Я вже згадувала про похід на ДН до друга-футбольного коментатора, коли хвасталась букетом.
Але букет така дрібниця... після ефіру на застілля прийшла жива легенда. я не вірила власним очам і взагалі не вірила що дитячі мрії можуть збутися через стільки років. Маленькою липла до екрана телевізора, щоб побачити універсального солдата футболіста і навіть всерйоз не могла помріяти, щоб побачити вживу зблизька, не те що познайомитися. Думаю мої ровесники і старші щонайменше чули про нього. Хтось може не поділяти мого захвату
Гостями на застіллі став Володимир Безсонов. Молоді пацанята спортредакції звичайно ж поглядали на легенду, але нам, старшим за них, років на 10, виявилося важко стримувати емоції до моменту, коли гість поїде, і коли можна буде вдосталь порозмахувати руками і поділитися враженями перебиваючи одне одного))))
Простий з неймовірним почуттям гумору, прекрасний артистичний оповідач, він співав з нами "Команда молодоссти нашей", розказував історії про Лобановського, ті які в інтерв"ю зазвичай не розказують ))) Про можливу кар"єру хокеїста, і вибір на користь футболу, про легендарну п"ятірку Ларіонова, про ескапади друзів-хокеїстів Фетісова, Касатонова і покійного вже Крутова.
З забави Володимир Васильович пішов з цукерковою трояндою в петлиціОтака багатофункціональна штука цукеркові букети. До речі багато хлопців зробили таке саме
Був там ще і Віктор Леоненко, але його я знаю мало і він ніколи не входив в перелік моїх улюбленців. І *пошепки* мені не дуже сподобалося як він поводився
Сьогодні зранку подзвонила похвалитися мамі. Вона рада за мене і трохи заздрить, бо це кумир її молодості. На прізвища хокеїстів мама відреагувала здивованим вигуком: "звідки ти їх знаєш? це ж було ще до тебе".Довелося пояснити, що в моїй голові багато всякого мотлоху, збираного десятки років з ентузіазмом плюшкіна.