В городищі древнього Рай-міста волинські археологи натрапили на культурний шар, який датують 5 століттям до нашої ериНові знахідки волинських археологів. Три роки вони розкопують городище
древнього Рай-міста, яке згадується в літописах 11 століття. І нині
дослідники натрапили на культурний шар, який датують ще 5 століттям до
нашої ери.

Це городище на околиці райцентру Шацьк - залишки
Рай-міста. Перша письмова згадка про нього - від 1157 року, в
Іпатіївському літописі. У 13-му столітті місто відбудував князь Михайло
Василькович, внук Данила Галицького. Історики дослідили: Рай-місто було
ласим шматком.

За володіння ним місцеві князі постійно сварились. Чому так назвали поселення - достеменно не відомо.

Сергій Демедюк, керівник Шацької експедиції:

-
Єдине, що можемо сказати: завдяки оцій природі, багатству природному.
Саме тому його назвали Раєм. Тобто, певно, що досить зручне було місто і
досить багате на… Що було основне в той час - прожити і прохарчуватися.

Керівник
експедиції на розкопках з першого дня. Що це саме літописне Рай-місто
зрозуміли, коли знайшли залишки городища й дві князівські печатки. Одна з
них належала внуку Ярослава Мудрого. Припускають: цією територією з
11-го століття проходив торговий шлях. Як свідчення - тогочасні монети
кількох європейських країн. Однак найцікавішою знахідкою археологи
вважають ливарну лійку.

- Лійка для відливання, скоріш за
все, кольорових металів якихось виробів. Тобто, можемо говорити про свою
якусь внутрішню металургію кольорову. Тобто, відливання своїх прикрас.
Що досить є унікальним для городищ.

Татарські наконечники
стріл підтверджують літописні згадки, про напади кочівників на цей
озерний край у 13 столітті. А от останні знахідки дуже здивували
археологів. Вони розкопали залишки так званої Поморської культури. Це
5-4 століття до нашої ери! Серед 40-ка об'єктів - вогнище з кам'яною
кладкою - прототип слов'янської печі-кам'янки.

Андрій Бардецький, керівник розкопок:

-
Більшість дослідників поморської культури вважають її носіїв предками
слов'ян. Принаймні, першими достовірними, які простежуються археологічно
і підтверджуються на основі генетичних співставлень.

Археологи
впевнені: роботи на цих землях їм вистачить ще принаймні на
півстоліття. За умови, якщо матимуть хоч якесь фінансування. Та
порозуміються з городниками, які заважають розкопкам.

Олексій Златогорський, директор ДП "Волинські старожитності":

-
От наприклад, оцей город, то є римський час, то Вельбарська культура.
Ми не можемо сюди влізти. І причому, городи - самозахват, документи люди
не мають.

Археологи підрахували: на повноцінне дослідження
унікального городища й музею просто неба треба близько 10 мільйонів
гривень. Вважають, ці гроші можуть окупитися за 10-15 років завдяки
туристам.

Автори: Володимир Мельник, Олександра Фетисова, Віталій Гаврилець. Перший Національний.

Відео: http://1tv.com.ua/ru/news/2011/07/25/6446

Лукомський Юрій

Панишко Сергій

 

ЦЕГЛЯНА ПІЧ ХІVХV СТ. У ВОЛОДИМИРІ-ВОЛИНСЬКОМУ

 

Описано рештки сирцево-цегляної споруди, виявленої під час рятівних археологічних досліджень на околиці княжого города Володимира на Волині. Архітектурно-археологічний аналіз дає підстави інтерпретувати споруду великою одноярусною і однокамерною піччю для випалу цегли. За супровідним археологічним матеріалом та іншими критеріями час спорудження і функціонування об’єкту обмежено ХІVХV ст. детальніше (повна версія статті) див.: http://vf-ndc-oasu.ucoz.ru/publ/cegljana_pich_xiv_xv_st_u_volodimiri_volinskomu/11-1-0-127

Волинська рятівна археологічна експедиція завершила дослідження на
території
багатошарового поселення та окольного давньоруського міста  у селі
Жидичин Ківерцівського району. Пам'ятка розташована на високому правому
корінному березі річки Стир, за 1 км на захід від давньоруського
городища, що є залишками літописного Жидичина та за 0,7 км на південний
захід від Миколаївського монастиря, згаданого в літописі під 1227 роком.
Дослідження на цій пам'ятці ДП "Волинські старожитності" проводило вже у
2009 році. Було виявлено матеріали латенського часу, ранніх слов'ян і
давньоруського часу. Протягом 18 квітня - 11 липня дослідження
проводилось в північно-західній
частині пам'ятки, за 25 м на південний захід від розкопу 2009 року, де
було закладено дві траншеї загальною площею 108 кв.м.  В
експедиції під керівницвом Олексія Златогорського  працювали
Василь Баран (керівник розкопу), Григорій Охріменко, Василь Охріменко,
Андрій Бардецький, Андрій Стаднік, Віталій Затворніцький, Олександр
Ромашковець та студенти І курсу історичного факультету Волинського
національного університету імені Лесі Українки.
В ході робіт було виявлено і досліджено
культурний шар доби енеоліту, бронзи, раннього заліза, давньоруського
часу, пізнього
середньовіччя та поховання дівчини часів Другої світової війни, зокрема
один об'єкт волино-люблінської культури енеоліту, сім об'єктів доби
бронзи (тшинецько-комарівська та лужицька культура). Об'єкти
представлені господарськими ямами та однієї ямою для зберігання зерна
тшинецько-комарівської культури.
Загалом можна зробити висновки, що дана пам'ятка має потужний культурний
шар від часів енеоліту і навіть у значній віддалі від дитинця
давньоруського Жидичина зустрічаються цікаві матеріали. Поселення
виникло ще в часи енеоліту, активно розвивалось за добу бронзи-заліза, в
Х-ХІ ст. і продовжувало існування до пізньосередньовічного часу. У
період найбільшого розвитку (Х-ХІ ст.) посад був органічно поєднаний з
городищем і входив до його округи.

10 липня 2011 року у селі Мала Яблунька на Маневиччині відбулася
презентація п'яти буклетів із серії "Маневиччина туристична", що вийшли у
видавництві ДП "Волинські старожитності". Автор проекту і тексту
буклетів - директор Маневицького краєзнавчого музею Петро Микитович
Хомич, а переклад на англійську здійснив його син - Віталій Петрович
Хомич. "Сімейний" проект знайомить із історико-культурним потенціалом
району (буклет "Із глибини віків"), духовними святинями Маневиччини,
природними ландшафтами Волинського Полісся, Маневицьким краєзнавчим
музеєм та організацією "зеленого" туризму в регіоні (буклет "Відпочинок у
поліському селі").
Як зазначив Петро Хомич "Маневиччина - один з
древніх мальовничи і неповторних куточків Західного Полісся, край
миловидних лісів, тихоплинних річок і чисто дзеркальних озер".
Презентація відбулася у день народження автора - йому виповнилося 53
роки. Колектив ДП "Волинські старожитності" бажає Петру Микитововичу
здоров'я і творчого натхнення! З роси і води!

Нещодавно у селі Пересопниця Рівненської області дослідники натрапили на унікальну знахідку - уламок давньоруської булави, яка датується XII-XIII століттями. Невеличка булава (розміром 4х5 сантиметрів) виготовлена з бронзи і покрита позолотою. Натрапили на знахідку наглядаючи за роботою екскаватора у не вельми перспективному, з точки зору археології, місці, де колись був старий міст. Така знахідка вкотре підтверджує важливість на необхідність нагляду за будівельними та земляними роботами у певних місцях.

– Знайдена булава відноситься до третього типу за класифікацією Кірпічнікова. Він найчастіше зустрічається у північно-східних землях Давньої Русі. Булава позолочена зовні і зсередини. Це підтверджує думку, що вона належала якомусь князеві або воєводі, а не рядовому боярину. Булава пустотіла, не залита всередині свинцем, тобто дуже легка. Тому її могли використовувати тільки як парадно-представницьку. Є кілька князів, які пов'язані з нашими землями та північно-східними теренами Русі: засновник Москви Юрій Долгорукий та його син Андрій Боголюбський. Вони обидва бували на Волині. Можна припустити, що булава належала комусь із них або ж їхнім воєначальникам, - розповів науковий співробітник ДП «Волинські старожитності» Михайло Вашета.

Проте археологи знайшли не цілу булаву, а її уламок. Проте слідів феформації від удару не видно. Це дозволило науковцям зробити припущення, що булава була розбита ударом холодної зброї по вертикалі.

Роман в трёх частях.

Нам археологам не звикати до поховань - інколи навіть очікуємо їх як "манну небесну". Проте на Волині в останні роки з'явився новий бізнес... на кістках. Він мене лякає як професійного археолога, але надалі він набує все більше загрозливих рис. Коли Олександр Остапюк розповідав мені як у Любомлі нашли скелет і розіділили між собою на 7 частин так звані спадкоємці - я сміявся. Надіявся, що це єдинимй випадок у країні "кучмоємії". Але коли я просидів у Старовижівському суді 15 годин стосовно питання чи Литвин чорний археолог чи ні - я зрозумів: у цій країні всі актори, а ми ляльки, якими командує, вибачте, хєр зна хто.

Мені дуже повезло навести "порядок" без втручання відповідних сил стосовно відкопування решток заглиблих на Волині. І можливо навіть тому мене назвали "гробокопатєлем". Але я досі пам'ятаю, як біля Павілвки так звані представники "Німецької спілки" копали поховання німецьких солдат. Це був шок. Шок №1. Копали наші, українці. У похованні поруч із двома німцями лежав наш український (російський? грузинський? і хз?) солдат з нагородами. Німців забрали, а нашого - викінули на сторону. ОСЬ ТОМУ Я НІКОМУ НЕ ДОЗВОЛЯЮ КОПАТИ НА ВОЛИНІ.

Ну, здається, заспокоїлися, і не копають... Але... інший бік медалі. Наближається 22 червня. Початок війни. І вже на сьогодні я маю більше 40 повідомилень про поховання ІІ світової війни на території сільських рад Волинської області. Піаритись, хочете, яке завжди, голови? Совісті у Вас не має. Я розкопаю. І перепоховаю. І навіть акт експертизи Вам дам. Але, повірте мені, на кістках піаритись - гнила справа.

Найбільше вбив голова Гіркополонківської сільської ради Саша П. - який декілька років в одному місці зібрав аж 8 поховань. Ось тільки біднягя не врахував, що я бачу переміщених кісток. Надіюсь проти нього відкриють кримінальну справу. А ще один (забув як звати) - навіть на відео знімав. Бляха (вибачте) не має в них розуму і немає на них управи....

Нещодавно Шацька експедиція ДП "
Волинські старожитності" закінчила дослідження в селі Світязь на
території одноіменної турбази Шацького лісництва. Остання знаходиться
на місці, де раніше існувало поселення ІХ ст. - ХV ст. а також садиба
ХІХ ст, фундаменти якої виявлені і дослідженні під час будівництва
нового котеджу.  В розкопі площею 83 кв. м. було відкрито 10 об'єктів
різних часів. Серед них яма і заглиблені
господарські споруди ІХ ст., заглиблена споруда ХV ст.,  поховання
корови ХV ст.; яма ХХ
ст. і  фундаментна цегляна кладка ХХ ст.,  і дві споруди невстановленого
часу.

Вітаю всіх друзів - професійних журналістів з їхнім святом. Дякую, Вам друзі, що Ви є і завжди приходите на допомогу археологам!!!! Та й не лишень археологам...