))

Коментарі: 9

Arccosinus

Початок.

11.06.11, 14:13

Я народився в Україні. Байдуже, що тоді надворі був 1989 рік... Я народився в Україні. З кожним днем, ще від маленького, любив дізнаватись щось нове і вічно кудись "сунув свого носа". Роки незалежності, зміна влади - малу дитину це мало хвилювало. Виховувався я у класичній Українській сім"ї. Батьки, двоє дітей, машина, житло. Ніби необхідний мінімум завжди був. Будучи дитиною, сильно не переживав звідки беруться гроші, звідки беруться іграшки, фрукти на кожен день, новий одяг і звичні для нас побутові речі... Хоча, ніколи і не потребував нічого від батьків. Не було істерик, слів "Хочуу!", плачу в магазинах з іграшками. Пішов в школу... Було купа нового, нові люди, нові знайомства.. Щодо освіти в школі змовчати, напевно, не зможу. Як вчителі мають заслужити повагу учнів, якщо з першого класу "перша вчителька" називала нас "придурками", "дебілами", "лоботрясами". Це ми, діти, маєм рівнятись на людину, маєм хотіти бути такими ж??... Абсурд!

Добре! Перетерпів початкові класи, поступив в гімназію. Ситуація змінилась не сильно. В гімназії і справді було декілька вчителів, які б слугували прикладом для учнів, але їх можна було перерахувати на пальцях однієї руки. Були вчителі, які собі дозваляли привселюдно образити навіть через те, що в хлопця було довге волосся, і купа подібних речей.. Ехх.. аж згадувати не хочеться. Навчання в старших класах дало частину життєвих знань, які пригодились в майбутньому. Навчився бачити щирість і нещирість в людях, відрізнити справжнього друга від корисливого знайомого. Про корупцію в школі не хочу і не буду говорити нічого. Кожен знає, як зараз здаються екзамени в школах. Але я з принципу попросив батьків, щоб в школу не ходили, не носили подарунків і щось на кшталт того. Результат так само отримав. Оцінки з деяких предметів були суттєво нижчими від однокласників, які списували контрольні в мене.

Наступним, переломним моментом мого життя, стало навчання в університеті. Момент почався, власне, з моменту здачі вступних іспитів. Сам поїхав в інше місто, сам здавав іспити, і на велике здивування, поступив також сам, без грошей, хабарів. Хоча ні, гроші були.... Коли їхав на іспити в іншу область, в кишені було, здається 50 гривень, які я успішно, ні в чому собі не відмовляючи, потратив на дорогу, пляшку води і крекери. Життя в універі не подібне на американські чи російські серіали про студентів. Почалось життя в мене, як і у всіх студентів, з першого курсу. Перші пари, нові знайомства, нові друзі, нове коло спілкування. Також, доводилось мені декілька разів змінювати свої життєві цінності. Чесно кажучи, з моменту коли почав навчатись в універі, зрозумів, що хабарництво в школі - це просто "квіточки". Але, по великому рахунку, начальна програма в вишах настільки гнила і до болю не потрібна сучасним студентам, що аж інколи перетрушує зі злості, що вбив купу часу на непотрібні предмети в житті. Краще б готували нас до життя, а не вчили по декілька разів те, що вже в Європі забули і викинули. На другому курсі я зустрів своє перше кохання. І світ перевернувся з ніг на голову. Все що було колись, не грало жодних ролей в мому житті. Був я і та людина. Хоча до хорошого швидко звикається. Ростуть "доходи" ростуть і апетити... Навіть інколи здається що стосунки допомогли мені стати дорослішим. Працювати з другого курсу, заробляти, стати відповідальним і не тільки за себе, а ще і за кохану людину. І всетаки, вкотре переконуюсь, що життя як зебра. Є білі полоси, а є і чорні. Університетскі роки проходили доволі одноманітно-добре, і ніби наука з роботою не конфліктували, а в деяких випадках знання, які отримав на роботі, виручали і в навчанні.

Здаючи державний іспит на 4-му курсі, якось не було ні страху, ні відчаю, ні якихось надзвичайних емоцій, на відміну від деяких моїх однгрупників. Чи то грала впевненість в свому рівні знань, чи то просто був впевнений в собі, що не загублюсь в житті. Отже, пройшовши чергові екзамени, я поступив на 5 курс, де зараз і навчаюсь. За час навчання зрозумів, що пів року роботи дає більше навчання, досвіду, знань ніж 5 років навчання в універі. Маю на увазі практичні знання, які корисні і допомагають інсувати в цьому світі, в цій країні. Досить недавно зрозумів, що не треба вірити в "обгортки" людей і що слова дуже рідко відповідають справжнім думкам. Встиг декілька разів глибоко розчаруватись в людях, один раз глибоко розчарувався в коханні.

Але поки живу, треба змінюватись, не застрягати на місці, рухатись далі, робити те, що приносить задоволення, шукати людей близьких по духу, допомагати людям, дарувати посмішки і залишати після себе як найменше сліз!

Звичайно, що в декількох рядках важко описати майже 22 роки життя. Але хотілось б залишити в пам"яті найяскравіші і найщиріші моменти життя.

Коментарі: 4

Профіль

Шукати в архіві

Останні статті

Замітки:

Майбутня видимість нульова, йдем по приборам!!!

Торгівля собою чи своїм розвитком

Вчись поки молодий

Вбиваєм те, що може надихати? Вбиваєм самі себе?

Наброски

Вірш про кандидата в президенти

Вільний політ на хвилинку-другу

Віра, надія, звіздєц або роздуми про граблі

Початок.