Як воювали проти українців 3 держави СССР,Польща,Чехословаччина.

« Пороги  ви мої, пороги ! Де я від вас йду !?..

  В нас в селі ,жив циган і жиди жили , були поляки і то ся всьо любило.  Бог дав за селом криницю . Люди ходили лічитися . Моя мама ходила .Мене ноги так боліли , якім вклякла , то встати не могла  . А як помиламся в тій  криниці , то як відійшло . Село  наше називалося Солінка під самов границев. Наша сім’я : Тато ,мама, стрий ,три сестри і брат.

         Приходять поляки  тай нападають на село  , а в нас є «дежурний»  і на сей і на той бік села , як-би поляки прийшли то би дали людям знати.

тато кажуть , нараз до сусіднього чоловіка . Коні не раз гонять в ліс ,там повпинають в лісі і коні в лісі стоять , а корова вдома .Ми втікаєм вночи,як хтось нам скаже ,до нас постукає та й ми вже знаєм . Живенько …  люди зібрані, а шмаття в мішку під вікном . Я  до другого класу ходила мала десять років . А до стайні вийдуть : «Червонко вставай» , а  вона …так ся живо зриває , бо вже навчена  і живо дає голову , аби шнурок дати на голову ,і так живо йде . Нераз мама каже : « Так та корова живо летить і не зарикає , ні нічого… в лісі . І тихенько всьо… і ми в лісі. Неділя… , а ми в лісі …перший сніг впав , а бараболі  де м викопали там й лишили . Як щось загудить чи машина , чи літак ми втікали  в ліс .

         А взимі ми вже не втікали.  Повна хата поляків найде .Та воно ся злостить… роз’їлося… Тут і каже до мене : « Йди до холєри ,курви ти мать . Ваші браття ,ваші сестри гнали нас у лютому . Ми втікали в єдні кошулі , і так нам страшно було .Вони вбили мого тата і мого брата . » Я нічого не кажу, лиш думаю собі : « Шляк би тебе  трафив , а ти кого від нас там видів !? » Десятник прийде ,стане на поріг та й каже до тата : « Куме запрягайте коней та й везіть їх , але не каже тих чортів»

       Поляки нам сказали : « Година на збори , аби  в селі нікого не було .»

Ми не годні були ся з хати вибрати ...Тато пороги цілує ,одвірки цілує ,заводить : « Пороги

         Хата нова була , хату лиш збудували під одни накриттям хата ,стодола і стайня ,а на вівці ,окремо причепа була.Два ряди худоби разом ся тримало всьо було нове .До нас приїхав стрий  мамин  ,брат і мамина сестра .Та й на фіру всьо скидають , а тато… нічого не помацав ...         Ми їхали до головної станції фірами ,бо німці порозбивали колїї і мости .Ні одного моста небуло . 

По дві пари коней... чіпали до фіри через ту воду ,а берег такий стрімкий ,як на піч лізти .Тато дві пари не запрягав бо мав дуже сильні коні . Я любила їхати кіньми . Тато мене закликали : Ходи сюди сідай на фіру і їдь . Лиш дивися бись не виїхала на камінь .То той страх до нині ся мене тримає .Вода чорна не видно ні каменя… ані нічого , а ті коні …так драпалися догори …

         Саливони  поїхали другою дорогою  . Вони немали коней ,мали мало поля , мали корови і тими коровами їхали і до води вони не їхали .Там була така кладка ,що худоба переходила, бо до тої води худоба не піде .І вони ту фіру перетягли через кладку . З ліса прийшли ,якісь поляки та й спинили Саливонів ,  бо хотіли забрати  в них худобу.То вони їм руки цілували ,бо були діти на фірі . То як звідти вирвали ,то гнали щосили.

 Та всіх  нас  поляки  спинили на колії поскидали  фіри ,поскидали худобу послідні сірники із  скрині забрали . Всьо в нас пограбували . Ми приїхали без нічого.

Операція «Вісла» — етнічна чистка, здійснена у 1947 році (початок - 29 березня) під керівництвом Радянського Союзу, Польщі, Чехословаччини. Полягала у примусовій депортації (виселенні) з використанням збройних сил вказаних країн українців з Лемківщини, Посяння, Підляшшя і Холмщини на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині.

 У 1944 між урядами

позбавлення прав українців на землю,

ліквідації рідного шкільництва,

ліквідації культурно-освітніх установ,

ліквідації греко-католицької церкви тощо.

Протягом жовтня 1944 — серпня 1946, за даними польських джерел, до України (тоді — УРСР у складі СРСР) було переселено 482 тис. осіб.

Переселення і масові репресивні акції польського уряду щодо українського цивільного населення викликали закономірну рішучу протидію національно-патріотичних сил— Української Повстанської Армії та націоналістичного підпілля Організації Українських Націоналістів на території Закерзоння, що становило серйозну загрозу для існування тоталітарного режиму в цілій Польщі. За цих умов польська комуністична влада, продовжуючи свою антиукраїнську політику, вирішила повністю виселити українське населення з його етнічних земель і розпорошити українську національну меншину в Польщі.

Планування депортації 1947 року та підготовка до неї

31 січня 1947 р. — голова Воєвідського комітету безпеки в Ряшеві полковник Іґнаци Вєлічко видає наказ провести облік українського населення на території Ряшівського воєводства.

5 лютого — польський Сейм проголошує «Закон про амністію для членів підпілля» на час від 22 лютого до 25 квітня 1947 р. Амністія не обіймає ОУН і УПА. Як заявлено під час сеймових переговорів:Прощення і відпущення покарання для прибічників УПА було б повністю несумісне з нашими елементарними почуттями обов'язку перед державою, а також підірвало б найбільш життєво важливі інтереси країни

14 лютого — новоторгський староста Лєх Лея звертається до краківського воєводи з проханням виселити лемків. Пояснює це потребою"...створенням однорідної держави з точки зору етнічної приналежності. Для перетворення кордонів повітів на суто польські, що зрештою відповідає інтересам держави, і щоб усунути питання Лемків з питань польської політики, рекомендованим би було переселення Лемків вглиб Польщі" ...

20 лютого — заступник начальника Генерального штабу Польського війська генерал Стефан Моссор у звіті міністру національної оборони і голові Державної комісії безпеки представляє список українців з 12 повітів Ряшівського воєводства і проект їх виселення....

25 лютого — голова Воєводської комісії безпеки в Ряшеві полковник Вєлічко пропонує виселити українців:...

6 березня — з пропозицією виселення лемків виступає до Державної комісії безпеки командир Краківської округи ген. Вєнцковський. „Byoby podanym, aby wystpi z wnioskiem do rzdu o spowodowanie przesiedlenia pozostaych jeszcze w pow. Nowy Scz «emkw» na teren Ziem Odzyskanych“.

27 березня — на засіданні Державної комісії безпеки обговорено пропозицію виселення українців. Прийнято постанову, щоб міністр державної безпеки генерал Радкевич «Sprawy dotyczce wysiedlenia Ukraicw z woj. rzeszowskiego» представив на засіданні Політбюро Центрального комітету Польської робітничої партії.

27 березня — у секретному рапорті Оперативного відділу Генерального штабу Польського війська записано: «Rozwizanie zagadnienia ukraiskiego rozcigajcego si na teren wojewdztwa rzeszowskiego, lubelskiego i czci krakowskiego jest spraw nadzwyczaj wan, decydujc o wynikach dalszej walki z bandami UPA (…) Poniewa ZSRR nie przyjmuje ju obecnie tych ludzi na swe tereny, wydaje si rzecz konieczn, aby przeprowadzi energiczn akcj przesiedlecz tych ludzi pojedynczymi rodzinami na teren Ziem Odzyskanych, gdzie mog si szybko zasymilowa».

Формальний привід

Приводом до початку Операції Вісла стала загибель 28.03.1947 в районі с. Яблонкі (на шосе між Балигородом і Тісною) у бою з відділом УПА (ком.-майор С.Хрін) заступника міністра оборони (ІІ віце-міністр національної оборони) Польщі генерала К.Свєрчевського. Цього ж дня на засіданні політбюро ПРП було прийнято рішення про цілковиту депортацію українського населення у новостворені на колишніх німецьких землях воєводства — Вроцлавське, Гданське, Ольштинське, Познанське і Щецінське.

28 березня — постанова Політбюро ЦК ПРП: «W ramach akcji represyjnej wobec ludnoci ukraiskiej postanowiono: 1. W szybkim tempie przesiedli Ukraicw i rodziny mieszane na tereny odzyskane (przede wszystkim Prusy pn.), nie tworzc zwartych grup i nie bliej ni 100 km od granicy».

29 березня — Політбюро ЦК ПРП повідомляє про свою постанову в справі виселення українців посла СРСР у Варшаві Віктора Лебедєва.

30 березня — Воєводський комітет безпеки в Ряшеві приймає постанову про виселення і «організацію концтаборів для українців, що шкодять Державі»

Депортаційні заходи проходили трьома етапами:

1. 28 квітня – 15 червня 1947 р. виселяли українців з повітів Лісно, Сянік, Перемишль, Ясло, Коросно, Любачів, Горлиці, Ярослав;

2. 15 – 30 червня 1947 р. виселяли українське населення з повітів Новий Сонч, Новий Тарг, Томашів Любельський, Грубешів;