Волинська рятівна археологічна експедиція завершила дослідження на
території
багатошарового поселення та окольного давньоруського міста  у селі
Жидичин Ківерцівського району. Пам'ятка розташована на високому правому
корінному березі річки Стир, за 1 км на захід від давньоруського
городища, що є залишками літописного Жидичина та за 0,7 км на південний
захід від Миколаївського монастиря, згаданого в літописі під 1227 роком.
Дослідження на цій пам'ятці ДП "Волинські старожитності" проводило вже у
2009 році. Було виявлено матеріали латенського часу, ранніх слов'ян і
давньоруського часу. Протягом 18 квітня - 11 липня дослідження
проводилось в північно-західній
частині пам'ятки, за 25 м на південний захід від розкопу 2009 року, де
було закладено дві траншеї загальною площею 108 кв.м.  В
експедиції під керівницвом Олексія Златогорського  працювали
Василь Баран (керівник розкопу), Григорій Охріменко, Василь Охріменко,
Андрій Бардецький, Андрій Стаднік, Віталій Затворніцький, Олександр
Ромашковець та студенти І курсу історичного факультету Волинського
національного університету імені Лесі Українки.
В ході робіт було виявлено і досліджено
культурний шар доби енеоліту, бронзи, раннього заліза, давньоруського
часу, пізнього
середньовіччя та поховання дівчини часів Другої світової війни, зокрема
один об'єкт волино-люблінської культури енеоліту, сім об'єктів доби
бронзи (тшинецько-комарівська та лужицька культура). Об'єкти
представлені господарськими ямами та однієї ямою для зберігання зерна
тшинецько-комарівської культури.
Загалом можна зробити висновки, що дана пам'ятка має потужний культурний
шар від часів енеоліту і навіть у значній віддалі від дитинця
давньоруського Жидичина зустрічаються цікаві матеріали. Поселення
виникло ще в часи енеоліту, активно розвивалось за добу бронзи-заліза, в
Х-ХІ ст. і продовжувало існування до пізньосередньовічного часу. У
період найбільшого розвитку (Х-ХІ ст.) посад був органічно поєднаний з
городищем і входив до його округи.

Волинська рятівна археологічна експедиція завершила дослідження на
території
багатошарового поселення та окольного давньоруського міста  у селі
Жидичин Ківерцівського району. Пам'ятка розташована на високому правому
корінному березі річки Стир, за 1 км на захід від давньоруського
городища, що є залишками літописного Жидичина та за 0,7 км на південний
захід від Миколаївського монастиря, згаданого в літописі під 1227 роком.
Дослідження на цій пам'ятці ДП "Волинські старожитності" проводило вже у
2009 році. Було виявлено матеріали латенського часу, ранніх слов'ян і
давньоруського часу. Протягом 18 квітня - 11 липня дослідження
проводилось в північно-західній
частині пам'ятки, за 25 м на південний захід від розкопу 2009 року, де
було закладено дві траншеї загальною площею 108 кв.м.  В
експедиції під керівницвом Олексія Златогорського  працювали
Василь Баран (керівник розкопу), Григорій Охріменко, Василь Охріменко,
Андрій Бардецький, Андрій Стаднік, Віталій Затворніцький, Олександр
Ромашковець та студенти І курсу історичного факультету Волинського
національного університету імені Лесі Українки.
В ході робіт було виявлено і досліджено
культурний шар доби енеоліту, бронзи, раннього заліза, давньоруського
часу, пізнього
середньовіччя та поховання дівчини часів Другої світової війни, зокрема
один об'єкт волино-люблінської культури енеоліту, сім об'єктів доби
бронзи (тшинецько-комарівська та лужицька культура). Об'єкти
представлені господарськими ямами та однієї ямою для зберігання зерна
тшинецько-комарівської культури.
Загалом можна зробити висновки, що дана пам'ятка має потужний культурний
шар від часів енеоліту і навіть у значній віддалі від дитинця
давньоруського Жидичина зустрічаються цікаві матеріали. Поселення
виникло ще в часи енеоліту, активно розвивалось за добу бронзи-заліза, в
Х-ХІ ст. і продовжувало існування до пізньосередньовічного часу. У
період найбільшого розвитку (Х-ХІ ст.) посад був органічно поєднаний з
городищем і входив до його округи.