Буковельські картинки. Весна, жаби та ілюмінація

  • 09.12.24, 18:06
У квітні цього року я вже втретє за досить короткий проміжок часу побував у Буковелі. Зимові види спорту мене взагалі не цікавлять, як і псевдоцивілізація посеред гір, а проте на це були свої причини: то мав бути «ледачий» відпочинок, до того ж це місце видавалось мені чи не єдиним відносно безпечним на той момент – хто зрозуміє, той зрозуміє.

1. Хоча навіть у ледачому форматі ми непогано обійшли околиці, а я наробив фотографій як дурень фантиків. Тепер хай гріють мене серед цієї темної безнадійної зими, а щоб не забути деталі, я їх і сюди викладу з текстовим супроводом – має бути 6 частин, якщо доживу.


[ Читати і дивитись далі ]

Райдужні гори та драма на соняшниковому полі

  • 29.11.24, 17:52
Одним із найцікавіших місць Перу вважаються різнокольорові «райдужні» гори Вінікунка, сховані високо в Андах та відомі масовим туристам всього лиш якихось десять років. Безумовно, я хотів би їх побачити при нагоді, як і всю цю країну в цілому, та на заваді цьому стоїть той факт, що нас усіх вже який рік намагається вбити йобаний болотний скот. Тому поки обмежимось простішими райдужними горами, які можна відвідати хоч зараз, бо знаходяться вони у моєму рідному Кривому Розі.


[ Читати і дивитись далі ]

Жовтень. Вежа, «Щедрик» у вигнанні та інше

  • 18.11.24, 18:33
Восени 2024 року Вінниця нарешті змогла зробити те, що личить будь-якому місту, яке позиціює себе як туристичне – відкрила оглядовий майданчик на верхньому поверсі високої історичної будівлі у середмісті. У нашому випадку мова про водонапірну вежу (1912) авторства архітектора Артинова. Пропустити я таке не міг, хай і дістався до неї у хмарну погоду та в сутінках. Потрібно буде повторити влітку, а поки маємо, що маємо.


[ Читати і дивитись далі ]

Світанок нової декади

  • 08.11.24, 18:43
Зазвичай щороку 8 листопада я святкую своє особисте свято – саме цього дня у 2014 я переїхав у Вінницю, покинувши перед цим окупований Крим, де встиг прожити майже три роки. Так само зазвичай цього дня публікую фотографії свого міста, яке мені дуже прийшлося до душі – жодного разу не було підстав сумніватися у правильності свого вибору.

1. Тому сьогоднішній день, коли ще й кругла дата, я тим більше не міг проігнорувати. Більшість фотографій цього року я вже і так публікував, тому зупинюся лише на одному світанку, який пощастило спіймати 11 жовтня.


[ Читати і дивитись далі ]

Серпень / вересень

  • 18.10.24, 18:12
За рядом обставин, за ці два місяці назбиралося небагато фото, але для продовження фотощоденника життя у Вінниці піде.


[ Читати і дивитись далі ]

Від Гришка до Щекавиці

  • 23.09.24, 18:47
У травні цього року мав змогу ще раз поблукати два дні у нашій столиці. Як завжди, особливих планів не мав, але маса фотографій вийшла сама собою. Як завжди, переважно мова йде про центральну частину та наближені до неї райони, так що мешканці Києва та околиць навряд чи знайдуть для себе щось нове, хіба що побачать чужими очима.

1. Інша справа, що для мене особисто ці місця були або зовсім нові, або давно й надійно забуті. Так склалося, що хоча я був у Києві, певно, більше разів, ніж у будь-якому іншому місті, де не проживав на постійній основі, до багатьох його навіть банальних принад усе не доходили руки. Точніше, ноги.


[ Читати і дивитись далі ]

Червень / липень

  • 05.09.24, 17:44
Раз уже так повелося останнім часом, продовжу періодично викладати свої фото з Вінниці та околиць, поки вони є. На черзі – перші два місяці літа (вчасно, я знаю). Минулого разу я окремо показував ставки за містом, але й без них пощастило побачити трохи цікавого. Красиву назву мені придумувати як завжди лінь, а на першому фото бабка, бо її я якраз 1 червня і сфотографував. Ну і просто, тому що вона охуєнна.


[ Читати і дивитись далі ]

Моя остання Атлантида

  • 19.08.24, 18:21
Досить довго ця місцевість незаслужено залишалася поза моєю увагою. Точніше, я звісно знав, що там є якісь ставки, раз навіть вирушив у тому напрямку, побачив попереду якесь підприємство (очевидно, з собаками), і на тому мій запал закінчився. І лише минулого року звернув увагу на стежку, що дає можливість із запасом обійти те підприємство. Так у мене з'явилося ще одне улюблене місце.

1. Я вже показував його раніше фрагментарно у своїх фотозамітках про Вінницю, а ця буде присвячена йому повністю. Особливо – його мешканцям, яких я зустрів за три вилазки у червні-липні.


[ Читати і дивитись далі ]

Коростів. Останній подих гірської осені

  • 09.08.24, 18:17
Іноді я думаю, що якби мав необмежений час та можливості для подорожей, то об'їздив би усі села українських Карпат, без винятку. Хай між ними й чимало спільного, та здається, поєднання гір та затишних хаток під ними мені не набридне ніколи.

1. Та поки подібні візити швидше одиничні. Минулого жовтня це було село Коростів, що за 10 кілометрів глибше в гори від показаного минулого разу міста Сколе. З-поміж собі подібних, Коростів може похвалитися тим, що тут є варіанти для ночівлі, що дає можливість краще відчути його атмосферу. А ще практично унікальна річ для цього регіону – наявність музею вузькоколійної залізниці.


[ Читати і дивитись далі ]

Сколе. В долині Опору

  • 02.08.24, 17:59
Лише зараз, більш ніж через 9 місяців після тієї поїздки, я нарешті нормально добрався до фотографій із жовтневих Карпат. Що ж, нехай це буде зайвим нагадуванням, що наступна осінь уже скоро. Якщо маєте можливість, поїдьте в гори в другій половині жовтня. Вони вас точно не розчарують.

1. Досить довго поза моєю увагою залишалося містечко Сколе, попри зручне розташування та транспортну логістику. Воно знаходиться понад дорогою Львів – Мукачево, але саме по собі, здається, не так часто відвідується туристами. Хоча назву «Сколівські бескиди» чули, мабуть, усі.


[ Читати і дивитись далі ]
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
89
попередня
наступна