Китайський вузол Трампа і третя світова війна.

З обранням Дональда Трампа новим президентом Сполучених Штатів у міжнародній політиці закручується інтрига, якої ще не було за післявоєнні десятиліття. Протистояння Сполучених Штатів і Китаю може призвести як до широкомасштабної економічної війни, так і до справжнього "гарячого конфлікту" із непередбачуваними наслідками.

Поки що в світі намагаються зрозуміти, як Трампу вдасться змусити Мексику заплатити за стіну, яку він збирається побудувати на кордоні із сусідньою країною і якими будуть відносини нового американського президента з Володимиром Путіним. Але це - периферія інтересів Трампа.

Стіна з Мексикою - гарне гасло для його електорату, ніякого конкретного змісту за цією ідеєю немає. Відносини з Путіним цікавлять Трампа остільки, оскільки російський президент готовий стати учасником глобального протистояння. Саме тому Трамп так мало говорить про Європу - і так багато про Азію.

Конфронтація з Китаєм - це і є головний запит виборців Трампа. Не тих, звичайно, виборців в регіоні "іржавого пояса", які вірять в здатність колишнього будівельного магната здійснювати економічні чудеса і повернути їм робочі місця. А тих представників великого бізнесу, хто вважає, що Китай став серйозною економічною загрозою США.

Додамо до цього представників істеблішменту, які впевнені у ворожості китайської зовнішньої політики. І це не тільки прагнення Пекіна грати провідну роль у Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, а й його готовність загрібати жар чужими руками. У Вашингтоні впевнені, що без підтримки з Китаю режим Північної Кореї просто не міг би існувати і вже тим більше не міг би виробляти ядерну зброю.

Колишній президент Барак Обама був прихильником політики "м'якого стримування", яка відзеркалилася в роботі над створенням угоди про Тихоокеанське партнерство. Недолік цього підходу полягав у тому, що політичну експансію Китаю вона не зупиняла, а економічні вигоди для США не здавалися безперечними. Не випадково цю угоду під час передвиборної кампанії критикував не тільки Дональд Трамп, її критикувала і Хілларі Клінтон.

Коли після обрання президентом США Дональд Трамп відповів на телефонний дзвінок президента Тайваню Цай Інвень, багато хто визнав це доказом його зовнішньополітичного невігластва. Але Трамп знає що робить. Він свідомо йде на загострення відносин з Китаєм, свідомо хоче перетнути "червоні лінії". Якщо йому вдасться спровокувати Пекін, він зможе приймати рішення, мотивуючи їх необхідністю протистояти тиску з Китаю.

А поки що у Вашингтоні намагаються мобілізувати союзників. Перший свій офіційний візит новий міністр оборони США Джеймс Меттіс здійснить до Японії і Південної Кореї. Вже незабаром до Вашингтона прибуде прем'єр-міністр Японії Сіндзо Абе. У Токіо посилення Пекіна викликає справжнісінький страх і Абе з готовністю братиме участь у всіх планах Трампа. Ще один потенційний гість - прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді. У Індії і Китаю історично дуже непрості відносини.

У найскладнішій ситуації виявляється Путін. Від російського президента вимагатимуть підтримки і у Вашингтоні, і у Пекіні. Один з російських коментаторів днями написав, що його країна опинилася в ролі Білорусі, президент якої маневрує між Росією і Заходом. Але зіграти в "великого Лукашенка" у Путіна не вийде. При цьому подальшого наростання конфронтації з Заходом російський президент не хоче, а конфронтацію з Китаєм дозволити собі не може.

По суті, це глухий кут.

Що це означає для України? Варіантів не так багато. Якщо Путін вибере сторону Китаю або спробує маневрувати, наш кордон стане для Трампа кордоном з Китаєм - і американці зроблять все, щоб його зміцнити. Якщо Путін вибере сторону США, тоді кордоном Китаю стане кордон Росії і КНР. Можуть сказати, що в цьому випадку Україна перестане США цікавити. Але вона і Путіна перестане цікавити. Йому буде точно не до України, так багато нових загроз з'явиться.

А найважливіше - що в цьому випадку Вашингтон буде вимагати від Путіна умиротворення, щоб не відволікатися на зайві виклики. У цьому випадку Росія піде з Донбасу, а на Крим закриють очі. Але, повторюся - вибір Росії на користь США майже неймовірний. У Росії немає можливості обрати США в конфлікті між Вашингтоном і Пекіном. А в України немає можливості обрати Китай. Тому продовження нашої конфронтації з Росією неминуче. Просто це буде не найголовніша конфронтація найближчих років.

Якщо третя світова війна дійсно почнеться, це не буде зіткнення Заходу і Росії. Це буде зіткнення США і КНР. Обрання Дональда Трампа президентом США зробило таке зіткнення цілком можливим.

http://espreso.tv/article/2017/01/26/kytayskyy_vuzol_trampa_i_tretya_svitova_viyna