1
Х. Перші християнські громади виникли в 60-х роках І ст. до н. е. на території Римської імперії, про що незаперечно свідчать історичні документи. Серед них – визнавана за священну книга «Апокаліпсис» (68 – 69 рр.), яка ввійшла до складу біблійних книг під назвою «Одкровення св. Іоанна Богослова». Водночас християни ретельно вивчали Старий Завіт, вбачаючи неподільну єдність між Богом-батьком і Богом-сином, що розіпяттям на хресті спокутував гріхи і тим самим дістав прощення людям від Бога-батька.
І. Іслам виник у Західній Аравії у 7 ст. у період переходу арабів від патріархально-родового ладу до класового суспільства. Через Західну Аравію тривалий час пролягав караванний шлях з Азії до Європи. Розвиток мореплавства привів до відкриття морського шляху і запустіння караванних доріг. Ця обставина, а також спустошливі набіги сусідніх народів і племен призвели до економічного занепаду найбільших, у минулому квітучих міст Аравії – Мекки та Медини.
2
Х. Соціально-економічні причини поширення християнства. До них належать: криза політеїстичних релігій в Стародавньому Римі; посилення експлуатації підлеглих і поневолених Римом народів; поразки повстанців-рабів, соціальна потреба у новій релігії.
На початку нашої ери Рим підкорив країни середземноморського басейну та інші народи. Утворилася могутня, величезна імперія. Вона вимагала військової, господарської, політичної, а також
ідеологічної єдності. За обставинами того часу ідеологічним інтегратором могла виступити лише релігія. У стародавній Римській імперії існували родоплемінні релігії, що мали політеїстичний характер.
Релігія «вічного міста» не могла привернути симпатії поневолених Римом народів. І Рим, і його релігія сприймалися підкореними народами як джерело їхніх бідувань і страждань. Не могла стати «рятівною» у Римській імперії і релігія поневолених народів, оскільки підкорених народів і релігій було багато, місцеві боги не мали змоги захистити ці народи від жорстокої влади Риму і тому розвінчали себе в їхніх очах. Отже, Римській імперії була потрібна нова релігія, що стала б у разі потреби релігією різних народів, усіх народів Римської імперії. На зміну існуючим національним релігіям повинна була прийти релігія космополітична.
На початку нашої ери в Римській імперії назріла криза політеїзму, яка була зумовлена двома причинами.
1. У Римській імперії сформувалася досить розвинена філософська думка.
2. Очолював Римську імперію, яка об’єднувала численні країни та народи, єдиний імператор. Він реальний володар на землі, вимагав визнання того, що на небі існує, неподільно панує єдиний Бог.
Гносеологічні й соціальні передумови в своїй єдності і на досить значному для початку тривалого періоду першого століття рівні розвитку вимагали появи монотеїстичної релігії.
І. У самому арабському суспільстві загострилися суперечності. Родова знать наймогутнішого племені курейшитів, яке оселилося в Мецці, нагромадила великі багатства і підкорила сусідні племена. Серед них було багато великих лихварів. Водночас середні та дрібні торговці розорялися, поповнюючи лави незаможніх; раби прагнули визволення; значну частину незаможних становили бедуїни, що мешкали на околицях Мекки. Економічний занепад арабського суспільства, загострення внутрішніх суперечностей, небезпека зовнішніх вторгнень робили життя більшості населення хитким і злиденним. Це привело до пошуків найефективнішої за тих складних
умов релігійної компенсації, яка й була виражена в мусульманській релігії. На початку 7 ст. перед арабами постала необхідність обєднання. Передумови для цього вже існували: між арабськими племенами склалися економічні зв’язки, утворилися союзи племен. З’явилася потреба у спільній державі, яка, об’єднавши племена, була спроможна забезпечити життєдайність арабських племен.
Кожне з них мало своїх богів, серед яких із зростанням концентрації влади в руках родової знаті виділялися головні боги. Найважливіша на той час мекканська знать використовувала у взаєминах із залежними племенами культ стародавнього святилища Кааби у Мецці. У світилищщі поряд з культом головного бога курейшитів, пізніше названого Аллахом, вшановували богів інших племен, підпорядкованих головному Богові.
Об’єднувальні тенденції в економіці й політиці викликали відповідні зміни у свідомості: об’єктивні соціальні зрушення знайшли містифіковане відображення в монотеїстичних уявленнях, які були серед арабів уже в 6 ст. Ці уявлення поширювалися халіфами, які водночас реально домагалися подолання
звичаїв первіснообщинного ладу (кровозмішних шлюбів, закопування первістків-дівчат). В ідеї єдиного Бога фантастично відобразилася потреба в сильній державі, яка могла б забезпечити добробут за рахунок торгівлі або воєн. Ідейний грунт для поширення монотеїзму був підготовлений: серед торговців Мекки, Медини існувало чимало представників іудаїзму та християнства.
3
Х. Становлення християнської церкви – складний і тривалий процес. Мало чисельні, сектантські за своєю сутністю громади перших християн складалися з рабів, плебейства римських окраїнних провінцій Палестини та Малої Азії.
Це була релігія поневолених і гноблених.
Більшість жителів Римської імперії становили знедолені люди: раби, вільновідпущеники, позбавлені волі крайні народи імперії. З початку І ст. до н.е. і до середини ІІ ст. н.е. (протягом майже двох з половиною століть) в імперії одне за одним прокочуються могутні повстання рабів і поневолених народів. Однак усі повстання, навіть під проводом талановитого Спартака, зазнають поразки.
Низи імперії почали шукати
спасіння у релігійному забутті, в очікуванні спасіння від Бог. Проте існуючі боги не могли його дати. Римський пантеон поставав ворожим і ненависним, а боги національних релігій виявилися безсилими перед нещадною владою Риму. Тому низи покладали надію на появу нового Бога, нового спасителя. Захоплення релігією й очікування небесного Спасителя, пришестя у світ нового Бога в Римській імперії на початку нашої ери засвідчили численні історичні документи.
Попит породжує пропозицію. У специфічних умовах Римської імперії на початку нашої ери утворюються десятки нових, космополітичних, з богами-спасителями релігій, наприклад мітраїзм, культ Осіріса, орфічні культури, культи східних воскресаючих і вмираючих богів. Серед таких релігій було християнство, яке згодом набуло статусу світової релігії.
І. Іслам, як й інші світові релігії, відображав настрої
зубожілих верст суспільства щодо існуючих порядків. Панівне становище на час його виникнення посідала родоплемінна знать. В опозиції до неї перебували середні та дрібні торговці, які прагнули розширення ринків і потребували для цього підтримки з боку державної влади. Саме в інтересах середнього прошарку в Корані засуджувалися багатство та лихварство. Це сприяло формуванню співчутливого ставлення до незаможного населення, хоча з самого початку ця релігія захищала
інтереси панівної верхівки: «Віруючі! Упокорюйтеся…тим з вас, які мають владу» (Коран, 4:62).
4
Х. Для перемоги християнства найважливіше значення мало те, що воно, як і будь-яка інша з нових релігій, увібрало в себе і спиралося на різноманітний та ефективний ідеологічний матеріал, який прислужився йому для формування власного віровчення і культу. Наукове релігієзнавство досить повно визначило основні ідеологічні джерела християнства.
Ідейні джерела виникнення християнства. До них належать: іудаїзм – релігія стародавніх жидів; релігія і міфологія народів Близького Сходу; філософія греко-римського світу.
І. Іслам увібрав у себе релігійні уявлення як політеїстичних , так і давно побутуючих на території Аравії монотеїстичних релігій (іудаїзму та християнства). В Корані, складеному після смерті Муххамеда нібито за його оповіданнями, зібрано легенди, міфи, персонажі з Старого і Нового Завіту з традиційними арабськими віруваннями та переказами. Адам, Ной (Нух), Авраам (Ібрагім), Мойсей (Муса), а також Ісус (Іса) сприйняті мусульманами як попередники пророка Муххамеда. Легенда про МУхаммеда нагадує аналогічні легенди про християнського Ісуса або іранського бога Митру.
5
Х. Переможна хода християнства по Європі, Хрестові походи, Інквізиція...
І…Після смерті Муххамеда утворилась автократична держава – халіфат, яка з метою розширення та збагачення почала вести
загарбницькі війни. Впродовж століття араби, в руках яких зосередилася світська та духовні влада,
захопили величезну територію: Закавказзя, Месопотамію, Сирію, Єгипет, Персію, Середню Азію. На завойованих територіях впроваджували іслам.
Цікаве:
Католицька церква володіє величезними фінансовими коштами. У Ватикані діє "Банк святого духу" (ОПА! - маразм рулить), що має свої філії у багатьох країнах світу. він контролює 51% капіталу Римського банку, інвестує підприємства Фр., Швейц., Порт., Іспан., Арген., Браз... Прибутки банку від капіталів, Вкладених у промисловість США, становлять 1 млрд доларів щорічно. Основна сума капіталів Ватикану зберігається у таємниці. … Близько 30 млн доларів надходить з єпархій як щорічний внесок на потреби Ватикану. Ватикан вважається великою фінансовою державою, річний бюджет якого становить понад 200 млн доларів. Отже, католицька церква є досить впливовою інституцією сучасного світу.
Ідея рівності:
Християнство - у гріховності;
буддизм - рівність у стражданні;
іслам - рівність у покірності.
В усіх релігіях світ земний та чуттєвий всіляко принижується, а протилежний йому "світ небесний" підноситься, утверджується як "істиннє надбання". Отже, перебування у земному світі повинне бути використане для підготовки до "життя" в світі небесному. Природно, "вічне життя" дається як нагорода за перенесенні страждання і біди під час земного існування.
Для українця мусить мати значення 3 речі: твоя Земля, твій народ і твоє серце.