Що рік новий нам принесе

Рік нової ери 2010-ий приніс поглиблення суспільної кризи – як в Україні, так і на всій планеті. Народи безпорадно борсаються в боротьбі зі своїми елітами, паралельно засмічуючи свій habitat.

Спробуємо розібратися, чого очікувати в наступному році.

Що за “порогом”: зростання чи руйнація?

2011-й — рік, так би мовити, „проміжний” перед “апокаліптичним” 2012-м. Він покаже, чи остання Велика Криза буде подолана, а чи вона була лише репетицєю перед Мегакризою.

В цьому році ми побачимо, чи розрахується Україна з боргами, і чого це їй коштуватиме. Побачимо ми також, яку ціну за ці борги сплатить населення, та які у нього межі терпіння. Побачимо, чи витримає небувалий тиск об’єднана Європа, і чи не наблизиться Росія ще на кілька кроків до руйнації.

Українці за останні два роки якось звикли до передчуття дупи: живемо з ним і особливо не напружуємося. Що буде з Україною в новому році, вже зрозуміло: нас очікує подальше „закручування гайок” – у вигляді нових Кодексів, підвищення тарифів і введення пені на комуналку, нові визиски чинуш, ну й громадський спротив проти вибриків влади. Чекаємо старту нових майданів, а може, навіть, і спалених РОВД.

На нашій країні відображатимуться загальносвітові тенденції: зростання цін на пальне та подальше подорожчання харчів. Однак, з „офіційної” точки зору (уряду та експертів МВФ), нам “світить” подолання кризи та економічне зростання. Можливо, так буде на рівні якихось абстрактних цифр, але на реальне „покращення життя” не розраховують навіть найбільші оптимісти.

При тому, що в деяких зарубіжних аналітиках Україні пророкують гарний рік, зсередини все виглядає дуже похмуро: якщо й буде ріст ВНП (його прогнозують на рівні 4-4,5%), потішить він хіба що МВФ. На покриття боргів цій установі увесь ріст і піде. А зубожіння основної маси населення триватиме – економічне зростання торкнеться лише купки калу людей при владі, а реформи, яких вимагає МВФ, будуть тільки видимістю.

Справа в тому, що за красивими цифрами ховається державний та гарантований державою борг розміром у половину самого ВНП. І з цим боргом нічого вдіяти не можна. Бюджет досі дефіцитний. Уряд відсуватиме неминуче розорення все новими й новими позиками та розпродажем підприємств, які ще залишилися на балансі держави. Пік виплат за зовнішніми боргами запланований аж на 2013-й. Мабуть, на цей рік і припаде давно прогнозований дефолт – до того часу з країни вже не буде чого вичавлювати.

В проекті держбюджету-2011 інфляція закладена на рівні 8,9%. У прогнозі Світового Банку – на рівні 10,7%. Дефіцит бюджету – 3% (уряд), 5% (Світовий банк). Стрибків курсу гривні не очікуємо: принаймні, так кажуть НБУ і Fitch (а цим конторам можна довіряти, да).

А от ріст цін на енергоносії стане важким випробуванням для нашої і без того застарілої промисловості – вкладатися в модернізацію за даних умов можуть лише дуже багаті люди.

Деякі побоювання викликає золотовалютний резерв – його в нас 34,1 млрд доларів, а до закінчення наступного року збираються збільшити до 42 млрд. дол. (швидше за все, резерв збільшиться за рахунок дорожчання самого металу в підвалах НБУ: ціна на золото може сягнути 1800 дол/унція). Враховуючи розміри України та значну залежність від ситуації на міжнародних ринках, резерви малуваті.

Тим часом злий Fitch пророкує подальше зменшення населення України – з нинішніх 45,7 млн до 45,5 в кінці 2011-го. Проблеми традиційні для нашої нації наркоманів – алкоголізм, тютюнопаління, небажання використовувати мозок за призначенням. Здавалося б, уже всі, хто хотіли звалити з „цієї країни”, давно це зробили, однак, знов і знов на форумах знаходяться нові й нові відчайдухи, готові шукати щастя деінде. Світоглядна криза в суспільстві цвіте і пахне.

І, нарешті, найцікавіше на наступний рік в Україні: всі ми з нетерпінням чекаємо наростання протирічь в самій партії влади, які схоже, ось-ось виринуть на світ Божий.

А що у інших?

Подивимось на світ за межами України.

Світова економічна ситема настільки інерційна, що різких і спустошуючих змін в бік „погано” бути не може. Як і різких „вперед”. І все-таки „трохи вперед” набагато менш імовірне, ніж „трохи вниз”.

Світова економіка зав’язана на США, а в них економіка тримається на вірі в те, що гігантський борг США – це не порожні цифри, і в те, що цей борг чимось реально забезпечений. Уся сучасна економічна гра базується на цій вірі. Але ми, люди, які жили за комунізму, теж вірили у вічність Ощадбанку і безмежне накопичення наших вкладів на його рахунках. А потім в шоці споглядали, як борги держави і наші вклади кудись „списувалися”. Борги США – завеликі, щоб їх оплатити. І влада країни це розуміє. Поки що всі розмірковують, як би поелегантніше ці борги списати.

Наростатиме „тертя” між розвиненими і недорозвиненими країнами, як от США та Китай. Зростатиме напруга і всередині клубу рзвинених – особливо це стосується ЄС.

Очікуємо наростання серйозних внутрішніх проблем у Росії, яку, схоже, не врятує навіть підвищення цін на нафту. Наступного року у наших сусідів відбудуться парламентські, а ще через рік і президентські вибори. Якщо вони не приведуть до змін і реформ, країна продовжить рухатися до розпаду.

Росія остаточно визнала, що програла в гонитві озброєнь. Її промисловість також втрачає конкурентноздатність: уже зараз Росія купує повітряні і морські озброєння в Європи та Ізраїлю. В умовах багаторічного дискурсу про велич оборонки, спрямованого на легітимізацію влади, таке визнання є дуже тривожним знаком.

Економічні прогнози для Європи, загалом, похмурі. Найближчим часом євровалюта може впасти до $1,24-1,26, чи й нижче. Єврозона – під загрозою, але найбагатші її країни ніби готові її врятувати. От тільки якби все завжди виходило так, як обіцяють бюрократи, не було б колапсів у Греції та Ірландії.

Світові економісти покладають усі надії на ріст Китаю. Китай всіх витягне. Якщо він ростиме недостатньо швидко, проблеми вдарять і по Штатах (відповідно – по всьому світу), і по самому Китаю. Країна стрімкими темпами нарощує озброєння, особливо високотехнологічне. Схоже, що йдеться не лише про збільшення міжнародного престижу, а й про задуми провести „маленьку переможну війну”, яка допоможе відволікти населення від внутрішніх проблем. Це станеться якщо не в 2011-му, то в дванадцятому чи тринадцятому – Китаю життєво необхідні нові ресурси та простір.

Ще один фактор, який суттєво вплине на людство наступного року, і який вже не можна ігнорувати – це глобальне потепління. Цьогорічна спека, схоже, повториться. Керівник вітчизняного гідромедцентру навіть заявив, що через тридцять років снігу в нас уже не буде – протягом останніх 20 років середня температура в Україні піднялась на 2,5 градуси. Якщо так продовжуватиметься й далі, замість Карпат „на лижі” доведеться їхати кудись на Урал.

Протягом останніх років у світі побільшало природних катастроф. Чекаємо цього і в 2011-му, і далі, разом з новими змінами клімату. Вони також призведуть до подальшого поглиблення екологічної кризи. Щоб це прогнозувати, не треба бути пророком – достатньо озирнутися й помітити, що ніяких позитивних змін у цій сфері не відбувається.

Об’єми споживання енергії зростатимуть, а її, як і раніше, переважно добувають з викопного палива. Запаси тим часом стрімко виснажуються, а видобування руйнує екосистему та погіршує клімат. Через це та через економічні фактори посиляться міграційні потоки та міжетнічні протиріччя: російські події, які ми нещодавно спостерігали, схоже, будуть лише початком. Загостряться проблеми голоду, нестачі води й бідності.

Що маємо у підсумку?

За останній рік як українці, так і людство в цілому недалеко просунулися у вирішенні соціальних та економічних проблем. Якщо просунулося взагалі: наші дії схожі на позбавлені мети смикання у різні боки – а отже, вони точно не дадуть необхідних результатів.

І все таки – на тлі усієї цієї безнадії творчі, сміливі й організовані індивіди все ще можуть боротися з Системою, перемагати (як, наприклад, Wilileaks) і змінювати життя на краще хоча б на мікрорівні. Варто лише включити мозок і докласти трохи свого часу та зусиль.

Станіслав Давиденко