"Плохих наций нет.Есть плохие люди"

  • 04.11.13, 20:45
О евреях – только хорошо, о русских – только плохо. Главный закон толерантности в современной России

"Плохих наций нет.Есть плохие люди"
Это утверждение вбито в мою голову с раннего детства и никогда не ставилось под сомнение. Я искренне верил в его истинность и непогрешимость, а как иначе? Мы росли на Колыме, там, где собирались романтики со всего СССР, и это был подлинный интернационал. Никому в голову не могло придти, что татарин или мордвин хоть чем-то может быть хуже или лучше русского или узбека. Нам всем просто неведом был термин «национальный вопрос». Все были братья, все русские, точнее советские, но это воспринималось одинаково.

У нас было много друзей евреев, и отличались они от других лишь тем, что родители у них были слишком зажатые, закрытые. Очень ревновали своих чад, потому что те бегали во дворе с не евреями. Но нашим отношениям то это никак не вредило! Филя Кремер и Эдик Брутман наравне со всеми участвовали в дворовых баталиях, случалось, дрались, так же курили «бычки» в подвале, ходили на реку половить усачей, которых мы добывали импровизированной острогой, накалывая на вилку, привязанную к палке. В общем, щенки все дружат, пока не вырастут в псов.

Так и вышло. После того, как мы перешагнули определённую возрастную черту, около 30 лет, все мои друзья детства – евреи, куда – то вдруг «потерялись»! Есть их странички в соцсетях, известны номера телефонов, но связаться стало крайне тяжело. Дурацкие отговорки типа: «Ой извини на собрании, не могу говорить, перезвоню», или «Старик! Я в роуминге сейчас, погоди, приеду в Хайфу, с городского звякну», уже перестали удивлять и смешить. Ну что же… Не я ведь отказываю им в общении. Они нас игнорируют. Нас – это всех своих земляков и одноклассников, с кем в походах в одном спальном мешке спали, с теми, кто за них вступались перед обидчиками. К слову сказать, мой лучший друг Филя Кремер драться совершенно не умел, в лучшем случае он мог кивнуть за плечо противнику и спросить: – «Чё там у тебя?», и пока наивный враг оглядывался и соображал, что его развели, Филины пятки сверкали уже в километре от поля боя. Понятное дело, что ему частенько перепадало, и я лично несколько раз разыскивал обидчика, и колотил его в отместку за то, что он моему другу «расквасил» нос и губы. В общем, не могу припомнить случая, который дал бы повод считать, что кто-то у нас не любил евреев.

Этот кадр переполнил чашу моего терпения, и так родился этот антисемитский пост.

Даже не смотря на то, что и тогда все замечали, что ни одного еврея – «работяги» на шахте нет, ни одного проходчика или такелажника, все евреи – шахтёры были инженерами, или на иных руководящих должностях. В доме у них всегда были дефицитные мебель и бытовая техника, а холодильники полны деликатесов. Это воспринималось, скорее, как уважение к их заслугам, а не как классовое или социальное неравенство.


Миленкая “талантливая” жид-банда “Фрукты”. Ясно, дело не в таланте. Нужно своих двигать, и ерунда, что по русски ни слова, и не беда, что не поют, а орут, зато кошерненько всё…. Ну не “Калинов мост” же приглашать?

А вот их скрытность, подозрительность сквозила во всём. Они нас, очевидно, ненавидели и презирали. И очень тяжело переживали, что их дети растут среди не евреев. И тут возникает вопрос: «Если меня не любят, почему я должен их любить?». Разве это не естественный вопрос? Разве в отношениях мужчины и женщины не возникает такая же ситуация, когда один не любит другого? А теперь посмотрим на ситуацию с еврейским вопросом. Я не имею права, высказать своё отношение к этой нации, потому, что это называется разжигание межнациональной розни. Тут, правда, особо образованные заявят, что евреи это не нация, а исторически сложившаяся общность. Ну да… как же. Нации нет, а носы, уши и губы, цвет глаз и волос они «одевают» только в соответствии с тенденциями мировой моды! Но это ладно, мне всё равно, в данном случае.


И гости соответствуют… Гермафродит, разложивший ублюдок это то, что нужно в такой программе. Ну не героя же чеченской войны приглашать, не полицейского и не пожарного же…

А уж без этого то как! Этому скоро бюсты из бронзы лить начнут.

Не могу сказать, что не уважаю Фоменко, но раз уж подняли национальный вопрос, давайте подумаем, что все они делают на русских национальных каналах с утра до ночи? Каналы то ведь Русские, а не еврейские!

Предвижу ярость поклонников Ёлки. Ну ребята, ну нельзя так. Спела девочка одну славненькую песенку, и ей сразу напомнили кто она, из чьего племени и как должна себя вести. Всё! Пшик!

Так вот, если я вижу что-то пугающее, противное моему образу жизни и противоречащее мировоззрению, я обязан, повторюсь ОБЯЗАН сказать окружающим: «ТРЕВОГА! Тут чужие! Их обычаи и традиции наносят нам вред! Будьте внимательны»! Разве не так? А когда войска Вермахта в 41- м насиловали нашу Родину, я тоже должен был молчать об опасности, и толерантно выбирать выражения, что бы не дай Бог, не оскорбить национальные и религиозные чувства захватчиков?


Ещё один любимец миллионов. “Простой” парень из Мурманска. Ежедневно выполняет заказ лобби ювенальщиков.

Так в чём отличие ситуации 41 – го года от нынешней ситуации, не могу понять? Раньше, если бы я не закричал: – «Шухер! Немецкие сволочи нас убивают!», то меня поставили бы к стенке как фашистского шпиона, который не поднял по тревоге народ, и народ расплатился за это моё бездействие – реками крови. Сейчас, евреи оккупировали мою страну и насилуют её народ, эксплуатируют недра, продают людей в рабство, а меня за один тихий писк: – «Евреи!» – могут упечь на два года за решётку, это как расценивать


Для этого существа у меняя даже комментариев нет. Похоже она и не скрывает кто она, и с какой целью на телевидении.

А так и расценивать – сионисты вновь после 1917 года захватили мою страну. Законы, и правительство с президентом, полностью работают в интересах евреев, и у нас на глазах происходит финальный акт уничтожения русских. Русских не по национальности, а по происхождению из одной страны.
Евреи истребляют всех, русских, эстонских, татарских, мордовских, башкирских. У кого то есть в этом сомнения? Снова начинать зачитывать списки тех, кто управляет этой страной? Или всё-таки нужно?
Наверное нужно, чтоб люди перестали обманываться фамилиями Нургалиев и Набиуллина, мол у нас в правительстве есть не только евреи. Да нет, дорогие мои. Евреи есть везде, они мимикрируют, принимают фамилии народов, среди которых проживают, и появляются криптоевреи. Евреев по фамилии Иванов у нас мало? Ну, или Кириенко? Ульянов тот же.
Так вот, если даже человек на руководящем посту имеет ярко выраженную национальную внешность и фамилию, кавказскую, или татарскую, это не значит, что он не еврей. Даже если он сам чистокровный чеченец (что само по себе смешно, чеченцы это смесь из разных кавказских народов), то полюбопытствуйте, какая девичья фамилия у его жены, и вам всё станет ясно. Институт еврейских невест работает едва ли не лучше, чем сами евреи на постах. Ярчайший пример – Михаил Горбачёв. Он и сам имеет еврейскую кровь, но по большому счёту он простак, а вот Рахиль Моисеевна – великая женщина. Она руками гоя Мойши Гарбера (говорят это настоящее имя Горбачёва) исполнила всё, о чём мечтал мировой сионизм, и конспирология тут не причём. Не нужно опровержений, смотрите в корень, по факту – свершилось? СССР разрушен? Страна оккупирована? Дань платит исправно?

Ещё один “властитель” умов и сердец…


Так у них вся компания такая! Они научат настоящему русскому юмору!

Ответ на все вопросы ДА! ДА! ДА! И нет смысла искать фальсификации антисемитов. Даже если всё фальсификация, страна, попавшая в кабалу мирового банковского еврейства это не фальсификация, это реальная жизнь. Мы, как побеждённые, кормим своих победителей. Имеем все богатства мира, и живём в 24 раза беднее победителей, почему? Потому, что всё, что есть у нас – отбирают, за труд платят столько, чтоб не умерли с голоду, но и бастовать не начали. И при этом с помощью СМИ гипнотизируют, вводят в транс, и смеются, глядя на миллионы белых негров, занятых разборками с Пусси Райот, Навальным, формой полицейских, калом полицейских, грязными трусами Волочковой, Киркорова и Баскова, «законом Ирода», беспредельщиками попами на «БМВ» и пр. Эти белые негры, владеть которыми мечтал Лейба Троцкий, занимаются какой-то ерундой, и не догадываются даже, что они просто негры. Маша накачала губы! Куул! Вау! Никита Белых проворовался! А мы так и знали! Креатив! Драйв! Шиздец короче, полный…


Лицо канала Культура России. Так вот она какая Россия то? Если с утра до вечера смотреть один только этот канал, к вечеру уверуешь, что смотришь израильское телевидение на русском языке

Масса дураков у нас – критическая, ещё немного и бойцы спецназа зла под ширмой ГТРК «Россия» обнаглеют на столько, что переименуют ТВ – каналы в Израиль-ТВ. «Израиль 1», «Израиль 2», «Израиль – К», «Израиль 24» и т.д. По факту давно уже так и есть. Разве нет? Ну давайте посмотрим на руководство каналов, и на компании, с которыми они сотрудничают. Сплошь евреи. Программы как составлены? Есть вообще там хоть одна программа не еврейская и не русофобская? Нет! Канал «Культура» вообще не понятно про чью культуру. Там славят великих Малевича и Кандинского (Воот где настоящее искусство то, вот на кого нужно равняться, на кровососов, которые лично, собственными руками расстреливали русских в 20-х годах). Пастернак, Мандельштам, Стравинский, Мацув, Спиваков,
Смоктуновский, Эйзенштейн и пр. Кому? Кому это всё показывают в России? В стране, где 82% Русских, они пропагандируют еврейское искусство. Но ведь евреев в стране всего 0,03%!!!! Это как?
Где у нас дискриминация евреев?


Гордон всё у нас знает о подлинной русской истории! Гарндоны они такие!


И такие! Это они приехали из штатов учить нас демократии!


А эти “грузины” пишут нашим детям учебники “российского языка”.


Такие мастера русской словесности несут культуру в массы. ( этот уже отнёс, правда) А массы хавают эту “культуру”, гогочат и ржут похрюкивая, и даже не видят, что над ними издеваются, заставляют ржать над собственным слабоумием. Люди очнитесь! Вам в лицо плюют, а вы радуетесь! За что же они, богоизбранные, будут нас уважать, коли мы сами ведём себя как скоты?

Нет ребята! Дискриминация у нас по иному принципу. О евреях можно говорить всё хорошее, а о русских можно говорить только плохое. «Прощай не мытая Россия», «Дураки и дороги», «Воруют», и евреи с экрана массированно, год за годом, делают из не евреев просто армию быдла, которая уверена, в том, что она всегда была быдлом, есть быдло и будет быдлом вечно. Зато кучка гениальных евреев подарила этой стране всё. И она достойна того, чтоб править этим гигантским стадом рабов, белых негров, гоями. О евреях только хорошо, о русских только плохо. Вот закон! Его нарушать быдлу нельзя.

Я прекрасно понимаю, что даю реальный повод завести на меня дело по ст. 282 УК РФ, и пусть его! Но тогда пускай мне ответит хоть один поборник толерантности, защиты прав человека, интернационализма, демократии, однополых браков, педарастии и педофилии: Возможно ли, чтоб в Израиле на ТВ – 99% сотрудников были русскими или арабами?

Может ли быть такое, чтоб в Кнессете сидели арабы и евреи с арабскими паспортами?
Возможно ли, чтоб ВСЕ СМИ Израиля круглосуточно восхваляли Россию и поливали дерьмом Израиль?
Может ли такое быть, чтоб русские годами учили евреев, как правильно нужно жить, со всех телеэкранов Израиля?
Есть ли хоть гипотетическая вероятность того, что в правительстве Израиля появится хоть парочка русских?
Есть хоть один шанс на то, чтоб первое лицо страны заявило своему народу, что Израиль не для Евреев. А если кто решил, что Израиль для евреев, то он дурак или провакатор?
Мог ли главный раввин Израиля заявить евреям, что они были недочеловеки и варвары до 40-летнего турпохода по Синайской пустыне?
Кого-нибудь приводил в восторг этот вечно обиженный на весь мир жид?
Талант ему помогает так долго жить на экране?


Может эта вульгарная, безвкусная и бесталанная “артистка” имеет право нести культуру в массы? Ну прямо эталон нравственности!


Так должны вести себя русские женщины? Это пример для девочек и девушек, которые уже сейчас не собираются становиться матерями, потому, что такие тёти объяснили им, что рожают только тупые зверюшки, а культурные люди, живут для себя!


Возражения есть?

Итак: В отношении кого проводится дискриминация в России?
В отношении евреев, которых нельзя критиковать под страхом уголовного наказания, или в отношении русских, тех кому эта земля принадлежит от рождения, и которые сейчас имеют право только поливать грязью Россию, её граждан и её историю?
Ответ очевиден и ребёнку. Жертвы дискриминации – русские. Ведётся тотальное уничтожение всего русского и насаждение всего еврейского.
Зачем?
У меня ответ один. Мировое правительство приступило к завершению плана «Б» – строительству нового Израиля на территории бывшей России. Причём именно России, а не Сибири и Дальнего востока. Жить там не комфортно. Оттуда по прежнему будут поставляться бесплатно, природные ресурсы белыми рабами, которые будут надсмотрщиками у совсем уж необразованных азиатов. А от Карпат до Волги возникнет новое еврейское государство, где будет очень хорошо, особенно евреям.
Между прочим, видел пару лет назад интервью Жириновского, он этот сценарий ещё тогда озвучил, но я не придал его словам должного значения, а вот теперь понял: Владимир Вольфович не пророк. Он просто посвящённый, и знает, о чём говорит. И дар предвидения тут ни при чём.

Ну так что, сограждане?
Отдадим землю оккупантам?
Нам ведь будет житься лучше, поверьте. И дороги будут как в Израиле, и медицина и сельское хозяйство. И ВПК поднимется и автомобилестроение. Продукты станут почти здоровыми, а вода и воздух чистыми.
Продадим за 30 сребряников память Рода, или всё – таки хватит среди нас порядочных людей, способных организовать сопротивление агрессии? Это ведь не так уж и трудно, достаточно бойкотировать банки, и иностранные продукты на первом этапе. Затем перестать платить налоги и заглушить все до одного трубопроводы и ЛЭП, ведущие за пределы РФ. Мы без нефтедолларов не долго страдать будем, а они без углеводородов на коленях приползут. А нам нефть самим пока пригодиться. Она бесценна сама по себе, а не в виде топлива.
Ну и на последок. Кто-то спросит меня, чем же мне так евреи насолили?
Отвечаю – Не в этом дело. Дело в том, что мне русских жалко.
Сколько же можно над ними издеваться?
Революция, концлагеря Троцкого, война, перестройка, новая Россия, когда же прекратится геноцид русских?
Об амурских тиграх у кого-то душа болит, а о целом народе нечего беспокоится. А чего? Их и так много, почти 90 миллионов. А много ли это, если их становится на миллион меньше каждый год? Но это только сейчас. Сокращение увеличивается ежегодно, русские, как нация перестанут существовать не через 90 лет, а максимум через 50, если срочно не организовать что-то вроде «Фонда спасения русских в дикой природе». Но его никто не станет организовывать. Только сами русские могут себя спасти. Так что – вперёд. Пора записываться в ряды сопротивления. Если кто узнает, где можно записаться, сообщите и мне пожалуйста.


Возражения есть?

Соловьёв вас всех научит, кто первый заселил Киев, Смоленск, Москву и Владимир.
Он говорит, что это его предки евреи заселили нынешнюю Россию во II веке, а славяне, де, пришли откуда то только в девятом веке.
И последнее: Я не призываю к погромам. Я призываю лишь не кормить паразитов. Сделать их жизнь на НАШЕЙ с вами земле – невыносимой для них. Разве не так поступают с незнакомцами, которые зашли на огонёк без приглашения, и уже улеглись с вашей женой в вашу постель, не сняв обуви и лапсердака со шляпой, да ещё и на дочку поглядывают?
Это не экстремизм, не антисемитизм. Это просто здравый смысл. Чтоб тебя не выгнали из собственного дома, возьми, зарвавшегося гостя, за шиворот и укажи на дверь.
Так поступают разумные, а не толерантные.

3 листопада 76 років тому розстріляно еліту української нації

  • 02.11.13, 19:28

3 листопада 1937 року в карельському урочищі Сандармох було розстріляно Леся Курбаса, Валер’яна Підмогильного, Миколу Зерова, Миколу Куліша та інших найяскравіших представників української культурної еліти. 

Убивства здійснено «на честь двадцятої річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції». Вирок виконав майор НКВД Матвєєв. З 27 жовтня по 4 листопада 1937 року він, переважно власноруч, убив пострілом в голову 1111 політв’язнів Соловецького табору. Серед них - 290 українських митців, письменників, учених, священнослужителів та державних діячів. 

Переважну більшість із них убито 3 листопада. 

Так комуністичний режим знищив еліту української нації. 

В Сандармосі обірвався земний шлях геніального режисера Леся Курбаса, драматурга Миколи Куліша, літераторів Миколу Зерова, Мирослава Ірчана, Григорія Епіка, Павла Пилиповича, Валер’яна Підмогильного, Михайла Ялового, міністра освіти УНР Антона Крушельницького, академіків Матвія Яворського та Степана Рудницького й інших визначних українців. 

Частину розстрільного списку опублікувала газета «День», а радіо «Свобода» розпочало спеціальний проект, присвячений пам’яті українців, убитих у Сандармосі. 

Загалом же за 15 місяців масового терору в 1937-38 роках в СРСР було ув’язнено чи депортовано понад 2 мільйона людей, з них 682 тисячі розстріляно. В Україні було знищено всіх, хто міг розвивати національну культуру чи бодай теоретично чинити опір режиму, і кого не встигли знищити під час війни 1917-22 років, репресій 1930 і наступних років і геноциду 1932-33. 

Короткі цитати та фото, звичайно, не дають уявлення про те, що значили ці люди для України, але відтворюють їхній дух. 

Згадаймо їх, вдивімося в їхні обличчя, вдумаймося в їхні слова. 

Україна відбудеться лише тоді, коли ми крізь 75-літню прірву почуємо і зрозуміємо їх, і понесемо цей дух творчості і свободи далі в майбутнє


Лесь Курбас, розстріляний в урочищі Сандармох 3 листопада 1937 року


зі щоденника:  «Я все таки вірю, що останнє слово скаже та моя частина, яка вміє бути свідомістю моря, хмар, гір нації, людини взагалі. Сказано десь: досягнена на підйомі ступінь осяяння не пропадає. Вона навіки наша власність. Навіть у калюжі вона до нас повернеться. На її світло ми будемо йти — навіть наосліп і навпомацки. Бо те, що просовує нас — це бажання вищого стану. Всі сили, всі мислі, кожен атом звертається на нове опанування анархічною республікою моєї індивідуальності під одним кріпким гаслом: дійти до того самого високого, на яке здатен я. В першу чергу — дійти до тривання на тому рівні, на якому я робив кращі вчинки свого життя — і морального, і творчого мистецького характеру. Скільки можливо — і скільки треба, щоб (здобути) вищу ступінь свідомості і осягти вищий її вияв. Цього хочу і цеглину за цеглиною складатиму знову на будівлю себе, як тарана в житті, як клітину вищої свідомості» 

Микола Куліш, розстріляний в урочищі Сандармох 3 листопада 1937 року

з п’єси «Народний Малахій»

Малахій: — Негайно потрібна реформа, найнегайніше, кажу, бо бачите, що робиться з людиною, бачите? (Показав на бабу-прочанку, що закуняла на стільці і тихенько хропла.) Бачите? Чуєте? Тільки що ввійшла у свій раднарком — і вже заснула! Наочний приклад до негайності реформи — ось... Покличте сюди голову РНК! Тільки, будь ласка, мерщій. Це буде цікаве й повчающе видовище: найкращий син народу, голова РНК, розбудить у себе в комендатурі найтемніший елемент з того ж народу, в присутності реформатора з того ж таки народу... О друзі! Голову мерщій! До речі, й фотографа покличте!.. (Замріяно.) Увійде голова, торкнеться її... Між іншим, скажіть, щоб не забув він булаву взяти, бо до голови треба й булави... Увійде, торкнеться булавою й спита: хто ти, громадянко, що прийшла й заснула?

Баба: (прочулася) — Агапія Савчиха я! Підбилася, голубе, — йду в Єрусалим. — Куди? — перепита голова. — В Єрусалим або на Ахон-гору. — Темна ж ваша путь, громадянко, й непрогресивна! — скаже голова. — А темна, голубе! Така вже темна, що йдеш і не знаєш, чи є туди путь, чи нема — і ніхто не зна. Казали на селі у нас люди, що буцімто совіцька власть у турків гроб Господній вторгувала і дорогу говільникам розгородила, та чи так же воно?.. — О люди, люди! — скаже голова і додасть вельми ввічливо: не до Єрусалиму тепер треба йти, а до нової мети. — До якої ж, голубе? — До якої? До вищезазначеної, великої, № 666006003, голубої мети... Тоді вернеться громадянка назад, на своє село, і, йдучи, проповідуватиме слово нове й благокрасне.

 

Михайло Бойчук, розстріляний у Києві 13 липня 1937 року

«Дівчина»

Михайль Семенко, розстріляний у Києві 23 жовтня 1937 року


Шукачам щастя

Ви,  що  шукаєте  щастя  
І  ви,  що  вбачаєте  у  ньому  привид.  
Справа  в  тому,  що  вам  важко  розібраться  
І  тому  так  багато  кривд.  
Люди,  ви  страждаєте,  
А  який  близький  і  істотний  вихід.  
То  ви  мучитесь,  що  нічого  не  маєте,  
То  вам  досить  крихіт.  
Ах,  я  знаю  слово,  магічне  слово…  
Воно  ясніше  сонця  і  чорніше  тьми.  
Люди!  Щастя  з  вами,  і  як  мало  для  цього  мови:
Будьте  людьми!  

 Микола Зеров, розстріляний в урочищі Сандармох 3 листопада 1937 року


«Чистий четвер»

Свiчки i теплий чад.
З високих хор 
Лунає спiв туги i безнадiї; 
Навколо нас — кати i кустодiї,
Синедрiон, i кесар, i претор. 
Це долi нашої смутний узор, 
Це нам пересторогу пiвень пiє, 
Для нас на дворищi багаття тлiє
I слуг гуде архiєрейський хор. 
I темний ряд євангельських iсторiй 
Звучить як низка тонких алегорiй 
Про нашi пiдлi i скупi часи.
А за дверми, на цвинтарi, в притворi 
Весна i дзвiн, дитячi голоси 
I в вогкому повiтрi вогкi зорi.

 



При владі жи*ва - країні 3/14-зда

  • 29.10.13, 22:04
http://antimason.ru/2440-kto-takie-yuschenko-timoshenko-yanukovich.html

67%, 6 голосів

33%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

10 лучших цитат Махатма Ганди

  • 23.10.13, 22:29
Для тех, кто плохо знаком с Индией: Махатма Ганди - один из наиболее известных руководителей и идеологов национально-освободительного движения Индии. Он является автором целого направления в философии ненасилия, названного сатьяграха. Был убит фанатиком-индусом Натхурамом Годзе 30 января 1948 года. 
(Так же рекомендуем к прочтению: Инструкции для жизни, от Далай Ламы
Махатма Ганди оставил после себя огромное духовное наследие, крупинки которого мы приводим в данном посте.
1. Нравственное поведение не в том, чтобы идти проторенным путем, а в том, чтобы самому найти правильный путь и бесстрашно им следовать. 

2. Единственный тиран, которого я признаю - это внутренний голос. 

3. Возможно, пойдет очень много времени, прежде чем закон любви будет занесен в Конституции всех стран. Машинерия государства мешает этому, заставляя людей держать сердца закрытыми. 

4. Мы должны быть теми изменениями, которые мы хотим видеть. 

5. Лучший способ найти себя - перестать прислуживать другим людям. 

6. Надо знать, когда действовать и когда воздержаться от поступков. Действие и бездействие в этих обстоятельствах сродни и отнюдь не противоречат друг другу. 

7. Давайте уважать наших противников за ту же честность побуждений, на которую мы претендуем сами. 

8. Ценность идеала в том, что он удаляется, по мере того как мы приближаемся к нему. 

9. Как только поверишь в то, что достиг идеала, дальнейшее развитие приостанавливается и начинается движение вспять. 

10. Я не хочу предвидеть будущее, Я забочусь о настоящем. Бог не дал мне контроля над последующим моментом.

 http://xage.ru/10-luchshih-tsitat-mahatma-gandi/#ixzz2iZj8c0o2



Вони організували геноцид українців:

  • 12.10.13, 08:31





http://ar25.org/article/vony-organizuvaly-genocyd-ukrayinciv-kerivnyy-sklad-nkvs-usrr-seredyny-1930-yh-rokiv.html?id=13017Керівний склад НКВС УСРР середини 1930-их років



100%, 7 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Експедиція на "Шустрий ЖИВИЙ"

  • 10.10.13, 22:36
Задорнов відпочиваєrofl,але підсумовуючи прочитане, чомусь стало сумноunsmileРаджу прочитати:

Про слово Історія

  • 20.08.13, 15:24
До речі, слово " історія" має єврейські корені. Виникло в результаті злиття двох слів - "із" і " тори". Іншими словами, означає оповідання з тори, що описує події, реальні і придумані або запозичені, такі, що сталися з єврейським народом, який, як вони самі вважають, є " богообраним". Питання полягає тільки в тому - обраний яким " Богом" і для чого?! Якщо судити по їх діяннях за минулі епохи, реальні, а не " відредаговані" ними самими ж, картина вийде дуже неприваблива. А оскільки слід звертати увагу на справи, а не на слова - "...судіть по справах їх.". - "божественна сила", що стоїть за цією " богообраністю", якщо вона і є припустим, більше схожа на "д"явольскую силу". За спиною практично усіх воєн, принаймні, останніх двох тисяч років, революцій і так далі, стояли і стоять єврейські фінансові олігархи. Звичайно, олігархи це не увесь народ, але проте, як більшість євреїв відносилися і відносяться до того, що відбувається, говорить саме за себе...... Але
 це, знову-таки, інша ІС ТОРІЯ...

75%, 9 голосів

25%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Невідома Східна Україна

                                                                     

У 1930-х роках загинули і русифікувалися мільйони українців Східної Слобожанщини і Північного Кавказу.

Керівництво Російської імперії традиційно здійснювало адміністративний поділ, ігноруючи етнічні кордони народів, що її заселяли. Створення змішаних губерній і навіть повітів мало на меті перешкодити процесам національної консолідації у межах «великої та неділимої» та посприяти асиміляції з російською титульною нацією. Відтак відновлена після краху імперії Романових у 1917–1920-х Українська держава одразу ж відчула проблему, пов’язану з приєднанням східноукраїнських земель, які перебували у складі російських Воронезької та Курської губерній, Області Війська Донського, Кубані та Ставропольської губернії. 

НЕВДАЛІ СПРОБИ ПРИЄДНАННЯ 

Діячі Центральної Ради під час формування території УНР у листопаді 1917-го виходили з належності території Східної Слобожанщини до складу української автономії. Зокрема, законом УНР від 29 листопада 1917-го ЦР проголосила проведення виборів до українських Установчих зборів на території Путивльського, Грайворонського й Новооскільського повітів Курської губернії, а також в Острогозькому, Бирюцькому, Валуйському та Богучарському 

Воронезької губернії. Однак в умовах війни з російськими більшовиками цей регіон тоді так і залишився поза межами впливу українського уряду. 

Після підписання Брест-Литовського мирного договору з країнами Четвертного союзу Центральна Рада 2–4 березня 1918-го видала закон про адміністративно-територіальний поділ України, у якому було проголошено про включення до УНР території Подоння з центром в Острогожську, що охоплювало українські етнічні повіти Воронезької та Курської губерній, а Білгородський повіт був розподілений між Харківською та Донецькою землями УНР. Однак відповідна декларація тоді так і не трансформувалася в їх реальне включення до складу України, яке стало можливим лише за часів Гетьманату Павла Скоропадського. 

НАЦІОНАЛЬНЕ (НЕДО)САМОВИЗНАЧЕННЯ 

Після повалення Гетьманату та остаточної окупації Наддніпрянщини російськими більшовиками Східна Слобожанщина та Донщина знову були включені безпосередньо до складу Росії. Адміністративно тодішня Східна Україна входила до Курської та Воронезької губерній і Північнокавказького краю Російської СФРР. У складі перших двох на суцільній території в 42 тис. км2 1,4 млн мешканців (63,7%) із 2,2 млн загального населення, незважаючи на десятиліття системної русифікації, все ще визнавали себе українцями. Однак цей прилеглий до України масив – більший за саму Курську область – так і не став окремою адміністративною одиницею. 

У 1920-х роках навіть украй обмежене у своїх повноваженнях керівництво УСРР наполягало на перегляді встановлених кордонів між двома республіками одного Союзу. Підставою для українських вимог були дані Всесоюзного перепису, проведеного в грудні 1926-го. На прилеглій до України території РСФРР компактно проживало понад 4,5 млн українців. Приблизно така сама їх кількість мешкала на західноукраїнських землях у складі Польщі. Проте східні українські етнічні масиви так і не були приєднані до сусідньої Харківської області УСРР. Внаслідок чого, до речі, тогочасна українська столиця – Харків – виявилася фактично прикордонним містом, а сам кордон «по живому» розрізав українські етнічні землі. 

БЕЛЬГІЯ В СТЕПУ 

Маючи площу 293,6 тис. км2 (більшу від Великої Британії, зіставну із сучасною Італією чи Польщею), за чисельністю населення (8,2 млн осіб) Північнокавказький край переважав усі республіки СРСР, окрім Росії та України. Без гірських автономних республік його територія відповідала трьом сучасним регіонам Російської Федерації: Краснодарському та Ставропольському краям і Ростовській області. Етномовний склад чимось нагадував сучасні Бельгію чи Швейцарію, адже після окупації російськими більшовиками території Вільного Дону та Кубані в 1924-му їхні етнічно змішані українсько-російські терени стали основою Північнокавказького краю.

Серед селянства, а це понад 80% населення, у 1920-х роках зберігався українсько-російський паритет (по 2,7 млн). У традиційно зрусифікованих містах офіційно переважали «росіяни» (відповідно 0,99 млн проти 0,34 млн українців), однак частка міського населення в загальній структурі жителів краю тоді була ще незначною. Водночас у п’яти прилеглих до УСРР округах (Таганрозькому, Донському, Донецькому, Кубанському та Чорноморському) українське селянство становило більшість. Наприклад, у Кубанському окрузі їх було 900 тис. із 1,4 млн, Донецькому – 206 тис. із 376 тис., Таганрозькому – 191 тис. із 265 тис. У більш віддалених п’яти округах частка українців дорівнювала від 30% до 50% і лише в одному – промисловому Шахти-Донецькому – була незначною. 

РАДЯНСЬКИЙ ЦИНІЗМ

В умовах, коли офіційна радянська пропаганда таврувала польський окупаційний режим за переслідування та асиміляцію українців Галичини, Волині, Холмщини, Підляшшя, ігнорування справедливих домагань останніх щодо приєднання Східної України до складу УСРР у межах «братнього Союзу» видавалося цинічним. Однак більшовицький режим, попри декларування намірів справедливо вирішити національне питання, і далі провадив традиційну для всіх модифікацій Російської імперії політику насильницької русифікації, а пропозиції української сторони про розмежування відповідно до етнічних кордонів були багаторазово залишені без уваги. 

У другій половині 1920-х років на цих територіях було здійснено часткову «українізацію», що зводилася до створення шкіл та культурно-освітніх закладів, появи обмеженої кількості друкованої продукції українською мовою. Однак незабаром виявилося, що становище справжньої Східної України у складі союзної Російської Федеративної СРР незрівнянно гірше від Західної, яка перебувала під владою «панської Польщі», незважаючи на постійні утиски польських українців на національно-культурному та релігійному рівнях. 

ВИНИЩЕННЯ УКРАЇНСТВА 

Попри поразку Кубанської Народної Республіки, кубанське козацтво продовжувало чинити опір владі більшовиків. Якщо на Великій Україні оспівані в «Чорному вороні» партизани діяли до кінця 1920-х, то на Кубані антирадянська боротьба тривала до кінця 1930-х (невеликий загін Мілька Каленика протримався навіть до приходу німців у 1942-му). Понад те, в умовах чергового наступу сталінського режиму на селянство на рубежі 1920–1930-х посилилася ностальгія кубанців за часами існування Кубанської Народної Республіки, а нові повстанські загони часто формувалися під гаслами «Нехай живе вільна Кубань!».

 

Режим відповів терором, ключовою ланкою якого став геноцид українського народу 1932–1933-го та масові депортації «куркулів» зі східних українських ареалів. Причому українці Східної Слобожанщини та Північного Кавказу постраждали від останніх значно більше, ніж в умовах УСРР. Яскравий етнічний підтекст чітко простежується, зокрема, в інструкції ЦК ВКП(б) і РНК СРСР за підписом Іосіфа Сталіна та Вячєслава Молотова «Про хлібозаготівлі на Україні, Північному Кавказі та Західній області» від 14 грудня 1932-го. За дивним збігом обставин пункти цієї господарської директиви засуджували «українізацію», пропонували згорнути її, а «винних» ув’язнити на 5–10 років у таборах ГУЛАГу. Ставилися вимоги негайно перевести на Північному Кавказі все діловодство «українізованих» районів, газети та журнали з української мови на російську, а до осені й викладання в школах. 

У результаті на східноукраїнському етнічному терені спостерігалося не лише фізичне винищення українців, а й їх «етноцид». Відтак, коли в грудні 1932-го розпочалася паспортизація, вони стали масово записувати спочатку в графі «національність», а потім й у своїй свідомості «русский», а черговий перепис населення, проведений лише за 10 років після попереднього (початок січня 1937-го), засвідчив дивне та катастрофічне зникнення наших співвітчизників на згаданих вище територіях. 

Зокрема, на суцільному масиві колись українських земель Курської та Воронезької областей їхня чисельність зменшилася майже втричі – з 1,4 млн до 0,55 млн осіб, а на території Північнокавказького краю (без автономних республік) узагалі в 10 (!) разів – із 3,1 млн до 310 тис. 

Після проведення депортацій частини місцевого населення видана Реввійськрадою СРСР директива за підписом Міхаїла Тухачевского передбачала заселення цих територій демобілізованими солдатами Червоної армії. При цьому визначався порядок їх вербування: до поселенців у жодному разі не могли бути зараховані вихідці з України та Північного Кавказу.

АПРОБАЦІЯ МЕХАНІЗМІВ РУСИФІКАЦІЇ 

Сьогодні офіційна частка українців у районах, де ще 80 років тому вони становили відносну або й абсолютну більшість, не перевищує 1–4%, а існування справжньої Східної України назавжди увійшло в історію, залишивши нащадкам сумний досвід втрати українського етнічного масиву на Сході. Місцеві мешканці, нащадки наших колишніх співвітчизників, за даними соціологічних опитувань, демонструють один із найвищих у РФ рівнів несприйняття самого факту існування незалежної Української держави та можливості відмінного від Росії її шляху розвитку. 

Своєю чергою, апробовані й доведені до довершеного вигляду на території цих земель механізми русифікації, прищеплення українцям ворожого ставлення до ідеї національної державності у подальшому були перенесені далі на захід – уже в межі УРСР. Хоча цей процес і перервався (або принаймні загальмувався) на початку 1990-х, його наслідки відчуваються різною мірою в багатьох східних та південних регіонах України й до сьогодні.

http://zmi.donetsk.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1337%3A2013-05-27-12-16-17&catid=69%3A2013-02-21-19-31-33&Itemid=29