Завершено дослідження у селі Жидичин

Волинська рятівна археологічна експедиція завершила дослідження на
території
багатошарового поселення та окольного давньоруського міста  у селі
Жидичин Ківерцівського району. Пам'ятка розташована на високому правому
корінному березі річки Стир, за 1 км на захід від давньоруського
городища, що є залишками літописного Жидичина та за 0,7 км на південний
захід від Миколаївського монастиря, згаданого в літописі під 1227 роком.
Дослідження на цій пам'ятці ДП "Волинські старожитності" проводило вже у
2009 році. Було виявлено матеріали латенського часу, ранніх слов'ян і
давньоруського часу. Протягом 18 квітня - 11 липня дослідження
проводилось в північно-західній
частині пам'ятки, за 25 м на південний захід від розкопу 2009 року, де
було закладено дві траншеї загальною площею 108 кв.м.  В
експедиції під керівницвом Олексія Златогорського  працювали
Василь Баран (керівник розкопу), Григорій Охріменко, Василь Охріменко,
Андрій Бардецький, Андрій Стаднік, Віталій Затворніцький, Олександр
Ромашковець та студенти І курсу історичного факультету Волинського
національного університету імені Лесі Українки.
В ході робіт було виявлено і досліджено
культурний шар доби енеоліту, бронзи, раннього заліза, давньоруського
часу, пізнього
середньовіччя та поховання дівчини часів Другої світової війни, зокрема
один об'єкт волино-люблінської культури енеоліту, сім об'єктів доби
бронзи (тшинецько-комарівська та лужицька культура). Об'єкти
представлені господарськими ямами та однієї ямою для зберігання зерна
тшинецько-комарівської культури.
Загалом можна зробити висновки, що дана пам'ятка має потужний культурний
шар від часів енеоліту і навіть у значній віддалі від дитинця
давньоруського Жидичина зустрічаються цікаві матеріали. Поселення
виникло ще в часи енеоліту, активно розвивалось за добу бронзи-заліза, в
Х-ХІ ст. і продовжувало існування до пізньосередньовічного часу. У
період найбільшого розвитку (Х-ХІ ст.) посад був органічно поєднаний з
городищем і входив до його округи.



Траншея №1. Вигляд з півдня


Господарська яма лужицької культури доби бронзи (об'єкт №1).

                                               

Господарська яма лужицької культури доби бронзи (об'єкт №2).


Зернова яма тшинецько-комарівської культури доби бронзи (об'єкт №7).


Господарська яма волино-люблінської культури енеоліту (об'єкт №9).


Дослідження поховання дівчини часів Другої світової війни.


Дослідження поховання дівчини часів Другої світової війни.


Сокира біфаціальна і крем'яний ніж доби бронзи з культурного шару траншеї №1.


Фрагмент  верхньої частини горщика волино-люблінської культури енеоліту з культурного шару.


Фрагмент черпака лужицької культури доби бронзи з культурного шару.
 

Завершено дослідження у селі Жидичин

Волинська рятівна археологічна експедиція завершила дослідження на
території
багатошарового поселення та окольного давньоруського міста  у селі
Жидичин Ківерцівського району. Пам'ятка розташована на високому правому
корінному березі річки Стир, за 1 км на захід від давньоруського
городища, що є залишками літописного Жидичина та за 0,7 км на південний
захід від Миколаївського монастиря, згаданого в літописі під 1227 роком.
Дослідження на цій пам'ятці ДП "Волинські старожитності" проводило вже у
2009 році. Було виявлено матеріали латенського часу, ранніх слов'ян і
давньоруського часу. Протягом 18 квітня - 11 липня дослідження
проводилось в північно-західній
частині пам'ятки, за 25 м на південний захід від розкопу 2009 року, де
було закладено дві траншеї загальною площею 108 кв.м.  В
експедиції під керівницвом Олексія Златогорського  працювали
Василь Баран (керівник розкопу), Григорій Охріменко, Василь Охріменко,
Андрій Бардецький, Андрій Стаднік, Віталій Затворніцький, Олександр
Ромашковець та студенти І курсу історичного факультету Волинського
національного університету імені Лесі Українки.
В ході робіт було виявлено і досліджено
культурний шар доби енеоліту, бронзи, раннього заліза, давньоруського
часу, пізнього
середньовіччя та поховання дівчини часів Другої світової війни, зокрема
один об'єкт волино-люблінської культури енеоліту, сім об'єктів доби
бронзи (тшинецько-комарівська та лужицька культура). Об'єкти
представлені господарськими ямами та однієї ямою для зберігання зерна
тшинецько-комарівської культури.
Загалом можна зробити висновки, що дана пам'ятка має потужний культурний
шар від часів енеоліту і навіть у значній віддалі від дитинця
давньоруського Жидичина зустрічаються цікаві матеріали. Поселення
виникло ще в часи енеоліту, активно розвивалось за добу бронзи-заліза, в
Х-ХІ ст. і продовжувало існування до пізньосередньовічного часу. У
період найбільшого розвитку (Х-ХІ ст.) посад був органічно поєднаний з
городищем і входив до його округи.



Траншея №1. Вигляд з півдня


Господарська яма лужицької культури доби бронзи (об'єкт №1).

                                               

Господарська яма лужицької культури доби бронзи (об'єкт №2).


Зернова яма тшинецько-комарівської культури доби бронзи (об'єкт №7).

Господарська яма волино-люблінської культури енеоліту (об'єкт №9).


Дослідження поховання дівчини часів Другої світової війни.


Дослідження поховання дівчини часів Другої світової війни.


Сокира біфаціальна і крем'яний ніж доби бронзи з культурного шару траншеї №1.


Фрагмент  верхньої частини горщика волино-люблінської культури енеоліту з культурного шару.


Фрагмент черпака лужицької культури доби бронзи з культурного шару.
 

Маневиччина туристична

10 липня 2011 року у селі Мала Яблунька на Маневиччині відбулася
презентація п'яти буклетів із серії "Маневиччина туристична", що вийшли у
видавництві ДП "Волинські старожитності". Автор проекту і тексту
буклетів - директор Маневицького краєзнавчого музею Петро Микитович
Хомич, а переклад на англійську здійснив його син - Віталій Петрович
Хомич. "Сімейний" проект знайомить із історико-культурним потенціалом
району (буклет "Із глибини віків"), духовними святинями Маневиччини,
природними ландшафтами Волинського Полісся, Маневицьким краєзнавчим
музеєм та організацією "зеленого" туризму в регіоні (буклет "Відпочинок у
поліському селі").
Як зазначив Петро Хомич "Маневиччина - один з
древніх мальовничи і неповторних куточків Західного Полісся, край
миловидних лісів, тихоплинних річок і чисто дзеркальних озер".
Презентація відбулася у день народження автора - йому виповнилося 53
роки. Колектив ДП "Волинські старожитності" бажає Петру Микитововичу
здоров'я і творчого натхнення! З роси і води!



Волинські археологи знайшли унікальну булаву

Нещодавно у селі Пересопниця Рівненської області дослідники натрапили на унікальну знахідку - уламок давньоруської булави, яка датується XII-XIII століттями. Невеличка булава (розміром 4х5 сантиметрів) виготовлена з бронзи і покрита позолотою. Натрапили на знахідку наглядаючи за роботою екскаватора у не вельми перспективному, з точки зору археології, місці, де колись був старий міст. Така знахідка вкотре підтверджує важливість на необхідність нагляду за будівельними та земляними роботами у певних місцях.

– Знайдена булава відноситься до третього типу за класифікацією Кірпічнікова. Він найчастіше зустрічається у північно-східних землях Давньої Русі. Булава позолочена зовні і зсередини. Це підтверджує думку, що вона належала якомусь князеві або воєводі, а не рядовому боярину. Булава пустотіла, не залита всередині свинцем, тобто дуже легка. Тому її могли використовувати тільки як парадно-представницьку. Є кілька князів, які пов'язані з нашими землями та північно-східними теренами Русі: засновник Москви Юрій Долгорукий та його син Андрій Боголюбський. Вони обидва бували на Волині. Можна припустити, що булава належала комусь із них або ж їхнім воєначальникам, - розповів науковий співробітник ДП «Волинські старожитності» Михайло Вашета.

Проте археологи знайшли не цілу булаву, а її уламок. Проте слідів феформації від удару не видно. Це дозволило науковцям зробити припущення, що булава була розбита ударом холодної зброї по вертикалі.







Завершено дослідження у селі Богушівка

Волинська рятівна археологічна експедиція завершила дослідження на території багатошарового поселення у селі Богушівка Боголюбської сільської ради Луцького району. [ Читать дальше ]
Індивідуальні знахідки з розкопуГерб міста Цвіккау

Дети

Роман в трёх частях.
 Часть первая "Коллекцыонер"
Итак три
года назад появилась мну на этом сайте. И один из первых знакомых был
блоггер по нику Коллекцыонер. Так и писался, через литеру"ы". В миру
Олегом звали (как после вяснилось). Парень энергичный. приехал в Киев,
будучи директором мариупольского филиала какого-то банка. И в Киеве
неплохо устроился тоже. Программист энергичный, расти и расти. Устраивал
-созывал блоговки, дон-жуанил нехило. вообщем примерное описание. 

Он стал "ударять" за мною, и так, что я решила, что попала на
всамделишного манъяка и стала из сайту тикать. Но меня успокоили хором,
объяснили, что не надо, что он вменяемы и всё такое. 

Ну. познакомила я с ним  виртуально)  Инну, то есть Эльзу. Они
встретились в реале. Она переехала к нему жить. Забеременела. укогда она
была уже на втором месяце беременности, выяснилось, что у Олега
четвёртая степень онкологии. через два или три месяца постановки
диагноза)  он умер. Через три месяца9или два) родился их сын. В роддом
Инну я самолично отправляла. Встречали всем хором. Ребята-блоггеры
передавали детские вещи и немного денежек. Назвали малого Ян-Александр.
Через месяц от онкологии умирает мать Олега. Через три месяца - умирает
отчим Олега. В живых остался только его родной отец, дедушка Янека, но
он психически нездоровый человек.

Пожив три-два месяца с нами, инна передала своего малого своей маме
в Шостке. И продолжала учиться. получать высшее образование. получила в
общежитии комнату. но там плохие условия для ребёнка. Хотя - множество
студентов живут в общаге и малышей там растят. Тем более, что Яна уже
можно было вести в садик. Мы немного недоумевали, что так. Но да
ладно...

 Глава второая.
называеться "Философер"
Познакомилась Инна осеньбю с Философером. И сценарий повторился. Быстро секс, быстро забеременет и быстро переехать.
И вот тут начались чудеса!!!!!!!!!!!!!!!!!!

У Философера четырёхкомнатная квартира. Где живут какие-то люди. Квартиранты-не квартиранты - мутно и непонятно.
Но самое поразительное - что малыша никто не собирается забирать.
на
мой вопрос:"Когда янека крестить будете?" Философер ответил:"Когда
МОЕМУ ребёнку исполниться минимум 13 месяцев". И так далее и в том же
духе. Так что мы так поняли: этого ребёнка (Яна) в той новой семье никто
видеть не желает и никто ему там не рад"

Самое замечательное, что Инна поддакивает Филу и с ним соглашаеться.
Так что бороться нет смысла. 
Оттакая петрушка.

Вот теперь я эту заметку не удалю. А засранцы хай живут.. Вы почитайте - и сделайте свои выводы копаюсь ли я в чужи х трусах?

Розкопки в Шацьку

Зпочатком літа Шацька археологічна експедиція ДП «Волинські старожитності»розпочала щорічні дослідження Шацького городища в урочищі Сад на березі озераЛюцимир.

Першаділянка цьогорічного розкопу порадувала цінним відкриттям – залишками житла поморськоїкультури.

[ Читать дальше ]

Розкопки у Любомльському районі

У Любомльському районі на Волині на місці колишнього монастиря археологи знайшли багато залізних кованих цвяхів, фрагментів черепиці, чотири свинцеві шрапнелі, ґудзик від білизни військової форми ХІХ століття, монети.

[ Читать дальше ]
http://www.volynnews.com/news/interesting/na_volyni_rozkopaly_poselennya_ikh-khiii_stolit_foto/

Бізнес на кістках або чому ми так живем

Нам археологам не звикати до поховань - інколи навіть очікуємо їх як "манну небесну". Проте на Волині в останні роки з'явився новий бізнес... на кістках. Він мене лякає як професійного археолога, але надалі він набує все більше загрозливих рис. Коли Олександр Остапюк розповідав мені як у Любомлі нашли скелет і розіділили між собою на 7 частин так звані спадкоємці - я сміявся. Надіявся, що це єдинимй випадок у країні "кучмоємії". Але коли я просидів у Старовижівському суді 15 годин стосовно питання чи Литвин чорний археолог чи ні - я зрозумів: у цій країні всі актори, а ми ляльки, якими командує, вибачте, хєр зна хто.

Мені дуже повезло навести "порядок" без втручання відповідних сил стосовно відкопування решток заглиблих на Волині. І можливо навіть тому мене назвали "гробокопатєлем". Але я досі пам'ятаю, як біля Павілвки так звані представники "Німецької спілки" копали поховання німецьких солдат. Це був шок. Шок №1. Копали наші, українці. У похованні поруч із двома німцями лежав наш український (російський? грузинський? і хз?) солдат з нагородами. Німців забрали, а нашого - викінули на сторону. ОСЬ ТОМУ Я НІКОМУ НЕ ДОЗВОЛЯЮ КОПАТИ НА ВОЛИНІ.

Ну, здається, заспокоїлися, і не копають... Але... інший бік медалі. Наближається 22 червня. Початок війни. І вже на сьогодні я маю більше 40 повідомилень про поховання ІІ світової війни на території сільських рад Волинської області. Піаритись, хочете, яке завжди, голови? Совісті у Вас не має. Я розкопаю. І перепоховаю. І навіть акт експертизи Вам дам. Але, повірте мені, на кістках піаритись - гнила справа.

Найбільше вбив голова Гіркополонківської сільської ради Саша П. - який декілька років в одному місці зібрав аж 8 поховань. Ось тільки біднягя не врахував, що я бачу переміщених кісток. Надіюсь проти нього відкриють кримінальну справу. А ще один (забув як звати) - навіть на відео знімав. Бляха (вибачте) не має в них розуму і немає на них управи....

нас знімають отакє

Запрошуємо до участі в розкопках



Шацк: 1-21 июля
Старый Чарторыйск: 8-28 июля
Турийск: 15 июля - 4 августа