На виконання Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», відповідно до Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №778, Положення про екстернат у загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 19.05.2008  №431, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.06.2008 за  №498/15189 та п.7 Положення про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі  загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 18.02.2008  № 94, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27.02.2008 № 151/14842 (із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства освіти і науки України від 12.09.2008 № 845, від 21.12.2009 № 1151, від 23.11.2010 № 1116),  та з метою організації навчання учнів за екстернатною формою в 2016- 2017 н.р.

НАКАЗУЮ:

1. Відповідальною за організацію навчання Кисельва Андрія Олександровича за екстернатною формою призначити заступника директора з навчально-виховної роботи Устінову Н.А.

2. Заступнику директора з навчально-виховної роботи Устіновій Н.А.:

2.1. Організувати навчання Кисельва Андрія за екстернатною формою, проходження річного оцінювання.

З 14.05.2017

2.2. Ознайомити Кисельова А. та її батьків з Положенням про екстернат у загальноосвітніх навчальних закладах, Положенням про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі  загальної середньої освіти, іншими нормативними документами, програмами з навчальних предметів, порядком проведення річного оцінювання

13.05.2017

2.3. Затвердити графік проведення річного оцінювання, зазначений у додатку 1.

12.05.2017

2.4. Затвердити графік проведення консультацій для учня-екстерна Кисельва А., зазначений у додатку 2.

 12.05.2017

2.5. Затвердити склад  педагогічних працівників з відповідною фаховою освітою, які будуть членами атестаційних комісій для проведення річного оцінювання (додаток 3).

           12.05.2017

2.6. Вжити заходів щодо виконання у повному обсязі Державного стандарту освіти під час навчання у формі екстернату.

До кінця 2016/2017 навчального року

2.7. Оцінювання навчальних досягнень здійснювати виключно відповідно до Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 13.04.2011 року №329.

                                                           До кінця 2016/2017 навчального року

2.8. Забезпечити безумовне дотримання графіка проведення річного оцінювання учня-екстерна Кисельова А..

14.05.2017

2.9. Затвердити Алгоритм  організації навчання учнів за екстернатною формою (додається).

Вчителям:

1. Здійснювати навчання за екстернатною формою освіти відповідно до Положення про екстернат у загальноосвітніх навчальних закладах.

2. Взяти до виконання та керівництва у практичній діяльності Алгоритм роботи щодо організації навчання за екстернатною формою.

3. У термін не пізніше двох тижнів після зарахування екстерна до навчального закладу визначити  порядок, форму та терміни проведення річного оцінювання.

4. Забезпечити ведення та зберігання документів для проведення екстернату у відповідності до Інструкції з ведення ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах І-ІІІ ступенів та Положення про екстернат у загальноосвітніх навчальних закладах.

5 При організації  річного оцінювання та атестації екстернів неухильно дотримуватися вимог Положення про екстернат у загальноосвітніх навчальних закладах та Положення про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі загальної Дотримуватись графіка проведення річного оцінювання екстернів.

14.05.2016

6. Проводити консультації з навчальних предметів.

За графіком

7. Результати річного оцінювання учня-екстерна КисельоваА. фіксувати у відомостях навчальних досягнень, протоколах річного оцінювання та журналах обліку результатів річного оцінювання .

8. Контроль за виконанням даного наказу покласти на заступника директора школи з навчально - виховної роботи Устінову Н.А.

      Педагогів нашої школи постійно хвилює питання про те чому багато учнів школи погано вчаться. Адже на поставлене запитання може бути багато відповідей.

      Однією з головних причин є невміння вчитися. Саме це невміння перетворює навчання в бездумне зубріння, робить його важкою працею.

       Рівень розумової праці учнів визначає результати навчання: якість знань і вмінь, що формуються; пізнавальну активність і розвиток їхнього мислення, творчих сил; продуктивність навчальної праці і залежний від неї рівень навчального навантаження.

      У процесі навчання формуються міжпредметні навчально - пізнавальні прийоми, що застосовуються під час вивчення всіх дисциплін.

       Для успішної роботи з формування мислення учнів необхідно навчити їх оволодіти "азбукою розумової праці". Це такі прийоми:

- аналіз і виділення головного;

- порівняння; 

- узагальнення й систематизація знань; 

- визначення й пояснення понять; 

- конкретизація; 

- доказ і спростування; 

      Застосовувати прийоми розумової діяльності допомагають правила виділення головного:

- уважно прочитати текст; 

- подумати, про що йдеться в цьому тексті, що говориться; 

- розподілити текст на смислові частини; 

- визначити, які слова є найбільш важливими в кожній частині; 

- використовуючи ключові слова , сформулювати головні думки.

     Під час пояснення нового матеріалу ми повинні навчити учнів стежити за логікою викладання, за змістом, прийомами роботи вчителя, тоді учням буде легше самим будувати свою відповідь.

     Важливо навчити учнів порівнювати той чи інший об’єкт: 

- визначити мету порівняння; 

- проаналізувати життєві факти і явища. 

- скласти план порівняння; 

- знайти відповідно до мети спільне або відмінне.

         Основна мета реформи школи – підвищення якості навчання , де необхідно формувати навчально – пізнавальні здібності на теоретичному рівні.

          Головні ознаки теоретичного рівня формування вміння вчитися.

Теоретичний рівень, дозволяючи досягти усвідомленого засвоєння методів навчання, тим самим забезпечує можливість їхнього використання в новій навчально – пізнавальній обстановці. Це наприклад уміння рецензувати відповіді своїх товаришів.

          Формування інтелектуальних прийомів на теоретичному рівні стимулює більш інтенсивний розвиток загального мислення. При цьому посилюються інтереси учнів до навчання, який служить, як відомо, могутнім засобом його мотивації. Для учня може стати цікавою лише така робота, яку вона навчиться добре робити і яка внаслідок цього приноситиме їй радість успіху.

          Інтерес у школярів може викликати не лише матеріал, що вивчається, але і сам процес оволодіння знаннями і уміннями, якщо цей процес здійснюється свідомо й результативно.

           Ми допомагаємо учням оволодіти науковою організацією своєї праці і тим самим домогтися значного підвищення її продуктивності. А це – основний шлях до ліквідації перевантаження учнів. Сьогодні відомо, що втомлюються більше від того, що працюють невміло, аніж від того, що працюють багато.

          Якщо учень не володіє загальними уміннями розв’язувати математичні задачі, на підготовку до уроку в нього, звичайно, піде набагато більше часу, аніж в учня, який володіє таким умінням.

        Велика увага приділяється сьогодні роботі з книгою та іншими джерелами інформації. Учень повинен володіти такими уміннями: складанням плану читання й пошуком потрібної літератури у бібліотеці; різними способами читання; осмисленням змісту книги з допомогою загальних прийомів мислення; умінням робити різного виду записи по ходу читання; був обізнаний з основними видами літератури _ художньою, суспільно – політичною, науково – популярною, довідковою; регулярно читав періодичні видання.

          Учні повинні також навчитися слухати й осмислювати усну інформацію, яка пропонується їм, користуватися технічними засобами інформації.

          Головними складовими елементами культури усної й письмової мови є: уміння відповідати на питання і ставити їх; логічно викладати матеріал, що вивчається; використовувати різні типи мовлення – опис, розповідь, роздум; виступати з доповідями або короткими повідомленнями; брати участь у дискусії; виконувати різні письмові роботи; робити короткі записи основного змісту інформації – простий і складний план, тези, конспект, реферат, графічні форми запису. 

        Потрібно виділити ще одну , особливо важливу групу – загальні навчально – інтелектуальні уміння; мотивація своєї навчальної діяльності; уважне сприймання інформації і використання раціональних прийомів її запам’ятовування, осмислення материалу й виділення в ньому головного; вирішення пізнавальних, у тому числі проблемних, завдань; самостійне виконання вправ.

        З навчально – інтелектуальних умінь для підвищення ефективності розумової праці найбільш необхідним є виділення головного в матеріалі, що вивчається.

      Учень, який не володіє таким умінням, з однаковою наполегливістю намагається вивчити й основні теоретичні положення і приклади, що конкретизують їх, факти, цифри. У результаті навчальний матеріал недостатньо усвідомлюється і погано запам’ятовується. Для формування уміння виділяти головне потрібне: 

- пояснити учням значення й критерії  виділення головного: 

- навчити способам здійснення цієї розумової операції; 

- пояснити шляхи її удосконалення у ході наступної роботи; 

- навчити користуватися даним прийомам учнів у їхній творчій діяльності.

            Уміння виділяти головне підводить учнів до оволодіння більш складною пізнавальною операцією – розкриттям суті явищ, що вивчаються.

        Важливим навчальним прийомом є формування висновку. Учні повинні не тільки засвоювати висновки, що даються в підручнику, але і вміти самостійно їх робити, висувати свої аргументи.

       Уміння вчитися залежить від того, наскільки ефективно може учень працювати з підручником.

        Необхідно проводити в усіх класах і з усіх предметів уроки, спеціально спрямовані на навчання умінню працювати з підручником.

        Кожен учень загальні прийоми роботи з книгою формує в єдності зі специфічними прийомами, необхідними для вивчення навчальної літератури з його предмета.

       Основним плацдармом розвитку розумових здібностей учнів є процес навчання. Але  культуру розумової праці входить багато питань, вивчення яких неможливо ввести у зміст навчального процесу.

     Завдання реформи школи в Україні  залежить від того, чи буде залучений до цього процесу вчитель. Адже основне навчання відбувається в класі. Педагогічна практика свідчить, що в першу чергу потрібно забезпеічити відповідний рівень та методичної підготовки вчителя як основного "капіталу" в освіті. Головна мета підготовки полягає в тому, щоб учителі близько прийняли головну ідею, усвідомили її корисність для навчального процесу і в ідеальному варіанті стали однодумцями та активними учасниками процесу реформування. Це вимагає зміни педагогічного світогляду вчителя, вимагає від учителя іншого погляду на характер власних знань. 

     Учитель і школа перестали бути єдиним джерелом знань. За цих умов професійність учителя визначається не тільки змістом знань, а й здатністю передавати їх таким шляхом, який сприяє взаємодії, обговоренню, діалогу, аргументації. 

      Для вдосконалення навчально–виховного процесу в школі необхідна модернізація внутрішкільної методичної роботи. Торкаючись різних аспектів організації методичної роботи в сучасних умовах розвитку загальноосвітньої школи, науковці доходять спільної думки про те, що методичну роботу слід розуміти як цілісну, засновану на досягненнях педагогічної науки і передового педагогічного досвіду систему дій і заходів, спрямованих на підвищення професійної майстерності педагогічних працівників, які можуть забезпечити за певних умов досягнення оптимальних позитивних результатів освітнього процесу.

      Як провідна форма підвищення фахового рівня спеціалістів педагогічної галузі методична робота є життєвою необхідною потребою кожного окремого педагога і водночас обов’язковою вимогою суспільства, найважливішою умовою забезпечення ефективного функціонування освітніх закладів. Лише організована на наукових засадах методична робота може забезпечити підтримання належної професійної «форми» педагогічного колективу, забезпечити адекватну реакцію на всі інноваційні процеси, що відбуваються в освіті.

      Процес підвищення фахового рівня педагогічних працівників – це безперервний розвиток їхнього творчого потенціалу. Він має три етапи:

- конструювання особистого досвіду на основі узагальнення способів розв’язання педагогічних проблем;

- аналіз педагогічної діяльності з метою виявлення перспектив у розвитку власного досвіду;

- розвиток організованого досвіду в тісному зв’язку з конструюванням педагогічної діяльності на основі досягнень педагогічної науки і прогресивного досвіду.

      Зміни в розвитку власного досвіду виявляються в оперативному використанні результатів дослідно – експериментальної роботи і моделюванні на основі нових ідей власної педагогічної діяльності. Це дозволяє розглядати розвиток творчого потенціалу вчителя як процес засвоєння знань, розвиток професійних умінь, якостей особистості і культури.

      Вчитель організовує свою діяльність у руслі загальноприйнятої традиційної методики і змісту навчання, не виходячи за її межі, не ставлячи перед собою ніяких інноваційних завдань, але  має постійно здійснювати ті чи інші дослідницькі дії.

       Для вирішення завдань, що стоять перед педагогічним колективом, кожен учитель повинен мати певну теоретичну і практичну підготовку. Ця підготовка здійснюється в різних формах підвищення кваліфікації. Але особливо важлива – методична робота.

1. Теоретична підготовка .

      Важливим є глибоке осмислення і вивчення основних положень Законів України "Про освіту", "Про загальну середню освіту". Основним результатом методологічної підготовки вчителів має бути перетворення набутих знань на активну життєву позицію педагогів.

      2. Підготовка вчителів з окремих методик.

      Це має бути підвищення професійної компетентності вчителів – предметників у галузі тієї науки, яка лежить в основі викладання певного предмета. Зміст сучасного предмета, який викладає вчитель, має відповідати рівневі науково – технічного прогресу, готувати учнів практичної діяльності.

3. Педагогічна підготовка.

      У підвищенні професійної компетентності педагогічних кадрів важливе значення має тісний зв’язок  між окремими методиками і педагогікою в цілому, дидактикою і теорією виховання. Дидактична підготовка в системі методичної роботи є системоутворюючим фактором, біля якого групується весь зміст підвищення кваліфікації педагогічних кадрів; дидактика спрямована на проблеми процесу навчання, які хвилюють педагогічні кадри і вивчення яких значно підвищує професійну майстерність вчителів. Дидактичну підготовку педагогічних кадрів необхідно спрямувати на вивчення теоретичної спадщини дидактичної науки, практичних рекомендацій вимог щодо удосконалення процесу навчання, інноваційних форм і методів педагогічної праці. Вчителі мають засвоїти, що важливою умовою ефективності  педагогічного процесу є освітні технології, які враховують вікові особливості учнів.

4. Психологічна підготовка.

      Основними напрямками змісту методичної роботи з психологічної підготовки педагогічних  працівників мають бути:

- підвищення професійної компетентності у проблемах загальної, педагогічної, вікової і соціальної психології, фізіології дітей, психічного розвитку сучасних учнів, психології навчання й виховання;

- вивчення конкретних особливостей психічного і фізичного розвитку учнів;

- вивчення особливостей професійної діяльності педагогічного колективу.

5. Загальнокультурна підготовка.

      Розвиток загальної культури педагогічних працівників – важливий компонент підвищення їхньої професійної компетентності. Чим вищий загальнокультурний рівень педагогічних кадрів, тим краще вони опановують нові ідеї, тим глибше їхні знання проблем педагогіки, психології. Загальна культура є тим фундаментом, на якому вибудовується будь – яка педагогічна технологія. Розвиток загальнокультурного рівня педагогічних працівників у системі педагогічної роботи необхідно розглядати та організовувати за напрямками. По – перше, у змісті самої методичної роботи. Педагог не може стати майстром своєї справи, якщо він не вміє логічно висловлювати свою думку, не здатний вислухати, зрозуміти  співрозмовника. По – друге, залучення педагогів до активного духовного життя.

      Цілеспрямована організація роботи з розвитку загальнокультурного рівня має бути спрямована на формування ціннісних якостей , сприяє зростанню професійної майстерності педагогів .

6. Загальнотехнічна підготовка.

      Всю методичну роботу із загально технічної підготовки потрібно спрямувати на активне та ефективне використання нових можливостей освіти й виховання. Необхідно, щоб усі педагоги вміли грамотно володіти  комп’ютером і активно використовували його у навчально – виховному процесі. Використання мережі Інтернет робить доступними всесвітні інформаційні ресурси, закладає базу для створення системи дистанційної освіти.

      Внаслідок такого змісту методичної роботи формуються основні компоненти професійності компетентності вчителя: загальнокультурний та духовний розвиток особистості, професійно – педагогічна культура та практично - діяльнісний компонент. Такий зміст методичної роботи сприятиме зростанню методичної культури вчителя.

      Відсутність методичної культури  знижує ефективність навчального процесу в школі. Підвищення методичної культури – необхідний елемент оптимізації навчально – виховного процесу, розширення відповідальності вчителя за результати праці.

      Таким чином, перспективу методичної роботи ми бачимо так: формування нового педагогічного світогляду, в основі якого – погляди на учня як на суб’єкт  педагогічної  діяльності, прагнення до створення кожним учителем своєї педагогічної системи, розуміння цілісності педагогічного процесу, потреба досягти високого рівня професіоналізму .