Токмак. Не без тюрків, німців і троянд

2. Усе цікаве в місті компактно зосереджено в центрі, крім монастиря, до якого чалапати кілометри три в один бік. Зважаючи на спеку, з автостанції думав під’їхати на таксі, але на диво, жодної машини там не було, тож довелось плентатись на своїх двох. Колоритний будинок при дорозі:

3. Та +1 трактор «Універсал» в особисту фотоколекцію:

4.

5. Монастир з нечастою для наших країв присвятою, преподобного Амвросія Оптинського, діє з 2004 року.

6. А от головний його храм, Свято-Вознесенський, стоїть на цьому місці з 1799 р.

7.

8. Зимова «тепла» церква (2005):

9. Назад добирався іншими вулицями. На периферії нічого цікавого, але досить мило:

Відчутно гірше все виглядає ближче до центру, куди я йшов повз залишки заводу «Південьдизельмаш», одного із найстаріших в Україні (1882). На жаль, ще в 2000 році він докотився до стану банкрутства, а в 2009 після тривалої агонії зупинився повністю. Зараз це масштабні руїни, де, можливо, досі животіють якісь дрібні виробництва. Про просрану промисловість все і так ясно, а ще на цьому прикладі можна зайвий раз згадати, що мономіста – то теж погано. На піку тут працювало до 10 тис. чоловік одночасно, і втрата стількох робочих місць не могла не позначитись на Токмаку. За 1989-2016 рр. він стиснувся з 45 до 32 тис. мешканців, тобто втратив більше чверті населення за 27 років. Не дивно, що його вулиці виглядають такими порожніми.

10. Я ж проходив якраз повз вражаючих масштабів прохідну з численними об’явами про відеоспостереження, через які не став діставати фотоапарат, хоча вже потім додумав, що яке там нафіг зараз відеоспостереження. Навкруги «Південьдизельмашу» Токмак виглядає набагато депресивніше за Чорнобиль.

11. Хоча аристократичні житлові будинки через дорогу поки тримаються. Можливо, ровесники заводу й будувалися для його робітників.

12. Так само на місці й пам’ятник трактору «Запорожець» та першому дизельному двигуну.

13.

14.

15. Майже одразу за руїнами починається цивільна центральна частина.

16. …яка досить непогано виглядає найперше завдяки буйній рослинності. А от взимку тут, певно, зовсім печально.

17. Особливо багато троянд, як живих, так і закарбованих у виді скульптур:

18. І на традиційному сердечку ця квітка є. Не знайшов в інтернеті прямого зв’язку троянд з Токмаком, але явно щось має бути.

19. Оригінальний пам’ятник афганцям:

20. Від квітучого центру починається історична частина Токмака, загалом невеличка:

21.

22. На Володимирській вулиці можна знайти найбільше зразків забудови ще тих часів, коли це було торгово-ремісниче містечко Бердянського повіту з двома ярмарками на рік.

23.

24. Хоча це, можливо, вже міжвоєнка:

25. На цій же вулиці знаходиться консервний завод (чи олійня? загалом якесь діюче підприємство), в глибині якого сховався млин Якоба Валла (часто пишуть «млин Дубана») кінця 19 ст. Побачити його можна лише фрагментарно з прилеглих вулиць.

26. Він ж є одним з небагатьох залишків архітектури колись численних у цих краях німців-менонітів.

27. Основу Центральної вулиці, що веде до автовокзалу, складають масивні післявоєнні будинки, по-провінційному скромні в плані декору. В тому ж Запоріжжі на такі не звернув би уваги, але тут для загального розуміння згодяться.

28. Також цікавим-старовинним є один з корпусів лікарні, на території якої заодно знайшлася дуже хороша їдальня. Загалом заради лише Токмака їхати в ці краї точно не варто, але заглянути по дорозі до чогось іншого можна. Власне, як я і планував.