2. До прибуткового будинку, нині зайнятого різними державними організаціями, зі сторони площі прилягає оригінальний пам’ятник Небесній Сотні.
3. Міська рада займає торговий дім 1899 року. Третій поверх та годинникову вежу додали під час реконструкції в 1959, так що на ратушу вона ніяк не тягне.
4. По ліву руку починається Михайлівська вулиця, місцева стометрівка, у вихідні досить щільно заповнена людьми. Популярна тема з парасольками і тут прижилася.
5. Історична забудова Михайлівської не суцільна, видно, проріджена війнами. Тому чіпляє не цілісністю середовища, а окремими зразками:
6.
7. Цікаво зазирнути і на перпендикулярну вул. Лятошинського, де можна знайти банк кінця 19 ст.
8. Будинок фабриканта Трибеля – один із найбільш помітних на стометрівці:
9. На сухий фонтан навпроти нього залетіло павичеве око.
10. Свято-Михайлівський собор (1856) в кінці пішохідної зони, на її перетині з магістральною Київською.
11. З нього плавно перейду на храмову тему. Костьол св. Йоана з Дуклі (1838):
12. Преображенський собор (1874).
Усі показані вище пам’ятки відносяться до губернського періоду історії Житомира. У 1804-1925 роках місто було центром Волинської губернії (трохи неочікувано, з урахуванням того, що до Волині не відносилося). Західніше центру знаходяться райони, заселені з більш давніх часів, зокрема Поділ.
13. На Подолі знаходимо Свято-Успенську церкву (також 1874).
14. Вона стоїть на пагорбі, з якого видно сусідній пагорб, замковий, та Свято-Хрестовоздвиженський кафедральний собор (1900) на ньому.
15. А так він виглядає зблизька.
16. Інтер’єр:
17. На п’ятачку Замкової гори зосереджена значна частина пам’яток у тому числі найстаріших, наприклад, кафедральний костьол св. Софії (1737-51). Історично склалося, що нині на Житомирщині процент поляків трохи вищий, ніж на Галичині чи Волині, так само більше діючих римо-католицьких святинь.
18.
19. Інтер’єр костьолу:
20. На його задвірках сховалася католицька семінарія другої половини 18 ст., ще один із маркерів розквіту міста в епоху Речі Посполитої. Хоча датою заснування Житомира вважають 884 рік, значну частину своєї історії він був заштатним містечком, а от із 1667 року став центром воєводства, та ще й не якого-небудь, а Київського (у зв’язку з тим, що Київ віджали московити).
21. Краєзнавчий музей знаходиться у дуже красивому будинку ксьондзів (1909), і вже майже традиційно я не мав часу в нього зайти.
22. Будівля магістрату 18 ст.:
23. Далі просто погуляємо центральною частиною міста. Філармонія (колишній міський театр, 1855) та зелена зона поблизу неї:
24.
25. Сучасна протестантська церква файно вийшла.
26. Немало на вулицях і відверто скромних хат:
27.
28. А також крутих, як от неоготичне ремісниче училище (1908) на вул. Небесної Сотні.
29. Цікава пара на вул. Грушевського, прибутковий будинок і хата в закопанському стилі.
30. Центральний універмаг (1962), представник зовсім іншої епохи.
31. Цілком діюча і в наш час старовинна пожежна вежа (1894).
32.
33. Котик поюзав листя на чиємусь даху як туалет, хе-хе.
34. Попри ніби компактний розмір цікавої частини міста, блукав я там досить довго й безсистемно, тому вже не все пригадую.
35. Будинок купця Журавльова.
36. Спиртоочисні склади при діючому лікеро-горілчаному заводі, вул. Ріхтера.
37. Особняк Філіпова:
38. Зараз у ньому Дім української культури, про що зайвий раз нагадує мотанка в людський зріст біля входу.
39. Інфекційне відділення дитячої лікарні (губернський офтальмологічний центр, 1912).
40. Селянський (земельний) банк початку 20 ст.
41. Агроекологічний університет.
42. «Цікава» реновація від Житомиробленерго. Ще з таким девізом, що я спочатку за якусь релігійну установу їх прийняв.
43. Взагалі сусідство історичних будинків з багатоповерхівками буквально через один цілком звичне для міста. Видно тепер, де воно було поранене війнами.
44. Каплиця Олександра Невського, видимо, сучасна.
45. Чоловіча гімназія (1882), нині природничий факультет ЖДУ.
46. То уже Пушкінська, непарадна частина якої запам’яталася не дуже типовими для міста дерев’яними будинками.
47.
48. А на перпендикулярній вул. Коцюбинського знаходимо неоготичну лютеранську кірху (1896), що зараз використовується баптистами.
49.
50. Зі стилістично несхожою сучасною дзвіницею, тим не менш, добре вписаною в комплекс.
51.
52. Головний комплекс ЖДУ ім. Франка.
53. Модерновий будиночок архітектора Ігоря Мезенцева.
54. Прибутковий дім 1870-х років.
Останні чотири фото – це Велика Бердичівська, якою знову можна повернутися до площі Корольова, замкнувши символічне коло по місту. Відповідно, на сьогодні все, але далі буде.
Коментарі
u1983
126.03.22, 19:36
яНат
226.03.22, 19:46
скіпіріч 78
326.03.22, 19:50
це піздець дарага редакція....
visnyk
426.03.22, 21:12
Блік від контрового світла всього лиш...
visnyk
526.03.22, 21:12Відповідь на 3 від скіпіріч 78
Чому?
trinks
626.03.22, 21:49
дякую за фотки, згадала багато будинків, бачу я деякі пропустила коли там бігала
А в Цум не заходив?
Я зайшла і потрапила у минуле.
Саме Цум нагадав мені про Київ
Гарна ідея з парасольками, я їх там фоткала у 2018 році.
Там є цікавий будинок у формі серця , мені його показали коли була проїздом з іншою екскурсією.
http://photo.i.ua/user/385887/517805/15228078/
trinks
726.03.22, 22:04
дивилась на двері з 47ї фотки , такі знайомі
знайшла їх у своєму альбомі http://photo.i.ua/user/385887/492770/14729300/
деякі будинки не пам'ятаю, а двері запомнила
visnyk
826.03.22, 23:43Відповідь на 6 від trinks
А я мурал пам'ятаю з цього будинку, а на форму не звернув уваги.
GalinaKiev
927.03.22, 10:49
Замечательный экскурс! Спасибо!
Каре
1027.03.22, 12:56
Чудове місто! Дуже дякую за можливість відволіктись і помріяти!