Церква під відкритим небом

Комуністам вона чимось не догодила і в 1964 році її знищили. З приходом Незалежності віряни захотіли відбудувати церкву, але зіштовхнулися з нездоланними проблемами.

Річ у тім, що за ці роки фундамент церкви потрапив у зону обвалення шахти Гвардійська. І тут не те що будувати щось нове не можна, а й існуючі будівлі майже всі знесли.

Віряни подумали собі і відновили церкву без будівлі. Освятили саме місце (усе канонічно), організували все що потрібно, і на цьому фундаменті, уперше з 1955 року, розпочались служби Божі.

Іти до церкви від найближчої зупинки зовсім недалеко. На всяких яндексах і гуглах тут досі розмічені вулиці, але по факту вони виглядають якось так.

Церкву важко проминути, вона знаходиться над дорогою, та і примітивні вказівники є.

Влітку тут насаджують квіти.

Як розумієте, ніяких особливих цінностей в «храмі» нема, бо більшу частину часу церква ніким не охороняється від мародерів і вандалів.

Мабуть, дуже незвично відбути тут службу. Наче первісні християни – посеред безлюдної пустоші, беззахисні перед силами природи.

На додачу, місце саме по собі небезпечне.

Щоб упевнитись в цьому, треба пройти якихось метрів 200.

Це один з провалів, на місці ще дореволюційних рудників.

Будь-яка начебто спокійна місцина у зоні обвалення ризикує в будь-який момент перетворитись в ось таке.

Цей провал уже старий. Порода устигла вкритись ґрунтом, на якому вимахали височезні дерева. Можете потренувати уважність і пошукати серед них мого напарника, який розмахує руками в надії, що його помітять.

За воронками видніються скромні копери їх винуватиці – шахти Гвардійської.

Повсюди – руїни будівель, як житлових, так і промислових.

В протилежний від провалу бік знаходився парк рудника ім. Р. Люксембург. Його вінчав великий і помпезний палац культури у псевдокласичному стилі. Так виглядали його руїни у 2014 році.

Ще через рік відверто аварійну споруду знесли…

На південний захід від церкви є ще ряд воронок.

Такі чорні діри кудись в сторону центру землі з майже вертикальними краями називаються провальними колодязями.

В одній з воронок сформувалось маленьке озеро.

Той момент, коли у гриба є мозок, а у деяких людей – ні.