І день проминає, і ніч настає –Зоря над полями й лісами встає.Різдвяна Зоря добру звістку несе,А нашу країну недоля трясе.Диявол свій ніж на народ наш піднявІ радість Різдвяну у нього відняв.Скрегоче зубами, кидає вогнем,На мирний наш люд замахнувся мечем…Та, правда за нами і кров в нас кипить!Господь нас не лишить. Господь захистить!Здолаємо разом будь-де й будь-кого.Христос Народився! Славімо Його!!!

В день Святого Миколаяподзвонив би я на Небо!,(Він же має телефончик,Він же все, напевно, має),І хотів би розповісти,(Та й без мене Він все знає!),Як тепер живеться важкоТим, кому нема що їсти.Тим, кому тепла бракує,Хто житла позбувся й дахуІ ночує по підвалахВ зоні, де війна лютує…Не просив би я для себеНі шикарних лімузинів,Ні поїздок закордонних –Тільки б Він поглянув з НебаІ розклав все «по поличках»:Добрим людям – подарунки;А лихим – дрючка крутогоЗа біду робити звичку!Та дрючком отим – по ...

Читати далі...

Сумну мелодію виводить саксофонІ дощ осінній схлипує надривно.І ніч здивована: куди подівся сон,Чому зітхаю в темряві нерівно?А серце крається на дольки, на шматки –Немає поруч милої людини…Здригаюсь не від дотику руки –Холодний вітер колихнув гардини.Химерні хмари впали за вікномІ небо притискають до бруківки.Десь розливається невипитим виномОдвічний сум порожньої домівки.Руками розпороти хочу ніч,Щоб випустити сонечко на волю,І з мрією зустрітись віч-на-віч,Й не відпускати із обіймів...

Читати далі...

… А знаєте, мамо, як важко лежати в окопіПід гуркіт снарядів, під куль завиваючий свист?Стікають краплини чи поту, чи крові по лобі,І сам по собі в голові укладається лист.Паперу немає, тож Ви поштаря не турбуйте.Замовк телефон, бо бракує тут світла також.Та Ви не турбуйтесь. Ви тільки здоров’я пильнуйте,Довіртеся Богу й не слухайте ситих вельмож.Ви ж знаєте добре, що я не хотів воювати –Який з тої бійні для хлопа простого резон?А хто ж, як не ми, буде землю свою захищати?Яка в тім різниця –...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Писати я можу й писатиму ще для душі,Чекатиму Музу свою аж до самого ранку,Та тільки тобі вже хтось інший присвятить віршіІ каву хтось інший тобі принесе на світанку.Можливо, ти будеш щаслива в обіймах чужих,Можливо, і я ще зустріну подобу кохання…Та, більше не знати нам ночей шалених таких,Піднесення зустрічі й суму гіркого прощання.Нам доля дала те, що інші не мають в житті:Не – тіло до тіла, а серцем у серце вростися!Нехай наші дні не були аж занадто прості, -Хай миттю...

Читати далі...

Доброго дня! Я не знаю Вас, дядьку-солдате,Та запитати хотіла я справу одну:Може, хоч Ви зустрічали десь нашого тата?Він, як і Ви, добровольцем пішов на війну. Я вже писала… А тато не дзвонить, не пише.Може, мій лист загубився десь в ваших «котлах»?..Чули ми з мамою – в вас оголошена «тиша»,То погукайте за татом, будь ласка, в полях. Я вже велика, я знаю, що там терористиМожуть застрілити, можуть забрати в полон…Тільки от мама не хоче ні пити, ні їстиІ засинає...

Читати далі...

Піду таки з торбиною по світі,Щоб назбирати в неї файних слів,Що в волошковім виплекані цвітіІ що ввібрали жайворонка спів… Тих слів, що розцвітають на світанкуІ що летять стрімким потоком з гір.Тих, що вплелись в вечірню колисанкуІ в небі ожили мільйоном зір. Тулитимусь до кожної стеблинки,Щоб шепотіли лагідно мені…І під дощем ловитиму краплинки,Й промінчик, що стрибатиме в вікні… Коли ж моя наповниться торбина,Сплету віночок – хай лунає спів,Хай...

Читати далі...

Не можу писати. Печаль не вміщається в серці!Стає все буденно. Звикаємо вже до біди…Далеко десь там не Везувій безумний розверзся,А в штучному пеклі попросту бракує води. І попіл літає над містом, де квітли троянди,Де діти родились, сміялись, ішли до вінця…Де грались з вогнем і кричали, зриваючи гланди,Про щось ефемерне, що стало початком кінця. Не час звинувачень, образ… Те, що сталось – вже сталось.В долонях чужих все здавався солодшим кусок.Та в мирне життя диким...

Читати далі...

(сучасна, з Інтернету) В будинку пожвавлення. Люди квартиру купили…Заносить пожитки ще зовсім новенька сім’я.А в вікнах уважно «беруть на приціл» старожилиІ, ніби на конкурсі, в кожного думка своя. За день, чи за два вже розвішала юнка білизну,А в хаті навпроти… - є тема нова для пліток:- Ти тільки поглянь, - це дружина крізь посмішку злісну, -Вся сіра білизна!.. І в плямах якихось… Це – шок! Оце господиня! Вже - заміж, а прати не вміє.Чи, може, поганий її порошок для...

Читати далі...

Вважаєш – життя жорстоке?Чи, може, жорстке занадто?..А це, всього лиш, - уроки,Де бути присутнім варто. Там відповідь не проходитьЩось, типу: - Читав… Я знаю…Коли сам диявол бродитьЙ спокусами досягає. Коли попід ніс «фігуру»Вчорашній товариш скрутить,А щастя, мов авантюра,У темних лісах заблудить. Піднімешся на вершину,А виявиться – провалля!Хотів би лягти в перину –А в ліжку – шипи зі сталі! …Розвалюєш лобом стіни,А поруч – відкриті двері.За все в...

Читати далі...