Черкаси. Водоканал і не тільки

Від вокзалу це близько, треба перейти колії і звернути наліво. Залізничне господарство виглядає брутально, похмура погода йому личить.

Ну а чому туди йти – бо черкаський водоканал виглядає, певно, найцікавіше із собі подібних в Україні. Причому неординарність стосується не тільки зовнішньої оболонки – пару разів його визнавали найкращим у своїй галузі.

Архітектурною окрасою підприємства є гіперболоїдна водонапірна вежа за проектом інженера Володимира Шухова. Збудована в 1914 р., в 1949 відновлена після того як її при відступі підірвали нацисти.

За призначенням уже не використовується, але є охоронним об’єктом – усього веж Шухова у світі лишилося близько двадцяти.

Тут же знайшов своє друге життя раритетний ЛАЗ:

Люки з гербом міста – хороша сучасна тенденція.

Другою візитівкою водоканалу є пам’ятник водопровіднику. Хай і не унікальний (бо схожі є в Тернополі, Братиславі тощо), але вже став досить пізнаваним символом міста.

Крім того, довкола підприємства ще багато інших скульптур та фонтанчиків.

Ну і всяке різне, що наклацав у Черкасах за ті вихідні. Деталі і просто на ходу:

Оригінальні лавочки:

Фото нічного міста на камеру телефона. З фотоапаратом вийшло би краще, але він залишився заряджатись у готелі.

У Черкасах, як і в Вінниці, до історичної будівлі в центрі можна приліпити металопластиковий гроб, і всім норм:

А до цієї панянки треба колись прогулятись і засвітла. У попередній мій приїзд її тут ще не було.