У 1726 році на території фортеці Переволочна, що розташовувалась в районі нинішнього Верхньодніпровська, запорізькі козаки збудували дерев’яну церкву, освячену на честь Воскресіння Христового. На тому місці вона простояла всього кілька десятиліть; переселяючись на південь, козаки забрали її з собою – спустили на баржі по Дніпру («переїзди» дерев’яних церков – то взагалі досить популярна для України тема) і наново зібрали у місті Берислав, пересвятивши у Введенську. Тут вона знаходиться і понині.

Це далеко не найстаріший дерев’яний храм України і, певно, не найгарніший, проте точно єдиний, що вцілів із усіх козацьких січей та фортець, тому унікальний і особливо цінний.

1. У 1853 р. церква-мандрівниця переїхала ще раз, із центру Берислава на околицю, своє нинішнє місце. У наш час це район хлібокомбінату, біля якого я і вискочив, повертаючись зі Зміївки.

Історія цього села на Херсонщині починається з 1782 року з острова Даґе, тоді шведського, а нині естонського, хоча б здавалося, де та Швеція, а де Херсонщина. Тоді унаслідок повені близько тисячі мешканців острова залишились без житла. У той же час Катерина ІІ активно заманювала європейців на Дике Поле задля його освоєння; туди вони зрештою і вирушили. Із далекої складної дороги до мети дійшла від сили половина поселенців, а скільки їх загинуло тут, поки змогли облаштуватись у непривітних степах, історія мовчить. Та таки облаштувались і пустили коріння.

1. Їх поселення звалося Гаммальсвенскбю – Старошведське. Пізніше поруч виникли 3 німецькі колонії, одна з яких мала назву Шлягендорф, дослівно «зміїне село». Певно, саме воно дало назву Зміївці, котра увібрала в себе всі ці слобідки в 1951 році.

У Красилові я мав нагоду зупинитися, коли вертався із Антонін до Хмельницького. Тут мені було зручно зробити паузу для перекусу, а за одно і якусь годину прогулятися містом. Навряд колись така можливість трапиться знов, а спеціально сюди їхати я б не став, хоча певний колорит та набір пам’яток у цьому поки що райцентрі все ж присутній.

1.

На півночі Поділля, на периферії Красилівського району Хмельниччини сховалося одне з найбільш архітектурно оригінальних та незвичних селищ України. Фахверкові й модернові вілли чудово вписуються в мальовничу природу цього краю, хоча самі прийшли сюди ніби чи з Англії, чи з Німеччини. Зважаючи на поточний стан, можливо, Антоніни не витягнуть роль найяскравішого селища України, але запам’ятаються точно.

1.

Після архітектурної сторони Нової Каховки можна звернути увагу і на природу навколо неї. Місто витягнулося уздовж берега Дніпра, тим більше, основна частина берегової лінії відділена від житлової забудови розкішним парком.

1. Носить він ім’я Степана Фалдзінського, котрий власне і проектував парк у 50-ті роки. Що мало бути не такою і тривіальною задачею, бо до того на цьому місці була ділянка Олешківських пісків, тобто появі зелені передувало вивезення піску та укладання шару чорнозему із дніпровських заплав.

Здавалось би, що цікавого може бути у місті, якому усього-то 68 років, а виявляється, що таки може, навіть більш ніж. Тому про Нову Каховку вийде аж дві частини. У першій прогуляємось її історичним центром.

1. На зорі існування Нової Каховки її відвідав Олександр Довженко, який писав тут сценарій фільму «Поема про море», присвяченого створенню Каховської ГЕС та її міста-супутника. Кінорежисера негативно вразила архітектурна бідність та сірість новонародженого міста, і вважається, що саме за його поданням Академія архітектури направила сюди групу художників і архітекторів під керівництвом Григорія Довженка (1899-1980), що і стало вирішальним у створенні унікального архітектурного проекту.

Після заміток про червневі веловилазки диким півднем Хмельниччини (до водоспаду Бурбун і в долину Ушиці) настав час розповісти про Отроків, у якому наша група в ті дні базувалася. Це одне з найяскравіших сіл Поділля, і притому наглухо нікому не відоме.

1.

Із Каховки почалося моє триденне знайомство із великою цікавою агломерацією, назву якій вона, власне, і дала. На саме місто з запасом вистачить 3-4 години часу, і в даному випадку запас якраз не завадив. Хоча здавалося, що б могло завадити прогулянкам Херсонщиною в кінці липня? Не злива ж на півдня, в самому-то ділі.

1.

Другий день групової веловилазки в середині червня. Цього разу поїхали на південь від Отрокова, розвідати можливий спуск до річки.

1.

Всередині червня цього року вперше для себе взяв участь у групових покатухах на велосипеді (до того, як істинний інтроверт-соціопат, катав тільки сам). Але час диктує нові умови, у яких транспорт на власній тязі набрав нової ваги, в тому числі і для формату перших посткарантинних екскурсій, чим і скористалися вінницькі «Бідняжки».

1. Базою на вихідні для нас стало село Отроків Новоушицького району на Хмельниччині, дуже цікаве саме по собі, про що пізніше розкажу окремо. У перший день із нього вирушили до водоспаду Бурбун біля села Лисець.