Так само як буває пустосміхДо мене зачастило пустощастя,Коли я забуваю все і всіх,Підпалюючи спогадів манаття,І, пурхаючи в легкість пустоти,Дивлюсь як шахи з дошки полетілоДонизу все, туди до самоти,Де так безжально, прісно і безкрило.

Як мало треба щоб зрадітиІ як багато щоб прийти,Щоб написати, подзвонити,Сон розірвати німоти.То все легке коли ми діти,Дорослий розумом живе, А це немовби як хворіти,Дивитись в дзеркало криве,І рік за роком щохвилинуДолати й кривдити в собіТу, щастям сповнену дитину,І вікувати у журбі.

Що, скажи мені, наше “кохання”Із тобою мені принесло?Невичерпні глибини страждання,Незлічене принижень число.І чи можна сказати “він зрадив!”,Як потрапивши в той буревій,Шквал емоцій, мінливості градів,Я від тебе сховався у Ній?А тепер здалека споглядаю:У щоденності хтивих марнотПослідовники радо вступаютьНа кохання твого ешафот.* фр. ;chafaud — «театральні підмостки»

Прут "туристы" из России - Чемпионы по стрельбе, Провокаторы - мессии И агенты ФСБе.Едут к нам "сепаратисты" - Колорадские жуки,Едут русские фашисты,РНЕ и казаки.Растерзали Украину,Разорвали на куски,"Старший брат" ударил в спину,Окружил, зажал в тиски.И предательством расплатаКто врага считал за братаТем чья глупость виноватаВ том что мы сейчас не в НАТО.

Всё зиждется на правилах жестоких Туман внизу по кладбищу плывёт Безмолвие, где царствуют сороки, Кого то ждёт Сегодня, завтра, скоро Здесь и сейчас - разверзнется провал Опустится бессмысленности шора, Играя отвратительный финал судьбы, как все они фатальны Укора взор из темной глубины Покойники смиренны и печальны, Мы им видны, Ушедшим без возврата, «Безвременно», но если я уйду - Наступит мрак последнего заката, Земля умрёт во льду. И если здесь в провинции...

Читати далі...

На війні вмирають кращі Це не випадковість, Бо до смаку смерті пащі Доброта і совість, Бо свинець просіє зерна, Більші відбере, А порожнє і мізерне Куля не бере.

С поверхности всё муть И только лишь со дна Видна вся жизни суть И истин глубина. Здесь только тяжкий труд, Унылый тусклый быт, Не любят здесь, не ждут, Не нужен и забыт. Свой правды чёрствый хлеб Я оплатил сполна, А чей то лживый склеп Пускай несёт волна.

Життя твоє все напоказ гламурна кінострічка З ефектних поз, доцільних фраз, «Марієчка Марічка». А з мене Бог пожартував, Покривдила природа Всі ті, кого в житті кохав, Тримали за урода. Тепер Ти, Я - такий контраст «Марієчка, Марічка» В серцях однаково у нас, Відмінна звичка.

прошел ноябрь, прошли года, проиграны сражения, вдали исчезли без следа плоды воображения. пришла зима и в эту глушь в молчанье светло-сером, остаться здесь для низких душ попом и инженером, пока придет спаситель ложь, добра простерши длань, и не получит в спину нож и ненависть и брань.

Мне не спалось, но видел сны Религия, реклама И отбривался от слюны Я Бритвою Окама. В мешок всё время до минут Собрал, отнёс в ломбард Один прыжок и вот я тут В тоннеле Сен-Готард. Все те, кто ехал впереди - Попали под завал Грохочет эхо из груди О груды плит и скал. Боль поселилась у виска, Но стало так легко Та безотвязная тоска Осталась далеко И растворились в тишине Те суета и шум, Где я, всегда наедине С тщетой печальных дум, Где был зациклен на тебе.. Вернулся ...

Читати далі...