У Львівському Національному музею І.Франка відкрилась персональна виставка живописця з Дрогобича Левка Микитича.



            Творчість Левка Микитича  можна окреслити кількома етапами. До першого періоду його творчості відносимо пейзажні живописні твори, тематично по‘вязані з переосмисленням рідної підкарпатської природи. Франкові стежки - невичерпне джерело для творчих пошуків та інтерпретацій.
            В його роботах впізнаємо і Франків дуб, і церкву, в якій хрестили Франка. Експресивні настрої природи, змінні переходи пір року,що виливаються у колористичних нюансах - все цевиявляється у пейзажах Левка Микитича. Реалістичний підхід до трактування тих чи інших сюжетів вдало поєднується тут із вільним володінням виражальними засобами - експресивною манерою живописного письма.
            Левко Микитич не прагне у творчій праці стабільності, розрахунку в очікуваному результаті, раціональності. Швидше навпаки - він постійно експерементує,інтуїтивно шукаючи шляхи оптимального поєднання  вражень які одержує від сприйняття навколишнього світу, зі своїми роздумами та переживаннями. Такий спосіб творення готує постійні несподіванки і бажання наступної зустрічі з автором.

















фото О.Пушенка(архів музею Франка)

                                                                                          Левко Микитич

          Серед представників молодого покоління сучасних українських живописців окрему групу формують митці, творчість яких невпинно пов'язана з історією, культурними та мистецькими традиціями рідного краю, а їх мистецький доробок позначений національними художньо-стилістичними особливостями. Традиції народного мистецтва Бойківщини, мальовничі карпатські краєвиди лягли в основу творчих пошуків митця Левка Микитича, уродженця Нагуєвич.
         Професійну освіту Левко здобув у Львівській мистецькій школі - училищі декоративно-ужиткового мистецтва ім.І.Труша, під керівництвом відомих львівських митців - Михайла Драгана, Петра Марковича та багатьох інших. Навчання на відділі художнього інтер'єру в училищі впродовж 1983-1987 рр. зміцнило професійно-творчі пошуки молодого митця. Навички, здобуті в школі виявилися під час роботи Левка Микитича у Львівській академії мистецтв, а згодом, на творчій ниві української діаспори в Молдові (1990-1998). Вагомий внесок у творчий процес принесла участь у творчих виставках українських художників діаспори у Молдові, членство в об'єднанні українських художників у Молдові "Відродження". Це, в свою чергу, сприяло піднесенню творчого потенціалу українських молодих митців поза межами Батьківщини.
         Рідна підкарпатська природа вкотре навернула художника-живописця до рідної домівки. Після повернення, з 1990 р. Левко Микитич, працює викладачем у Малій академії мистецтв, поряд з домівкою, у мальовничому Підбужі. Основи живопису та композиції стали тими дисциплінами, які дозволили передати творчі навики молодим особистостям, юним талантам.
Сьогодні творчість Микитича можна окреслити кількома етапами. До першого періоду його творчості відносимо пейзажі, живописні твори, тематично пов'язані з переосмисленням рідної підкарпатської природи. Франкові стежки невичерпне джерело для творчих пошуків та інтерпретацій. В його роботах впізнаємо і франковий дуб, і церкву, в якій хрестили молодого Франка. Експресивні настрої природи, змінні переходи пір року що виливаються у колоритних нюансах - все це виявляється у пейзажах Левка Микитича. Реалістичний підхід до трактування тих чи інших сюжетів вдало поєднується тут із вільним володінням виражальними засобами - експресивною манерою живописного письма.
         Еволюція творчих пошуків молодого митця привела його до неформальних виразових засобів у живописних творах. Поступово, реалістичні форми, образи рідної природи почали трансформуватися в абстрактні елементи на тлі ледь вловимих натяків на пейзаж. Згодом почала підсилюватися також експресія та кольорова напруга живописних полотен. Такі зміни в творчій манері митця можна пов'язати з певним неспокоєм, напругою нашого сьогодення. Так, болем, переживанням за майбутнє рідного краю сповнена робота "Спустошення", де на тлі гірського краєвиду ніби розкидані графічні образи традиційних бойківських хат. Тематика даного твору очевидно пов'язана з проблемами втрати сьогодні традиційних культурних цінностей краю. Напружений червоно-синій колорит підсилює апокаліптичне враження краєвиду. Не значною на перший погляд деталлю полотна є ледь-помітний лик Шевченка на тлі експресивних форм. Очевидно, це своєрідний знак, прохання до нащадків не забувати славні традиції боротьби за свободу України.
        Окремо слід виділити роботи Левка Микитича, в яких простежуються впливи мистецтва сюрреалізму. До цієї серії відносяться кілька робіт без назви, що позначені глибокими чуттєвими переживаннями митця. В одній з робіт - ніби дзеркальне відображення "замків мрій", інша ілюструє думки про трагічні наслідки сучасної урбаністики. Всі ці роботи об'єднає напружений червоно-синій колорит, експресивність ліній та абстрактне загострення форм. Посилює динаміку сприйняття широкий рельєфний мазок, яким вдало оперує майстер.
        Загалом, попри пошуки нового формотворення в своїй творчості, Левко Микитич не полишає тематичної направленості своїх робіт на традиції власної історії та актуальні проблеми сучасності. Експонування його робіт на багаточисленних виставках у Дрогобичі, Трускавці свідчать про актуальність його мистецького доробку та зріст його творчого потенціалу.

                                                                                                                                                                                                                                        м.Львів

Левко Микитич народився 20.10. у1966 році в с.Нагуєвичі Дрогобицького р-ну.
1980 -1983 -навчався у Дрогобицькій художній школі.
1987 - закінчив Львівське училище прикладного та ужиткового мистецтва ім.І.Труша.
2005 - закінчив Дрогобицький педагогічний університет.
З 1999 року  викладач живопису ПСШІ (Мала академія Мистецтв у Підбужі).
Учасник Всеукраїнських та міжнарожних виставок.
Член Національної спілки художників України.
Сфери професійної діяльності - живопис, мистецька педагогіка.
Живе та працює в м.Дрогобичі (тел. 0677094138)

«Франко Фест» змінить імідж Івана Франка !



27-29.07.2012 р. в селі Нагуєвичі відбудеться музично-мистецький фестиваль «Франко Фест», присвячений великому українському письменнику, вченому та громадському діячеві Іванові Франку.
«Франко Фест» – це в першу чергу грандіозне культурно-мистецьке дійство, яке триватиме 3 дні, і протягом цього часу ви матимете змогу насолоджуватися музикою сучасних українських гуртів, творчістю відомих письменників, поетів та митців. Театрали відкриватимуть для гостей фестивалю щораз іншого, цікавішого та насправді модного Франка. Тому метою фестивалю є актуалізація та популяризація творчості нашого Каменяра і створення йому якісно нового іміджу одного з найкращих та найпрогресивніших українців!
На території фестивалю діятимуть три сцени: музична, літературно-мистецька та фольклорна, і кожна з них матиме своє унікальне забарвлення та колорит. Ми гарантуємо Вам веселий настрій та незабутні враження. Також на період фестивалю невеличке село Нагуєвичі перетвориться на епіцентр різноманітних майстер-класів, арт-перфоменсів, художніх інсталяцій та читань. В ніч з суботи на неділю в будинку літератора пройде акція «Ніч в музеї», де ми створимо атмосфера початку ХХст. Сюди ми запросили відомих літераторів та франкознавців.
Організаторами фестивалю є молодіжна організація «Інше місто», творче об’єднання «Альтер», радіостанція «Твоє Радіо» і видавництво «Коло».
По всій території фестивалю відбуватимуться різноманітні майстер-класи, арт-перфоменси, художні інсталяції, читання та акції.
Вхід на фестиваль вільний
Звільнись від стереотипів – думай!















http://frankofest.org.ua/pro_fest.html

http://vk.com/franko.fest

Виставка фотографії “Перлини дерев’яної сакральної архітектури” Сергія ТИСА у музеї Івана Франка.

«Церкви, де бував Іван Франко…»

     Така виставка в музеї вперше.      У всіх  церквах, що  на світлинах, бував  у різний час Іван Франко. Про одних писав  як  про пам’ятки архітектури,  про інших – які скарби зберігають, ще про інших – з  якими історичними  подіями вони пов’язані.    В багатьох церквах були священиками його знайомі, які  збирали для  нього старі письмена, фольклор та  різні оповіді.    Багатьох з цих церков вже нема.  Найбільше зникло їх в останнє 20-ліття. Унікальність виставки в тому, що на  світлинах є святині в такому  вигляді, які дійшли  до нас .    Автор виставки – лікар-психіатр Тис Сергій Миколайович, який народився в 1961р. в Стрию.     Вперше почав фотографувати подарованим батьком, теж до речі лікарем-психіатром, ФЕДом-3, коли йому було 14 років. З того часу перший апарат зберігся в робочому стані. Крім нього ще були "Любитель" з кадром 6 на 6, «ЗенітЕТ», але справжнє захоплення фотографією прийшло з цифровим Соні DSC-H1 , який разом з комп’ютером дав дуже широкі можливості фотоекспериментах.  На  даний час  користується   «Нікон D 200»  з об’єктивом  «Нікон 18-200».  Коло інтересів  фотомайстра достатньо широке: архітектура, визначні місця, відомі люди,  останнім часом зацікавився дерев’яними храмами Львівщини. Разом з дружиною та дітьми об’їздили половину України. Дочка  з дружиною часто служать моделями, а син допомагає обробляти фотографії на комп’ютері та освоювати нову техніку. Ще дуже любить  фіксувати моменти життя дикої живої природи, квіти, комахи, в макрорежимі. Всі ці прекрасні творіння матінки-природи настільки дивовижні, що створюють в нашому житті атмосферу свята, чуда, нереальності і хочеться,  щоб і інші люди доторкнулися до них.Працює лікарем в Львівській обласній клінічній психіатричній лікарні. Друкувався у фотоальбомі “Українська Світлина” (2-й випуск) “Професіонали і аматори” за 2010 рік.    «Теми духовності, церкви,  –  писав   про    нього   Є. Фролов  –  перший  (в історії львівської фотографії) переможець першого конкурсу діапозитивів у 1974 році, –  у всі часи хвилювали людство і знаходили своє втілення в літературі, музиці, в образотворчому мистецтві. В останні десятиліття у нас в країні ця тема була виключена з офіційних та художніх структур. Незважаючи на це,  народ в Галичині залишався з Богом у всі часи, весь спосіб життя галичан був органічно пронизаний духовністю, шанобливим відношенням до релігії.    Природньо, звернення художника до такої делікатної теми вимагає відповідно такої ж делікатності і інтелігентності. Пан Сергій скромний, обов’язковий інтелігент, представник свого народу, обрав тему релігії, церкви цілком обґрунтовано і досконало доніс за допомогою художньої фотографії до глядача. Ця якість органічно пов’язана з його професією – Лікар з великої букви. Представлена наявна експозиція складає незначну частину фоторобіт  пана Тиса, розповідаючи про  духовну велич народу Галичини. Автор обережно, можна сказати трепетно, підійшов до багатогранності показу дерев'яної церковної архітектури. В колекції немає ні одного подібного на інший храму. Архітектура всіх дерев'яних церков велична і істинно різноманітна і автор, відчуваючи цю єдність різноманіття, показує в своїх яскравих роботах її досконалість, оскільки чітко проглядається духовний зв'язок світогляду автора з сонмом показаних храмів.    Всі храми органічно пов’язані з ландшафтними особливостями тої місцевості, де вони  зведені. Показані і релігійні ансамблі і окремі будівлі, фрагменти храмів і їх інтер’єри (іконостаси).     Індивідуальною рисою фотомайстра являється вміле і точне використання сучасної фототехніки, автор уникає ординарної красивості у своїх фотороботах, відмінно користується вмілим кадруванням, побудовою композиції кадру. Зимові знимки, включаючи пейзажі просто зачаровують, підкреслюючи ще раз усесторонній фототалант художника.    Існуюче визначення, що архітектура – це застигла музика і, коли дивишся на це творіння рук людських, виникають в уяві акорди величної музики Баха і вас охоплює хвиля духовності, радості спілкування з Богом».




















http://dim-franka.lviv.ua/

   В селі Нагуєвичі у музеї Івана Франка відкрилась виставка Сергія ТИСА, присвячена великому українському письменнику, вченому та громадському діячеві Іванові Франку.

Став я побіля могили,

Духом і думкою зрячий.

Чую: киплять його жили,

Серце клекоче гаряче.

Молот камінні рве грати,

Зморі нема прохолоди.

Гнів, наче полум'я ватри,

Мускули ятрить і подих.

Крушить незрушність граніту

Розмах за розмахом - чуєш?

Кривди гнобителів світу

З коренем вперто корчує.

Поклик цей чує планета,

Міць і приціли обуха.

Силу дав тяти тенета

Пломінь бунтарського духу.

Меч всемогутньої мислі

Гострить гірка непокора.

Падають брили навислі,

Стогне стогорба потвора

Зводить він плечі дебелі,

Молот впирається в хмари...

Чуєш? - розтрощують скелі

Каменяреві удари.

http://lib.if.ua/franko/1314630924.html

       Народний майстер України

        Олександра  Миколаївна  Федишин   народилась 6 лютого 1939р. в селі Суботів Галицького району. В 1955 році закінчила середню школу в селі Сівка-Войнилівська Калуського району. Здобула вищу освіту на біологічному факультеті Львівського державного університету ім.І.Я.Франка в 1963 році. Вчительську роботу розпочала в Дорогівській восьмирічній школі Галицького району, більше 20-ти років працювала в Івано-Франківській середній школі №2 та гімназії №2 вчителем хімії, біології та народних ремесел.          Вишивати почала з дитинства; першими вчителями були: мама - Цюрко Марія Степанівна (вчила вишивати чисто і акуратно без вузликів) та тітка - Стефанюк   Євдокія   Григорівна,   яка   навчала   маленьку  Лесю  творчо відноситись до вишивання, - змінювати узори, міняти гаму кольорів.        У вісімдесятих роках минулого століття її роботи (рушники, серветки, вишивані сорочки) експонувались на різних виставках. Знаковою була участь у республіканській виставці 1986 в м. Києві.        Олександра Миколаївна отримала звання майстра декоративно-прикладного мистецтва в 1986 році, а звання Народного майстра - в 1990 році.За її плечима виставки на ВДНХ в м. Києві, в м. Москві (з'їзд художників), в м. Львові (музей І.Я.Франка), в Івано-Франківському краєзнавчому музеї, в Мюнхені (міжнародних ярмарках 1993 р.) та ін. Твори майстрині експонуються в музеях Австралії (Сідней), Японії (Токіо), США (Нью-Йорк), Канаді (Торонто і Оттава) та у приватних колекціях Польщі (Перемишль), США (Детройт), Аргентини (Буенос Айрес).        Багатогранність таланту майстрині полягає в тому, що вона вишиває багатьма техніками: стебнівка, низинка, хрестик, подвійний хрестик, квадратики ординарні і роздвоєні, качалочки, стовпчики, вирізування, виколювання мережки.        На виставці представлені вишивані твори, це зокрема рушники, обруси, серветки, доріжки, подушки та вироби з бісеру. Роботи майстрині є творами мистецтва, в якому відчувається багатогранність її таланту.






http://dim-franka.lviv.ua/

     У Жуків Богдан Лепкий приїздив щороку на “ваканції”, тут він задумав або написав цілу низку віршів (цикл “Село”) та оповідань (“Мати”,“Кара”, “Небіжчик”). У Жукові молодий поет познайомився з І.Франком. Ця зустріч лишила глибокий слід в душі поета, і він не раз повертався до неї у своїх спогадах, зокрема, до полеміки між батьком і Франком з приводу вірша Корнила Устияновича “Мойсей”. Франко не поділяв захоплення цим віршем, вважав його поверховим і сказав: “Побачите, якого я колись напишу”. Пізніше вони не раз зустрічалися, Б.Лепкий написав нарис-спогад про Франка, сповнений глибокої поваги до свого славетного сучасника і вчителя.

http://dim-franka.lviv.ua/

Вандали вкрали музейну меморіальну бронзову дошку Івана Франка, міліція шукає....













фото О.Пушенка(архів музею Франка)

Коли згадуєш про перебування у чудових місцях життя і праці наших славних співвітчизників, все побачене спонукає до роздумів і викликає бажання донести красу чарівних куточків нашого краю до небайдужого глядача.
                  Виставка творів Олександра ДВОРСЬКОГО























http://www.youtube.com/watch?v=0hFZs3tGz0shttp://dim-franka.lviv.ua/