"Подорож до коси" Тетяни Невсипущої- Багатознай. Частина перша.

Подорож до коси

Частина перша. Фантасмагорична

22 листопада. Кілька днів віддаляють нас від зими. Але наше приморське місто знову кличе нас до нових вражень   хоче, мабуть, потішити останніми осінніми фарбами осені, здивувати свіжими цікавими пригодами, порадувати бодай чимось нашу зневірену та втомлену від політичних подій душу. І це йому вдалося!

На цей раз ноги несуть нас до коси. Невгамовний вітер нишпорить у капюшоні, капосні хвилі бадьорять, підступно забризкують обєктив. Але, не дивлячись на ці витівки моря, що за нами явно скучило, швидко стає весело та радісно. Отже, починаємо…

Прямо від нашого будинку до моря веде Східний проспект (нова назва як спеціально підібрана для нас, жителів зі сходу України). Ще донедавна він звався Пролетарським (хіба можна давати такі назви вулицям курортних міст?). Виходимо на Набережну.  Тут    розмаїття цікавих будиночків: люблять бердянці прикрашати свої будівлі. 

Ви тільки подивіться! Тут тобі цілий античний театр у вітрині...

                 а там годинничок між вежами...                                                         

а осьде й справжній мурал.                                                                             

На перетині Східного із Набережною, на березі моря, ми зустріли купку галасливих тітоньок-моржих у яскравих купальниках. Вони жваво вибігли перед нами із сауни й безстрашно  кинулися в крижану воду. Тітоньки порадили й нам спробувати й зізналися, що загартовуються цілорічно. Ну й ну! Тільки в гідрокостюмі! І в трусах із підігрівачем! І щоб телебачення було. І приз    тисяча доларів. Кожному! 

На так званім Третім пляжі різнокольоровим атракціонам «сплели лапті», і стоять вони, немовби горді металеві вязні Країни недоречних споруд…

Прямо біля моря непривітні хлопці возяться із бичком сортують його по пластмасових ящиках. Як ця рибка потрапила їм до рук, не зізналися. Мені ці хлопці здалися схожими на титушок. І щось мені підказує, що пахне тут контрабандою… Ну, наприклад, місцеві титушки не при ділах, і вони вирішують стати морськими піратами й грабувати рибалок, а ми їх накрили, коли вони розподіляли добро. Йо-хо-хо…

Ну й Бог із ними. Не хочуть розповідати, де взяли цю манну небесну   і не треба. Ми йдемо далі...

Ось вони -   Бердянські фйорди та кораблі на виднокрузі. А за спиною -   порт.