хочу сюди!
 

Alisa

39 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 34-46 років

Творча зустріч у музею І.Франка з Любов’ю Проць



Творча зустріч з Любов’ю Проць
      У «Франковій вітальні» Музею 28 вересня 2011 року відбулася творча зустріч з поетесою, лауреатом Республіканської літературної премії імені Василя Симоненка та премії «Благовіст», дипломантом фестивалю поезії в Мілані (Італія) Любов’ю Проць. Як пише професор Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка Михайло Шалата, «Любов Проць, безперечно, – одна з кращих майстринь сучасної української поезії». Любов Проць
живе і працює у рідному селі Дубляни, що на Самбірщині, учителька, викладає українську мову та літературу. В одній з останніх своїх книг «Група крові» Любов Проць пише «Про себе»: «З діда-прадіда – у Дублянах. Тут – глибоке коріння і розлога крона мого роду – і вогнем воєнопеченого, і сибірами обмороженого, і ціпами окупацій перемолоченого…
    Змалечку  душа  росла  у  пишному  вінку  імен  знаних «сусідів»: Петра Конашевича-Сагайдачного, народженого у Кульчицях, Остапа Луцького, Михайла Скорика, Омеляна Пріцака,які походять із Луки, Андрія Чайковського, що бігав дитиною вуличками Гордині, звідки бере початок родовід Юрія Федьковича, врешті, геніального Івана Франка, який не раз бував у Дублянах, бо ж від його рідних Нагуєвич до моїх Дублян – рукою подати».
    У творчій зустрічі взяли участь солістка заслуженої академічної капели України «Трембіта» Ярина Коваль, яка виконувала пісні з Галичини та струнний квартет Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка під керівництвом Тараса Менцінського.

Іван Франко в Дублянах
…Його творчі і громадсько-політичні шляхи
не один раз пролягали через села Бісковичі,
Ваньовичі, Воютичі, Дубляни…
Г. Дем’ян «Іван Франко і Самбірщина»
Вже ціпів захриплі перегуки
Тиша краде й гасить у лугах.
Пізній вечір чорні хлопські руки
Із тяжкої праці випряга.
А йому до скону працювати,
Бо лише боротись – значить жить.
Труд його благословила мати.
А народ… чи він благословить?
Сів до гурту – вишиванка, торба…
Від такого не чекай біди.
– Кажуть, є на світі твар двогорба,
Що подовгу може без води.
От якби без хліба так уміти…
Другий горб пришив бим’си, бігме.
Скоро в хаті закигичуть діти:
«Хлібця дай!» А де його візьмеш?
Видит Бог із неба наші статки,
Панська ласка ломить нам хребти,
А землі та радості – ні латки,
Хоч у зашморг, Господи прости!
Вже як балачки зайшли порожні
Й місяць вижав стежку до села,
Попросив уваги подорожній –
І нова розмова потекла.
Наче казку, кожен її слухав.
Погасили жарти й цигарки.
Вперше чули: «Вірю в силу духа!» –
І стискались пальці в п’ястуки.
Вже і треті півні проспівали,
А народ як вкопаний стояв…
Мабуть, лиш дуби тоді пізнали,
Хто в моїх Дублянах гостював.
Любов ПРОЦЬ















фото О.Пушенка(архів музею Франка)
0

Коментарі