Битіє визначає свідомість

Ну ось ми і дочекалися, коли внутрішньовидова гризня у владі почала переростати у справжнісінькі розборки у характерному для бєспрєдєльних 90-х стилі. Буквально недавно біля київського офісу Тарути була справжня стрілянина, а сьогодні кислотою плюснули у обличчя заступнику голови Київської облдержадміністрації Чижмарю.

Міліція, звісно, професійну діяльність Чижмаря у якості версії того, що сталося, не розглядає. Проте не варто забувати, що міліція нині занадто слабо відрізняється від традиційних організованих злочинних угруповань – хоча б тому, що їхні лідери за законом та субординацією мають право віддавати міліції накази. А Київська область, де засідав Чижмарь – це, нарівні з Кримом, території з найдорожчою в країні землею. І, як на мене, професійну діяльність заступника голови ОДА потрібно за визначенням вважати потенційно найперспективнішим напрямком розслідування.

Але це, здається, тільки початок. Адже конфлікти всередині орави переможців і покращувачів життя просто приречені лише наростати і наростати, оскільки в зубожілій країні все менше і менше залишається того, що ще можна замутити, розпиляти, роздерибанити або просто вкрасти. Отож я особисто розумію, чому Янукович ходить виключно з двома сотнями охоронців; «шото я очкую, Славік»(с).

У тих колах, до яких він належить і з якими прийшов до влади в Україні, церемонитися не прийнято. Там або сидять покірно і мовчечки, або стріляють у спину з-за рогу. Або підкладають бомби на стадіони чи під дно броньованих автомобілів. Тому, очевидно, Яник і обрав вертоліт. Який надзвичайно важко розстріляти на світлофорі з автомату. Проте і у вертольоті він не застрахований від того, що хто, скажімо, тихенько переріже пару дротиків або й просто пульне із землі з гранатомету.

До речі, типові алгоритми прийнятої нині при владі парадигми стосунків між начальниками і підлеглими можна спостерігати ледь не кожного дня. Янукович, добра душа, увесь час криє своїх підлеглих добірним професійним сленгом, обіцяє повідривати їм голови, повисмикувати ноги і т.д. Мабуть, йому здається, що в цей момент він виглядає надзвичайно мужнім, хоча після яєчного теракту у його мужність повірити можна хіба що з дикого перепою.

От, наприклад, вчора він з дурного дива нагавкав на одеського губернатора Матвійчука. Загальній картині не вистачало хіба що розпальцьовки та кількох епітетів про «моргала виколю» та «очко порву». Але Матвійчук, як і належить справжній «шістці» моментально побіг розрулювати причини паханового невдоволення. Думаю, що за наступні кілька років перебування Януковича при владі ми ще встигнемо побачити, як за подібні прорахунки він буде ібашити винних у диню або топтати ногами. Можливо хіба, що не особисто, а на його команду це робитимуть, скажімо, народні депутати. Треба ж і їм якусь роботу найти, хулє.

До речі, свої сили на цьому перспективному поприщі вони вже спробували щонайменше двічі - побиті стільцями БЮТівці можуть це засвідчити…