Профіль

а что это так

а что это так

Україна, Кропивницький

Рейтинг в розділі:

Важливі замітки

Я ДЕНЬ ЗГУБИВ

  • 02.02.12, 12:47
Я день згубив,я втратив ніч...
Мені що будні, вихідні.
Сумна ця річ,банальна річ-
Ми залишаємся одні.
Отак скорочуєм віки,
Несемо квіти,чи вінки...
І неправі чоловіки,
І десь спіткнулися жінки.
Та через тисячу причин
Суцільне скластись не могло!
Десь ти одна і я один.
Ще вітром нас не замело.
Як тяжко жить і треба жить,
Якщо весна не відцвіла.
У тебе рветься зойк душі
Та хвилі губляться тепла!

БІЛЯ ВІЛКРИТОГО ВІКНА

  • 01.02.12, 16:22
Біля відкритого вікна
Стоїш у суконьці прозорій.
А за вікном дзвенить весна.
Хвилює простір,ніби,море.
Десь відійшов вчорашній біль.
День наділить красою хоче.
Навіяв ранок звідусіль
Всим,що милує твої очі.
На серце ляже ніжний щем.
Переломились ніжні грані...
А квіти плакали дощем
У час освідчення в коханні....

СНЕГ РАЗОШЕЛСЯ

  • 01.02.12, 14:02
Снег разошелся медленно и плавно...
Снег выстудил до боли естество.
Впервые я задумался о главном
И это не касалось ни кого.
А птицы постоянно прилетали
С материка в край дальних островов.
Снег от земли горячей сразу таял
И это не касалось ни чего!!

КРИТЕРИЙ.

  • 31.01.12, 12:34
Даже плюнуть-не имею смелость!..
Воспитали все таки меня.
Заполняю кое-как пробелы
Листик жизни выходного дня.
Жизнь не предлагает веселится.
Вроде,не стоят за мной с кнутом.
Предлагают снова мне напиться.
А потом?Что делать мне потом?
Ну ведь вправду,все же,я расстроен
На кордоне лета у зимы...
В книгах я искал в пример героев,
Но они такие же,как мы...

СУМ ВІДЖЕНИ

  • 28.01.12, 14:55
Я прошу:завітаєм в царство тихих беріз.
Глянь,як з гілля сповзають перлиночки сліз...
Знаю,вічні  турботи,ще й плаксива зима.
Який толк на роботі?Дома щастя нема.
Дні рутинні заїли.Часто серце болить.
То про хліб,то до хліба.Що до серця тулить?
Вовком хочеться вити.Перейти річку вбрід.
Бо в городі посохло, в саду недорід.
Губи навіть пошерхли.Щось у горлі дере...
А літа відлітають,як листя з дерев!
Ще далеко не вечір.Як би там не було,
Обійму твої плечі й поцілую в чоло.
Є в душі моїй ніжність.Ти свій сум віджени.
Бачиш-наші берізки зачекались весни.
Як життя нас шмагає:то синець,то поріз...
З гілля тихо сповзають перлиночки сліз.

ПИШЕ СИН ДО МАТЕРІ

  • 28.01.12, 12:51
Одного хлопця  із села
Дорога в місто привела.
Побув там місяць,може, й з два,
Але людські забув слова.
Додому пише він листа:
Маман,мнє "бабок" не хвата.
Настал абазац.Сплошной завал.
Наличку в карті проиграл.
Осталась мелочь на метро...
Меня посадят на "перо"!
Так,віручай,прошу,маман!
Твой отприск преданий-Їван!"
А мати відповідь дає:
"Чи розум,Ваню, в тебе є?
Чи в місті там нема дівок,
Що ведеш мову про бабок?
Який абзац, який завал?
Кому і що ти там програв?
Скажи на лихо,чи добро
Тебе посадять на перо?
Наплів дурниць...Ми-не чужі.
Немає грошей.Так і  скажи!"

МАНИТ ЛЫЖНЯ

  • 22.01.12, 12:35
Устал я жить от серой прозы.
Обшарил полки.Что читать?..
Пришли крещенские морозы.
И снег.На лыжи можно стать.
Снег падал.Шел,почти что,сутки...
Ищу,где первая лыжня
И свежим утром, первопутком,
Дорога в даль зовет меня.
Стоят в пушистых шалях ели.
Обрел лес царственный покой.
Как жаль,не вышла королева
Меня приветствовать рукой.
Вдруг я услышал пенье птичье.
И чтобы в радости помочь-
Знакомый встретился лесничий,
А с ним на лыжах -счастье-дочь!
Обмен приветствиями...Челка
От  шапки  выбилась опять...
Не сдвинусь с места,А двустволка
Вдруг преднамеренна стрелять!

ХТОСЬ ДВЕРІ ВСТАВИВ

Хтось двері вставив.Підрівняв відкоси.
Я за рояль присів.Знайшов слова.
Вже рік склада добро своє в покоси.
Й усе зав"яле в ямах дотліва.
Іржаві труби.Капає з-під крану.
Старенька:"Зажились,-каже,-Пора."
Крізь пасма здичавілого туману,
Для когось,перша зірка визира.
Німує. поле.Хмурий клапоть лісу.
Обридла мжичка.Хмари звідусіль...
Жену нудьгу.А ну її до біса-
Цю долю,яка скаржиться на біль!

.

КВІТИ НАШОГО АЛЬМАНАХА

  • 06.01.12, 12:16
Мине наш вік.Зітліє людський  прах.
Куди ж ви зникли,хто горлав невміру?
Які думки вмістив літальманах-
Цукерки,перець,порох чи сокиру?
Прохали:зморшки сукні підберіть,
Нявчання кішок і виття собаче...
Змагались,що трапляло,зримувать
І вуха затуляли,як хтось плаче.
Ви гарно заспівали про рушник!
Подобалось,як Галя несла воду!
А в шахті не один помер гірник
Й на площі,хто відстоював свободу!
Не вірша ніс, а гривні до дочки,
Про совість їй згадав, та схоже марно.
Писали ви про море й квіточки,
Про небо у калюжах,яке ж гарне!
Патлатий чуб, розплетена коса...
Чому з села припхалися до міста?
Про що ж у дідька віршики писать?
Я внески здам,то все підряд помістять!
Сторінки:
1
3
4
5
6
7
8
попередня
наступна