Мої недруги й друзі, не кляніть, не повчайте,Мою совість занедбану, прошу, не руште*)…Я в святі не просився… Здивував – вибачайте:Та вже місце у Пеклі придивився на руштах**). Жив, як міг в цьому світі – не вбивав, не калічив;З праці рук харчувався, старався не красти.І у церкві старанно я запалював свічі,Ніби дійсно до Раю намагався попасти. Гарна казка для бідних… А мій Рай – біля мене,Коли серце співає і проситься в танець;Моє «вільне падіння» незбагненно-шалене,Мої сині ...

Читати далі...

Ти Його ніколи не залишишПопри всі запевнення в коханні…Я Її ніколи не залишу –Ні до чого пристрасні зітхання… Кожен з нас, створивши Галатею,Так і буде вік її кохати.… Тішитись далекою Зорею,Та її не зможе з Неба зняти. Будем пильно придивлятись в очіКрізь стіну екрану, що між нами,Свій «Джек-пот» зриваючи щоночі,Йтимем паралельними світами…

Ти казала: згасає свічка,Воском стиха сльоза стікає.Висихає під сонцем річка,Коли свіжих дощів немає. І до серця крадеться холод,Коли любий пішов за море.За коханням згасає голод:Це – біда вже, та ще – не горе. Бо, коли він дістане звістку,Чи відчує твій клич незримо,Він зірветься назад в поїздкуІ опиниться під дверима. Тихим словом наповнить серце,Світлим поглядом гляне в душуІ на вушко шепне: не сердься,Я лишаю тебе, бо мушу… Пульсуватиме знову річка,Дощ...

Читати далі...

Хліб та сіль покладу на рушник,Уберуся в сорочку квітчастуІ простелю червоний хідник –Ти до мене заходиш не часто. Тільки що це у тебе за вид,Чом до мене прийшов в «камуфляжі»?Ти вже, брате, згубив срам і стид!Що культурний народ мені скаже? І чому вигляда з-за плечейАКМ, а в кишені – граната?Воювати надумав ачей?Та ж завжди поминався за брата! Гарний прапор у тебе, авжеж!Та, навіщо мені він на хаті?І навіщо мені ти несешҐумаки і куфайку на ваті? Не...

Читати далі...

(відкритий лист) Товариш Путін, ви мене простіть,Що пхаюся в політику високу,Та не витримую, що жити мене вчитьЛюдина, як то мовиться, з «заскоком». Що вам зробилося, який туман засів,Що ви вриваєтесь без стуку в мою хату?Я допомоги точно не просив –Наразі сам умію ґаздувати. Хоч не розкішно, може, я живуТа я живу, пардон, у себе вдомаІ до сусідів «глотку я не рву»,Бо мова мені їхня невідома! Не пхаю носа я ні на Кавказ,Ні в Придністров’я – щоб сто років жили.Так що ж за...

Читати далі...

«Якщо мені судилося померти,то це не найгірша смерть…»Богдан Сольчаник, загинув 20.02.2014р. На межі пекельного вогнюСтали Сотні Самооборони,Без вагань вступили у борнюУкраїнських Соколів загони. Кулі зупиняючи грудьми,Гинучи від рук кривавих зграї,Щоб життям могли втішатись миВ світлому, оновленому краї. Юнь повстала і немолоді,Серце несучи на барикади,За майбутнє світло у житті,Супротив корупції і зради, Щоб здолати, винищити...

Читати далі...

Набридло бути «гей, іди сюди»!Я ж не худоба – потенційна шинка.Ім’я востаннє називав тоді,Коли казав: - …беру тебе за жінку. Немов забув щасливі дні: - Агов! –Щоразу чую – ніби ніж у груди.Куди ж твоя поділася любов?Невже кудись завіялась між люди?.. Невже, те «чуєш» - все, що ти зумівДобути з глибини душі своєї?А ти ж любив… Напевно, що любив!То що ж повинно статися з душею, Щоб так зчерствіла? Щоб на всі замкиБули закриті всі її канали?..Ти ж перший був… Єдиний…...

Читати далі...

Феєрична магія весни,Що зненацька взимку захопила,Увірвалась вихором у сни…Й сни мої реальністю зробила. У життя непрохано ввійшла,Юність півзабуту пригадала.Іскрами душевного теплаЗачерствілу душу зігрівала, І душа воскресла з небуття,Забуяла взимку дивним цвітом,А шаленство іншого життяОгортало лід суворий літом… Б’ється серце тремом чарівнимУ полоні млосного бажання:Феєрична магія весниЗ іменем омріяним – кохання...

Читати далі...

(притча)Порядний господар і фермер на цілу округуВ куті мишоловку поставив – не вірив котам.А Мишка помітила якось можливу наругу –За захистом кинулась в стайню , сказати «братам». Та Курка з Вівцею на галас убік відвернулись,Корова спокійно жувала: - При чому тут я?І всі в один голос до Мишки лише посміхнулись:- То, подружко мила, проблема не наша – твоя… А час пролетів – в мишоловці змія опиниласьЙ дружині господаря зуби у руку вп’яла!Заслабла бідачка… І Курка...

Читати далі...

Потнула в шумі остання до Неба мольба,Безсмертна Надія поволі в очах помирає…- Розп’яти Його!!! – Біснувалася дика юрба.- Він винен! – Кричала засліплена похіттю зграя. І, ніби ж, святий… І відомо було – не грішив,Та завжди знайдеться до золота ласий Іуда,Що просто злочинця ярлик безпардонно «пришив»…Найгірше, що саме такого й підтримують люди. До чого це все? Та до того, що всі ми живемУ світі складному під пильним всевидячим оком,Та часто стається, що ми не за тими ідем...

Читати далі...