Олігархи тепер стикаються зі зниженнями кредитних рейтингів і втратою прибуткових західних ринків

.

Янукович, який проігнорував думку сотні тисяч виборців після непідписання угоди про зону вільної торгівлі з ЄС на користь Росії, тепер втрачає підтримку найбагатших людей держави, пише Bloomberg.

 

Віктор Янукович. print screen

.

Держдеп США розглядає весь набір санкцій щодо України

У Європарламенті з'явився проект резолюції щодо України

Правоохоронці вручили повістку до суду координатору Євромайдану у Луцьку

 Газета, якою володіє український мільярдер Віктор Пінчук, надала журналістам тимчасовий офіс для висвітлення боротьби протестуючих за повалення президента Віктора Януковича, пише видання Bloomberg. 

 Екс-міністр економіки і власник найбільшої кондитерської корпорації України Петро Порошенко прийняв сторону демонстрантів на Майдані Незалежності.

 Також згадується телеканал "Інтер" олігарха Дмитра Фірташа, який "показав відеозаписи, що спростовують заяви уряду про те, що мітингувальники спровокували конфлікт, під час якого постраждали сотні людей".

 "Після підтримки Януковича і зростання їх статків, олігархи тепер стикаються зі зниженнями кредитних рейтингів і втратою прибуткових західних ринків", - йдеться в статті Bloomberg.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Янукович закликає опозицію і духовенство до загальноціонального діалогу

 З 5 лютого фондовий індекс "Української біржі" (УБ) втратив 16%. Акції "Миронівського хлібопродукту" на торгах в Лондоні з середини листопада впали на цілих 12%. Сільськогосподарська компанії Astarta Holding NV, акції якої торгуються на Варшавській фондовій біржі, втратила 19% цього року.

 "Дев'ять років по тому після першої революції, яка привела Україну на шлях до більш глибокої інтеграції в ЄС, прямі іноземні інвестиції з ЄС знизилися більш ніж наполовину", - йдеться в статті. Наводяться дані Держстату, згідно з якими інвестиції ЄС скоротилися до $7 млрд за три роки терміну президентства Януковича порівняно з $15 млрд, які були інвестовані в Україну в 2008 і 2009 роках.

 "Ризик для магнатів в тому, що насильницький розгін може сигналізувати, що Україна впроваджує модель сусідньої Білорусі та її авторитарного лідера Олександра Лукашенка" - говорить аналітик Тім Еш.

 Видання також повідомляє, що компанія "Систем Кепітал Менеджмент" 2 грудня заявила, що була заснована на "базових європейських цінностях", таких як право приватної власності, свобода мирних зборів і виключення "будь-якого насильства". При цьому її власник "відхилив прохання про інтерв'ю".

 Дмитро Фірташ і Віктор Пінчук також не коментують ситуацію. Мільярдер і власник DCH Олександр Ярославський відповів електронною поштою, що він підтримує тісні зв'язки України з ЄС, США та Росією.

Уявіть, що у вас з'явився сусід родом десь із Улан-тайги, оголосив вас своїм родичем, навітьбратом, й на цій підставі привласнив ваше прізвище, ім'я та по-батькові. Ви, натурально, як людина трохи боязка й делікатна, кажете – тоді я перейду на прізвище матері, аби нас не сплутали. Це добре – каже сусід, і привласнює ваше свідоцтво про народження. Ви робите собі інше – з новим прізвищем і датою, аби вважатися молодшим. Користуючись вашим свідоцтвом сусід виробляє собі пашпорт на ваше колишнє ім'я, й забирає ваші юридичні права на власність. Ваша жінка йде до нього разом із вашою квартирою, бо їй набридла ваша занадта делікатність у сексі, окрім того, офіційно він є її чоловіком.

Це не марення, це історичний факт. Так було не лише з нами та нашим сусідою – Москвою, подібне сталося у Габсбургів із Гогенцоллернами. Габсбурги кілька століть очолювали германську націю й завжди асоціювалися з германською нацією. Порівняно нещодавно з'являються прусські (тобто, мутного походження) вискочки Гогенцоллерни, й проголошують себе найголовнішими германцями. Раз так – кажуть наївні Габсбурги – ми будемо називатися австро-угорцями.

Зрештою, в Габсбургів не стало ні провідництва в Германії, ні володіння Угорщиною, й навіть до Австрії їх нині не допускають, згідно з спеціяльним австрійським законом. На двадцять другому році Незалежності ми перелякано продовжуємо називати москалів росіянами, а Московію – Росією. Вони вкрали у нас цю назву нещодавно, десь тоді ж, як нечистокровні прусські німці почали заявляти свої перші претензії на провідництво германцями. З кінця п'ятнадцятого століття московські хани титулуються в т. ч. й великими князями, а згодом царями всія Русі. Й це багатьох вводить в оману. Неосвічені люди вважають, що Московський улус був Руссю.

Пояснюю. Титул означає часто не фактичне володіння, а лише претензії. Для прикладу, ті самі Габсбурги до 1918 року мали титул "апостольські королі Єрусалиму", хоча жодним Єрусалимом не володіли, й навіть не були євреями. Шведські монархи до останнього часу титулувалися "королями готів", хоча Остготія – це північна Італія, Візіготія – Іспанія, Причорноморська Готія – Україна. З кінця вісімнадцятого століття титул Романових майже відповідав їхнім фактичним володінням – вони загарбали більшу частину Русі, тобто України. Проте, москалі від цього не стали росіянами. Так Вікторія – королева англійців – взяла титул імператриці Індії, й справді володіла Індією, але ні вона сама, ні її англійці не стали індусами.

Якщо ми прагнемо повернути втрачені землі, зберегти своє майно, захистити наших жінок, ми не повинні називати москалів нашим справжнім іменем. Ми зобов'язані відібрати в них наше свідоцтво про народження. Русь (або грецькою – Росія) – це ми. А вони – Московія.Так і має бути в наших шкільних підручниках, на географічних картах, на шляхових покажчиках і прикордонних стовпах. Офіційні установи Московії в Україні не мають права використовувати назву "Росія". Це має бути заборонене українським судом. За це треба боротися.

Варто брати приклад з Греції, яка не визнає за Македонією права на цю назву. Бо лише Греція є спадкоємницею Македонії Олександра Великого.

Варто брати приклад з Греції, яка не визнає за Македонією права на цю назву. Бо лише Греція є спадкоємницею Македонії Олександра Великого. 

Московсько-петербурзька бюрократія у вісімнадцятому столітті остаточно закріпачила своє підвладне різноплемінне населення, і в компенсацію дала йому гучну назву "русскіє". Навіть різноплемінні більшовики розуміли важливість імен, й теж називали "русскімі"  свій радянський народ. "Русскіє" спеціально були виведені, як найзручніший у світі (після китайців) народ для визиску. Царі й генеральні секретарі володіли найкращим витратним матеріалом. "Русскіє" тим більше люблять начальство, чим сильніше воно їх б'є, "русскімі" трупами можна завалити будь-якого ворога, "русскіє" завжди безкоштовно працюють йбезкоштовно ненавидять ворогів своїх рабовласників. Але нині вони вже непотрібні. Світ змінився. Раби нерентабельні. Їхню функцію виконують енергоносії – вони створюють вартість і використовуються замість армій, аби тиснути на Європу. Таємницю "загадкової російської душі" розкрито – це пропан-етан-бутанова суміш (природний газ).

"Русскіє" – лише споживачі соцдопомоги, дурне навантаження на федеральний бюджет, вони невигідні Кремлю навіть як елементи внутрішнього ринку. По-перше, нездатні до відтворення, по-друге, цілком можуть бути замінені різноманітними імпортованими таджиками, які прагнуть споживати стільки ж, але на соціальні гарантії не розраховують.

Об'єктивне зменшення для Кремля потреби в "русскіх", зменшує для нього потребу чіплятися за назву "Росія" й за окуповані території, якщо по них не прокладені трубопроводи. Отже, нам стає легше повернути їх собі. Але варто поквапитися, бо заберуть інші. Там, на підхваті, є меткі бородані з молитовними килимками й готовністю опанувати дар-аль-харб у будь-якій кількості.

Коментувати 764 

Друкована версія

Поділитись 

 

 

 

 

Сергій Глазьєв. Фото: molbuk.ua

Радник президента Російської Федерації з питань регіональної економічної інтеграції Сергій Глазьєв забув про основні засади Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Росією, ратифікованого у 1998 році.

Про це заявив в ефірі 5 каналу український дипломат Данило Лубківський.

Зокрема, коментуючи критичні і негативні заяви Глазьєва щодо асоціації України з Євросоюзом, Лубківський зазначив, що правильно було би взагалі не реагувати на слова російського чиновника.

"Ця людина декласифікована, тобто яка втратила через свої істеричні заяви фах і яку-небудь притомність. Але оскільки це говорить високопосадова особа, ясно, що слід на ці слова реагувати", - зауважив дипломат.

Він нагадав, що у своїй критиці Глазьєв посилається на ст. 13 Договору про дружбу, в якій йдеться про зобов'язання обох сторін не завдавати одна одній економічної шкоди.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Радник Путіна: Україна втрачатиме незалежність - попереду конфлікти і дефолт

"За такою логікою Україна так само могла би мати претензії до Росії через те, що Росія перебирає контракти, скажімо, на військову техніку або туркменський газ. Або, наприклад, Росія веде переговори з Азійсько-Тихоокеанським економічни співробітництвом про створення зони вільної торгівлі. Ми ж так само можемо сказати, що це несе нам потенційну шкоду", - підкреслив Лубківський.

На його переконання, "маячня" Глазьєва породжується насамперед через незнання самого Договору про дружбу.

"У ньому, по-перше, передбачений механізм вирішення конфліктів. Крім того, у документі є стаття, в якій йдеться про те, що обидві держави мають суверенне право визначати долю і уникатимуть засобів економічного тиску і шантажу. Глазьєв про це забуває", - підсумував Лубківський.

Джерело: <a href="http://gazeta.ua/articles/politics/_pro-scho-zabuvae-glazev-mayachnyu-radnika-putina-radyat-ignoruvati/524190">Gazeta.ua</a>

 Є над чим задуматись і почати боротьбу проти цеї саранчі.

  

 «Вы последовательно идете в авангарде реформ в Украине. Этот мощный регион сегодня показывает всей стране, как и куда нужно идти», - не моргнув глазом, сообщил Виктор Янукович на международном саммите в Донецке, говоря о Донбассе. 

 

 Здесь это были ожидаемые слова. Все знали, что президент по традиции не оставит базовый регион без дежурного комплимента, и восприняли сказанное лишь как очередную вариацию старой доброй сказки о «регионе-кормильце», которой так любят баловать донецкие чиновники самые темные слои своих избирателей, нуждающихся в опьяняющих мифах. Иными словами, восприняли, как лесть. Притом, довольно уже приевшуюся. 

 

 Между тем, у нас нет оснований обвинять президента во лжи. Нет повода в очередной раз развенчивать старые предвыборные мифы. Ведь нынешняя Украина в самом деле управляется из Донбасса, и развивается так, как указывают стране из этого края. Кузница нынешних реформ действительно находится в родном регионе президента Януковича, и это так же очевидно, как то, что земля вращается вокруг солнца. Другое дело – что это за реформы. По этому поводу наш гарант не стал слишком распространяться, а зря. Путь, который «показывает всей стране» Донбасс, не то чтобы уж слишком тернист, но весьма специфичен. Не каждому такой путь по душе. 

 

 Виктор Янукович не врал по поводу авангарда. Донбасс в самом деле показывает всей стране. Показывает, какой станет Украина, приватизированная и разделенная на паи людьми из президентского окружения. Убедиться в этом может каждый. Для этого нужно свернуть с центральных донецких улиц, оставить позади «Донбасс-арену» и небоскребы, выстроенные компаниями Рината Ахметова и Александра Януковича, проехать по хорошо заасфальтированному проспекту мимо искрящихся торговых центров, и очутиться за пределами Донецкой объездной дороги. Мир, который откроется вам там, и будет тем, чем вскоре станет Украина. Пока она еще местами сопротивляется, упирается, не дается, но «донецкое экономическое чудо» неумолимо пускает корни в плодородных украинских черноземах. «Реформы», прошедшие обкатку в вотчине донецкой группировки, жителям других регионов еще предстоит вкусить – оснований не доверять президенту нет. 

 

 Путь, который Донбасс покажет Украине, можно воочию увидеть, к примеру, в Моспино – небольшом городке под Донецком, откуда начинается большой пояс нелегальных угольных разработок, тянущийся до самой российской границы. «Реформы по-донецки» - это неконтролируемое и неприкрытое опустошение украинской земли и украинских недр. О том, как это происходит, вам расскажет любой сельский житель угледобывающих районов Донетчины. 

 

 Бывшие колхозные поля, где когда-то росли пшеница и подсолнечник, от Донецка до Иловайска перекопаны действующими и выработанными угольными карьерами, начисто уничтожившими сельхозугодья. После того, как уголь в карьере заканчивается, огромную рытвину просто бросают, и она становится уже навсегда непригодной для вспашки. Такой рельеф теперь имеют тысячи гектаров, которые когда-то были плодородными черноземами. 

 

 

 Чтобы ни у кого не оставалось иллюзий, повторю в очередной раз – ни копейки налогов государство от этого варварства не получило. Выкопанный уголь превратился в миллионы, которые осели на счетах вполне конкретных людей, приближенных к президентскому семейству. Людям остались горы вывороченной породы и бесплодная глина. Вся вертикаль власти, которая на Донетчине, как известно, представляет Партию регионов, демонстрирует полное бессилие в борьбе с грабежом. Ни областные, ни районные депутаты, ни губернатор, ни райадминистрация Амвросиевского района, ни МВД, ни прокуратура не сделали ничего, чтобы остановить этот разбой. Вы все еще хотите «донецких реформ»? 

 

 

 Если да, то вам стоит съездить на экскурсию в один из шахтерских городов и посмотреть на последствия эффективного менеджмента там. Выбирайте любой из них, на свое усмотрение. После тотального погрома, который учинили в местной промышленности нынешние правители в конце 1990-х – начале 2000-х годов, атмосфера везде одинаковая – постапокалиптические руины и депрессия. Сразу оговоримся, чтобы не было спекуляций на тему «папередныкив» - уничтожением донецких шахт занимались исключительно наши донецкие ребята. Все угольные министры, подписывавшие приказы об уничтожении шахт, происходили из Донбасса. Автор кошмарного указа о реструктуризации угольной отрасли, похоронившего целые поселки, - бывший министр Сергей Поляков - был предшественником Януковича на посту губернатора Донецкой области, а затем несколько лет работал в его правительстве. Другой угольный министр – также «донецкий» Сергей Тулуб, приложивший особенное усердие в деле уничтожения шахт в последствие также стал видным регионалом. Сегодня – это губернатор Черкасской области, которая как раз на полную катушку вкушает «прогрессивные донецкие реформы». Поучаствовали в борьбе с «бесперспективными» шахтами и Янукович с Ефремовым – тогдашние губернаторы Донецкой и Луганской областей. 

 

 Разоренные шахтерские города сегодня, как могут, преодолевают последствия «реформ». Большая часть мужского населения трудится в нелегальных копанках и карьерах, догрызающих пласты уничтоженных шахт. Если вы все еще не поняли сути этой реформы, то вот она в двух словах: вместо того, чтобы приватизировать государственные угледобывающие предприятия, донецкая команда реформаторов просто уничтожила их, после чего нелегально захватила как бы ничейные угольные пласты. Эффективно, не так ли? Учись, Украина, «как и куда нужно идти»… 

 

 

 В несчастных шахтерских городках сегодня тотальная власть угольной мафии и безработица. От варварских выработок рушатся жилые дома. Впрочем, написано об этом уже столько, что повторяться нет смысла. А главное – власти всех уровней прекрасно обо всем осведомлены. Загибается Донбасс-кормилец, но всем по барабану. Тут-то уже все разделено, зато сколько еще можно освоить в других регионах! 

 

 Хотите других примеров «экономических чудес?» Их хватит на целую книгу. Можно вспомнить еще войну рыбаков с губернатором донецкой области и одним из отпрысков Януковича за право рыбачить на водохранилище под Константиновкой, которое власти области оценили в 500 грн с удочки. Столь хамский наезд вынудил людей собраться вместе и грозить властям акциями неповиновения. Другой пример авангардных донбасских свершений – экономическая катастрофа города Лисичанска, где этим летом остановилось практически все производство. Один из флагманов лисичанской индустрии – завод «Лиссода» был и вовсе полностью уничтожен и снесен под ноль российскими хозяевами из-за конфликта с «хозяином» города – нардепом от ПР Сергеем Дунаевым. Вот так он выглядит сейчас. 

 

 

 А так его взрывали, чтобы добыть из сооружений металлолом. Голливуд бы позавидовал зрелищности. 

 

<iframe width="640" height="360" src="//www.youtube.com/embed/tjtQeHxFONk?feature=player_embedded" frameborder="0" allowfullscreen></iframe>

 

 Продолжать можно долго. Но нужно ли? Как житель Донбасса, спешу предостеречь жителей других украинских регионов – не идите нашим путем. Это путь к феодализму и банановой (в нашем случае – рапсовой) республике. На свете много других хороших путей, лучше уж воспользоваться ими, чем шагать по дорожке, проторенной Ефремовым и Тулубом.

 

 

 

 

 Фото: Анна Лакиза

 1/16 

13 жовтня в Полтаві провели марш вшанування воїнів УПА. Його організували активісти від партії "Свобода" напередодні святкування 71-річниці створення Української повстанської армії.

О 16.00 в центрі Полтави біля підземного переходу "Злато місто" збирається близько 100 людей. Зо двадцять молодих хлопців розгортають прапори "Свободи" та "ОУН-УПА". До людей підходять народні депутати-"свободівці" Юрій Бублик та Олег Сиротюк. Хлопець років 20-ти вишиковує людей в колону, бере гучномовець. За ним всі повторюють "Слава Україні, героям слава!". Всі йдуть вулицею Жовтневою, попереду колони депутати. Троє чоловіків тримають плакат з надписом "Вимагаємо визнати ОУН-УПА та присвоїти Бандері звання героя!". Активісти голосно кричать "Пам'ятай чужинець, тут господар українець!", "Бандера, Шухевич — герої України! Наша земля, наші герої". Колону супроводжують близько 30 міліціонерів.

"Все життя присвятив незалежності України, - говорить Віктор Педченко, називає себе націоналістом, був головою Полтавської філії Української Гельсінської спілки. - Коли йшло діло до проголошення незалежності України, я один з перших був "за", публічно виступав проти Горбачова. За те мене судили, у в'язницю не вдалося вкинути, тільки заплатив штраф 400 рублів".

Колона зупиняється навпроти театру Гоголя біля стендів з фотографіями воїнів УПА. Перехожим роздають листівки з текстом присяги воїнів УПА. Хлопець у светрі з надписом "УПА. Боротьба триває" читає присягу, за ним повторюють люди. Потім йдуть до пам'ятнику загиблим козакам. По дорозі колону розганяє чорна "дев'ятка", на великий швидкості їде біля людей, дехто ледь встигає відбігти.

"Це, мабуть, спеціально комуняки або регіонали прислали, щоб злякати, - каже жінка в колоні, у довгому плащеві та легкому шарфові. - Але нам все одно їхні залякування. В нас більше сили духу, ніж в тих щурів. Вони тільки й можуть, що таким способом з людьми спілкуватися. Хоч би раз показали свої обличчя".

Біля пам'ятника люди стають напівколом. Їм коротко розказують історію створення УПА. Перед людьми стає Юрій Бублик.

"Це наша інформаційна війна, якою хочемо здобути визнання тих людей, які боролися за Україну, - каже. - Завтра буде набагато масштабніша акція на Хрещатику. Запрошуємо всіх патріотів". Разом з Олегом Сиротюком та двома іншими активістами кладуть до пам'ятника жовті та сині ромашки, кланяються, хрестяться. Із натовпом співають гімн України. Після нього люди розходяться.

"Провокацій не було, бо їх не має кому створювати. Комуністи в Полтаві що є, що немає. Партія регіонів кожному платить гроші, щоб ті були в партії комуністів, - каже Юрій Бублик. - Завтра в Київ поїде десь 150 полтавців, везтимемо автобусами. Не можу сказати, де збираємося і в скільки їхатимемо, бо нас часто зупиняють автоінспектори, піджидають".

Активісти говорять, завтра в столиці на відзначення річниці створення УПА очікують близько 15 тисяч людей.

"В минулому році було десь 30. Наших хлопців ламала міліція та без причин затримували. Завтра ми цього не допустимо, бо будуть присутні народні депутати, захищатимемо людей, - продовжує "свободівець".

 Анна ЛАКИЗА

Джерело: <a href="http://gazeta.ua/articles/life/_bandera-shuhevich-geroji-ukrajini-svobodivci-proveli-akciyu-vshanuvannya-vojiniv/520977">Gazeta.ua</a>