Моя зацікавленість усякими фортифікаційними спорудами з'явилася дуже давно, певно, коли я вперше побачив вежу Костянтина у Феодосії, яка так вдало вмістилася недалеко від вокзалу. Було мені років чи то 6, чи то 8, інстаграмів тоді не існувало, щоб звіритись зараз. Пізніше я таки встиг облазити всю фортифікацію Феодосії, як і багатьох інших замків по Україні та за кордоном. Були там і зразково-показові твердині у відмінному стані, і відверті руїни, од яких майже нічого не лишилося. Якщо вікно...

Читати далі...

ось хто вже рік ні разу не розчаровує. чому це так просто і геніально?

Найпевніше, у минулому житті це була б чергова «мандрівна» замітка про Житомир. Місто, якому я свого часу й так присвятив три розлогі частини (раз, два, три), дуже багатогранне, але водночас сподобається далеко не кожному. Сам би їздив туди ще не раз, а от показати комусь так, щоб передати своє захоплення, навряд вийде. Хоча б тому, що, на жаль, не так і багато людей дуже зацікавиться колекцією муралів з буквами, старовинними некрополями чи навіть найвищим пішохідним мостом України. Але цього...

Читати далі...

Повідомлення про перший сніг на найвищих вершинах українських Карпат минулої осені почали з’являтися ще в кінці вересня, а на рівнинах, зокрема у Вінниці, справжню зимову погоду вдалося побачити уже в листопаді. Тому, бронюючи собі 4-денну відпустку в горах на початку січня, я навіть не сумнівався, що побачу їх вкритими товстим та пухким білим шаром.1. Натомість на місці на мене чекала плюсова температура та відсутність опадів, як і на більшій частині території України в той час. Насправді така ...

Читати далі...

У часи великих потрясінь, у які нам не пощастило зануритись, все йде шкереберть, здається, до найдрібніших деталей. Похитнулися навіть релігійні підвалини, і те, що здавалося вічним, почало швидкоплинно змінюватися. Так, деякі православні громади, що раніше одностайно користувалися Юліанським календарем, почали переходити на Григоріанський. І, приїхавши до Криворівні 6 січня, замість підготовки до старту знаменитої гуцульської коляди можна було застати її завершення, що збігається зі святом...

Читати далі...

Ну що ж, хай би яким не видався рік, а особисті підсумки зважусь не тільки написати, а й викласти на загальний огляд. Хоча б тому, що сам факт, що я вижив і можу щось писати, уже важить немало. Як і можливість опублікувати з надією, що хтось матиме можливість за бажанням це прочитати, прорвавшись крізь усі блекаути.[Приєднана...

Читати далі...

Навіть загалом проста, як для минулих років, подорож зараз віддає нотками ностальгії. Перша за час воєнного стану пересадка в Києві, як і перша поїздка в «Інтерсіті» з неодмінними хот-догами, встигли стати чимось незвичним і навіть ризикованим. З «Інтерсіті» ми вискочили у Миргороді, загалом дуже відомому місті, але я там досі й близько не був, як і взагалі незаслужено мало приділяв уваги всій Полтавщині.[Приєднана...

Читати далі...

Одним із матеріальних символів Вінниці поруч з фонтаном, вежею, аркою центрального парку та ін. цілком можна вважати муніципальну трамвайну систему із, власне, трамваями. Вона має цікаву та нетривіальну історію, а фото місцевих «швейцарців» та VinWay є неодмінною частиною інстаграмів та блогів усіх, хто хоч коли викладає щось про місто, включаючи мене самого.1. Також цього року помітно активізувався «Музей вінницького трамвая», що восени провів декілька тематичних екскурсій (або я просто раніше ...

Читати далі...

Традиційно 8 листопада я символічно відзначаю своє особисте свято, відсутнє у всіх календарях – річницю переїзду у Вінницю. Цього разу це ще й 8 років, така собі нескінченність, перевернута набік. Ніколи мені не довелося шкодувати про це рішення та про всі перепони, які виникали на моєму шляху в буремному 2014-му.Як і два роки тому, коли подорожі надовго накрилися (тільки з іншої причини), мене дуже підтримувало лише усвідомлення того, що я тут, а не деінде, як і можливість подорожувати хоча б...

Читати далі...

Наприкінці 18 ст. великий коронний гетьман Польщі Францішек Ксаверій Браницький зі своєю дружиною Олександрою Енгельгардт заклав новий парк в урочищі Гайок поблизу Білої Церкви. Натхненні парками європейських столиць, вони прагнули створити щось схоже у власній резиденції і можна сказати, що у них все вийшло. Щобільше, їх дітищу пощастило дожити до наших днів. Нині «Олександрія» – один з найвідоміших дендропарків України, що за популярністю поступається хіба що уманській «Софіївці».[Приєднана...

Читати далі...