Виховання рабів

6 уроков от нацистов, как из личностей сделать биомассу

Как нацистская система ломала личности, как личности противостояли системе и чудовищно деструктивному психологическому полю, какие стратегии использовали нацисты, чтобы сделать из личностей сделать биомассу

9 октября 17 122
6 уроков от нацистов, как из личностей сделать биомассу

Готовясь к публичной лекции по психологии личности, я просматривал выдержки из книги психоаналитика Бруно Беттельгейма «Просвещенное сердце». В ней он описывает свой опыт узника концлагерей Дахау и Бухенвальда, в которых он был в 1938-1939 годах, а также опыт других людей, столкнувшихся с системой уничтожения человеческого достоинства позднее, когда нацисты «раскрылись» на полную мощь. Делал пометки, выписки, и в итоге получилась эта статья.

Меня интересовал психологический аспект того, что творилось в концентрационных лагерях. Как нацистская система ломала личности, как личности противостояли системе и чудовищно деструктивному психологическому полю, какие стратегии использовали и как они деформировались. В конце концов, личность – это и есть наши стратегии адаптации к существующему вокруг миру, и от того, какой он, этот мир, во многом (но не во всем) зависит то, какие мы. — пишет Илья Латыпов.

Итак, начнем…

Нацистская система в 1938-1939 годах – времени пребывания Беттельхейма в Дахау и Бухенвальде – еще не была нацелена на тотальное истребление, хотя с жизнями тогда тоже не считались. Она была ориентирована на «воспитание» рабской силы: идеальной и послушной, не помышляющей ни о чем, кроме милости от хозяина, которую не жалко пустить в расход. Соответственно, необходимо было из сопротивляющейся взрослой личности сделать испуганного ребенка, силой инфантилизировать человека, добиться его регресса – до ребенка или вовсе до животного, живой биомассы без личности, воли и чувств. Биомассой легко управлять, она не вызывает сочувствия, ее легче презирать и она послушно пойдет на убой. То есть она удобна для хозяев.

Обобщая основные психологические стратегии подавления и слома личности, описанные в работе Беттельхейма, я для себя выделил и сформулировал ряд ключевых стратегий, которые, в общем-то, универсальны. И в разных вариациях они повторялись и повторяются практически на всех уровнях жизни общества: от семьи до государства. Нацисты только собрали это все в единый концентрат насилия и ужаса. Что это за способы превращения личности в биомассу?

Правило 1. Заставь человека заниматься бессмысленной работой.

Одно из любимых занятий эсэсовцев – заставлять людей делать совершенно бессмысленную работу, причем заключенные понимали, что она не имеет смысла. Таскать камни с одного места на другое, рыть ямы голыми руками, когда лопаты лежали рядом. Зачем? «Потому что я так сказал, жидовская морда!».

(Чем это отличается от «потому что надо» или «твое дело выполнять, а не думать»?)

Правило 2. Введи взаимоисключающие правила, нарушения которых неизбежны.

Это правило создавало атмосферу постоянного страха быть пойманным. Люди были вынуждены договариваться с надзирателями или «капо» (помощники СС из числа заключенных), впадая от них в полную зависимость. Разворачивалось большое поле для шантажа: надзиратели и капо могли обращать внимание на нарушения, а могли и не обращать – в обмен на те или иные услуги.

(Абсурдность и противоречивость родительских требований или государственных законов – полный аналог).

Правило 3. Введи коллективную ответственность.

Коллективная ответственность размывает личную – это давно известное правило. Но в условиях,когда цена ошибки слишком высока, коллективная ответственность превращает всех членов группы в надзирателей друг за другом. Сам коллектив становится невольным союзником СС и лагерной администрации.

Нередко, повинуясь минутной прихоти, эсэсовец отдавал очередной бессмысленный приказ. Стремление к послушанию въедалось в психику так сильно, что всегда находились заключенные, которые долго соблюдали этот приказ (даже когда эсэсовец о нем забывал минут через пять) и принуждали к этому других. Так, однажды надзиратель приказал группе заключенных мыть ботинки снаружи и внутри водой с мылом. Ботинки становились твердыми, как камень, натирали ноги. Приказ больше никогда не повторялся. Тем не менее, многие давно находящиеся в лагере заключенные продолжали каждый день мыть изнутри свои ботинки и ругали всех, кто этого не делал, за нерадивость и грязь.

(Принцип групповой ответственности… Когда «все виноваты», или когда конкретного человека видят только как представителя стереотипной группы, а не как выразителя собственного мнения).

Это три «предварительных правила». Ударным звеном выступают следующие три, дробящие уже подготовленную личность в биомассу.

Правило 4. Заставь людей поверить в то, что от них ничего не зависит.

Для этого: создай непредсказуемую обстановку, в которой невозможно что-либо планировать и заставь людей жить по инструкции, пресекая любую инициативу.

Группу чешских заключенных уничтожили так. На некоторое время их выделили как «благородных», имеющих право на определенные привилегии, дали жить в относительном комфорте без работы и лишений. Затем чехов внезапно бросили на работу в карьер, где были самые плохие условия труда и наибольшая смертность, урезав при этом пищевой рацион. Потом обратно – в хорошее жилище и легкую работу, через несколько месяцев – снова в карьер и т.п. В живых не осталось никого. Полная неподконтрольность собственной жизни, невозможность предсказать, за что тебя поощряют или наказывают, выбивают почву из-под ног. Личность попросту не успевает выработать стратегии адаптации, она дезорганизуется полностью.

«Выживание человека зависит от его способности сохранить за собой некоторую область свободного поведения, удержать контроль над какими-то важными аспектами жизни, несмотря на условия, которые кажутся невыносимыми… Даже незначительная, символическая возможность действовать или не действовать, но по своей воле, позволяла выжить мне и таким, как я».
Б. Беттельхейм

Жесточайший распорядок дня постоянно подгонял людей. Если одну-две минуты промедлишь на умывании – опоздаешь в туалет. Задержишься с уборкой своей кровати (в Дахау тогда еще были кровати) – не будет тебе завтрака, и без того скудного. Спешка, страх опоздать, ни секунды задуматься и остановиться… Постоянно тебя подгоняет отличные надзиратели: время и страх. Не ты планируешь день. Не ты выбираешь, чем заниматься. И ты не знаешь, что с тобой будет потом. Наказания и поощрения шли безо всякой системы. Если на первых порах заключенные думали, что хороший труд их спасет от наказания, то потом приходило понимание, что ничто не гарантирует от отправки добывать камни в карьере (самое смертоносное занятие). И награждали просто так. Это просто дело прихоти эсэсовца.

(Авторитарным родителям и организациям очень выгодно это правило, потому что оно обеспечивает отсутствие активности и инициативы со стороны адресатов сообщений вроде «от тебя ничего не зависит», «ну и чего вы добились», «так было и будет всегда»).

Правило 5. Заставь людей делать вид, что они ничего не видят и не слышат.

Беттельхейм описывает такую ситуацию. Эсэсовец избивает человека. Мимо проходит колонна рабов, которая, заметив избиение, дружно поворачивает головы в сторону и резко ускоряется, всем своим видом показывая, что «не заметила» происходящего. Эсэсовец, не отрываясь от своего занятия, кричит «молодцы!». Потому что заключенные продемонстрировали, что усвоили правило «не знать и не видеть того, что не положено». А у заключенных усиливается стыд, чувство бессилия и, одновременно, они невольно становятся сообщниками эсэсовца, играя в его игру.

(В семьях, где процветает насилие, нередка ситуация, когда кто-либо из родственников все видит и понимает, но делает вид, что ничего не видит и не знает. Например, мать, ребенок которой подвергается сексуальному насилию со стороны отца/отчима… В тоталитарных государствах правило «все знаем, но делаем вид…»- важнейшее условие их существования)

Правило 6. Заставь людей переступить последнюю внутреннюю черту.

«Чтобы не стать ходячим трупом, а остаться человеком, пусть униженным и деградировавшим, необходимо было все время осознавать, где проходит та черта, из-за которой нет возврата, черта, дальше которой нельзя отступать ни при каких обстоятельствах, даже если это угрожает жизни. Сознавать, что если ты выжил ценой перехода за эту черту, то будешь продолжать жизнь, потерявшую всякое значение».
Б. Беттельхейм

Беттельхейм приводит такую, очень наглядную, историю о «последней черте». Однажды эсэсовец обратил внимание на двух евреев, которые «сачковали». Он заставил их лечь в грязную канаву, подозвал заключенного-поляка из соседней бригады и приказал закопать впавших в немилость живьем. Поляк отказался. Эсэсовец стал его избивать, но поляк продолжал отказываться. Тогда надзиратель приказал им поменяться местами, и те двое получили приказ закопать поляка. И они стали закапывать своего сотоварища по несчастью без малейших колебаний. Когда поляка почти закопали, эсэсовец приказал им остановиться, выкопать его обратно, а затем снова самим лечь в канаву. И снова приказал поляку их закопать. На этот раз он подчинился – или из чувства мести, или думая, что эсэсовец их тоже пощадит в последнюю минуту. Но надзиратель не помиловал: он притоптал сапогами землю над головами жертв. Через пять минут их – одного мертвого, а другого умирающего – отправили в крематорий.

Результат реализации всех правил:

«Заключенные, усвоившие постоянно внушаемую СС мысль, что им не на что надеяться, поверившие, что они никак не могут влиять на свое положение – такие заключенные становились, в буквальном смысле, ходячими трупами…».
Б. Беттельхейм

Процесс превращения в таких зомби был прост и нагляден. Сначала человек прекращал действовать по своей воле: у него не оставалось внутреннего источника движения, все, что он делал, определялось давлением со стороны надзирателей. Они автоматически выполняли приказы, без какой-либо избирательности. Потом они переставали поднимать ноги при ходьбе, начинали очень характерно шаркать. Затем они начинали смотреть только перед собой. И тогда наступала смерть.

В зомби люди превращались тогда, когда отбрасывали всякую попытку осмыслить собственное поведение и приходили к состоянию, когда они могли принять все, что угодно, все, что исходило извне. «Те, кто выжили, поняли то, чего раньше не осознавали: они обладают последней, но, может быть, самой важной человеческой свободой – в любых обстоятельствах выбирать свое собственное отношение к происходящему». Там, где нет собственного отношения, начинается зомби.

Звільненого активіста Майдану на вокзалі чекали «тітушки"

  
15 февраля 2014

 Вчора, 14 лютого Голосіївський райсуд Києва звільнив з-під варти дніпропетровця Дмитра Полтавця - останнього з 234 заарештованих протестувальників. Дмитро отримав черепно-мозкову травму під час затримання на вул. Інститутській, де він перебував разом з іншими активістами. Туди їх викликали нібито від імені автомайдану, на який напав «Беркут» - «нас б'ють, рятуйте». Дмитро вважає, що їх заманили в засідку: «Мене вдарили ззаду по голові, збили з ніг. Отямився, коли навколо вже були 5-6 «беркутівців».

Потім був райвідділ міліції і швидкий суд, який не звертає уваги на жодні доводи затриманих і їхніх адвокатів. Полтавцю оголосили, що при ньому «була виявлена битка і пляшка із запальною сумішшю».
«Цинічна брехня, - каже Дмитро, - нічого, важче мобільного телефону, при мені не було». Втім, і той десь пропав в процесі вивчення речових доказів...
У лікарні Дмитра знайшов народний депутат Андрій Павелко - потрібно було допомагати землякам у скрутну для них хвилину. Народний депутат виступив поручителем у справі Полтавця (сам Дмитро про це дізнався вже в Дніпропетровську), і загальними зусиллями, його вдалося звільнити з-під варти.
«Обов'язково хочу зустрітися з Андрієм Васильовичем, - говорить Дмитро, - у нас дуже багато співпадаючих точок зору на те, як нам слід змінити життя в країні».
Але на цьому пригоди Дмитра не закінчилися. О 2 годині ночі, 15 лютого, на залізничній вокзал Дмитра Полтавця приїхали зустрічати представники ВО «Демократи» - депутат обласної ради Владислав Романов і активіст Тарас Рокутов. Як виявилося, на нічний перон до потяга Київ -Севастополь, яким прибував Дмитро Полтавець, крім «демократів», прийшло кілька молодиків «характерної зовнішності», або просто кажучи «тітушок».
«Ми спокійно оцінили ситуацію і зрозуміли, що це засідка з метою нападу на Дмитра, - розповів вранці Владислав Романов. «Перон порожній, майже нікого немає. «Тітушки» розбилися на дві групи, блокувавши перон з двох кінців, і взялися нас вивчати. Я, в свою чергу, продумував варіанти, як убезпечити Дмитра. Їх було кілька, але часу залишалося обмаль, і потрібно було приймати рішення. Подзвонив нашому товаришеві і проінформував про ситуацію так, щоб це чули «тітушки» - було важливо визначити, хто з них тут найголовніший, і змусити його відмовитися від плану нападу на Дмитра прямо на пероні. План спрацював: «старший» від групи типових вуличних «гопників», почувши розмову, занервував і підскочив за інструкціями до досить пристойного вигляду молодого чоловіка років за 30. Той підніс до вуха телефон, і відразу спрацював виклик у «старшого» другої групи з трьох міцного виду хлопців, що блокували вихід з вагона з іншого боку. Мабуть, головний наказав змінити план атаки - бойовики неквапливо рушили в підземний перехід. Місце нападу тепер було визначено. Нам залишалося головне - вивести Дмитра з вагона і безпечно покинути вокзал», - розповів про свої нічні пригоди депутат.
«Все-таки інтелект ще чогось та вартий, - іронічно прокоментував Владислав Романов закінчення цієї не приємною історії, - коли ми вийшли з Дмитром з вагона, на пероні нікого не було, тільки біля найближчого до нас спуску в підземний перехід маячили два «гопники». Їхня роль - йти попереду нас, і позначити в підземці об'єкт нападу. Ми нібито рушили до переходу, «гопники» спустилися вниз, де в компанії інших бойовиків вони і провели весь той час, поки ми вивели Дмитра іншою дорогою з небезпечної зони».
Отже, що виходить в «сухому» залишку. На звільненого з-під варти, пораненого Дмитра Полтавця готувалося напад. Що може бути цинічніше? Але звідки «тітушки» дізналися про час прибуття, номер вагона поїзда в якому їхав Дмитро?
Владислав Романов каже, що коли з ним зв'язалися з Києва і просили зустріти Дмитра, в його телефоні виразно було чути сторонні шуми. До опозиційних депутатів застосовується прослушка? Хто керує цими групами відвертих вуличних бандитів, і що думають з цього приводу ті, кому доручено забезпечувати безпеку громадян? Або це були «народні дружинники», які чергували на вокзалі? Схоже на те.

будівництво населених пунктів для китайців?

Влада хоче приховати інформацію про будівництво населених пунктів для китайців?

Погляди » Думка вголос » П'ятниця, 8 Листопад, 2013 - 12:42

 

Олександр Бригинець

Журналіст. Народний депутат України.

Влада не спростувала припущення нардепа Бригинця стосовно можливості заселення частини Дніпропетровської області громадянами Китайської Народної Республіки на 49 років та надання їм через 10 років українського громадянства.

Так я зрозумів відповідь Дніпропетровської обласної державної адміністрації на своє звернення щодо того, чи передбачається в рамках реалізації програми співпраці української Державної продовольчо-зернової корпорації з китайською корпорацією (якій передано в оренду на 49 років земельні ділянки в Україні) створення додаткових умов для розселення/розміщення працівників з Китаю, які працюватимуть над реалізацією означеної програми на Дніпропетровщині.

Як відомо, Україна віддала Китаю в оренду майже на 50 років три мільйони гектарів сільгоспугідь. Угода підписана між Сіньцзянським виробничо-будівельним корпусом і українською компанією KGS Agro. На першому етапі китайській стороні передадуть в оренду 100 тисяч га в Дніпропетровській області. Надалі площа орендованих територій, у тому числі в Херсонській області та Криму, сягатиме трьох мільйонів гектарів. Землі будуть використані для вирощування сільськогосподарських культур і тваринництва.

Дніпропетровська обласна державна адміністрація чіткої відповіді на моє звернення не надала, посилаючись на стислі терміни та необхідність досконалого вивчення ситуації.

Логічним є висловити припущення, що якщо земля передається Китаю в оренду на 49 років, то йдеться й про створення населених пунктів, де житимуть китайці, які повинні будуть обробляти цю землю. За півстоліття в цих поселеннях встигне народитись три покоління народу. Тоді українську територію орендовану китайцями заселятиме контингент іншої країни, який представлятиме в Україні інтереси орендаря, тобто інтереси КНР. До того ж вони проживатимуть компактно, що даватиме їм право на створення китайських шкіл, закладів культури, ЗМІ тощо. При цьому, згодом, по Закону України, вони матимуть право претендувати на отримання українського громадянства.

У відповідь на своє звернення я сподівався почути від влади коротку лаконічну відповідь про те, що ніякі китайці в Україні жити не будуть, що, мовляв, землю, орендовану китайською компанією оброблятимуть українці, китаїзації русифікованого Півдня України не буде та ні яких населених пунктів в Дніпропетровській області не створюється. Але відповідь влади мене дуже насторожила.

Все це відбувається в той час, коли велика частина громадян України шукають собі роботу за кордоном. Влада не дбає про їх повернення в Україну та намагається віддати їх потенційні робочі місця громадянам іншої країни.

http://grim.in.ua/opinions/2013/11/08/3784#.Uvf9r1aFZgA.facebook

-- 

Методичка по утворенню територіальної громади

Римма Белоцерковская
Методичка
по утворенню територіальної громади

Які законодавчі акти необхідно прочитати:
Конституція України
Європейська хартія місцеве самоврядування 
Положення про порядок проведення загальниз зборів 
1.Встановлюємо відсутність або наявність конституційного власника: місцевого 
бюджету, аріхвних документів. Документів на право власності на землю териоріальної
громади адмінстративно- територіальної одиниці. Запити на наявність чи відсутність конституційного власника тер громади села,селища, міста, району в місті з районним поділом.
1.1.Запит до обласного Міністерства юстиції про наявність теритоіалної громади ст. 142,143 Конституцї України ( вивчити )
1.2.Запит на отриманняя витягу з держ.реєстру про реєстрацію юридичних і фізичних осіб підприємців про відсутність чи наявність територіальної громади.

1.4. Запит до місцеврї ради про її засновників та розпорядчий документ про заснування місцевої Ради. (Протокол загальних зборів засновника територіальної громади власника) ( ст 142,143, Конституції України, ст 80.83 Земельного Кодексу України) Встановлюємо відсутність місцевого бюджету власності територіальної громади,відустносПрактиктю перевірено по всій території України місцевий бюджет, документи права власності на землю відсутні 
1.5. Запит в ЦВК (або до місцевого державного реєстра виборців)
1.6. Зясовуємо наявність ЄДРПУО державних органів влади ( місцевої ради, управління песнійного фонду, податкової, державної виконавчої служби, пркуратури, міліції,суду, державної казначейської служби) Поянення: відбулась підміна конституційного власника держави
1.7. У випадку відсутності місцевого бюджету, архіву подаємо заяву про їх утворенняю

Крок 2. Інформуємо про початок утворення великої територіальної громади - власника держави з назвою Унітарна Республіка Україна громадян з кола особистої довіри, кола своїх рідних і друзів з усіх регіонів України. (Як зясувалось через громадську експертизу ми з вами 18 років тому не оформили на себе, як громадян згідно Конституції України національне багатсво (землю, надра, промисловий і економічний потенціал), адже земля належить людині по праву народження.(Біблія Буття 1.28) Кожен громадянин згідно Конституції є рівноправним співвласником землі, всього, що її навповнює і надбання попередніх поколінь. ( Конституція ст.13,14 і 143) Кожен громадянин згідно Конституції України відповідає за свою землю перед Богом, нащадками і співвласниками та отримує з неї прибуток.( Конституція України, Приамбула, ст. 1) Оформившись власниками національного багатства, ми отримуємо свободу, захист і контроль над органами влади, над виборами, над своєю власністю. 

Крок 3. Розяснювальна робота з громадянами членами територіальної громади окремої адмінітсративно — территоріальної одиниці ( села, селища, района, міста, района в містах з районним поділом
3.1 Знаходимо ( визначаємо) актуальну для територіальної громади проблему( розпаювання землі, незаконний видоботок, відсутність газу, води,)
3,2 Проводимо зустрічі з людьми і показуємо як вирішується актуальна проблема через офромлення права власності на частку національного багатсва в адміністративно територіальній одиниці та оформлення рееєстру власників громадян власників національного багатства в України 
3.3 Збераємо підиси інформаційним листом...

Крок4. Утворення теріторіальной громади-власника
4.1 Приготувати і попередньо обговорити статут територіальної громади-власника 
4.2. Проводим загальні збори , як тільки є кількості 50% + 1 жителів, на цих загальних зборах має бути прийнято рішення: про створення територіальної громади-власника ,як юридичної особи публічного права власності за статутом територіальної громади, порядок безпосереднього управління майном територіальної громади , утворення власних внутрішніх органів влади територіальної громади , про люстрацію чиновників, заснування реєстрів власників , власності , реєстру органів утворених територіальною громадою, архіву власності територіальної громади ,відкриття рахунків місцевого бюджету власності територіальної громади, про прийняття процедури висування і відзиву депутатів і головної посадової особи, про отримання печатки юридичної особи публічного права власності територіальноїгромади , відкриття рахунків територіальної громади-власника , про обрання керівних органів громади про що кладається протокол загальних зборів.. Статус та тип керівних органів регламентується малою конституцією громади – статутом. Взаємодія з органом місцевого самоврядування визначається Конституцією України, Хартією про місцеве самоврядування, статутом, іншими законодавчими актами, що не суперечать Конституції України .
Виносим рішення ПРЯМОЇ дії обовязкове до виконання з будьяких питаннь, що віднесені до повноваженнь ВЛАСНИКА,.
4.3 Виготовлення печатки відкриття рахункив, починаємо працювати через орган місцевого самоврядування, за законом «Про місцеве самоврядування»,і всі інші органи державної влади працюють за законами країни.

Без територіальних громад не існує і їх бюджетів

•  Дата публикации: 2-08-2013, 22:35
БЕЗ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД НЕ ІСНУЄ І ЇХ БЮДЖЕТІВ: ВИКОНУЄМО КОНСТИТУЦІЮ УКРАЇНИ
    Мізерність бюджетів місцевого рівня, стан доріг, комунального майна однозначно наштовхує на думку, що підстави для цього є системними та виникли явно не сьогодні. Особливо цікавим є це питання у розрізі інтересів власне територіальних громад, створених безпосередньо зборами жителів чи їх представників, а не голосуванням депутатських сесій. Мені теж захотілось розібратись у цій проблемі.
   Виявилось, що законодавство каже одне, а дії та сучасні практики від нього явно далекі.
  Згідно з Бюджетним кодексом України (стаття 2) бюджет – це план формування та використання фінансових ресурсів органами державної влади та органами місцевого самоврядування. З іншого боку, у цій ж статті читаємо, що бюджети місцевого самоврядування – це бюджети територіальних громад та їх об’єднань. Тобто, як бачимо,  той, хто є власником бюджету на його формування та використання не має безпосереднього  впливу, а лише чинить цей вплив через «свої» представницькі органи – органи місцевого самоврядування.
    Дещо далі у ст. 2, ч. 1, п. 16 читаємо про гарантований територіальною громадою борг як загальну суму боргових зобов’язань суб’єктів господарювання – резидентів України щодо повернення отриманих та непогашених сум …, виконання яких забезпечено місцевими гарантіями. Тобто, територіальна громада виступає в якості боржника, а отже, володіє деліктоздатністю -  несе відповідальність за свої вчинки. Як відомо, деліктоздатність – це одна з трьох необхідних характеристик юридичної особи, окрім правоздатності та дієздатності. Забігаючи дещо вперед, скажемо, що правоздатність громаді надає Конституція України, Цивільний кодекс, закон про місцеве самоврядування, Європейська хартія про місцеве самоврядування, інші законодавчі акти. Дієздатність територіальної громади доволі часто штучно обмежується, оскільки напряму зареєструвати свій статут в органах юстиції вона без перешкод не може. Водночас, є вже в Україні створені жителями територіальні громади, що в якості юридичної особи вправі самостійно вести господарську діяльність.
   До речі, цікава ще одна річ: власні надходження бюджетних установ передбачають кошти від реалізації продукції чи майна, тобто власності територіальних громад, які, водночас, надають гарантії і є боржниками, але які, як виявляється, не беруть участь у формуванні та використанні цього ж бюджету!
   Є ще один термін, а саме місцеві бюджети – бюджет АР Крим, обласні, районні та бюджети місцевого самоврядування. Взагалі не зрозуміло, що таке районні та обласні бюджети. Бо вище ми прочитали у визначенні бюджетів місцевого самоврядування, що вони включають бюджети об’єднань територіальних громад. З цього випливає, що райони та області не є об’єднаннями територіальних громад, а тому згідно з Конституцією України взагалі нічим володіти не можуть! Відповідно до Статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Територіальній громаді села, селища, міста належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, що є у власності територіальної громади, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Як тоді виникла спільна власність територіальних громад, що перебуває в управлінні районних та обласних рад? Отож, коли ми перераховуємо значну частину своїх податків у так звані обласні чи районні бюджети, виявляється ці утворення не зовсім узгоджуються з Конституцією та тим ж Бюджетним кодексом України.
   І наче в підтвердження сказаного у статті 4 читаємо, що  бюджетне законодавство складається з Конституції України, цього кодексу, тощо.
   Далі у статті 5 зазначено, що зведений бюджет району включає показники районного бюджету, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів району. Отож, є визначені кодексом «бюджети місцевого самоврядування», «місцеві бюджети», а зведений бюджет району включає якісь міфічні сільські, селищні та міські бюджети.
   Тому отримуємо цікаву ситуацію, що бюджет територіальної громади, іншими словами бюджет місцевого самоврядування у зведений бюджет району не входить, у зведений бюджет міста з районним поділом не входить і існує сам по собі.
   Більше того, згідно з ст. 7, ч. 1, п. 3 місцеві бюджети є самостійними.
   Таким чином, згідно зі ст. 7, ч. 1, п. 9 бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Ні про які районні, обласні бюджети, сільські, міські та селищні тут не йдеться взагалі.
    І сплачувати будь – які кошти у якісь незаконні бюджети, що не входять в бюджетну систему України, громадянин не зобов’язаний, оскільки не зобов’язаний виконувати нічого, що не передбачено законом і Конституцією.
    Можливо, є певні делеговані повноваження державі територіальними громадами, на виконання яких на рівень територіальних громад повертається частина державних коштів. Тоді відповідно можуть теоретично виникати якісь умовно зазначені вище сільські, селищні та міські бюджети. Але до бюджетів територіальних громад вони не мають жодного відношення.
   Далі у статті 9 читаємо, що неподатковими надходженнями до бюджетів є доходи від власності та підприємницької діяльності.
   У ст. 13 «Складові частини бюджету» читаємо про господарську діяльність бюджетних установ, основну та додаткову господарську діяльність.
   Тобто, як? Ми бачимо, що органи державної влади чи органи місцевого самоврядування можуть займатися підприємницькою діяльністю? Згідно зі ст. 43, ч. 4 Господарського кодексу України здійснення підприємницької діяльності забороняється (!) органам державної влади та органам місцевого самоврядування. Ви скажете, що вони здійснюють цю діяльність не напряму, а через комунальні підприємства? А не можуть вони на сьогодні створювати комунальні підприємства. Оскільки це територіальні громади можуть створювати комунальні підприємства, навчальні заклади, підприємницькі товариства, брати участь в діяльності останніх на загальних підставах згідно зі ст 169 Цивільного кодексу України. А в органів місцевого самоврядування є лише функція управління майном (згідно зі ст. 143 конституції) і то тоді, коли вони такі повноваження отримають. Їх ця територіальна громада має спочатку створити. І не на виборах, а в якості засновника юридичної особи – органу місцевого самоврядування.
    У тому ж Господарському кодексі зазначено у ст. 56, що суб’єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника або уповноваженого ним органу. Власник – територіальна громада згідно з вимогами Цивільного кодексу юридичну особу – орган місцевого самоврядування не створював взагалі. У ст. 78 підтверджено, що орган, до сфери управління якого входить комунальне підприємство, є представником власника – відповідної територіальної громади.
    Залишається дуже активно шукати орган місцевого самоврядування, який створений територіальною громадою в якості засновника, а не фізичною особою чи групою фізичних осіб.
    У ст. 10, ч. 3 читаємо, що Державна казначейська служба України складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів. Наведена вище аргументація наводить на думку, що в даному випадку йдеться лише про кошти державного бюджету України.
   Дійсно за Конституцією України держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.
   У ст. 13, ч. 9 зазначено, що відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюджетних коштів, включаючи власні надходження бюджетних установ, органам місцевого самоврядування забороняється. Це логічно, якщо йдеться про кошти державного бюджету, що відповідно спускаються на рівень села чи міста. Але у відповідності зі статтею 327 Цивільного кодексу у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, які належать територіальній громаді, тому саме територіальна громада на відміну від органу місцевого самоврядування (!) може вільно вибрати розміщення рахунку для своїх власних коштів.
    У ст. 16, ч. 3 право на здійснення місцевих запозичень належить територіальній громаді міста в особі міської ради. Водночас, у ч. 6 цієї ж статті боргові зобов’язання звичайно ж виникають саме у територіальних громад. Все правильно, за винятком того, що цей самий представницький орган мала б ця територіальна громада створити і якщо зобов’язання по кредиту виходять за межі періоду діяльності створеного органу місцевого самоврядування, така територіальна громада мала б приймати рішення безпосередньо (наприклад, шляхом референдуму чи на загальних зборах), брати на себе таке кредитне зобов’язання чи ні. Інакше маємо дуже хороший прецедент у Північній Європі, коли на референдумі зобов’язання не уповноваженого органу громада просто зробила не чинними.
   Аналогічно у ст. 17 йдеться про відповідні гарантії міської ради для забезпечення боргових зобов’язань суб’єктів господарювання – резидентів України знову ж без участі територіальної громади. В той ж час надзвичайно цікава ч. 6 цієї статті: у разі прийняття рішення про надання кредиту (позики) територіальною громадою (ЯКОЇ НЕМА!!!!) суб’єкту господарювання, у віданні якої є майно комунальної власності, питання щодо необхідності, розміру та виду майнового забезпечення вирішує відповідна міська рада. Якщо ж виникає прострочена заборгованість, ч. 8 цієї ж статті до територіальної громади переходять права кредитора.
    А тепер саме цікаве. Якщо за рішенням суду територіальній громаді міста відмовлено у стягненні заборгованості за кредитами (позиками), залученими територіальною громадою (!!!!!), органи податкової служби оскаржують це рішення у встановленому законом порядку. Але ж територіальна громада не залучала цих коштів! Це робила відповідна міська рада. І аргументів вона відповідно ніяких по відношенню до такого боржника по закінченню депутатської каденції – свого «не свого» органу місцевого самоврядування, засновником якого вона не виступає, не має!
   А як це «залагодити» простіше? Згідно з ч. 14 забороняється списання заборгованості суб’єктів господарювання перед територіальною громадою, крім заборгованості суб’єктів господарювання, визнаних у встановленому порядку банкрутами. Схема просто чудова. Ось вам і пояснення, чому у нашій державі таким популярним є механізм банкрутства. А у ст. 18 тим часом знову читаємо про гарантований територіальною громадою міста борг.  Чи не забагато, як для плечей територіальної громади!?
    «Законотворець» постарався ще більше: у статті 19 гарант усіх мислимих і немислимих боргових зобов’язань територіальна громада вилетіла навіть з учасників бюджетного процесу. Оскільки там є лише органи, установи та посадові особи.
   Додамо лише, що за ст. 21 прогноз місцевого бюджету  (на «диво» термін вжито правильно) включає прогнозні показники місцевого бюджету, а також гарантований територіальною громадою борг. До речі, за ст. 22, ч. 2, п. 3 розпорядником місцевих бюджетів (знову термін вжито правильно) є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад, структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, тощо. Оскільки конституційним правом місцевого самоврядування володіє саме територіальна громада, втручання держави у питання місцевого самоврядування не допускається, розуміємо, що в даному випадку знову ж йдеться хіба що про кошти державного бюджету, надані для підтримки конкретних загальнодержавних програм місцевим бюджетам.
    Тому, коли ми доходимо до ст. 63 Бюджетного кодексу щодо складу доходів бюджетів місцевого самоврядування: 25 чи 50% податку на доходи фізичних осіб, плату за деякі ліцензії та сертифікати, плату за державну реєстрацію та реєстраційний збір, тощо, виникає закономірний висновок. Територіальні громади – власники бюджету на сьогоднішній день не створені. Відповідно своїм бюджетом не володіють і не розпоряджаються. Таких бюджетів на загал просто немає. Кошти громадян в районний та обласний бюджети потрапляють незаконно, оскільки бюджетна система – це розподіл коштів саме між громадами та громадянами.
    Згідно зі ст. 88 до видатків, що здійснюються з бюджетів міст, селищ, сіл (не зрозуміло, що це таке. Про це йшлося вище) належать видатки на органи місцевого самоврядування, освіту, дошкільну освіту, загальну середню освіту, палаци і будинки культури. Зрозуміло, що до цих бюджетів бюджети місцевого самоврядування – бюджети територіальних громад не мають ніякого відношення.
   Тому на сьогоднішній день територіальні громади після свого створення в якості юридичної особи (як це є Польщі, Чехії та інших державах Європи) формують бюджет місцевого самоврядування і розпоряджаються цими коштами самостійно або через створений ними (!) орган місцевого самоврядування. Громади приймуть рішення, чи потрібно їм об’єднувати частину своїх коштів на рівні району чи області, чи ні. Є відповідно і можливість розвивати таким громадам бізнес на своїй території, не підпадаючи під дію громіздкого та неефективного Податкового кодексу.
Ігор Гурняк, голова Асамблеї ГО МСБУ

Експертиза законності органів влади

Громадська експертиза законності органів державної влади та органів місцевого самоврядування

м. Львів


Виявлено наступні факти.

Центральна виборча комісія як державна організація (установа, заклад), як зазначено в реєстраційних даних у ЄДРПОУ, була створена на підставі закону про ЦВК від 17.09.1997 року, проте зазначений закон був прийнятий 17.12.97 року.
Центральна виборча комісія - приватна юридична особа, що має ЄДРПОУ 21662450, що є ознакою реєстраці юридичної особи приватного права власності  і  у переліку засновників ( учасників ) якої  вказано, що реєстрація проведена  24.09.1997 року на підставі Закону винесеного Верховною радою від 17.09.1997 року "733/97-ВР ( але Закон прийнятий 17.12.1997 року є, а вступив в законну силу з 01.01.1998 року ), тому реєстрація  за три місяці і 6 днів до вступу 01.01.1998 року Закону №733/97-ВР органу державної влади   з назвою Центральна виборча комісія є неможливим.
 Відповідно до того, що неіснуючим органом з назвою  Центральна  виборча комісія проводились всі  вибори  до Верховної ради України і Президентів України, починаючи з дати 24.09.1997 року та видавались посвідчення депутатам ВРУ та посвідчення Президентам України, то починаючи так само  з дати 24.09.1997 року в Україні на теперішній  немає жодного депутата Верховної ради України, якому статтею 80 Конституції  України  гарантувалась  депутатська недоторканність і  Президента України, який би міг користуватися правом недоторканності на час виконання повноважень за нормами ст.105 Конституції України.
Засновником цієї організації виступила Верховна Рада України. 12 вересня 1991 року законом “Про правонаступництво України” найвищим органом державної влади України оголошено Верховну Раду України в депутатському складі ВР Української РСР. Згідно зі статтею 4 цього ж закону органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди, сформовані на підставі Конституції УРСР діють в Україні до створення таких органів на підставі нової Конституції України. 

З того часу в конституційний спосіб Верховна Рада як орган державної влади створена не була, не створено Центральної виборчої комісії, яка б могла провести відповідні вибори та видати законні посвідчення депутатам, не існуючої в законний спосіб Верховної Ради України. 

Аналогічно не було створено законної державної організації (установи, органу), які б могли організувати підготовку та провести вибори президента України, як це вимагає ст. 1 Закону України про ЦВК, прийнятий не уповноваженими на це громадянами України.

Згідно з Положенням  про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) - це автоматизована система  збирання,  накопичення  та опрацювання даних  про  юридичних осіб  всіх  форм власності та організаційно-правових форм господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб,  що знаходяться на території України, а також відокремлені   підрозділи юридичних   осіб  України,  що знаходяться за її межами. Суб'єктами  Єдиного  державного реєстру  підприємств   та організацій    України  є юридичні   особи   та відокремлені підрозділи юридичних  осіб  всіх  форм  власності  та організаційно-правових форм господарювання,  що  знаходяться  на території України та провадять  свою  діяльність на підставі  її законодавства. 

Згідно зі ст. 8, ч. 1  Господарського кодексу України держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання. 

Згідно зі статтею 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку. Згідно зі статтею 58 цього ж кодексу суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа — підприємець у порядку, визначеному законом. Стаття 43 цього ж кодексу забороняє здійснення підприємницької діяльності органам державної влади, а статтею 56 визначено, що суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника або уповноваженого ним органу. 

До сказаного доповнимо: згідно зі ст. 173 ЦК України у випадку і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені територіальних громад лише за спеціальними дорученнями можуть виступати органи державної влади, органи місцевого самоврядування. Такі спеціальні доручення відсутні. 

Тому не існує створених у відповідності з чинним законодавством Центральної виборчої комісії Верховної Ради України, Президента України.   

В рамках кримінального злочину — незаконного захоплення державної влади кабінет міністрів України складається з набору суб'єктів господарювання, які на своїх засіданнях приймають рішення щодо власності громадян та територіальних громад: міністерства закордонних справ України - ЄДРПОУ 00026620, міністерства юстиції України - ЄДРПОУ 00015622,  міністерства фінансів України — ЄДРПОУ 00013480, міністерства екології та природних ресурсів - ЄДРПОУ 37552996, міністерства освіти і науки України - ЄДРПОУ 38621185, міністерства оборони України - ЄДРПОУ 00034022, міністерства внутрішніх справ України —  ЄДРПОУ 00032684, тощо.

Стаття 142 Конституції України стверджує, що доходи місцевих бюджетів, а саме бюджет АР Крим, обласні, районні бюджети, бюджети місцевого самоврядування, перебувають у власності територіальних громад. 

Згідно зі ст. 7, ч. 9 Бюджетного кодексу України бюджетна система України — це розподіл суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Громадяни і територіальні громади є відповідно власниками держави, зокрема місцевих бюджетів. Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.  

Насправді у процес розподілу та використання бюджетів територіальних громад залучено юридичні особи приватного права власності  — суб'єкти господарювання: райдержадміністрації, облдержадміністрації, міністерства, а не органи виконавчої влади, що мали бути створені у відповідності з Конституцією України та законами України, що не суперечать Конституції.

У відсутність надзвичайної ситуації техногенного чи природного характеру, а також у відсутність оголошення в державі (зокрема у місті Києві) режиму надзвичайного чи воєнного стану застосовано до мирних громадян 30.11.2013 року підрозділ спецпризначення "Беркут", повну відповідальність за що несе керівництво незаконних незаконних приватних  бізнес - структур, зокрема учасники незаконного угрупування — кабінету міністрів України.

Призначенням "Беркуту" згідно з п. 3.17 (Наказ МВС №321 від 08.06.2011) є ужиття заходів, пов'язаних з локалізацією та припиненням групових порушень громадського порядку і масових заворушень під час виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, а також при оголошенні в державі (регіоні) режиму надзвичайного чи воєнного стану. 

Дану картину доповнюють наступні факти: відсутні відомості про розпорядчі акти, згідно з якими створені районні суди, районні ДПІ, відокремлені підрозділи Генеральної прокуратури України і самої Генеральної прокуратури України , органу не передбаченого Конституцією України, оскільки конституційним органом є інший орган, що до цього часу не утворений - Прокуратура України, розпорядчі акти про створення управлінь ДАІ в областях, не затверджені положення про ДПІ у районах, районні відділи державної виконавчої служби, тощо. Система органів державної влади представляє собою мережу суб'єктів господарювання, пов'язаних між собою горизонтальними та вертикальними зв'язками.

Елементом цієї злочинної системи сьогодні є і органи місцевого самоврядування, які необхідно трансформувати у представницькі органи юридично не існуючих на сьогодні територіальних громад на більшості території України. 

Оскільки всі органи місцевого самоврядування по всій території  України  мають номери ЄДРПОУ, що є ознакою реєстраці юридичної особи приватного  права власності  та  всі утворені  в один день  21.05.1997 року  за три неділі  до вступу 12.06.1997 року в законну силу ЗУ “Про органи місцевого самоврядування”, тому існування жодного законного органу місцевого самоврядування в Україні є неможливим.

Згідно зі ст. 6, ч. 1 Європейської хартії місцевого самоврядування без  шкоди  для  більш загальних  законодавчих положень територіальні громади (локальні влади) мають можливість  визначати  свої власні  внутрішні адміністративні структури з урахуванням місцевих потреб і необхідності забезпечення ефективного управління.

Тому створення виконкомів обласних рад, виконкомів відповідних районних рад  є  правом та обов'язком територіальних громад у відповідності з Конституцією України, Європейською хартією місцевого самоврядування та рядом інших законодавчих актів України для забезпечення процесу ефективного управління та перебігу бюджетного процесу, забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод, законних інтересів. І, як наслідок, у конституційний та законний спосіб, ми отримаємо можливість для створення державного озброєного органу.

У цьому процесі встановлення реального народовладдя закликаємо громадян України, депутатський корпус, мерів міст, голів сільських рад  повсюдно створювати та надавати максимальну підтримку створенню територіальних громад за  участі більшості жителів сіл, селищ та міст області безпосередньо або через громадських представників. Це можна зробити у будь-який спосіб, визначений Європейською хартією місцевого самоврядування. Насамперед за умов, що склалися в Україні, через загальні збори згідно з правом територіальної громади самостійно вирішувати будь-яке питання місцевого значення у відповідності зі ст. 140  Конституції України, ст. 4-6 Європейської хартії місцевого самоврядування.

Виходячи наведених фактів, закликаємо територіальні громади України загальними зборами на території адміністративно — територіальної одиниці села, селища, району в місті з районним поділом, міста заборонити на своїй території діяльність не існуючих ВР України та президента, кабміну, незаконних суб'єктів господарювання — ОДА, РДА, міністерств та відомств, так званих державних виконавчих служб та ДПІ, прокуратури та судів та заново розпочати створення рішеннями територіальної громади відповідних власних  адміністративних структур — органів в Україні. Чиновники, що працюють в цих органах, є державними службовцями згідно з Європейською Хартією місцевого самоврядування  і  Конституцією України. 

Закликаємо до проведення у найближчому майбутньому загальних зборів представників територіальних громад України, на яких згідно з вимогами Конституції, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншого законодавства, що не суперечить Конституції, необхідно встановити конституційний  устрій  в Україні. 

Виконання тимчасових адміністративних функцій в адміністративно — територіальних одиницях України до моменту проведення зборів пропонуємо делегувати ініціативним групам (локальним колективам). Такі локальні колективи у відповідності з Європейською хартією місцевого самоврядування створюють тимчасовий представницький орган - народну раду та виконавчий орган - виконком.

Цей дзвін дзвонить по вас.

Тетяна Чорновол
Байдужим. Цей дзвін дзвонить по вас01 лютого 2014, 19:53

Погодьтесь, коли в місті починає діяти маніяк ніхто не може бути в безпеці. У нас гірша ситуація – нашою країною керує маніяк, при чому його обслуговує державна репресивна машина, що має можливості створювати ескадрони смерті в кожному місті.

Маніяка зазвичай важко виявити, на публіку він веде звичне життя, часто має сім'ю та дітей. А наш маніяк страшніший, бо навіть не вважає за потрібне ховатися. Лише на 3-му році президенства Янукович почав віддавати накази викрадати, катувати, вбивати, заморожувати зі зв'язаними руками звичайних людей. При чому для нього це лише політтехнології. При чому, зауважте, в його планах царювати, як мінімум два терміни та передати владу по спадку. Що ж тоді буде з Україною і нами?

Байдужі спитайте себе, чи готові ви жити в країні маніяка, що навіть не намагається виглядати, як здорова людина?

Якщо – ні, то ви вже запізнилися. Ми вже в цій країні. Ви просто цього ще не помітили. Бо до вас ще черга не дійшла, але обов'язково дійде, навіть якщо будете байдужі.

Я знаю про що пишу, бо я з тих, до кого дійшла черга, я з тими, хто наступний в черзі, я свідомо встала в цю чергу знову.

Нещодавно я стала свідком однієї розмови в штабі Автомайдану. Одним з співрозмовників був Ярослав Гончар – недобитий "Беркутом". Це той відчайдух, що на власному автомобілі на Оболоні зупинив автобуси "Беркуту", які підтягувалися з "Міжгір'я" на Майдан. Десятки "беркутівців" спочатку розтрощили його авто, а потім взялися за Ярослава з напарником. Ярославу допоміг пасок безпеки, силовики в садистському запалі не змогли його витягнути з авто, а бити через розтрощені вікна було не зручно. Тому він лишився "недобитий".

Другий співрозмовник – Володимир Маралов – "недорозстріляний". Активіст "Дорожнього контролю", якого, ще в грудні просто на вулиці захопили невідомі особи: допитували, а потім вистрілили в серце. Куля чудом розвернулася у м'язі та не зачепила серце.

Так от розмова була наступна: "недобитий" цікавився в "недорозстріляного", що він відчував під час пострілу.

Відповідь зацікавила і мене. Зізнаюся дуже цікавила, бо отримати кулю нині куди реальніше, ніж скажімо, піти в кінотеатр і відповідь неабияк потішила, бо Володимир розповів, що це не дуже боляче. Тебе наче відкидає, а потім відключається свідомість. Володимиру я весело повідомила, що коли по голові б'ють теж відчуваєш, щось подібне. Втрата свідомості рятує від болю.

Ось така у нас радісна розмова вийшла, бо нині в нашій системі цінностей-безболісна смерть вже благо.

Байдужі, ви тільки уявіть, що нас цікавить, бо якщо лишитесь байдужими, колись через це доведеться пройти і вам. Зрозумійте, в яку страшну паралельну реальність, раптом потрапили ми, по-суті, "тепличні діти", які все життя гралися в мир та любов, мали буденні обов'язки, виховували дітей, може більше були романтиками та ідеалістами ніж загал, може більше вірили в гідність, чесність, патріотизм...Тому наша черга прийшла першою і в нашому житті стало буденністю, коли за наказом одного садиста – маніяка Віктора Януковича, ескадрони смерті б'ють наших друзів, розстрілюють, залишають у лісі замерзати, закопують в могили, як не ідентифіковані тіла.

В цій дійсності вже сприймаєш, як чудо, як доказ існування Бога, що Ігор Луценко лишився живий, що Дмитро Булатов – живий.

Скажу чесно, я вже була поховала Дмитра. Коли виходила на вулицю і відчувала жорсткий мороз, уява підступно малювала, як він замерзав у лісі. Коли мені розповідали версії, "що він заліг на дно", я все одно уявляла його закрижаніле тіло присипане снігом, бо в пам'яті звучало його щире "я готовий йти до кінця", коли він приходив до мене в лікарню.

Тому після знайдення Булатова я раділа і навіть не журилася, що його катували: "Головне, що живий".

Проте в глибині душі я в цьому не певна. Я не знаю, що зараз добре. Адже в нашій реальності вижити після катувань, може означати, що кати замордують тебе пізніше. А перший раз вмирати легко...

Я пам'ятаю, як на Бориспільській трасі, відчуваючи нескінченні удари в голову, я відійшла в ніщо з усвідомленням, що це кінець. Проте мені не було страшно, бо заздалегідь я була налаштована, що я десь так подібно закінчу. Зате я пам'ятаю радісну думку, що не відчуваю сильний біль від ударів, отже не ризикую, що буду в безпам'ятстві повзати перед катами на колінах. А ще було радісне усвідомлення, що зробила достатньо, щоб навіть після своєї смерті дістати Януковича.

А другий раз вмирати важко...

Бо тепер все змінилося, тому що нині вмерти, це мало. Це безвідповідально. Треба перемагати, хоча це набагато важче.

А ще хвилюєшся за друзів, знайомих, та незнайомих людей з Майдану. Адже вони такі цінні. Цій країні (вашим дітям, байдужі) потрібні живими ті люди які вийшли на Майдан, бо це найкращі люди Країни. Хто був на Майдані, знає, що там сконцентровані моральні, відповідальні, розумні, хоробрі, які знають, що не можна довіряти країну, власних дітей вбивцям, ґвалтівникам, мафії.

І ми повинні перемогти, бо це наш обов'язок, бо ми сильні, бо ми жертовні. А як відомо готові вмирати коштують багатьох готових вбивати.

Проте наша перемога залежить не скільки від наших якостей, а в першу чергу від кількості небайдужих. Тому я звертаюся до байдужих та аполітичних – почуйте та приєднайтесь.

Я звертаюся до військових: як ви можете бути байдужими, якщо давали присягу на вірність Україні!?

Я розумію, що офіцери української армії у нас не завжди люди честі (в армії процвітає корупція та дідівщина) і просити від них захисту смішно. Проте я прошу. Прошу військових – усвідомте свою відповідальність, ваша байдужість, ваша хата скраю дає владу маніяку. Захистіть країну, якій ви присягали. Можливо це ваше покликання. Можливо ви народилися на світ, можливо ви прийшли в армію не для того, щоб брати дрібні хабарі і померти від алкоголізму, а для того щоб врятувати країну від маніяку, врятувати ваших дітей (дорослих, маленьких, ще не народжених).

Байдужі, зрозумійте це швидше, і станьте небайдужими. Бо для перемоги важлива в першу чергу наша кількість.

А що робити? Який план дій?

Насправді, головне стати небайдужими. А робота знайдеться.

Наприклад, вчора міліція намагалася заарештувати катованого Булатова. Хіба не привід киянам масово прийти його підтримати під лікарню? Однак перед клінікою Борис стояла лише купка людей. Дякую їм, бо мороз насправді лютував страшенний. Однак дивно виглядала ця невелика купка небайдужих на фоні тисяч освітлених вікон спальних Позняків. Чому ті, які живуть по сусідству не підійшли підтримати? Тому що робота, тому що діти, тому що треба платити за квартиру, і байдуже що на Майдані?

Тисячі-тисячі таких хат з краю...

Нещодавно, я вперше після побиття проїхалася з під Борисполя до Майдану громадським транспортом, пройшла пішки селом. Звичним маршрутом, яким раніше ходила сотні раз. Проте, цей раз я йшла вже іншою країною – тривожно

оглядалася на перехрестях.

Я була сама, бо в цей час мій чоловік і батько повезли мого друга Олега в лікарню. Напередодні, "тітушки" бітами розбили йому голову.

Це було в Черкасах. "Тітушки" вискочили на нас трьох з автомобілів недалеко від ОДА. Спочатку кинулися на чоловіків, бо я пленталася ззаду.

Я схопила невеликий дрючок з будматеріалів біля смітника і допомогла відбитися чоловіку. Зізнаюся, вперше за своє життя, я була агресивна, і била з усієї сили нападників.

Затим я кинулася на поміч Олегу, якого душили троє, але в мене вже не вистачило сил на ефективну атаку. Мене схопили. Відбив чоловік. А Олег вже був під "тітушками". Ми ганебно втекли. По-суті, залишили друга на смерть. Його катували. Били на ліквідацію: битою по голові та по тілу. Він чудом лишився живий. В нього шов 10 см на голові.

Уявляєте я залишила друга! Залишила того, хто прикривав мене...

Я стала гіршою. Коли бандити насаджують в країні звірячі правила життя, всі ми стаємо поганими, дуже поганими. Готовими на страшні речі.

Саме тому,байдужі, не можна бути осторонь, коли гуде дзвін. Коли ще можна зупинити найстрашніше.

Уявіть байдужі, якщо репресивна машина Януковича зломить Майдан, що тоді буде робити виплекана ним каста катів, "загони смерті"?

Вони будуть робити, що і завжди – вбивати. Репресивній машині, яка тільки стане сильнішою, завжди потрібне буде м'ясо та страх.

Тоді ви позаздрите нам – активістам Майдану. Бо нас в тій страшній країні маніяка Януковича, в країні страху, бидла та смотрящих вже не буде. Нас, щасливчиків, тоді взагалі не буде.

А ви байдужі -будете. Будете катами, будете жертвами, а більшість буде просто худобою. Скотом.

Можна прожити худобою? Можна. Проте ви завжди ризикуватимете, що ваші діти не захочуть усвідомлювати себе худобою. Тоді ви їх втратите, бо ніхто їх не захистить, і ви залишитесь самі серед тисяч хат з краю.

Подумайте про це зараз. Потім буде пізно.

Як пізно було в 33-тьому, коли байдужі часів боротьби за незалежність, їли своїх дітей.


Дожилися!

Дожилися! Навіть слово "пробандерівська" для I.UA не вважаєтьс образою.ura 

Добрый день,

служба поддержки отклонила вашу жалобу на заметку в дневнике пользователя Darth Vader "Мы поддержали беркут, чем смогли!":
----------------------------
Мы
сегодня преобрели 70 пар тёплых носков, 20 пачек чая и 2 блока сигарет
для ребят с Беркута, которые стоят на передовой Родины и обороняют нас
от долбанутых рагулей.

Пробадеровская
администрация портала I.UA заблокировала мне возможность
публикации видео и фото. При нажатии кнопок пишет "действие не
доступно". Ну ничего, они ещё получат
своё!


Жалоба признана заведомо ложной и спамящей службу поддержки портала I.UA.
Ваш рейтинг уменьшен на 50 баллов.

Пожалуйста, воздержитесь в дальнейшем от бесцельных кликов, а также от жалоб на заметки, фотографии и прочий контент пользователей, который согласуется с правилами портала и не мешает нормальному общению в пределах I.UA.
Механизм жалоб позволяет быстро обратить внимание модераторов на спам, оскорбления и другие нарушения. Но не стоит зря тратить их время на дополнительные проверки нормального контента.

Спасибо за понимание.

--
С уважением,
служба поддержки I.UA

Що таке Україна?

Що таке Україна?

Що таке Україна? Це коли футбольні фани різних клубів забувають принципову ворожнечу і стають Великою Армією Обурених і від того стає страшно гопнікам в погонах і без. Це коли духовний лідер мусульман передає вітання і слова поваги духовном улідеру Греко-Католиків. Це коли знаменита актриса із безмежно добрими очима кличе дружин, матерів і бабусь стати перед силовиками, аби матері кликали своїх дітей у формі схаменутись і перейти до людей. Це коли затриманий за заворушення, на псевдо суді, перед перспективою 15 років тюрми молодий чоловік надиктовує друзям недописану дитячу книжку! Це коли мер міста гарантує постраждалим , що їх будуть цілком безпечно лікувати за 600 кілометрів від місця битви, якщо в столиці лікарям бракує совісті, серця, сміливості... Це коли бійці внутрішнії військ із вдячністю що їх заблокували і вони не їдуть воювати з влас ним народом, виносять блокуючим дрова... Це коли незрячі люди із поводирем тримають тацю із канапками і пригощають протестувальників - вони також допомогають, вони також корисні! Це коли маленька красива дівчина-актриса із шаленим вогником в очах розповідає як вона боронила на Грушевського людей від нелюдей. А в неї, маленьку, що сиділа на ліхтарному стовпі, бикота у формі кидала гранати. Це коли власники вогнепальної зброї прозоро натякають очільнику ОЗУ МВС - дядько не засіваю бурю - жнивам не зрадієш. Це коли мешканці за одну ніч організовують дружини самооборони і відловлюють посередміста завезених бандитів. Це коли моя дитина подивившись новини зустрічає ранком після нічної зміни питанням: "Тато хто напав на наш Майдан?" і проводжає словами "Ти на Майдан чи на роботу?" Я не знаю скількох із нас посадять, побють, викрадуть (чи Боже Борони гірше). Я не знаю візьме гору народ саме зараз, чи це буде трохи згодом. Але не перемогти він не може. Нас усіх Господь (байдуже яким іменем хто його називає і як до нього звертається) вже поцілував у тімячко. Бо Україна, це коли ти до нестями ненавидиш державну машину, але до сліз любиш усіх цих неймовірних людей.