СУМ ВІДЖЕНИ

Я прошу:завітаєм в царство тихих беріз.
Глянь,як з гілля сповзають перлиночки сліз...
Знаю,вічні  турботи,ще й плаксива зима.
Який толк на роботі?Дома щастя нема.
Дні рутинні заїли.Часто серце болить.
То про хліб,то до хліба.Що до серця тулить?
Вовком хочеться вити.Перейти річку вбрід.
Бо в городі посохло, в саду недорід.
Губи навіть пошерхли.Щось у горлі дере...
А літа відлітають,як листя з дерев!
Ще далеко не вечір.Як би там не було,
Обійму твої плечі й поцілую в чоло.
Є в душі моїй ніжність.Ти свій сум віджени.
Бачиш-наші берізки зачекались весни.
Як життя нас шмагає:то синець,то поріз...
З гілля тихо сповзають перлиночки сліз.