Душу раненую мне не излечишьСердце разбитое тебе не откроюПросто тихо обними за плечиКогда кошки скребут или волком воюВстану утром, выпью свой кофеГлаза накрашу, надену улыбкуПоцелуй меня, милый, я не противВсе мы платим за свои ошибкиТри пути, как поется в песне:Ждать, бежать, сигануть с крышиСчастье там, где небо и солнцеНе отпускай, когда я поднимаюсь выше...

Чоловік моєї подруги в понеділок поїхав до Львівської області, мобілізували.Про цю хвилю навіть в новинах було - http://24tv.ua/news/showNews.do?pershi_mobilizovani_vidbuvayut_z_viyskkomativ_na_navchannya&objectId=536020 Але це все тільки напів-правда. Добровольців саме з того військкомату не було, або було набагато менше ніж кажуть.І не проводили ніякого медогляду. через це вже декількох чоловік повернули.У них були певні проблеми в стосунках, але...

Читати далі...

Матусю, не плач! Витру я твої сльози Віршами своїми, що з серця летять Мов білі журавки, а там при дорозі Мов наймити воля і доля стоять. Матусю, не плач! Будуть зміни на краще, Бо ціну криваву сплатили сповна Не може Господь кинуть напризволяще В молитві поєднані наші серця. Матусю, не плач! Буде ранок і зорі Мов думи сумнії із неба зійдуть. Події в історії стануть марою, Героїв же вбитих нам не забуть.

Молюсь і плачу, плачу і молюсяА груди стис нестерпний біль.Чи ще колись на Україну подивлюся Мов не було трагічних цих подій?...Всі сльози висохли і очі вже не плачутьЛиш серце стогне у скорботу сповитЕ...І сон не йде, а зорі з неба бачать...Що Божий суд нікого не мине!!!

Ти пробач мені мамо, Що я стала собою Що назад не піду І "не здамся без бою" Що кайдани порвала І катів не боюся Хоч на серці журба, Я лиш вголос сміюся Посміхнусь їм з любов'ю, Втру заплакані очі Пробиватись крізь дим Навіть сонце не хоче. Та надія не вмре Не полишить Вкраїну Бо без користі завжди Любить матір дитину. 26.01.2014

Немає слів щоб висловити тугу, Немає дій що можуть знять напругу... Та втамувати весь народний гнів, Ми нація одвічних бунтарів. В безсилі крила вітер зміни не повіє Та ще надія - вогник у серцях жевріє І дай нам Боже виховать з синів Не батраків - майбутніх кобзарів. Бо діти наші наче колосочки Маленькі зірочки - сини та дочки А споконвіку що посієш те й пожнеш, Пильнуй, не нехтуй небезпекою пожеж.

Еду в командировку) Боязно, сто лет никуда сама не ездила, а в России уже лет 6 не была)Надо наверное фотоаппарат взять, хоть Москву по фотографирую)

Моя любовь... Так призрачна и так туманна... Она чиста... Ни капли в ней обмана... Она печальна... Льются слёз потоки... Она открыта... И стихов пишу я строки... Она жестока... И ошибок не прощает... Она слепа... Над пропастью... у края...

То ли осень, то ли зима приближается... Ухожу до весны в спячку, закрываю все странички, удаляю все вконтакте, одноклассники и прочую ерунду. Так хочется живого общения, чего-то настоящего, а не смайлов и лайков) Проверим на долго ли меня хватит ))))P.S. Проблема разрешилась сама собой)) после очередного сбоя и провалившейся попытке востановить пароль для Вконтакте (скан паспорта им нужен, ещё чего)) решено оставить это дело. Есть и почта и телефон - кому надо, те найдут :)

И не спится опять... Снова мысли по кругу... Как давно мы с тобой не писали e-mail-ы друг другу...