Важливе місце в католицизмі посідає догмат про право церкви забирати у святих «надлишок добрих справ», нагромаджувати їх у себе (скарбничка добрих справ) і продавати тим людям, у яких не вистачає для спасіння власних добродійних вчинків. Квитанції про факт продажу як гарантія законності вчиненої операції видавалася як папські грамоти, що називалися індульгенціями (від лат. Indulgentia – милість, прощення). Торгівля індульгенціями була поширена в епоху середньовіччя і нерідко набувала скандальних форм, що підривало авторитет церкви. Проте ця торгівля приносила їй казкові прибутки. Гостра критика з боку прогресивних діячів науки та культури змусила католицьку церкву відмовитися від продажу індульгенцій.
Католицька церква володіє величезними фінансовими коштами. У Ватикані діє "Банк святого духу" (ОПА! - маразм рулить), що має свої філії у багатьох країнах світу. він контролює 51% капіталу Римського банку, інвестує підприємства Фр., Швейц., Порт., Іспан., Арген., Браз... Прибутки банку від капіталів, Вкладених у промисловість США, становлять 1 млрд доларів щорічно. Основна сума капіталів Ватикану зберігається у таємниці. … Близько 30 млн доларів надходить з єпархій як щорічний внесок на потреби Ватикану. Ватикан вважається великою фінансовою державою, річний бюджет якого становить понад 200 млн доларів. Отже, католицька церква є досить впливовою інституцією сучасного світу.

1

Х. Перші християнські громади виникли в 60-х роках І ст. до н. е. на території Римської імперії, про що незаперечно свідчать історичні документи. Серед них – визнавана за священну книга «Апокаліпсис» (68 – 69 рр.), яка ввійшла до складу біблійних книг під назвою «Одкровення св. Іоанна Богослова». Водночас християни ретельно вивчали Старий Завіт, вбачаючи неподільну єдність між Богом-батьком і Богом-сином, що розіпяттям на хресті спокутував гріхи і тим самим дістав прощення людям від Бога-батька.

І. Іслам виник у Західній Аравії у 7 ст. у період переходу арабів від патріархально-родового ладу до класового суспільства. Через Західну Аравію тривалий час пролягав караванний шлях з Азії до Європи. Розвиток мореплавства привів до відкриття морського шляху і запустіння караванних доріг. Ця обставина, а також спустошливі набіги сусідніх народів і племен призвели до економічного занепаду найбільших, у минулому квітучих міст Аравії – Мекки та Медини.
Х. Соціально-економічні причини поширення християнства. До них належать: криза політеїстичних релігій в Стародавньому Римі; посилення експлуатації підлеглих і поневолених Римом народів; поразки повстанців-рабів, соціальна потреба у новій релігії.
На початку нашої ери Рим підкорив країни середземноморського басейну та інші народи. Утворилася могутня, величезна імперія. Вона вимагала військової, господарської, політичної, а також ідеологічної єдності. За обставинами того часу ідеологічним інтегратором могла виступити лише релігія. У стародавній Римській імперії існували родоплемінні релігії, що мали політеїстичний характер.
Релігія «вічного міста» не могла привернути симпатії поневолених Римом народів. І Рим, і його релігія сприймалися підкореними народами як джерело їхніх бідувань і страждань. Не могла стати «рятівною» у Римській імперії і релігія поневолених народів, оскільки підкорених народів і релігій було багато, місцеві боги не мали змоги захистити ці народи від жорстокої влади Риму і тому розвінчали себе в їхніх очах. Отже, Римській імперії була потрібна нова релігія, що стала б у разі потреби релігією різних народів, усіх народів Римської імперії. На зміну існуючим національним релігіям повинна була прийти релігія космополітична.
На початку нашої ери в Римській імперії назріла криза політеїзму, яка була зумовлена двома причинами.
1. У Римській імперії сформувалася досить розвинена філософська думка.
2. Очолював Римську імперію, яка об’єднувала численні країни та народи, єдиний імператор. Він реальний володар на землі, вимагав визнання того, що на небі існує, неподільно панує єдиний Бог.
Гносеологічні й соціальні передумови в своїй єдності і на досить значному для початку тривалого періоду першого століття рівні розвитку вимагали появи монотеїстичної релігії.

І. У самому арабському суспільстві загострилися суперечності. Родова знать наймогутнішого племені курейшитів, яке оселилося в Мецці, нагромадила великі багатства і підкорила сусідні племена. Серед них було багато великих лихварів. Водночас середні та дрібні торговці розорялися, поповнюючи лави незаможніх; раби прагнули визволення; значну частину незаможних становили бедуїни, що мешкали на околицях Мекки. Економічний занепад арабського суспільства, загострення внутрішніх суперечностей, небезпека зовнішніх вторгнень робили життя більшості населення хитким і злиденним. Це привело до пошуків найефективнішої за тих складних умов релігійної компенсації, яка й була виражена в мусульманській релігії. На початку 7 ст. перед арабами постала необхідність обєднання. Передумови для цього вже існували: між арабськими племенами склалися економічні зв’язки, утворилися союзи племен. З’явилася потреба у спільній державі, яка, об’єднавши племена, була спроможна забезпечити життєдайність арабських племен.
Кожне з них мало своїх богів, серед яких із зростанням концентрації влади в руках родової знаті виділялися головні боги. Найважливіша на той час мекканська знать використовувала у взаєминах із залежними племенами культ стародавнього святилища Кааби у Мецці. У світилищщі поряд з культом головного бога курейшитів, пізніше названого Аллахом, вшановували богів інших племен, підпорядкованих головному Богові.
Об’єднувальні тенденції в економіці й політиці викликали відповідні зміни у свідомості: об’єктивні соціальні зрушення знайшли містифіковане відображення в монотеїстичних уявленнях, які були серед арабів уже в 6 ст. Ці уявлення поширювалися халіфами, які водночас реально домагалися подолання звичаїв первіснообщинного ладу (кровозмішних шлюбів, закопування первістків-дівчат). В ідеї єдиного Бога фантастично відобразилася потреба в сильній державі, яка могла б забезпечити добробут за рахунок торгівлі або воєн. Ідейний грунт для поширення монотеїзму був підготовлений: серед торговців Мекки, Медини існувало чимало представників іудаїзму та християнства.
Х. Становлення християнської церкви – складний і тривалий процес. Мало чисельні, сектантські за своєю сутністю громади перших християн складалися з рабів, плебейства римських окраїнних провінцій Палестини та Малої Азії. Це була релігія поневолених і гноблених.
Більшість жителів Римської імперії становили знедолені люди: раби, вільновідпущеники, позбавлені волі крайні народи імперії. З початку І ст. до н.е. і до середини ІІ ст. н.е. (протягом майже двох з половиною століть) в імперії одне за одним прокочуються могутні повстання рабів і поневолених народів. Однак усі повстання, навіть під проводом талановитого Спартака, зазнають поразки.
Низи імперії почали шукати спасіння у релігійному забутті, в очікуванні спасіння від Бог. Проте існуючі боги не могли його дати. Римський пантеон поставав ворожим і ненависним, а боги національних релігій виявилися безсилими перед нещадною владою Риму. Тому низи покладали надію на появу нового Бога, нового спасителя. Захоплення релігією й очікування небесного Спасителя, пришестя у світ нового Бога в Римській імперії на початку нашої ери засвідчили численні історичні документи.
Попит породжує пропозицію. У специфічних умовах Римської імперії на початку нашої ери утворюються десятки нових, космополітичних, з богами-спасителями релігій, наприклад мітраїзм, культ Осіріса, орфічні культури, культи східних воскресаючих і вмираючих богів. Серед таких релігій було християнство, яке згодом набуло статусу світової релігії.

І. Іслам, як й інші світові релігії, відображав настрої зубожілих верст суспільства щодо існуючих порядків. Панівне становище на час його виникнення посідала родоплемінна знать. В опозиції до неї перебували середні та дрібні торговці, які прагнули розширення ринків і потребували для цього підтримки з боку державної влади. Саме в інтересах середнього прошарку в Корані засуджувалися багатство та лихварство. Це сприяло формуванню співчутливого ставлення до незаможного населення, хоча з самого початку ця релігія захищала інтереси панівної верхівки: «Віруючі! Упокорюйтеся…тим з вас, які мають владу» (Коран, 4:62).
Х. Для перемоги християнства найважливіше значення мало те, що воно, як і будь-яка інша з нових релігій, увібрало в себе і спиралося на різноманітний та ефективний ідеологічний матеріал, який прислужився йому для формування власного віровчення і культу. Наукове релігієзнавство досить повно визначило основні ідеологічні джерела християнства. Ідейні джерела виникнення християнства. До них належать: іудаїзм – релігія стародавніх жидів; релігія і міфологія народів Близького Сходу; філософія греко-римського світу.

І. Іслам увібрав у себе релігійні уявлення як політеїстичних , так і давно побутуючих на території Аравії монотеїстичних релігій (іудаїзму та християнства). В Корані, складеному після смерті Муххамеда нібито за його оповіданнями, зібрано легенди, міфи, персонажі з Старого і Нового Завіту з традиційними арабськими віруваннями та переказами. Адам, Ной (Нух), Авраам (Ібрагім), Мойсей (Муса), а також Ісус (Іса) сприйняті мусульманами як попередники пророка Муххамеда. Легенда про МУхаммеда нагадує аналогічні легенди про християнського Ісуса або іранського бога Митру.
Х. Переможна хода християнства по Європі, Хрестові походи, Інквізиція...

І…Після смерті Муххамеда утворилась автократична держава – халіфат, яка з метою розширення та збагачення почала вести загарбницькі війни. Впродовж століття араби, в руках яких зосередилася світська та духовні влада, захопили величезну територію: Закавказзя, Месопотамію, Сирію, Єгипет, Персію, Середню Азію. На завойованих територіях впроваджували іслам.

Цікаве:

Католицька церква володіє величезними фінансовими коштами. У Ватикані діє "Банк святого духу" (ОПА! - маразм рулить), що має свої філії у багатьох країнах світу. він контролює 51% капіталу Римського банку, інвестує підприємства Фр., Швейц., Порт., Іспан., Арген., Браз... Прибутки банку від капіталів, Вкладених у промисловість США, становлять 1 млрд доларів щорічно. Основна сума капіталів Ватикану зберігається у таємниці. … Близько 30 млн доларів надходить з єпархій як щорічний внесок на потреби Ватикану. Ватикан вважається великою фінансовою державою, річний бюджет якого становить понад 200 млн доларів. Отже, католицька церква є досить впливовою інституцією сучасного світу.


Ідея рівності:
Християнство - у гріховності;
буддизм - рівність у стражданні;
іслам - рівність у покірності.

Образ Ісуса Христа, чиє ім’я носить одна з найбільших релігій світу, завжди привертав увагу дослідників. Таємниця цієї постаті та її імені знаходить історичну розгадку у витоках християнської церкви.
Для віруючих перших християнських громад, що складалися з євреїв, які увірували в спасіння Богом знедолених. Месія – Христос—Спаситель (він в Апокаліпсисі називається ще Агнцем, Сином Людським, Альфою й Омегою) ще не прийшов, але «скоро гряде». Сутність цих вірувань відображена у біблійній книзі «Апокаліпсис».
Образ Ісуса Христа для віруючих другої половини І ст..н.е. – небесна істота. Його очі горять вогнем, ноги з розжареного заліза, голос, мов гуркіт водоспаду. Він появиться на небі, скине Сатану і встановить тисячолітнє царство християн на землі.
Минав час, а обіцяне пришестя Христа на небі не здійснювалось, спасіння віруючих не приходило. Частина християн відійшла від віри, а ті, що залишилися, змінили своє вірування. Вони почали говорити, що Христос з’явиться на Землю у вигляді людини. В першій половині ІІ ст. розвиток християнства відбувається через етап так званого докетизму (грец. «докео» - здаватися) – віри в близьке пришестя Христа.
До середини ІІ ст.. серед християн укріплюється вірування, що Христос вже перебуває на землі у вигляді людини. Отже, пришестя вже звершилося, спасіння людей прийшло. Легенди про пришестя на землю Христа – Спасителя, що передавалися з вуст у вуста, у другій половині ІІ ст. набули назви «Євангелія» («Радісні повідомлення»).
На зміну докетизму приходить євангелізм. У вжитку з’являється понад 40 євангелій. Основні етапи трансформації образу Христа в релігійних віруваннях первісних і ранніх християн простежуються за тими документами, що дійшли до нас, у тому числі й за священними книгами християн, які склали Новий Заповіт: Апокаліпсис, Послання апостолів, Євангелія, Діяння святих апостолів. Вони дають змогу окремим вченим зробити висновок, що Христа як історичної особи не було. Не був він також історичним засновником нової релігії.
Біографія євангельського Ісуса Христа складалася запозиченням з «біографій» інших, більш давніх, відомих у Римській імперії і вшановуваних богів. Тому Ісус Христос народжується у день зимового рівнодення – 25 грудня, як бог Соня Митра, від діви Марії, на яку зійшов дух святий у вигляді голуба, як і бог Будда, на матір якого, Майю, зійшов дух святий у вигляді слова; вмирає й на третій день воскресає, як і боги Осі ріс, Аттіс, Адоніс.
Численні дослідники, наприклад, Д. Ф. Штраус, Е. Ж. Реван, А Древс, Р.Ю. Відпер, М.А. Морозов та ін, встановили, що в євангельських розповідях про Ісуса Христа майже немає жодного оригінального факту, події або повчання, які не зустрічалися б в дохристиянських релігіях.
У євангеліях перед нами постає компілятивний образ, створюваний у міру вміння й фантазії євангелістів. Про те, що образ Ісуса Христа виводиться не з реальної історичної особи, свідчить суперечливість євангельських розповідей про будь-який факт із життя Христа. Богословам так і не вдалося створити за євангельськими розповідями цілісну оповідь про Христа. Взаємовиключаючу суперечність розповідей про Христа діячі церкви подолали тим, що усунули 36 євангелій, залишивши лише чотири, найбільш узгоджені між собою.
Наприкінці ІІ – початку ІІІ ст. перед авторами оповідей про земне життя спасителя постала проблема співвіднести походження свого Бога з реальними історичними рамками. Для цього відсунули земне життя Христа на 150 – 200 років. Саме тоді, на початку нашої ери, в Палестині блукали десятки людей, які називали себе месіями – спасителями народу від римського поневолення.
Серед таких месій був і один з проповідників християнства на ймення Ісус. Про нього відомо, що він був сучасником Іоанна Хрестителя, царя Ірода, прокуратора Понтія Пілата. В нього були брати і сестри, а його брата Іакова закидали камінням в Єрусалимі в 70-х роках І ст.. Вірогідно припустити, що його скарав, можливо, розіпнув Пілат, як він карав і всіх інших проповідників християнства. Більше нічого з вірогідних джерел невідомо про життя Ісуса Христа. Історична випадковість виявлялася в тому, що ординарний проповідник християнства на ймення Ісус Христос став прототипом євангельського Ісуса Христа.
У сучасному релігієзнавстві набули поширення дві концепції походження образу євангельського Ісуса Христа: міфологічна та історична. Міфологічна школа стверджує, що образ Ісуса Христа склався на основі легенд і міфів дохристиянських релігій. Історична концепція твердить, що це був один із реальних проповідників християнства.

В Украину возвращают транзитных мигрантов

С 1 января все страны Евросоюза могут возвращать в нашу страну нелегалов, пробравшихся к ним через территорию Украины. Чем это обернется для страны, выясняли «ВВ».

На тебе, Боже, что мне негоже!

Чек укажет на страну

По данным ООН, на сегодня в Украине насчитывается около 7 млн нелегальных мигрантов. Пограничники отмечают, что 80% из них попадают к нам через границу с Россией, которая является открытой, и следуют дальше на Запад. Чаще всего на переход границы решаются граждане Китая, Вьетнама, Пакистана, Афганистана, Нигерии, Египта, Сомали и других африканских государств. В страны ЕС они приезжают через Польшу, Словакию, Венгрию (с которыми уже есть соглашение), а также Румынию.

Доказать, что нелегал пришел из Украины, достаточно просто (в соответствии с договоренностью, для этого сгодится и найденный в кармане мигранта чек, к примеру, из украинского фастфуда). Согласно международной практике, нелегал по цепочке переправляется из одной страны в другую, пока не будет доставлен в страну своего происхождения. Однако для этого требуется единое реадмиссионное пространство — совокупность стран-соседей, связанных двух- и многосторонними соглашениями. Пока реально действует только одно — с Турцией.

http://www.vvnews.info/article.aspx?a=19488

Новий час - нові виклики! Скільки нашого народу вимерло і скільки на заробітках? І тут ще чурки і наша сліпа влада!

На печі
(Українська патріотична дума)

Хоч пролежав я цілий свій вік на печі,
Але завше я був патріотом –
За Україну мою, чи то вдень, чи вночі,
Моє серце сповнялося клопотом…
О країно моя! Я зв’язав свій язик,
Щоб кохати безпечно ідею;
Але в грудях не можу я здержати крик
У годину твого ювілею.
«Ще стоїть Україна! Не вмерла вона
І вмирати не має охоти.
Кожна піч українська – фортеця міцна,
Там на чатах лежать патріоти»

(В. Самійленко)

Проголосував!
Людей багато: обличчя радісні і небайдужі)))
Чим це закінчиться скоро дізнаємося)))

ТЫ, БЛИН!
Я ТЕБЕ ВЛАСТЬ ВРУЧАЛА, ИЛИ КОМУ?
Я ТЕБЕ ВЛАСТЬ ВРУЧАЛА В 2004-ОМ! Я ЗА ЭТУ ВЛАСТЬ МЁРЗЛА, РУБАХУ НА ГРУДИ ШМАТАЛА? ЛЮБОВИ И ДРУЗЕЙ ТЕРЯЛА, ДЕТЕЙ В КИЕВ ПОСЫЛАЛА, САМА НА ПЛОЩАДИ СТОЯЛА!
ТЫ, БЛИН!
ТЫ Ж БЫЛ - ПАПА! ТЫ ПАПА БЫЛ - ТЫ ПОЯВЛЯЛСЯ - ОНИ, ПОДЖАВ ХВОСТЫ, РАСПОЛЗАЛИСЬ!
НУ, Я НЕ ЗНАЮ...
НУ, МОЖЕТ, ЧАЩЕ НАДО БЫЛО ПОЯВЛЯТЬСЯ? МОЖЕТ, ПОПУГИВАТЬ ИХ ЧАЩЕ?
А ТЕПЕРЬ - ЧТО? ТЕПЕРЬ ТЫ ПРИЗЫВАЕШЬ НЕ ДОПУСТИТЬ МОСКОВСКОГО ВАРИАНТА?
КОГО ПРИЗЫВАЕШЬ? МЕНЯ? Я ЧТО МОГУ? Я МОГУ ТЕПЕРЬ ТОЛЬКО ДОЖИВАТЬ В СВОЕЙ СТРАНЕ ПОСЛЕДНИЕ ДНИ, и мне ещё пережить ночь после выборов.
В СВОЕЕЕЕЕЙ СТРАНЕ - ТЫ НЕ СЛЫШИШЬ, ТЫ, БЛИН?
так просрать, Господи! так просрать всё - и даже предвыборную наконец просрать, как будто подтверждая, что ты - ничто.
Ты, единственный реальный политик в этой стране - ничто, блин!
куда же эта страна катится, Господи...

А теперь призываешь?
Да я сто раз смогу перечислить, что тебя погубило на хрен! И кто тебя погубил. Да я всё понимаю.
Но у тебя же было в руках - ВСЁЁЁ...
И так просрал...
Ты думал, что власть вечна?
Работать надо было!

пятиминутка закончена (застёгивая рубаху на груди)
снова за него стоять пойду - если вдруг что. По той простой причине, что больше здесь стоять не за кого.
Но кто пойдёт? Кто рядом встанет?
А?

- Страна сейчас в предвыборной лихорадке, и, что хуже всего, мало кто верит, что после выборов ей станет лучше. Вы на это надеетесь?

Это с чего же вдруг нам должно стать лучше? "По щучьему веленью, по нашему хотенью"? В 1991-м мы перешли од советского криминального государства к национальному "огосударствленному криминалу", в 2004-м была попытка гражданского общества избавиться от этой раковой опухоли одной мощной "встряской" – Майданом, – но одной встряской такие болезни, увы, не лечатся, а к системному "лечению" страна оказалась неготова... А ныне эпоха власти криминала во всем постсоветском блоке неотвратимо приближается к своему историческому финалу – по той простой причине, что нельзя бесконечно грабить страну, ничего при этом не создавая, – и нам суждено наблюдать самое гнусное зрелище из всех возможных со времен упадка Римской империи – агонию криминала у власти. Это весьма драматичный период, и к нему надо быть готовым. Так что в ближайшем будущем может быть только хуже, вопрос – насколько именно.

- Ваш прогноз – какое будущее ожидает Украину – по крайней мере в ближайшие пять лет.

При "президенте Тимошенко" – несколько лет безумия и полный коллапс, при "президенте Януковиче" – несколько лет стагнации и медленное гниение.

(С)

Лист одного надніпрянського українця до галичан, уміщений у «Слові» за 1863 рік: «Як тільки хто примітив, що ви українець, вас зараз беруть під надзор поліції, а запримітить дуже легко: як на пошті перехватять письмо, писане по-українськи, як почує поліцейський чинновник, що ви співаєте українську пісню, або заговорите зі знакомим, або зі сімєю на улиці по-українськи. Після того, кожного року вибирають чоловік 10 або й більше, і без всякої вини і суду висилають у Сибір.Так сего року вислали: учитель Стромин, інженер Лобода, адвокат Кониський, учитель Шевич, кандидат Чубинський і багато інших. Робиться се без суда, і вини не обявляють, бо нічого й казати про те, як хто промовить і словечко. Так, напримір, 18-літній хлопець Володимир Синегуб сидить вже півроку в тюрмі, за те, що вчив на селі парубків співати старі козацькі пісні».

 

Многомиллионный народ, населяющий в настоящее время берега Дона,
Кубани, Терека, Урала, Нижней Волги, Иртыша, Амура, Уссури и другие (??? другіє -  тобто, це про Україну) места
Руси (Амур має відношення до Русі -????), какъ-то: Забайкалье и даже Камчатку (Камчатка - ісконная Русь - ???) и с гордостью
называющий себя в течение многих веков "казаками", едва ли может правильно
понимать носимое им имя, а темъ более объяснить его значение.

http://blog.i.ua/user/1957498/361413/

..в вопросе о происхождении этого, как будто-то бы всем известного, но
на самом деле загадочного народа – казаков. (У кацапів все, що стосується України ЗАГАДКОВЕ)

Казаки отстояли для (??? даремно українці скільки благ Московії зробили) России весь юг, покорили Сибирь, проникли на
Амур за 200 лет до его присоединения (в Албазин), открыли Берингов пролив
за 100 лет до Беринга (казак Дежнев) и даже проникли до островов Новой
Сибири, в Ледовитом океане 2).

http://blog.i.ua/user/1957498/361611/

...древний общинно-казацкий строй, старинный казачий говор (???отак, українська мова стає говором, добре, що козацьким, а не фінським), нравы...
...
Казаки прежних веков, как это ни странно звучит для историков, не считали себя русскими (??????????? Який українець вважатиме себе москалем), т.е. великороссами или москвичами или малороссами;в свою очередь и жители московских областей, да и само правительство смотрели на казаков, как на особую народность, хотя и родственную с ними по вере и языку.
...
"Особенности говора донских (???) казаков"
...
"Разве ты не русский?" – он всегда с гордостью ответит: "Нет, я казак"
...
http://blog.i.ua/user/1957498/364840/




Одна з таємниць московської імперії, яка і до сьогодні схована за сімома замками, - це історія виникнення і розвитку на її території козацьких військ. А полягає вона в тому, що Москва за жодну ціну не хоче визнати, що виникнення козацтва на своїй землі вона зобов’язана саме Україні. Практично в усіх козацьких військах основний контингент становили українці.
Українські козаки заснували Донське та Кубанське козацтво.
Забайкальське, Амурське та Уссурійське козацькі війська складалися переважно з українців, котрі заснували там такі станиці та селища як Покровське, Зарубинське, Козакевичі, Дяченкове, Киселева, Лопатинський станок, Крутобережний станок, Верхнє-Михайлівське, Нижнє-Михайлівське, Кукелівське,, Василівське, Туровий Ріг, Спаськ, Богуславське, Вірине, Рокитне, Котельне, Благодатне, Хоперське, Кубанське, Духовське, Київське, Трьохсвятительське, Констянтинівка, Захарівна, Біла Церква, Кневичі, Ніжин, Ромни, Кролевець, Киселівське, Ново київське, Барабаш-Левада, Ново-Русаніське, Володимирівка, Таранівка, Василівка, Миколо-Львівське, Полтавське, Вербівка, Волочаївка, Лук’янівка, Грачівка, Гончарівка, Новохрещена, розїзди Павло-Федорівський і Ново-Михайлівський  Хор, Чупровський, Красницький тощо, були засновані колишніми кріпаками Чернігівської і Полтавської губернії, нащадками запорізьких козаків. Чимало українських козаків було заслано до Сибіру в 1855-1856 роках під час придушення київської козаччини…
...
Лист одного надніпрянського українця до галичан, уміщений у «Слові» за 1863 рік: «Як тільки хто примітив, що ви українець, вас зараз беруть під надзор поліції, а запримітить дуже легко: як на пошті перехватять письмо, писане по-українськи, як почує поліцейський чинновник, що ви співаєте українську пісню, або заговорите зі знакомим, або зі сімєю на улиці по-українськи. Після того, кожного року вибирають чоловік 10 або й більше, і без всякої вини і суду висилають у Сибір. Так сего року вислали: учитель Стромин, інженер Лобода, адвокат Кониський, учитель Шевич, кандидат Чубинський і багато інших. Робиться се без суда, і вини не обявляють, бо нічого й казати про те, як хто промовить і словечко. Так, напримір, 18-літній хлопець Володимир Синегуб сидить вже півроку в тюрмі, за те, що вчив на селі парубків співати старі козацькі пісні».
...
Найцікавіше, що самі донські історики, на відміну від московських, стверджують, що саме запорізькі козаки були одним із засновників донського козацтва, вони ж заснували і першу столицю Донського Війська, яку в пам'ять про славне місто Черкаси було названо Черкаськ.