Вважаю Росію “потворою Франкенштайна”, та й взагалі, Україна створила свого часу Росію. Зараз є випробувальний момент – ми маємо подбати про це чудовисько, на нас лежить відповідальність за Росію. А те, що українці дуже кайфові і люб’язні показано в піснях. Співають, що не голова покотилася ворожа, а голівонька, шабелька. Кайфово! Українці – це освячена зброя. Люди не вбивали, вони допомагали відійти в інший світ людям, які не потрібні цьому світу. Вони допомагали цим людям. Тим паче, освячували ножі щоб не просто вбити тіло, це - брутально, а щоб розрізати ту душу для того, щоб вона зникла. Це дуже класно! Ми – лікарі, або ветеринари.

Даруйте радощі мої
і клопоти мої —
нещастя й радощі мої —
весняні ручаї.
Пресвітле небо аж кипить,
просвітле — аж кипить.
Блажен, хто не навчився жить,
блажен, хто зна — любить.
О, кара земле, окрай гри,
бери мене, бери,
спасибі, що вгорі кипить
сонце — угорі!
Спасибі, що росте трава
і що душа жива,
і що біліє голова,
і кільчиться трава.
Спасибі, коли ти є ти,
що ти — це ти і ти,
що досить руку простягти —
і край, і грай, і ти.
І золота твоя габа —
на руті, на піску,
і на руках, і на губах,
і на моїм віку.
Пробудь же завжди молодим,
пробудь же молодим,
в святому літеплі води
ти сам стаєш святим.
І хай-но очі як вода,
хай — як жива вода —
але ж бо й горе — не біда,
і горе не біда.

Стус В.

У будинках ставляють/стоять нові двері з домофонами: вже обгидили і чим написами "stop racism".
Нетреба мерзоті чорносракій сюди їхати, а то загадили всю Європу :) Толерастія і незаконна 
міграція "бич" Європи!

Щоб усвідомити глибину французької трагедії, уявіть собі, що після кількох років відсутності Ви прибуваєте в Київ або Львів, а українці в цих містах вже не мешкають. В наших будинках оселились араби, африканці, індуси. Їхні діти бавляться в наших дворах, а в кав’ярнях зависають пуштуни з мулатками. Що? Здається абсурдом? Так махніть на уікенд в Париж!

http://sd.org.ua/news.php?id=16678


24.09.2009р.Б. / Заміна українців на чужинців триває. В Україні можуть осісти 150 тисяч депортованих з ЄС африканців та азіатів



У наступному році в Україні можуть легалізуватися близько 150 тисяч вихідців із Центральної Азії та Африки, яких депортують з території Європейського Союзу. Про це пише тижневик «Коментарі:».

Відповідно до угоди про реадмісію з Європейським Союзом, ратифікованої Верховною Радою у 2008 році, із січня 2010 року Україна зобов’язується приймати в себе всіх нелегалів, щодо яких буде доведено, що вони потрапили до ЄС через український кордон. Йдеться не тільки про мігрантів, пійманих безпосередньо на кордоні, а й тих, хто перебуває в ЄС уже не перший місяць, нагадує видання.

При цьому Україна не зможе повертати нелегалів до Росії та Білорусі, хоча основний їх потік припадає на українсько-російський та українсько-білоруський кордони. Річ у тім, що Держдума РФ не ратифікувала Договір про реадмісію з Україною, а Білорусь навіть не підписала його. Немає в України такого документа й з Індією, і з країнами кавказького регіону, на які припадає істотна частка всіх нелегалів, відзначають «Коментарі:».

http://www.banderivets.org.ua/?page=pages/news/world/3375

. Что такое гармония человека? Можно ли достичь ее знаниями, добываемыми извне? Может ли привести человека к гармонии культура и все дары цивилизации? К большому огорчению множества людей, гоняющихся за знаниями, - употребляю сейчас это слово в самом широком смысле и значении, как силу даже космического значения, - нет такого знания, которое могло бы привести к гармонии. Иная сила, иная культура приводит человека к гармонии: культура сердца. Почему в большей части человечества все несчастья идут от разлада ума и сердца? Чем особенным обладает культура сердца по сравнению с культурой ума? Чего не может приобрести сердце, что так легко вбирает в себя ум? Ум, как всеядное животное, подбирает весь опыт чужих достижений. И чем меньше творчества в собственном уме человека, тем он более блещет эрудицией чужих достижений, тем ярче он выделяется среди своей среды и носит название "умный". Редкие умы-творцы почти всегда малозаметны в толпе, и суд над ними, признание их величиной того или иного порядка, происходит по их делам и произведениям, а не по талантливости их умения жить с людьми. Умы-творцы всегда достигают гармонии, потому что все великое, что сотворили люди, может быть сотворено только в гармонии. Культура сердца - путь индивидуальной неповторимости человека. Никакой чужой опыт помочь в достижении этой культуры не может.

Конкордия

Бабин яр: http://blog.i.ua/community/1799/324136/


ПРАВДА ПРО БАБИН ЯР. Документальне дослідження


Тут знайшли останній притулок сотні тисяч українців — жертви голодоморів і терору ЧК-НКВД. Поширена нині вигадка про Бабин Яр була створена комуністичною пропагандою для приховання цього злочину.

з 29 вересня 1941 року, впродовж 3—5 днів, у Києві діяла українська поліція, здебільшого «галичани з довгими вусами у вишиваних сорочках» та німці (так писав письменник-жид Анатолій Кузнецов у книжці «Бабин Яр», нашвидкуруч скроєній на замовлення КГБ влітку 1964 року);

...воєнна трагедія Бабиного Яру (спершу — жидівського кладовища) — вигадка, аби приховати звірства НКВД і особливо ЧеКа в Києві супроти українців.

ПРАВДУ ПРО БАБИН ЯР КОНЧЕ ПОТРІБНО ВИВЧАТИ В УСІХ УКРАЇНСЬКИХ ШКОЛАХ

Не знаємо, як в Ізраїлі чи Києві, але в жидівських школах-єшівах в Америці дітям змалку втовкмачують про кровожерність і варварство українців, їхню участь у знищенні жидів у Бабиному Яру та що Бабин Яр — місце найбільшої могили та найбільшого масового вбивства в історії жидівства. Однак настав час наукової переоцінки. Тож і наших українських дітей уже треба підготувати, аби в майбутньому вони знали, як боротися за правду та проти паплюження честі їхніх дідів нашими одвічними, а в цьому столітті неввічливими сусідами. Сумніваємося, що після переоцінки кількості жертв комуністичного терору жидівська громада захоче добудовувати музей Бабиного Яру в Києві. Насправді його мають будувати українці - в пам'ять жертв ЧеКа і НКВД в Білогородці, Биківні та Бабиному Яру. Він нагадуватиме сучасникам і прийдешнім поколінням, якою ціною далася українцям незалежність України та як нею потрібно дорожити.

Ви маєте це знати: http://sd.org.ua/news.php?id=11454

У нашій та й зарубіжній літературі помилково вважають чимало родин української шляхти поляками. Ця помилка живе і у свідомості багатьох українців. Такі вже парадокси української історії. Але із опублікованих у 19 ст. документів української шляхти ("Акти о шляхєтскіх родах Юго-Западной Росії") видно, що десь із середини 16 ст. до середини 17 ст., Польща поширила свою владу на українські землі, понад 700 родин української шляхти перейшли у католицьку віру, зреклися українства, звабившись ледачим життям у тіні чужого меча. Дехто з істориків називав ту нашу еліту "украденими дітьми". Дійсно Польська імперія переманила на свій бік ту нашу еліту з її багацтвами і державницьким розумом. Україна залишилася як бідна бездітна вдова на попелищі. Згодом чимало із цих перекинщиків, як-от Сапеги, Остророги, Чарнецькі, Друцькі, допомогли Польщі остаточно поневолити українців. Як бідкався І. Мазепа : "Самі себе звоювали". Уже тоді у 17 ст. дехто з українських патріотів печалився отим зрадництвом української шляхти. Зокрема М. Смотрицький у своєму "Треносі" наводив великий список родових прізвищ українських шляхетських родів, які спольщилися, приписавши себе до поляків: "княжата Слуцькі, Заславські, Збаразькі, Вишневецькі, Сангушки, Чорторийські, Пронські, Ружинські, Соломерецькі, Головчинські, Крошинські, Масальські, Горські, Соколинські, Лукомські, Пузини та ін. без ліку...Хоткевичі, Глібовичі, Кишки, Сапіги, дорогостайські, Войни, Воловичі, Зеновичі, Паци, Халецькі, Тишкевичі, Корсаки, Хребтовичі, Тризни, Горностаї, Бокії, Мишки, Гойські, Семашки, Гулевичі, Ярмолинські, Чолганські, Калиновські, Кирдеї, Загоровські, Милешки, Боговитини, Павловичі, Сосновські, Скумини, Потії та ін."

Вони балакають -
ВОНА ПРАЦЮЄ!

І так далі....

Кілька днів провисіла відповідь тій, що працює: 

ВОНА ПРАЦЮЄ - 
країною таоргує!

ВОНА ПРАЦЮЄ - 
обіцянками годує!

ВОНА ПРАЦЮЄ - 
армії грошей бракує!

ВОНА ПРАЦЮЄ - 
цукор дорожає! 

І сьогодні на плакатах  позривана друга частина напису! Так як дістати неможливо, хтось в ночі з драбинкою їздив і обривав плакати.

Ось така ідеологічна війна)))

До культових рослин чи то райських дерев українців належить рожа/ружа. Квіти її чи вінок з них особливо часто оспівуються у веснянках, купальських та весільних обрядових піснях. Іноді співається, як ті квіти й вінок дівчата пускають за течією річки, що, можливо, послужило для назви однієї з річок –Ружиноса у басейні Пруту. Широко представлена назва рожі/ружі і в інших українських географічних назвах, як-от у назвах річок та проток: Рожина у басейні Тетерева, Рожище у басейні Десни, Ружичка на Вінниччині, Ружа у Закарпатті, Рожин на Івано-Франківщині, Великий Рожин у басейні пруту та ін. З-поміж назв населених пунктів привертають Ружки у Житомирській області, Рожів та Рожівка у Київській області, Ружична (їх два) у Волинській області тощо. Певно, слово рожа лежить в основі літописної географічної назви Рожне Поле у Галицькій землі, яка згадується в рукописах Русі-України у 1097, 1099, 1144 роках. Зрозуміло, це підтверджує давнє пошанування у нас рожі як рай-дерева та й свідчить про існування ще в сонцепоклонницькі часи слова рожа в мові наших предків.