Надія

Еліас вимушений був погодитись піти з Ніком до нічного клубу. І що тільки Нік там забув? Краще б вони разом пішли на концерт Kottak Attack… А то він сам буде сумувати на концерті…

Клуб виявився доволі неприглядною обшарпаною будівлею з неоновою вивіскою «Der Nacht». Так, саме тут Еліас і не хотів опинитись вночі… Ці філософські роздуми перервав Нік:

- Ну, ось ми й прийшли!  Зараз я познайомлю з компанією! Дівчата давно хотіли знайти нових друзів!

Еліас навіть не обурився. Він звик за останній тиждень до цих Нікових вибриків… Лише, він не розумів, чому це Нік став таким шанувальником усяких вечірок: коли вони навчались в університеті, Нік мав зовсім інші уподобання… Вони ввійшли до просторого приміщення, де на всю котушку ревів клубняк, сіпались, неначе навіжені, підлітки та молодь, а у повітрі стояв солодкувато-терпкий сморід пива, енергетиків, парфумів, поту… марихуани, цигарок. Іще й напівголі тіточки років 25 – 30 скакали по естраді й збирались роздягатися… Еліас здригнувся з огидою й звернувся до Ніка:

- І, навіщо ми сюди прийшли?

- Ну… мені тут подобається. Нещодавно я познайомився тут з класною дівчиною…

Тим часом вони підійшли до строкатої компанії – п’ятеро дівчат у міні сукнях, неначе вони збирались танцювати стриптиз, та семеро хлопців , котрі мали доволі не тверезий вигляд, а двоє – взагалі, спали на дивані. Еліас не міг стримати своє презирство до цієї шайки:

- Ніку, і як ти з ними спілкуєшся? Вони ж навіть на людей не схожі?

- Еліасе, я не знав, що ти такий зануда. Якщо тобі щось не подобається – йди звідси! – Нік відвернувся від нього.

Еліас вийшов на вулицю – вже було темно. Лиш у вікнах будинків горіло світло. Клуб здавався чорною потворою з неоновими зубами, котра хоче проковтнути кожного, хто проходить повз. Людей не було, дув холодний північний вітер. Заходила гроза, пахло озоном та мокрою травою. Пробіг дворовий пес. Каркнула ворона – і чого це їй не спиться? Впали перші великі та несміливі краплі. Світ важко зітхнув. Ось вже дощ впевнено та сильно поливає стомлене місто.  Добре, що зараз літо… Бо дощ був холодним. Блимнула блискавка – одна, друга, третя… Вітер стих. Лиш ллє дощ, неначе у Бога прорвало систему водопостачання…

Тим часом хлопець зрозумів, що заблукав. Промок до нитки та хоче спати… Зловив таксі – платні взяв водій рази в два більше, ніж вдень. Проте, через пів години Еліас пив вдома каву та слухав Guns’n’Roses.

Наступного ранку він прокинувся перед обідом, і тільки тому, що подзвонив брат та запропонував разом піти на концерт Kottak Attack. Звісно, Еліас не встояв перед такою звабливою пропозицією…  Тож, виліз з ліжка та став збиратись – концерт буде сьогодні, а до початку – аж 2 години…

Швидко одягнувся – біла футболка, сині джинси… Незмінні червоні кеди. Накинув клітчасту червону сорочку та  обв’язав волосся червоною ж хусткою. Хутенько поїв та вибіг з дому. Але, коли прийшов до стадіону – брат уже чекав його:

  - О, з’явився! – хлопець критично огляну його одяг: - Ти схожий на соліста Guns’n’Roses. А ми йдемо на метал концерт…

Еліас зауважив:

  - Ти  виглядаєш не краще, але більше схожий на Whitesnake… Тож, квити?

Брат весело розсміявся:

 - Ну, добре… Я так радий, що йду з тобою на концерт! Я ж купив останній квиток до фан-зони!

 - Тобі справді поталанило… Бо коли я брав квиток – то до фан-зони було ще квитків біля 300…

 - Ти ж прав відразу після відкриття продажу?

- Так. Пішли краще до стадіону займати місце в першому  ряді!

Й справді, хлопці ледве встигли. А ще – після концерту вони взяли автографи у музикантів та сфотографувались з ними. Тому, після концерту розійшлись цілком задоволеними…