“Дєнь Пабєди”

  • 09.05.20, 13:36
Чи знаєте ви правдиву історію штучного свята “Дєнь Пабєди”? В Совєцькому Союзі його почали святкувати лише через 20 років від завершення війни. До цього часу жодних парадів перемоги фактично не існувало.

9 травня 1965 року в Союзі вперше пройшло “святкування” цього дня у такому вигляді, який усім відомий сьогодні. Саме з цього часу совєцька пропаганда почала формувати і широко транслювати у маси штучний конструкт про “вєлікую пабєду”, годуючи своїх громадян міфами про силу рускіх і виключну заслугу совєтів у перемозі над нацизмом. Масові святкування, демонстрація своїх військових потужностей, помпезні заходи, портрети Сталіна, подачки у вигляді орденів — усе це стало частиною штучного свята.

Чому потрібно було створити цей міф? Бо совєцька окупаційна влада усвідомила, що за рівнем життя громадяни Совєтів вже ніколи не наздоженуть розвинуті демократії. Тому треба створити якусь казочку, щоби люди відчували себе переможцями хоч у чомусь.

Цей штучний конструкт Росія підгодовує й сьогодні. Кремль продовжує виводити людей на марші з портретами “дідів”, про яких ніхто нічого не знає, у компанії вічно молодих ветеранів, які “воювали” ще бувши дітьми або навіть не народившись. Кремль продовжує розповсюджувати штучні історичні наративи про події війни, переписуючи правду. Кремль продовжує цинічно брехати і кидатися погрозами усьому світу, що Росія здатна це повторити.

Сталін не започаткував святкування “Дня Пабєди”, адже ця війна стала поразкою його імперських амбіцій — заплановане завоювання комуністами всієї Європи не вдалося. При цьому чомусь рідко під час святкування згадується факт, що Сталін був союзником Гітлера на початку війни, розподіливши сфери впливу ще влітку 1939 року за пактом Молотова — Ріббентропа. Це ще одна причина, чому перемога у війні стала не такою, як хотів Сталін.

Крім цього, чекали ще 20 років, аби “святкувати пабєду” після 1945 року, бо було надто багато живих безпосередніх учасників цього жахіття. Людей, які пам’ятали, що ця війна не була чимось шляхетним та звитяжним. Які бачили увесь страх та зверхній цинізм влади у боротьбі за імперські амбіції, що вартувало мільйонів життів воїнів і цивільних громадян.

Перемога над нацизмом не стала звільненням для українців. Тоталітарний режим совєцьких окупантів, який встановився після цього, став ще одним складним випробуванням, що тривав десятиліттями. Масові репресії, депортація українців та кримськотатарських татар, нелюдські табори ГУЛАГУ, розстріли, брутальне придушення визвольного руху, ув'язнення дисидентів. Це все стало реаліями життя “переможців”.

Але війна за виживання для українців, насправді, триває і сьогодні. Як і тоді, важливо розуміти, що окупацію дуже легко назвати "миром", а рабство прикрасити міфом про "переможців". Росіяни і, толерований ними режим Путіна, продовжують вбивати українців, окуповувати наші території та намагатися зробити з України маріонетку.

Усі, хто транслює та поширює міфи совка, — кличе сюди смерть і занепад. Щороку таких людей в Україні меншає, і ця тенденція повинна продовжуватися



ФБ Уляни Супрун

Діти "ворогів народу"

  • 08.05.20, 18:40
Для всих хто сумує за совком прошу закрити очі і уявити одну з стандартних картинок радянської буденності яка є ціною ковбаси по 50 копійок:

«Вашу 5 річну дитину, обніжену, свіже покупану, що пахне милом, молоком і медом в попрасованій свіжій піжамі, беруть за руку чужі люди від яких смердить потом і цигарками, відводять в холодне приміщення що тхне хлоркою , блювотинням, і гниючою мертвечиною- там вашу дитину бриють наголо, фотографують, виписують документ на інше ім‘я, глузують з того що дитинка розгублена і плаче бо він син куркуля, кулака, ворога народу. Потім довго везуть голодного й холодного в вантажівці чи вагоні в будинок схожий на сарай, де багато інших таких самих діток... потім фотографують, переодягають в щось на зразок тюремної роби з номером, що не відповідає розміру.
А тепер коли ви це уявили, не забудьте уявити що вашу дитину Ви ніколи не побачите і не найгірше що вас розстріляють без суду і слідства в сусідньому будинку сараї після короткого допиту, а те що ваша дитина в 50% помре від простуди в перший місяць , а те що під час переїзду такого сарая в інше місце буде прийнято рішення знищити вашу дитинку разом з іншими щоб не морочитися з переїздом.

Це сувора реальність окупації, наші предки це пережили.

Тепер цей вибір стоїть перед нами. Чи допустимо ми?

На фото: діти "ворогів народу"


Зі сторінки Сергій Власенко.

Деконструкция

  • 05.05.20, 15:10
Есть утверждения, которые, как вброс на вентилятор всем известной субстанции, сами по себе требуют мало действий, но уборка последствий требует больших усилий.
Так и с утверждением "эволюционисты так и не смогли найти переходных форм" вынуждает писать целые простыни.
Так что, милости простим на уборку.

1. "Эволюционисты" - это некорректное понятие. Есть эволюционные биологи. Эволюционист, это как коммунист - предполагает некую идеологию или систему ценностей. Такого нет. Эволюционный биолог - это ученый, который занимается чисто своей научной темой. Как ему, государству или вам жить, он не пытается рассказывать.

2. В утверждении предполагается, что невозвожность найти переходные формы каким-то образом опровергает теорию эволюции. Только вот есть момент. ТЭ не особо то и опирается на палеонтологическую летопись. Она, конечно, очень приятный бонус и подспорье, но ТЭ уверенно доказывается вообще без любых останков, без опоры на исчезнувшие виды.

3. Понятие "переходная форма" - имеет довольно странный смысл. Дело в том, что ЛЮБОЙ вид, живущий сегодня или вымерший - это переходная форма от своего предка к своему потомку. Формально - вы переходная форма от своей бабушки к своему внуку.
Так что, что считать "переходной формой" - вопрос без смысла.

4. Прямо следует из предыдущего пункта. Если у вас есть виды А и С, то найдя вид В (переходный) вам всегда можно предъявить - "а где переход между А и В? или между В и С?". И далее повторять до бесконечности.

5. Переходные формы таки найдены. Эволюция водных млекопитающих, копытных, птиц, человека - это многочисленные примеры переходных форм. Так что само утверждение - просто ложь. Даже не учитывая все сказанное выше.

К сожалению, вбросить легко. Соврать - просто. Но вот вскрыть, разъяснить обман, зачастую, гораздо сложнее.



Anton Krinichniy

Туманність Орла та Стовпи Творіння

Туманність Орла та Стовпи Творіння сфотографовані в інфрачервоному спектрі телескопом "Hubble" 

Припускається, що «Стовпи Творіння» було знищено вибухом наднової приблизно 6 тисяч років тому. Але оскільки туманність розташована на відстані 7 тисяч світлових років від Землі, спостерігати Стовпи можна буде ще близько тисячі років.



Плюндрування історії

  • 04.05.20, 16:15
На Львівщині понівечили середньовічне городище
У Львівській області біля середньовічного Стільського городища встановили скульптуру Богоматері, чим змінили його унікальний вигляд.
4 ТРАВНЯ 2020
  

Про це повідомили у ФБ-пабліку "Львівське Опілля", передає ЛБ.

 

"У селі Дуброва впритул до Стільського городища майже два тижні тривають будівельні роботи – проводять масштабні насипи ґрунту і встановлюють фігуру Богоматері.

Роботи не є санкціонованими ні місцевою ОТГ, ані відповідальними за збереження історичної спадщини органами обласної влади", - повідомили активісти.

Проведені роботи вже змінили вигляд середньовічного городища VIII-X століття, яке є історико-культурним заповідником і пам'ятником археології національного значення

"Ми здивовані, що органи, які повинні контролювати збереження пам'яток – не втрутилися впродовж двох тижнів і не реагують зараз. І вимагаємо розслідування, реакції і збереження унікального вигляду пам'ятника.

Ми не проти нових сакральних об'єктів, однак такі об'єкти не повинні знищувати історичну спадщину України", - йдеться в повідомленні.


ДОВІДКА. Стільське городище білих хорватів було відкрито в 70-х роках ХХ століття. У результаті археологічних досліджень було встановлено, що на порослому лісом плато, над селом у IX – початку XI століття існувало велике місто. Його населення могло сягати 40 тисяч осіб.

http://www.istpravda.com.ua/short/2020/05/4/157442/

Доводилось там бувати, городище дійсно прекрасне, аж серце крається. Навіщо християнам черговий аналог Золотого тільця? 

2014. Як росіяни захопили Донбас

Окупація Донбасу не почалася на рівному місці, цьому передувала складна й довга історія русифікації. Якщо ви маєте знайомих, у кого “не все так однозначно”, покажіть їм це відео.



2014 року на Донбасі почалася російсько-українська війна і тимчасова окупація Донбасу військами Росії. Щоб зрозуміти, що сталося на Донбасі 2014-го року, треба згадати історію цього регіону.

А для тих, хто поза політикою, ми зазначимо: це не політика, а наша з вами історія.



Фільм "Рубіж. Грубешівська операція"

Два воїни – один з Української повстанської армії, другий – з польської Армії Крайової розповідають про жахи радянської та німецької окупації у 1939-1946 роках та сперечаються про колишні взаємні кривди. Вони билися з нацистами, протистояли комуністам, нівечили долі одне одному, але врешті-решт усвідомили, що їхня взаємна боротьба була завжди вигідна лише сильним цього світу – спершу Гітлеру, а пізніше – Сталіну. Їхня історія – це історія двох народів, які пройшли шлях від ненависті до єднання у боротьбі проти спільного ворога – нещадної комуністичної імперії. Глибоко символічна співпраця #УПА та #АК найпотужніше проявилася на україно-польському прикордонні – там, де прокотилося кілька хвиль світової війни, де під пресом НКВД та СС гинули тисячі невинних людей і де вкрай важко визначити рубіж між українським та польським народами. Саме там відбулася найбільш пам’ятна спільна операція послідовників АК, організації #ВіН (Вольность і Нєзавіслость), та УПА – напад на контрольоване комуністами польське місто #Грубешів.


Степан Яровий


 «Сонячний день» 1970-ті роки

• Один з наймайстерніших українських мариністів. Майже вся творчість Ярового присвячена пейзажам Криму.

• У своїх роботах значну увагу приділяє кольору. Його особлива фішка в поєднанні контрастних кольорів. Наприклад, синього неба та моря з білими хмарами, сіро-коричневими горами і різнобарвними стінами будівель. 

• Успішно виставлявся як на всесоюзних, так і на закордонних виставках.

• Твори Ярового знаходяться в державних та приватних колекціях України, Франції, Німеччини, Японії, Фінляндії, Канади.