На зупинці

На зупинці 

Сільська автобусна зупинка Багато всяких функцій має: Немов малесенька хатинка Стрічає всіх і проводжає, Той сів на лавці відпочити, Чи може дощик переждати, Цей став, щоб ляси поточити, Або об‘яву почитати… Прийшла сюди і Ковалиха Провести сина із сумками, До когось гомоніла стиха – Ділилась стомлено думками: – Оце приїхав син у гості, У місті ще невістка й діти… Сумки важкі, аж ниють кості… Та хай везе! А що робити! Казала б ще про сина свого, Бо страх хвалитися хотіла, Але по розкладу з-за рогу Маршрутка враз прогуркотіла. – Пойду в багаж сдавать, мамаша, – Синок промовив на прощання, – А то тяжолая поклажа. Звоні почащє! До свіданья! – Їдь з Богом! – пролунало тихо… Маршрутка зникла вже за рогом. Понесла сором Ковалиха, Більш не озвавшись ні до кого. Незручно Ковалисі бідній. Бодай і ворог не діждався, Щоб раптом син до нього рідний Чужою мовою озвався. І людям теж незручно стало, Десь повно справ у всіх взялося. Тож кожне в справах тих помалу У різні боки потяглося. На лавці тільки рідна мова Ще довго в самоті сиділа.  Зітхала тяжко, калинова, Немов заплакати хотіла…

Тетяна Чорновіл