Екс-прем’єр та планокур

Огляд новин за 4.03

Якось за усіма цими останніми подіями з поля зору суспільства випала Юля Тимошенко. Правду кажучи, і увесь останній рік після поразки на президентських виборах вона не дуже тішила нас своєю активністю, хоча від претензій на звання лідера об’єднаної опозиції так і не відмовилася.

Натомість уся активність Тимошенко звелася до організації кількох млявих мітингів, які на фоні регулярних піндюлів, що їх щедро вигрібала однойменна фракція, виглядали швидше як передсмертний хрип. Картину доповнювали каравани верблюдів-перебіжчиків, які поважно кочували в бік донецьких териконів.

Єдине, чим запам’яталася Юля, так це своєю дисциплінованістю у відвідуваннях Генпрокуратури. Мені важко судити, наскільки вдалою виявилася обрана лінія поведінки. Однак видається на те, що після перших «забойних» післядопитних пресух ЗМІ поступово втратили інтерес до цих регулярних міроприємств. В цьому нема нічого дивного: судячи з усього, Юлю тягають до Генпрокуратури не стільки зі слідчої необхідності, скільки з виховних та, так би мовити, піарастичних міркувань. Отож сказати чогось нового після допиту Юлі Володимирівні зазвичай нічого, а щоб слухати кожного дня її викривальні монологи – треба мати янгольське терпіння, або любити її більше, ніж власні нерви.

Правда, у цих походах іронічна доля несподівано пов’язала Юлю Володимирівну із одним моїм знайомим планокуром, ім’я якого з певних міркувань називати я не буду, обмежившися лише вуличним поганялом – Покришкін. Його він отримав за те, що одного разу перевозив кілька стаканів трави з сусіднього району у колесі мопеда.

Річ у тім, що навесні минулого року Покришкіна прямо на вулиці «прийняли» зі стаконом трави, і він мав щастя три дні просидіти за гратами. Йому не дали ані зателефонувати батькам, ані поспілкуватися з адвокатом. Просто психологічно пресували і вимагали велику як на погляд Покришкіна суму за те, щоб не відкривати справу – 2 тисячі гривень. Після двох діб він зламався і погодився. Гроші довелося позичити у посивілих від хвилювання батьків. На третій день хабар було передано і пацик вийшов на свободу. Загалом, історія досить типова як для України, і більшість читачів неминуче чули або стикалися з таким особисто.

А до чого ж тут Юля Тимошенко, спитає хтось? Все дуже просто. Нещодавно Юлю допитливі журналісти підловили на тому, що дописи на її Твіттері з’являються навіть в той час, коли вона перебуває у Генпрокуратурі на допитах. Отож одне з двох: або вона робить ці дописи не сама (всупереч власним запевненням), або їй дозволяють писати до Твіттера під час допитів. Добре все зваживши, Юля заявила, що таки справді пише під час допитів.

У мене немає підстав ставити під сумніви цю заяву Юлії Володимирівни. Однак я вимагаю справедливості. Як на мене, екс-прем’єр-міністр Тимошенко нічим не краща за планокура Покришкіна, а в сенсі суто людських якостей – можливо, й поготів. І якщо тому не дозволили навіть зателефонувати батькам чи адвокату – то чому Юлі дозволяють вільно не тільки проносити до Генпрокуратури ноутбук, а ще й користуватися інтернетом для власного задоволення?

Отож я, як свідомий громадянин, вимагаю дотримання рівності між планокуром Покришкіним та екс-прем’єром Юлею Тимошенко шляхом заборони їй користування інтеренетом під час допитів…
Володимир Йадороб